Залишення позовної заяви без руху та її повернення позивачу

1. Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

2. У разі якщо при прийнятті позовної заяви будуть виявлені обставини, які свідчать про недодержання позивачем вимог, передбачених законом, для звернення до суду і які перешкоджають відкриттю провадження у справі, суддя залишає позовну заяву без руху.

Найбільш типовими помилками, які стають причиною для залишення позовної заяви без руху, є неправильна сплата судового збору (в неповному розмірі або на помилкові рахунки); неповне зазначення прізвища, ім'я та по батькові (найменування) сторін (замість імен - ініціали); неподання оригіналів документів про сплату судового збору (копії не допускаються); неправильне об'єднання позовних вимог; відсутність у позовній заяві конкретизованих вимог позивача; відсутність відомостей про ціну позову; неподання копії документів у належній кількості.

Для того, щоб залишати позовну заяву без руху, суддя, щонайменше, повинен одержати від позивача письмовий документ, який містить прізвище, адресу позивача, суть вимог та підпис особи. В іншому випадку, документ не має жодних ознак позовної заяви, є анонімним, унеможливлює листування з позивачем і розглядатися не повинен.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як зазначає Пленум ВС України у своїй постанові N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Заява не може бути визнана неподаною, залишеною без руху або повернутою з мотивів ненадання доказів.

3. Питання про залишення позовної заяви без руху вирішується ухвалою суду, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку. В ухвалі суду зазначається підстава для залишення позовної заяви без руху, а саме яку саме вимогу закону позивачем не дотримано.

Відповідно до постанови Пленуму ВС України N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р., якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо недоліки виправлені позивачем з власної ініціативи (наприклад, до суду надійшла квитанція про сплату державного мита) до постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, то у суду немає підстав для постановлення такої ухвали.

4. Якщо позивач виправить зазначені суддею недоліки в межах строку, визначеного суддею, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ця норма має важливе значення з огляду на обчислення строку позовної давності. Так, час протягом якого заява чи скарга залишались без руху, не враховується при визначенні строку здійснення судом процесуальних дій, пов'язаних з розглядом заяви чи скарги, в тому числі й строку проведення попереднього судового засідання, а також не враховується і при прийнятті скарги до апеляційного розгляду чи відкритті касаційного провадження у справі.

5. Повернення позовної заяви без розгляду - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті позивачем. Підстави ці є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову. В ЦПК 1963 року такої підстави не було. Позивач не міг вимагати повернення йому позовної заяви, а міг лише відмовитися від позову. Це, в свою чергу, робило неможливим повторне звернення до суду. Звертає на себе увагу, що закон встановлює чіткі часові межі, коли позивач може звернутися з заявою про повернення позову - до відкриття провадження у справі. У разі надходження такої заяви суд зобов'язаний повернути позовну заяву незалежно від причин її відкликання;

2) заяву подано недієздатною особою. На стадії відкриття провадження суд може з'ясувати обсяг дієздатності лише за віком позивача. Однак, у позовній заяві вік не зазначається. Тому ця підстава для повернення позовної заяви реально не може бути встановлена судом. Водночас, недієздатність особи можна встановити проаналізувавши підстави позову та додані до позовної заяви документи. Недієздатність відповідача не може служити перешкодою для виникнення процесу по справі, оскільки його інтереси завжди захищає законний представник, який повинен мати відповідні повноваження на ведення справи, що підтверджується окремим документом, що додається до справи;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Маються на увазі випадки, коли позовна заява підписується представником, але довіреність до матеріалів не додається або повноваження оформлені неналежно (наприклад, довіреність не містить дати її видачі, подана в копії, а не в оригіналі). Ця норма застосовується і тоді, коли позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не зазначено, виконуючими обов'язки керівників, їх заступниками без надання документів, які підтверджують їх права на звернення до суду. В цьому випадку суддя не має підстав для залишення позовної заяви без руху, а зобов'язаний саме повернути її без розгляду;

4) справа не підсудна цьому суду. Загалом, наслідки порушення правил підсудності визначені статтями 115 - 117 ЦПК. Так, якщо суддя при вирішенні питання про відкриття провадження у справі виявить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала, копії якої разом із заявою та всіма додатками до неї негайно надсилається позивачеві. В мотивувальній частині такої ухвали суд лише констатує, що справа не підсудна цьому суду. На нашу думку, повертаючи позовну заяву з цієї підстави, суд не повинен зазначати, до якого саме конкретного суду слід звернутися позивачеві. По-перше, підсудність може бути альтернативною і позивач повинен сам обрати суд, який буде розглядати справу. По-друге, усувається ризик помилки судді при визначенні правильної підсудності. Водночас, в ухвалі доцільно навести норму процесуального закону, яка визначає підсудність справи, щоб інформувати позивача про порядок реалізації права на захист;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України. Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Date: 2015-10-18; view: 855; Нарушение авторских прав