Поперечний профіль

5.1.1 Основні параметри автомобільних доріг залежно від їх категорії слід призначати згідно з таблицею 5.1.

Таблиця 5.1 – Параметри поперечного профілю автомобільних доріг

5.1.2 Кількість смуг руху на дорогах I-а та І-б категорій слід призначати залежно від інтенсивності руху та рельєфу місцевості згідно з таблицею 5.2.

Таблиця 5.2 – Кількість смуг руху залежно від інтенсивності руху

5.1.3 Проїзну частину необхідно проектувати з двосхилим поперечним профілем на прямих ділянках доріг усіх категорій і на кривих у плані радіусом понад 3000 м для доріг I-а та I-б категорій, радіусом понад 2000 м – для доріг II та III категорій, а для доріг IV та V категорій – радіусом понад 800 м.

На кривих у плані менше зазначених радіусів слід передбачати улаштування проїзної частини з односхилим поперечним профілем (віраж) для забезпечення безпечного руху автомобілів з розрахунковою швидкістю.

У випадках коли проектування автомобільних доріг І-б категорії відбувається стадійно з будівництвом одного проїзду, на першій стадії проїзну частину необхідно влаштовувати з односхилим поперечним профілем.

5.1.4 Поперечний похил проїзної частини, крім ділянок, на яких передбачається влаштування віражів, необхідно призначати залежно від матеріалу покриття дорожнього одягу. На дорогах з асфальтобетонним та цементобетонним покриттям поперечний похил проїзної частини необхідно приймати 25 ‰.

На гравійних та щебеневих покриттях поперечний похил необхідно призначати від 25 ‰ до 30 ‰, а на покриттях з ґрунтів, укріплених в'яжучими та місцевими матеріалами, а також на бруківках з колотого та брукованого каменю – від 30 ‰ до 40 ‰.

5.1.5 Поперечні похили узбіч слід призначати від 15 ‰ до 35 ‰ більше поперечних похилів проїзної частини. Залежно від кліматичних зон і типу укріплення узбіч необхідно призначати такі величини поперечних похилів:

- від 30 ‰ до 40 ‰ — укріплених із застосуванням в’яжучих;

- від 40 ‰до 60 ‰ — укріплених гравієм, щебенем;

- від 50 ‰ до 60 ‰ — укріплених засівом трав або одернуванням.

5.1.6 Поперечні похили проїзної частини на віражах слід призначати залежно від радіусів горизонтальних кривих згідно з таблицею 5.3.

Таблиця 5.3 – Поперечні похили проїзної частини на віражах

5.1.7 Якщо дві сусідні криві у плані, на яких необхідно влаштовувати віражі, повернуті в один бік і прямої вставки між ними немає або її довжина не більше двох довжин суміжних перехідних кривих, поперечний профіль на цих кривих і прямої вставки необхідно проектувати односхилим.

5.1.8 Перехід від двосхилого профілю дороги до односхилого на віражах слід здійснювати в межах перехідної кривої, а за її відсутності – на прилеглих ділянках прямої, довжина якої дорівнює довжині перехідної кривої.

5.1.9 Віражі на дорогах I-а, І-б категорій, як правило, слід проектувати з роздільними поперечними похилами для проїзних частин різних напрямків з улаштуванням споруд водовідводу на розділювальній смузі.

5.1.10 Поперечний похил зовнішнього узбіччя на віражі слід призначати таким же, як і проїзної частини дороги. Похил внутрішнього узбіччя не змінюється, якщо він не менший ніж похил віражу або збільшується до похилу віражу.

5.1.11 Перехід від прийнятого похилу узбіччя при двосхилому профілі до похилу проїзної частини слід виконувати на ділянках завдовжки 10 м до початку відгону віражу.

5.1.12 Додатковий поздовжній похил зовнішньої крайки проїзної частини по відношенню до проектного поздовжнього похилу на ділянці відгону віражу не повинен перевищувати для доріг:

- I-а; І-б та II категорій – 5 ‰;

- III, IV категорій в рівнинній місцевості – 10 ‰;

- III, IV, V категорій в гірській та горбистій місцевостях – 20 ‰.

5.1.13 При радіусах кривих 1000 м і менше необхідно передбачати розширення проїзної частини з внутрішнього боку кривої за рахунок узбіччя або в бік розділювальної смуги, при цьому ширина узбіччя повинна бути для доріг I-а, І-б, IІ категорій не менше 1,5 м і не менше 1 м для доріг інших категорій, а ширина розділювальної смуги не менше нормативної для відповідної категорії.

Величина повного розширення однієї смуги проїзної частини доріг на горизонтальних кривих наведена в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 – Розширення однієї смуги проїзної частини доріг на горизонтальних кривих

у метрах

На дорогах з декількома смугами руху ширину проїзної частини необхідно збільшувати пропорційно до кількості смуг згідно з таблицею 5.4.

За недостатньої ширини узбіччя та розділювальної смуги для розміщення розширеної проїзної частини необхідно передбачати відповідне розширення земляного полотна.

Розширення проїзної частини необхідно виконувати з початку перехідної кривої пропорційно по довжині так, щоб повне розширення було досягнуто до початку колової кривої.

У гірській місцевості, як виняток, дозволяється розширювати проїзну частину із зовнішнього боку кривої.

5.1.14 Ширину проїзної частини доріг у межах увігнутих кривих поздовжнього профілю, які з'єднують ділянки з алгебраїчною різницею зустрічних похилів понад 60 ‰, необхідно збільшувати за рахунок узбіччя з кожного боку на дорогах ІI та III категорій на
0,5 м, а для доріг IV та V категорій – на 0,25 м в порівнянні з нормами, наведеними в
таблиці 5.1.

Розширену проїзну частину на вертикальних увігнутих кривих доріг II та IIІ категорій необхідно улаштовувати завдовжки –100 м, а на дорогах IV та V категорій – 50 м. Перехід до розширеної проїзної частини слід здійснювати на ділянці завдовжки 25 м на дорогах IІ та ІII категорій і 15 м – на дорогах IV та V категорій.

5.1.15 На ділянках автомобільних доріг I-а та І-б категорій необхідно влаштовувати зупинкові смуги завширшки 2,5 м та на ділянках автомобільних доріг II категорії в місцях, визначених і обґрунтованих проектом, де інтенсивність руху в перші 5 років експлуатації доріг досягне понад 50 % максимальної розрахункової інтенсивності згідно з таблицею 4.1.

На автомобільних дорогах І-а, І-б, II, III та IV категорій на укріплених смугах узбіч і на розділювальних смугах покриття може відрізнятися від покриття проїзної частини кольором. Укріплені смуги узбіч відділяються від проїзної частини суцільною лінією розмітки.

5.1.16 Ширину узбіччя доріг на ділянках гірської місцевості або в межах цінних продуктивних земель та на ділянках з перехідно-швидкісними смугами або з додатковими смугами на підйом допускається зменшувати до 1,5 м для доріг I-а, І-б та II категорій і
до 1 м – для доріг інших категорій. При влаштуванні огорож ширина узбіччя повинна бути не менше ніж 2,5 м.

5.1.17 На ділянках доріг I-а категорії, де в перспективі можливе збільшення кількості смуг руху, ширину розділювальних смуг при відповідному обґрунтуванні доцільно збільшувати на 7,5 м проти норм, наведених у таблиці 5.1, і приймати 13,5 м.

5.1.18 Ґрунтову частину розділювальної смуги необхідно улаштовувати на 4 см нижче крайки укріпленої смуги, а при ширині розділювальної смуги 13,5 м її необхідно улаштовувати з похилом 1:10 до середини смуги з організацією водовідведення.

5.1.19 Розділювальні смуги на ділянках доріг I-а та І-б категорій, що проходять у межах лісових масивів і садів, по цінних землях або в межах ділянок доріг гірської місцевості, на мостах завдовжки понад 100 м та при прокладанні доріг на забудованих територіях при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні, допускається зменшувати до ширини, що дорівнює ширині смуги для розміщення огорож плюс смуга безпеки завширшки 1 м з кожного боку огорож.

Перехід до зменшеної ширини розділювальної смуги слід здійснювати з відгоном 1:100.

5.1.20 Ширина земляного полотна автомобільної дороги на довжині не менше 10 м від початку і кінця мостових споруд повинна перевищувати відстань між перилами цих споруд на 0,5 м у кожний бік. Перехід від розширеного земляного полотна до нормативного слід призначати для доріг I-а, I-б, II категорій на довжині 50 м, для інших – 25 м.

5.1.21 Перехід від польового поперечного профілю дороги до профілю, прийнятого в населеному пункті, потрібно здійснювати поступово на ділянці підходу до населеного пункту з відгоном 1:100.

5.1.22 Додаткові смуги проїзної частини на підйом слід передбачати на ділянках доріг II, III категорій при середньому поздовжньому похилі від 30 ‰ до 40 ‰ і довжині ділянки понад 1 км, та при середніх похилах понад 40 ‰ – при довжині ділянки понад 0,5 км.

Величину середнього поздовжнього похилу визначають за формулою:

,

де i₁, i₂, i_n – поздовжні похили понад 30 ‰ на відстані L₁, L₂, L_n.

Додаткову смугу на підйом і на дорогах I-а та І-б категорій з двома смугами руху в одному напрямку слід передбачати на ділянках завдовжки більше 0,5 км, якщо поздовжній похил на них перевищує похили, що визначені в таблиці 5.6.

Ширину додаткової смуги слід призначати понад 3,5 м на всій довжині підйому.

Довжину додаткової смуги за підйомом слід призначати згідно з таблицею 5.5. Перехід до розширеної проїзної частини необхідно здійснювати на ділянці завдовжки 60 м.

Таблиця 5.5 – Довжина додаткової смуги руху за підйомом

5.1.23 В усіх випадках, коли за місцевими умовами можлива поява на дорозі людей або тварин, слід забезпечувати бокову видимість придорожньої смуги на відстані 25 м від крайки проїзної частини для доріг І-б, II і ІІІ категорій та 15 м для доріг IV і V категорій.

5.1.24 Ширину смуг розчистки зелених насаджень, величину зрізування укосів виїмок та відстань перенесення будівель на ділянках кривих у плані з внутрішнього боку кривих для забезпечення видимості необхідно визначати розрахунком. Забезпечення видимості необхідно здійснювати на рівні брівки земляного полотна.

План і поздовжній профіль

5.2.1 Трасу автомобільної дороги слід проектувати як плавну лінію у просторі з ув'язкою елементів плану, поздовжнього та поперечного профілів між собою, з навколишнім ландшафтом і з оцінкою їх впливу на умови руху та зорове сприйняття дороги.

5.2.2 Проектування плану і поздовжнього профілю автомобільної дороги слід виконувати виходячи з інтенсивності руху, умови забезпечення безпеки та комфортності руху транспортних засобів з урахуванням можливості реконструкції дороги за межею термінів перспективного розрахункового періоду.

Для елементів плану та поздовжнього профілю основні параметри слід призначати такими:

- поздовжні похили до 30 ‰;

- відстань видимості за умови зупинки транспортного засобу перед перешкодою – не менше ніж 450 м;

- радіуси кривих у плані – понад 3000 м;

- радіуси опуклих кривих у поздовжньому профілі – понад 70000 м;

- радіуси увігнутих кривих у поздовжньому профілі – понад 8000 м;

- довжину опуклих кривих у поздовжньому профілі – понад 300 м;

- довжину увігнутих кривих у поздовжньому профілі – понад 100 м.

5.2.3 Якщо за умовами рельєфу та іншими місцевими умовами неможливо виконати вимоги 5.2.2 або виконання їх пов'язане зі значними обсягами робіт і вартістю будівництва, при проектуванні доріг допускається знижувати нормативні параметри до гранично допустимих, визначених відповідно до розрахункових швидкостей згідно з таблицею 5.6.

Таблиця 5.6 – Параметри елементів плану і поздовжнього профілю, що залежать від розрахункової швидкості

5.2.4 Найбільші поздовжні похили на кривих у плані радіусами 50 м і менше слід зменшувати на величини, які наведені в таблиці 5.7.

Таблиця 5.7 – Зменшення поздовжніх похилів автомобільних доріг на кривих у плані

5.2.5 При проектуванні доріг I-а і І-б категорій на самостійному земляному полотні для різних напрямків руху в гірській і горбистій місцевості поздовжні похили для спуску можна збільшувати в порівнянні з похилами на підйом, але не більше ніж на 20 ‰.

5.2.6 При проектуванні ділянок доріг у гірській місцевості на підходах до тунелів найбільший поздовжній похил не повинен перевищувати 45 ‰ на відстані 250 м від порталу тунелю.

5.2.7 На ділянках доріг у гірській місцевості допускаються затяжні похили понад 60 ‰ з обов'язковим влаштуванням майданчиків для зупинки транспортних засобів на відстані не більше довжини ділянок, наведених у таблиці 5.8.

Таблиця 5.8 – Довжина ділянок із затяжним похилом у гірських умовах

Розміри майданчиків для зупинки автомобілів визначаються розрахунком, але вони повинні вміщувати не менше трьох автопоїздів завдовжки 22 м кожний. Вибір місця їх розташування визначається з урахуванням умов безпеки зупинки (за межами можливої появи осипів, каменепадів, снігових лавин тощо).

На затяжних спусках з похилом понад 60 ‰ необхідно передбачати влаштування уловлювальних з'їздів.

Відстані між уловлювальними з'їздами та їх довжину необхідно визначати залежно від величини похилу ділянки дороги, рельєфу місцевості та інтенсивності руху транспортних засобів.

5.2.8 Ділянки прямих і кривих у плані при радіусі кривої у плані 2000 м та менше повинні з'єднуватись перехідними кривими. Найменші довжини перехідних кривих наведені в таблиці 5.9.

Таблиця 5.9 – Найменші довжини перехідних кривих

у метрах

5.2.9 Криві у плані і поздовжньому профілі доцільно суміщати. При цьому криві у плані повинні бути на 100-150 м довші за криві в поздовжньому профілі.

Слід уникати сполучення кінців кривих у плані з початком кривих у поздовжньому профілі. Відстань між ними рекомендується приймати не менше 150 м.

5.2.10 При малих кутах повороту дороги у плані рекомендується застосовувати радіуси колових кривих згідно з таблицею 5.10.

Таблиця 5.10 – Радіуси горизонтальних кривих при малих кутах повороту

5.2.11 Якщо крива у плані розташована в кінці спуску понад 30 ‰ та довжиною більше 500 м, радіус її повинен бути збільшений не менш ніж в 1,5 раза в порівнянні з величинами, наведеними в таблиці 5.6, а крива в плані суміщена з увігнутою кривою в поздовжньому профілі.

5.2.12 Не рекомендується коротка пряма вставка між двома кривими в плані, які спрямовані в один бік. При довжині її менше 100 м рекомендується замінювати обидві криві однією більшого радіуса. При довжині прямої вставки від 100 м до 400 м вставку доцільно замінювати перехідними кривими. Пряма вставка як самостійний елемент траси допускається для доріг I-а, І-б та II категорій при її довжині понад 700 м, для доріг III та IV категорій – понад 400 м.

5.2.13 Максимальну довжину прямих вставок у поздовжньому профілі необхідно обмежувати залежно від алгебраїчної різниці поздовжніх похилів та радіусів увігнутих кривих, наведених у таблиці 5.11.

Таблиця 5.11 – Максимальна довжина прямих вставок у поздовжньому профілі

5.2.14 У місцях зламу проектної лінії в поздовжньому профілі при алгебраїчній різниці похилів 5 ‰ і більше на дорогах I-а, І-б і II категорій, 10 ‰ і більше на дорогах III категорії та 20 ‰ і більше на дорогах IV і V категорій слід застосовувати вертикальні криві.

5.2.15 На крутих гірських схилах доцільно прокладати дорогу серпантинами. Норми проектування серпантинів необхідно приймати згідно з таблицею 5.12.

Таблиця 5.12 – Норми проектування серпантинів

Серпантин радіусом менше 30 м можна застосовувати тільки на дорогах IV і V категорій. Необхідно забороняти на них рух транспортних засобів з габаритами за довжиною більше 11 м.

5.2.16 Відстань між кінцями кривих двох сусідніх серпантинів слід призначати не менше 400 м для доріг II та III категорій, 300 м – для доріг IV категорії і 200 м – для доріг V категорії.

5.2.17 Проїзну частину на серпантинах допускається розширювати на 0,5 м за рахунок зовнішнього узбіччя, а решту розширення – за рахунок внутрішнього узбіччя та додаткового розширення земляного полотна.