Емоційно-вольової сфери особистості

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Поняття про емоції і почуття.

2. Фізіологічні аспекти емоцій і почуттів.

3. Основні функції почуттів.

4. Форми переживання почуттів.

5. Емоційні стани та їх характеристика.

Питання до семінару:

1. Розрийте значення емоцій у життєдіяльності людини.

2. Які особливості почуттів відображаються у процесі взаємодії людини з середовищем та іншими людьми.

3. Розкрийте фізіологію емоцій і почуттів.

4. Дайте характеристику поняттю «Воля». Прослідкуйте взаємозв’язок з емоційною сферою людини.

5. Розкрийте структурні компоненти вольової дії.

Практичне завдання:

1. Як керуватися емоціями у складних життєвих ситуаціях?

2. Поради щодо виховання волі.

Емоції більш широке поняття, ніж почуття. Почуття з проявом эмоцій стають переживанннями. Емоції – псих. проц., що протікає у формі переживань і відображує особисту значимість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій під час життєдіяльності людини. Найбільш істотною характерною рису емоції є їх суб’єктивність. Почуття - одна з форм відображення об’єктив світу у свідомості людини, переживання нею свого ставлення до всього того, що вона пізнає і робить, до того, що її оточує.

Основні ф-ії почуттів: Відображуюча ф-ія вираж-ся в узагальненій оцінці подій. Завдяки узагальн. ф-ії людина може орієнтуватися в оточуючому середовищі, оцінювати предмети і явища з точки зору їх бажань.

· Спонукальна ф-ія визначає спрямованість пошуку того, що може задовільнити потреби людини. Эмоційні переж-ня містять образ деякого предмету і пристрастне ставлення до нього, що і спонукає людину до дії.

· Підкріплювальна ф-ія - значимі події, що викликають сильну эмоційну реакцію швидше і надовго залишаються в пам’яті.

· Перемикаюча ф-ія - особливо яскраво вона проявляється під час конкуренції мотивів, в результаті чого визначається домінуюча потреба.

· Пристосувальна ф-ія дає можливість людині ефективно пристосуватися до оточуючих умов.

· Комунікативна ф-ія - мімічні і пантомімічні рухи дозволяють людині передавати свої переживанн іншим людям, інформувати їх про своє ставлення до них, до предм. і явищ оточуючої дійсності.

Властивості почуттів і емоцій. 1) за якістю: позит. і негат. 2) по тому як впливають на акт-ть людини стенічні (спонукають до актив діяльн-ті, мобілізують сили людини). Астенічні почуття розглядають людину, паралізують її сили (паніка, страх). 3) за глибиною емоції і почуття можуть бути глибокі і поверхневі. 4) за інтенсивністю: сильні та слабкі. 5) за часом: тривалі та короткочасні.

Форми переживання почуттів (ем). Емоційний тон – емоційна забарвленість, своєрідних якостей, відтінків психічних процесів, емоц. тон спонукає до його усунення. Емоц. тон почуття – це наше ставлення до якості відчуттів. Ем. тон ніби акумулює в собі відображення загальних і тих, що часто зустрічаються ознак корисних і шкідливих факторів оточуючої дійсності. Емоційне ставлення до деяких предметів і явищ викликає біль, і дозволяє вже під час зустрічі зі шкідливим об’єктом швидко приймати рішення. Емоційна пам’ять, эмоційний досвід людини відіграють істотну роль в тих випадках, коли людині необхідно діяти в умовах дефіциту понятійної інф-ії. Е моційне відгукування - оператавна эмоція поглядів на поточні зміни в оточуючому середовищі. Емоція відгукування опир-ся на емоцію, яка збуджує людину, такий прояв є емоц. тонусом. Одним з видів емоц. відгуку є синтонія - співпереживання эмоц. станові інших людей. Настрій - загальний емоц. стан, який забарвлює протягом певного часу всю поведінку людини. Настрій залежить від загального стану здоров’я, від роботи залоз внутрішньої секреції, від тонусу життедіяльності організму. Настрій може разрізнятися за тривалістю та стійкістю. Настрій залежить від віку людини, індивід-их особливостей, від х-ру та її темпераметру. Настрій є емоційною реакцією не на безпосередній вплив явищ або інших подій, а на їх значення в житті людини в залежності від її життєвих планів, інтересів і очікувань.

Афект – сильне і досить короткочасний емоційний стан, що пов’язаний з різкою зміною важливих для об’єкту життєвих обставин. Причиною афекту найчастіше стає конфлікт. Афект виникає різко, неочікувано у вигляді спалаху, в результаті збудження підкоркових центрів, які звільнені у даний момент від стримання і контролю усієї кори, що викликає яскравий зовнішній прояв пережитого эмоц. стану. Афект супровожд-ся різковиразними руховими проявами і змінами у функціях внутрішніх органів, а також вольового контролю. Крім того, виникають зміни в мисленні, людині важко зосередитися передбачати результати своїх вчинків.

ПРИСТРАСТЬ - сильне, стійке почуття, що домінує над іншими спонуканнями і призводить до прикладання всіх сил і зосередження на предметі пристрасті. За інтенсивністю емоц. збудження, пристрасть наближена до афекту, а за тривалостю і стійкістю нагадує настрій. Причини формування пристрасті різноманітні, вони можуть визначатися усвідомлено переконаннями, можуть виникати з телевізійних потягів або мати патологічне походження. Основною ознакою пристрасті є її дієвість, злиття вольових та емоційних механізмів.

Стрес – емоц. стан, пов’язаний з тотальною мобілізацією сил на пошук виходу з положеня, яке склалося. Досягнення необхідних пристосувань стресу: 1. фізіологічний; 2. психологічний: інформаційний, емоційний. Інформаційний стрес виникає в ситуації інформаційних перевантажень, коли суб’єкт не справляється з задачею, не встигає приймати вірне рішення в необхідному темпі. При високій відповідальності за наслідки рішень. Стрес емоційно проявляється у ситуації погрози, небезпеки, образи і т.д. Може призвести до сниження працездатності, сну. Стрес може мобілізувати або негативно вплинути на діяльність – дистрес, аж до повної дезорганізації. Поведінка людини в стресовій ситуації залежить від багатьох умов, але, насамперед, від психологічної готовності людини, що включає уміння швидко оцінити обстановку, навички миттєвої орієнтації в несподіваних ситуаціях, вольову зібраність і рішучість, досвід поведінки в аналогічній ситуації.

До вищих почуттів відноситься інтелект. 1) інтелект - це почуття, яке пов’язане з корковою діяльністю. Інтелект не тільки супроводжує цю діяльність, але й стимулює та підсилює її, впливає на швидкість і продуктивність мислення, на отримання і точність знань. До інтелекту відноситься: подив, цікавість, прагнення більше пізнати, безсумнівність у правильності прийнятті рішень, радість відкриття чогось нового. Почуття виступ. як своєрідний образ регулятор розумової д-ті.

2) моральні почуття – поч., які відображують ставлення людини до вимог моралі суспільства. Мор. почуття - найважливіший регулятор поведінки людини. Почуття вдачі поділяються: а) короткочасну ситуативну радість, захоплення. б) стійкісно-інтимні переживання (любов, дружба, відданість, прив’язаність). в) суспільні пережив. (патріотизм, інтернаціоналізм, колективізм). Негативні моральні почуття: ненависть, жорстокість, егоїзм – мотив основа негативного прояву поведінки. Моральні почуття спонукають людину враховувати інтереси інших людей. Вони обумовлені моральними потребами людини, системи її поглядів і переконань. Моральні почуття організовують поведінку людини в соціальному оточенні спрямовану, спонукаючу до оцінки своїх вчинків.

3) эстетичні почуття - це почуття, що виникають у людини в зв’язку з задоволенням або незадоволенням її естетичних потреб. Це почуття, які відображують і виражають відношення суб’єкта до разних фактів життя, що відображуються в мистецтві, як до чогось прекрасного або жахливого. Естетичні почуття проявляються у відповідних оцінках, в художніх смаках і т.д.

Тема: Воля

План:

1. Поняття про волю.
2. Довільні дії та їх особливості.
3. Аналіз складної вольової дії.
4. Вольові якості особистості.
5. Вольова та імпульсивна поведінка. Вольова регуляція поведінки.
6. Виховання і самовиховання волі.

Література:

1. Бондаревский В.Б. Беседы о самовоспитании. - М.: Просв., 1976. – 125с.
2. Иванников В.А. К сущности волевого поведения // Хрестоматия по психологии / Под. Ред. Петровского. – М.: Просв., 1987. – С.260-268
3. Немов Р.С. Психология. М.: Просв.: 1995. – 358-365
4. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К., 1968. – с.387-420
5. Психология. Словарь / Под. Ред. А.В.Петровського и М.Г.Ярошевського. – М.:, 1990

Мета: студентам необхідно засвоїти своєрідність волі, як процесу і як властивості. Засвоїти специфічні функції волі. Вміти встановлювати зв’язок волі з емоційно-почуттєою сферою, пізнавальними процесами і особистісними якостями, з поведінкою та діяльністю людини. Засвоїти фізіологічні і мотиваційні аспекти вольових дій. Знати структуру вольових дій. Вміти розрізняти основні якості волі. Оволодіти знаннями щодо закономірностей формування і розвитку вольових дій у дитини.

Воля – це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, що виражається у вмінні долати внутрішні і зовнішні труднощі під час здійснення цілеспрямованих дій і вчинків.

Основна функція волі полягає у свідомій регуляції активності у важких умовах життєдіяльності. В основі цієї регуляції лежить взаємодія процесів збудження і гальмування нервової системи. Наслідком цього прийнято виділяти в якості вказаної конкретизації дві інші функції – активізуючу і гальмівну.

Довільні або вольові дії розвиваються на основі мимовільних рухів і дій. Простими з мимовільних рухів є рефлекторні: звуження зіниць, моргання, ковтання, чихання. До цього ж відноситься віддьоргування руки при доторканні до гарячого предмету, поворот голови в сторону почутого звуку і т.д. Це відображується і в міміці обличчя.

У протилежність довільним діям свідомі дії, які більш характерні для поведінки людини, спрямовані на досягнення поставленої мети.. Саме свідомість дій характеризує вольову поведінку. Але вольові дії можуть включати в себе в якості окремих складових і такі риси, які в ході утворення навичок автоматизувалися і втратили свій першочерговий свідомий характер.

Ще однією важливою ознакою вольової поведінки є її зв’язок з подоланням перешкод, причому незалежно від того, якого типу ці перешкоди – внутрішні (або суб’єктивні, перешк. Є спонукання люд., спрямовані не на виконання даної дії. Напр., втома, інертність, лінь) чи зовнішні (відсутність необхідного інструменту для роботи або протидія інших людей, не бажаючих того, щоб поставлена мета була досягнута).

Зазвичай, важливою особливістю вольових дій, спрямованих на подолання перешкод, є усвідомлення значення поставленої мети, за яку необхідно боротися, усвідомлення необхідності досягти її. Чим більш значимою є мета для людини, тим більше перешкод вона долає. Тому вольові дії можуть різнитися не тільки за степінню їх складності, але і за степінню усвідомлюваності.

Бувають випадки, ккколи людина усвідомлює те, що вона робить, але не може пояснити, заради чого вона це робить. Частіше всього це буває тоді, коли людина охоплена якими-небудь сильними почуттями, відчуває емоційне збудження. Такі дії називають імпульсивними. Степінь усвідомлення таких дій сильно знижена. Воля полягає в тому, щоб людина змогла б себе стримати від здійснення необдуманих вчинків під час афективних зривах. Воля пов’язана з мислительною діяльністю і почуттями.

Воля вимагає наявності цілеспрямованості людини, що вимагає певних мислительних процесів. Прояв мислення полягає у свідомому виборі мети, підборі засобів для її досягнення.

Зв’язок волі і почуттів полягає у тому, що людина зазвичай звертає увагу на предмети і явища, які викликають у нас певні почуття. Бажання добитися або досягнути чого-небудь, точно також як уникнути чого-небудь неприємного, що пов’язано з нашими почуттями. Часто людина зіштовхується з ситуацією, коли почуття, навпаки, стають перешкодою до досягнення поставленої мети. Тому їй приходиться прикладати вольові зусилля до того, щоб протистояти негативному прояву емоцій.