ПИТАННЯ 48. Властивості почерку особи та їх криміналістичне значення

Із положень криміналістичної ідентифікації відомо, що для встановлення тотожності об'єкта необхідно, щоб він мав властивості відображення, індивідуальності і відносної стійкості.

Під час встановлення тотожності почерку для дослідження всіх цих властивостей необхідне застосування знань у галузі почеркознавства, анатомії, фізіології, психології, біомеханіки.

Індивідуальність почерку виявляється у своєрідності, неповторності його у різних людей і у специфічних змінах, доповненнях та скороченнях щодо стандартного пропису.

Обставини, які впливають на формування письмово-рухових навичок, можна поділити на суб'єктивні, що зумовлені анатомічними, фізіологічними та психологічними особливостями учня, і об'єктивні, до яких відносяться особливості сидіння та умови письма, умови, в яких проходить процес навчання письму, методика навчання письма.

Стійкість почерку означає збереженість у ньому на визначений більш-менш довгий термін індивідуальних особливостей. Завдяки автоматизації процесу письма у результаті багатократних повторень і тривалих вправ, письмово-рухові навички у людини стають настільки усталеними, що навіть свідомі спроби змінити свій почерк не призводять до бажаних результатів.

Під час формування почерку найбільш стійкими до змін будуть зорово-рухові образи письмових знаків у цілому та їх елементів, які відобразились у нервових центрах людини на початкових етапах навчання письма. Саме завдяки стереотипності рухів на письмі можлива ідентифікація особи за почерком. Незважаючи на відносну стійкість почерку конкретної особи, у ньому під впливом різних обставин можуть бути всілякі зміни.

Отже, збереження особливостей рухів людини на письмі в різних умовах, усталеність, стереотипність їх відтворення -це властивості почерку, що необхідні для ідентифікації особи.