Розрахунок повної собівартості послуги

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

За способом перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

5.2.1 Розрахунок прямих витрат.

До прямих витрат належать витрати, які пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До прямих витрат належать витрати на:

1) прямі матеріальні витрати (комплектуючі вироби);

2) допоміжні матеріали;

3) паливо та енергію на технологічні цілі;

4) основну заробітну плату;

5) додаткову заробітну плату;

6) нарахування сум єдиного соціального внеску.

Стаття 1 Прямі матеріальні витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість матеріалів (комплектуючих виробів) та допоміжних матеріалів, що використовують для надання послуги або виготовлення (складання) виробу технічної продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Розрахункові дані зводяться до таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Відомість матеріалів і комплектуючих виробів

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) — один з елементів витрат, який включається до первісної вартості запасів, придбаних за плату. Сутність ТЗВ за текстом П(С) БО 9 включає затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) з вантажно-розвантажувальних робіт і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Транспортно-заготівельні витрати для розрахунку приймаються в розмірі 10...20 % від вартості матеріалів (комплектуючих виробів) і розраховуються за формулою

ТЗВ = В м · 10 / 100, (5.2)

ТЗВ = 10,58 · 10 / 100 = 1,06 [грн].

Прямі матеріальні витрати розраховуються за формулою

Пмв = В м + ТЗВ, (5.3)

Пмв = 10,58 + 1,06 = 11,64 [грн].

Отже, сума витрат за статтею “Прямі матеріальні витрати” становить

11,64 грн.

Стаття 2 Прямі витрати на оплату праці.

Оплата праці – це грошова винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконані роботи або надані послуги. Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці.

Основна заробітна плата основних робітників розраховується на основі відрядної форми оплати праці, тобто за відрядно-преміальною системою.

Розцінка відрядна – оплата праці робітників за виконання одної операції, вона розраховується шляхом перемноження годинної тарифної ставки за відрядною формою, в гривнях, і норми часу на виконання операції, в нормо-годинах.

Рвід =Cг · Тшт.к, (5.4)

де Сг – годинна тарифна ставка, грн;

Тшт.к – норма часу, год. (з таблиці 5.1).

Розрахунок сумарної відрядної розцінки за виконання операцій технологічного процесу відображено в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 – Розрахунок сумарної відрядної розцінки у гривнях

Для розрахунку основної заробітної плати слід врахувати певний відсоток премії.

Премія - одна з форм заохочення за успіхи, досягнуті в праці, що виплачується у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання відповідно колективному договору підприємства.

ЗП осн = ∑ Рвід · (1 + П / 100), (5.5)

де П - відсоток премії (10...30) %.

ЗП осн = 9,48 · (1 + 13 /100) = 10,71 [грн].

Додаткова заробітна плата - це винагорода зверх встановлених норм за трудові досягнення, винахідництво, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, які передбачено чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій. Додаткова заробітна плата становить 10...20 % від основної зарплати основних робітників і розраховується за формулою

ЗП дод = ЗП осн · 10 / 100, (5.6)

ЗП дод = 10,71 · 10 / 100 = 1,07 [грн].

Права працівників на матеріальне забезпечення у старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України і забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування за рахунок держави. З 01.01.2011 року вступив у силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який значно спростив систему оплати соціальних внесків.

Ставка ЄСВ залежить від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним видом його діяльності згідно зазначеного вище Закону України. Згідно класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва, галузь економіки та види робіт – Технічне обслуговування та ремонт комп’ютерної техніки (код обирається згідно із Класифікацією видів економічної діяльності -75.59.2) - належить до 30 класу, відповідно розмір єдиного соціального внеску - 37,6 %.

Нарахування сум єдиного соціального внеску виконується від суми основної і додаткової заробітної плати за формулою

В єсв = (ЗП осн +ЗП дод) · 37,6 / 100, (5.7)

В єсв= (10,71 + 1,07) · 37,6 / 100 = 4,43 [грн].

Отже, сума прямих витрат на оплату праці розраховується за формулою

ПВ о.п. = ЗП осн + ЗП дод + В єсв, (5.8)

ПВ о.п. = 10,71 + 1,07 + 4,43 = 16,21 [грн].

Далів калькуляції визначається сума прямих витрат на одиницю послуги (виробу) за формулою

ПВ = Пмв + ПВ о.п., (5.9)

ПВ = 11,64 + 16,21 = 27,85 [грн].

5.2.2 Розрахунок непрямих витрат.

Непрямі витрати - це витрати, що пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, організацією виконання проектних робіт та інші витрати, які не можуть бути віднесені економічно доцільним шляхом безпосередньо до конкретного об'єкту витрат.

До непрямих витрат відносяться:

1) загальновиробничі витрати;

2) адміністративні витрати;

3) витрати на збут.

4) інші витрати операційної діяльності.

Стаття 3 Загальновиробничі витрати.

До складу загальновиробничих витрат включають:

1) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями, тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

2) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

4) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально - виробничого призначення;

5) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих вдосконаленням технології та організації виробництва, поліпшення якості продукції, підвищення її надійності, довговічності і інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

6) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

7) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення виробничого контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

8) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища;

9) інші витрати (витрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати становлять 20 – 30 % від суми основної та додаткової зарплати і розраховуються за формулою

ЗВВ = (ЗП осн +ЗП дод) · 25 / 100, (5.10)

ЗВВ = (10,71 + 1,07) · 25 / 100 = 2,94 [грн].

Виробнича собівартість послуг (виробів) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх надання (виробництво). Виробнича собівартість фактично включає в себе суму всіх попередніх статей

ВС = ПВ + ЗВВ, (5.11)

ВС = 27,85 + 2,94 = 30,79 [грн]

Стаття 4 Адміністративні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

1) загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

2) витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

3) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних коштів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

4) винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

5) витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

6) амортизація нематеріальних актів загальногосподарського використання;

7) витрати на врегулювання спорів у судових органах;

8) податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

9) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

10) інші витрати загальногосподарського призначення.