ПИТАННЯ 18. Поняття криміналістичної діагностики

Теорія криміналістичної діагностики належать до тих окремих криміналістичних теорій, які лише формуються, та вже мають понятійний апарат та визначені напрямки використання в практиці.

Про існування самостійного виду діагностичних досліджень йдеться в різних галузях знань. Так, існують праці з наукових основ діагностики, з діагностики в загальній і судовій медицині тощо.

Слово "діагноз" з грецької мови перекладається як "розпізнання", "різновид", "визначення", але розпізнання не всього підряд, а лише сутності та особливостей, наприклад, хвороби на основі всебічного дослідження хворого. В останні роки з'явився термін "технічна діагностика". Але і в цьому випадку за ним стоїть не вирішення можливих техніко-розпізнавальних завдань, а лише їх незначна частина, що подібна до завдань медичної діагностики. Діагностування у загальній теорії розпізнання зразків (і медичне, і технічне) розглядається як один із видів отримання знань про навколишній світ.

За словниковим визначенням дієслово "розпізнати" - означає довідатися, визначити щось (когось) за будь-якими ознаками. Отже, термін "розпізнання" охоплює дуже широке коло

об'єктів пізнання, про які можуть бути отримані знання за тими чи тими ознаками. Коли ж говорять про діагноз, діагностування, то також мають на увазі отримання знання, але лише щодо деяких видів об'єктів і за чітко визначеною групою ознак.

Дослідження діагностичного напряму дають змогу, наприклад, визначити компонентний склад речовини, що досліджується, визначити ступінь зміни матеріалів у результаті дії певних зовнішніх факторів, встановити наявність чи відсутність в об'єкті, що досліджується, відповідних складових, а також його фактичний стан,

Значна роль у розвитку криміналістичної діагностики як окремої криміналістичної теорії належить Ю. Г. Корухову та С. В. Дубровіну.

Криміналістична діагностика будь-якого об'єкта полягає у пізнанні його сутності, призначення, галузевого застосування, причини зміни властивостей тощо. Діагностика встановлює фактичну обставину на основі самих матеріальних об'єктів, їх слідів, інших відображень, що супроводжують здійснення злочину, шляхом дослідження властивостей об'єкта, його відображень, співвідношення фактів тощо. Діагностика встановлює види зв'язків між об'єктами.

Термін "діагностика" має три значення: розпізнання, розрізнення й визначення. Криміналістична діагностика акумулює всі ці значення і може бути визначена як окремий метод пізнання механізму злочину на підставі його відображення на об'єктах матеріального світу.

Діагностичні дослідження відповідають на запитання: що або хто це, який, для чого? Наприклад, якою рукою і якими пальцями залишені сліди на руків'ї ножа, чи є ознаки витравлення документа, чи є поданий на дослідження предмет вогнепальною зброєю тощо?

На відміну від ідентифікації і встановлення групової належності, діагностика не має порівняльного дослідження ознак об'єкта. Об'єкт, що діагностується, може порівнюватися зі стандартами та еталонами. Із цією метою він або сам є досліджуваним, або є матеріальні сліди його існування (рукописний текст, слід контакту тощо). Об'єкт на етапі діагностики не порівнюється з іншими об'єктами у справі з метою встановлення їх зв'язку.

Але діагностика є важливим етапом ідентифікаційного дослідження, коли вирішується питання про можливість зіставлення розшукуваного й об'єкта, що перевіряється, цілого та окремого. Водночас, ідентифікація можлива і без попередньої діагностики. Наприклад, можна встановити за мікрорельєфом, що сліди різання, які порівнюються, залишені одним і тим же предметом, хоча точно вид цього предмета не встановлено. Але в цьому випадку констатація того, що кожний слід, який порівнюється, залишений саме ріжучим знаряддям і є ніщо інше, як загальна діагностика роду знаряддя.