Емоції як внутрішній регулятор діяльності

С.Л.Рубінштейн постулював, що в емоційних процесах встановлюється зв”язок між ходом подій та ходом діяльності, спрямованої на задоволення певних потреб, з одного боку, і плином внутрішньо-органічних процесів, від яких, по суті, залежить життя організму в цілому,- з іншого боку. А.П. Леонт”єв, в свою чергу, стверджував, що емоції- це внутрішній механізм регуляції діяльності, що виражає відношення між мотивами потреби та успішністю реалізації діяльності суб”єкта. Співвідношення між цими явищами опосередковується усвідомленням результатів подій та діяльності. Взаємовідношення емоції та потреби проявляється у подвійному характері самої потреби, яка спричинює деяку залежність від мотиву та прагнення до опредмечення потреби. Емоції виконують роль внутрішніх сигналів, тобто вони самі не несуть інформацію про зовнішні об”єкти, про їх зв”зки та відношення, про ті об”активні умови в яких протікає діяльність суб”акта, вони безпосередньо відображають відношення між мотивами та реалізацією діяльності, що відповідає цим мотивам. Тобто А.П.Леонт”єв має на увазі безпосередньо переживання. П.К. Анохін, наприклад, виказує схожу точку зору стосовно функції емоції в діяльності суб”акта: “ в самому загальному вигляді функція емоції можна охарактеризувати, як індикацію плюс-мінус санкціонування здійсненої, або тієї що здійснюється або тієї що буде здійснюватись діяльності”. Безперечно, емоції виконують регуляторну функцію, яка полягає в тому, що стійкі переживання спрямовують нашу діяльність, нашу поведінку, підтримують їх. Емоції та почуття виступають не лише внутрішнім сигналом, а й зовнішнім. Значення цієї функції неоціненне в процесі спілкування між людьми.

23. Типи емоціогенних ситуацій (Піаже)

Емоціогенная ситуація виникає при надлишкової мотивації по відношенню до реальних пристосованих можливостей індивіда. Однак, перш за все, слід підкреслити, що не існує емоціогенной ситуації як такої. Вона залежить від відношення між мотивацією і можливостями суб'єкта.
Найпоширеніші типи емоціогенних ситуацій групують у 2 великі категорії:

-- Недостатність пристосувальних можливостей

Емоції виникають у відповідь на дію 3 факторів: новизна, незвичайність, раптовість(поділ умовний).

Новизна. Ситуації є новими, коли ми зовсім не підготовлені до зустрічі з ними. Виникає порушення, яке може розрядитися лише у вигляді емоційних реакцій.

Незвичайність. Є ситуації, які навіть при повторенні будуть завжди новими, тому що на них немає "гарних відповідей". Так, сильний шум у будь-якому віці викликає емоційну реакцію. Незвичайними є також ті ситуації, які, незважаючи на набутий досвід, залишаються потенційно невизначеними: темрява, образи уяви.

Раптовість. Щоб зрозуміти емоцію, яка викликана подивом, слід відрізняти її від нових і незвичайних стимуляцій, раптовість яких часто підсилює їхню емоціогенність. Раптовість стимуляції заважає реалізуватися можливостям адаптації.

-- Надлишкова мотивація.

Все,що викликає сильну мотивацію,чи точніше,надлишкову мотивацію, являється причиною емоціональних ситуацій.Треба нагадати,що специфічних емоціогенних ситуацій не існує.Можна розглянути деякі типічні випадки: а)Надлишкова мотивація,яка не знаходить пристосування. Часто надлишкова мотивація виникає через невідповідність між станом мотивації суб'єкту і обставинами,які недозволяють йому діяти.Сюди можна віднести надлишкову мотивацію перед дією(хвилювання) і надлишкову мотивацію після дії(тремор,обморок). б)Надлишкова мотивація у соціальній поведінці. Реакція на присутність інших людей,яка викликає розлад поступальних функцій.Перейти від індивідуальної поведінки до соціальної,значить віддати її на суд іншого. в)Надлишкова мотивація при фрустрації. Фрустрація виникає тоді,коли фізична,соціальна і навіть уявлювана перешкода заважає чи перериває дію,спрямовану на досягнення цілі.Фрустрація створює,таким чином,поряд з вихідною мотивацією нову,захисну мотивацію,спрямовану на преодоління виникненої перешкоди. г)Надлишкова мотивація при конфліктах. Конфлік виникає тоді,коли індивід має одночасно два несумісних один з одним пробудження діяти.Конфлікти є головною причиною емоцій.Але не будь-який конфлікт викликає емоційні реакції.Конфлікти являються джерелм емоцій тоді,коли суб'єкт не може легко знайти рішення.

У розглянутих вище випадках причиною виникнення емоцій була існуюча ситуація.Однак буває,що емоції можливо пояснити як результат процесу утворення умовних зв'язківНейтральний стимул отримує емоційне значення завдяки своєму зв'язку з емоціогенною ситуацією.Умовними можуть бути не тільки рухові,вербальні,зримі реакції,але і також вегетативні,які частіше за все не усвідомлюються людиною.Нейтральні за своїм характером стимуляції отримують емоціогенність в результаті утворення умовних зв'язків.

25.Проблема класифікації емоцій
Серед питань про емоції, які легше поставити, ніж відповісти на них, є, здавалося б, найбільш природний і ніби простий: які бувають емоції, які бувають почуття? Труднощі тут виникають, перш за все, із-за величезного розмаїття емоційних явищ. Адже їх можна класифікувати по-різному: за "знаку" (плюс - мінус) переживання - приємні - неприємні; за характером потреби, яка лежить в основі переживання, - біологічна або духовна; з предмета, з явища навколишнього світу, який викликав емоцію чи почуття; по їх впливу на діяльність людини - активізують або гальмують; за ступенем вираженості - від легкого "подобається" до палкого кохання і т. д. Але є й ще один труднощі, пов'язані з необхідністю визначити те чи інше емоційне переживання словесно.
Людині властиві також і вищі емоції, що виникають в результаті дії психологічних утворень більш високого порядку, при задоволенні не біологічні, а психологічних та соціальних потреб. Ці емоції іноді називають "почуттями". На відміну від емоцій почуття пов'язані з потребами, що виникли в ході історичного розвитку людства. В основі почуттів лежать, перш за все, потреби, пов'язані з відносинами між людьми (Смирнов).
Якість вищих емоцій, або почуттів, залежить від того, яким психологічним утворенням відповідає діючий емоціогенний сигнал. На цій підставі можна виділити відчуття, пов'язані:
- З потребою соціального контакту (симпатія, доброзичливість, співчуття);
- З батьківської потребою (турбота, ніжність);
- З потребою влади, домінування (відчуття переваги, авторитету, зарозумілості, сили і т.д.)
При нинішньому рівні знань класифікація емоцій, і, перш за все, вищих емоцій поки що неможлива.
Недарма створено так багато різних схем для позначення емоційних явищ. Наприклад, основоположник наукової психології Вільгельм Вундт запропонував характеризувати емоції за трьома напрямками: 1) задоволення - незадоволення, 2) напруга - розрядження, 3) збудження - гальмування. Сучасний американський дослідник емоцій К. Изард вважає ряд емоцій фундаментальними, а всі інші - похідними. До фундаментальних належать: 1) інтерес - хвилювання; 2) радість; 3) подив; 4) горе - страждання; 5) гнів; 6) відраза; 7) презирство; 8) страх; 9) сором; 10) вина. Із з'єднання фундаментальних емоцій виникають, наприклад, такі комплексні емоційні стани, як тривожність, яка може поєднувати в собі і страх, і гнів, і вину, і інтерес - збудження. До комплексних (складним) емоційних переживань відносять також любов і ворожість.
Який би список емоцій ми не розглядали, завжди виявляється одна цікава особливість: до будь-якої позитивної емоції, яка переживається нами як приємна, можна підібрати відповідну чи, може, краще сказати протилежну емоцію, що і складає так звану полярність почуттів та емоцій.
Важливо відзначити, що люди можуть досить суттєво відрізнятися один від одного не тільки за характером пережитих емоцій, по їх силі, але і за здатністю співчувати, співпереживати. Ця здатність отримала назву емпатії. За словами американського психолога Карла Роджерса, "бути в стані емпатії означає сприймати внутрішній світ іншого точно, зі збереженням емоційних і смислових відтінків. Як ніби стаєш цим іншим, але без втрати відчуття" ніби ". Так, відчуваєш радість або біль іншого, як він їх відчуває, і сприймаєш їх причини, як він їх сприймає... Бути емпатічним важко. Це означає бути відповідальним, активним, сильним і в той же час - тонким і чуйним ".
Так як емоції прямо залежать від потреб, то з цього випливає, що потреб так само багато, як і емоцій.
І так само різноманіття потреб робить складання "повні", "розгорнутих" класифікацій безглуздим і безнадійною справою.
Існує традиційна класифікація психічних явищ:
1)психічні явища
2)інтелектуальні емоційні вольові
Більшість авторів намагається визначити хоча б обмежена кількість емоцій, не кажучи вже про.позитивні і негативні.
Так як ймовірність задоволення потреб залежить від дій суб'єкта, передбачається, що саме характер дій може служити що класифікують принципом для виявлення фундаментальних емоцій
Взаємодія з об'єктом задоволення потреби буває або контактним, або дистанційним.
Дистанційні дії:
1) наступ (подолання);
2) оборона (захист, збереження);
3) відступ (втрата раніше займаних позицій).
У випадку одночасної актуалізації двох або більше потреб вони можуть породжувати складні емоційні акорди.
Наприклад, при збігу огиди і задоволення виникає пересичення, а при збігу задоволення і страху - це ризик.

Потреби поділяють на три групи:
1) матеріально-біологічні;
2) соціальні;
3) ідеальні.
Кожна з цих трьох груп ділиться на потреби "потреби" (збереження) і "зростання" (розвитку), а перші дві групи мають ще варіанти "для себе" і "для інших".
Подальший аналіз виявив мінімум три додаткові потреби: потреба подолання (воля), потреба в озброєнні засобами і способами задоволення потенційних потреб і потреба економії сил.
До поняття "потреба" тісно примикає феномен мотивації.
Мотивація - другий етап цілеспрямованої поведінки; в порівнянні з актуалізацією потреби, її можна розглядати як "опредмечена потреба". Не існує мотивації без потреб, але цілком існує потреба, не стала мотивацією.
Таким чином, мотивація - фізіологічний механізм активації що зберігаються в пам'яті слідів тих зовнішніх об'єктів, які здатні задовольнити наявну в організму потреба, і тих дій, які здатні призвести до її задоволення.