Тема 10.Безробіття, його макроекономічний зміст та наслідки

Третьою формою відхилення від ринкової рівноваги є безробіття, або неповне використання ресурсу праця. Безробіття пов'язують з ринком праці. На цьому ринку товаром виступає робоча сила, трудові ресурси. Попит на робочу силу пред'являють роботодавці, підприємства,які мають вільні робочі місця. Носіями пропозиції виступають працівники,які в даний час не мають роботи, але здатні приступити до неї. Саме до таких відносять безробітних. При вивченні теми важливо мати на увазі, що:

10.1.Безробіття відносять до макроекономічного явища тому, що воно є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, чинником, що дії в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції. Окрім того, безробітні маючи відносно нижчі доходи, викликають зменшення сукупного попиту. Таким чином, безробіття впливає на макроекономічні показники як зі сторони сукупного попиту так і зі сторони сукупної пропозиції.

10.11.Безробіття породжується завдяки руху потоків сукупної робочої сили в суспільстві: за рахунок тих, хто втратив роботу надовго через структурні зміни або скорочення, тих, хто залишив роботу за власним бажанням,тих, хто вперше шукає роботу після закінчення навчального закладу, тих тимчасових непрацездатних, які з'являються на ринку повторно.

10.11.Досвід показує,що певний відсоток безробіття існує завжди у всякому суспільстві. Оскільки ринкова економіка ґрунтується на вільному виборі діяльності, то наявність людей, що самі залишають роботу у пошуках іншої є цілком природною. Так само природною є поява на рику праці людей, що досягли працездатного віку і вперше шукають собі робочі місця. Не менш природним є й те, що свого часу частина людей добровільно зробила вибір залишити роботу, азгодом знову виступає претендентами на ринку праці.Таким чином цілком закономірно вважати наявність в економіці природного безробіття, частка якого у загальній кількості працездатних для кожного періоду є величиною сталою,Так наприкінці 60-х років вона становила близько 5%, а у 80-х роках-5,5-6% від загального числа працездатних.

10.12.Перевищення фактичного рівня безробіття над природним веде до певної втрати ВНП. Згідно закону А.Оукена 1% пункт відхилення безробіття від природного рівня (6%) означає відхилення реального ВНП від потенційного на 2,5%-их пунктів. Наприклад, якщо фактичний рівень безробіття становив 8%, то економіка втратила 5% ВНП.

10.13.Наявність безробіття пояснюється з точки зору класиків і з точки зору кейнсіанців. Класичне пояснення пов'язувало безробіття із рівнем заробітної плати: перевищення рівня заробітної плати свого рівновагового рівня веде до появи надлишку товару робоча сила на ринку, тобто до безробіття. Однак таке пояснення більш мікроекономічне ніж макроекономічне. Проте сучасні неокласики, котрі пов'язують безробіття також із загальним рівнем цін,економічними передбаченнями головних економічних суб'єктів, зробили це пояснення більш макроекономічним. Воно акцентує увагу на таких явищах, як жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні передбачення щодо інфляції. Жорсткість зарплати (reqiditu wage), тобто нездатність її бути гнучкою і регулювати ринок праці в напрямі забезпечення повної зайнятості пояснюється трьома причинами: законодавством про мінімальну заробітну плату, монополізмом профспілок, намаганням використати зарплату з метою стимулювання ефективності виробництва. В цій моделі крива пропозиції ресурсу праця є кривою повністю нееластичної пропозиції, тобто вертикальною прямою, яа відображає відносну незмінність кількості працездатних в суспільстві в певний час. Крива попиту вважається класичною кривою попиту. Відносно високій жорсткій зарплаті відповідатиме кількість зайнятих, яка є величиною, меншою загального числа працездатних. Тобто завдяки високій жорсткій зарплаті працездатні поділяються на зайнятих і незайнятих.

Негнучкість цін (prise inflexibility) також веде до того ж самого результату, так як коли мова йде про зарплату. то мають на увазі саме реальну зарплату, тобто відношення W/P.Хоча ринок товарів і послуг по відношенню до ринку праці є зовнішнім чинником, однак недосконалість товарного ринку з цінами на ньому викликає недосконалість і ринку праці.

Хибні передбачення (false expektation) стосуються домовленості про зарплату на майбутнє із передбаченням майбутніх змін у цінах, коли передбачення, згідно яких встановлюється заробітна плата, виявляються невірними. Безробіття може відрізнятись від свого природного рівня.

Відповідно до своїх тлумачень безробіття, неокласики пропонують відповідну державну політику, направлену на те, щоб примусити ринок працювати. тобто зменшити витрати на соціальні потреби, зокрема зменшення допомоги по безробіттю, що стимулюватиме останніх більш активно шукати роботу.

10.14.Кейнсіанське тлумачення безробіття також ґрунтується на недосконалості ринку, причина якої, вони вважають, закладена у власне ринковому саморегулюванні.,зокрема, в періодичній відсутності ефективного попиту. Неефективний попит пояснюється заниженими доходами домогосподарств. Кейнсіанські рекомендації щодо обмеження безробіття зводились до пропозиції стимулювати сукупний попит з боку держави: підвищити держані витрати чи знизити податки, що приведе до збільшення сукупного попиту і. отже, до збільшення попиту на робочу силу.

10.15.Основними видами безробіття є: фрикційне, структурне, циклічне та інституціональне. Фрикційним вважається тимчасове безробіття, яке пов'язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи. Проблема фрикційного безробіття це проблема тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не влаштувалися на іншу. Оцінка величини фрикційного безробіття передбачає врахування кількості людей, що добровільно змінили роботу та тривалість перебування їх між роботами. Найпростішим засобом зменшення втрат внаслідок фрикційного безробіття є скорочення часу пошуку роботи за рахунок кращої інформованості тих, хто її шукає, щодо можливостей ринку праці, спрощення процедури звільнення та прийняття на роботу.

Структурне безробіття це вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та пропозицію робочої сили по ним.

Структурне безробіття може бути викликане змінами у смаках та уподобаннях споживачів, в рівні інвестицій утворення нових товарів та послуг, у торговельних зв'язках країни, її місці у міжнародному поділі праці та у спеціалізації на створенні нових товарів і послуг. Основними засобами у подоланні структурного безробіття можуть виступати: гнучка система освіти, здатна орієнтуватись на змінюваний попит, територіальна мобільність робочої сили,бюджетно-податкова політика, направлена на створення нових робочих місць, доступність інформації про стан на ринку праці. Широка мережа закладів по перекваліфікації працівників, набуттю ними нових професій.

Циклічне безробіття пов'язане з вивільненням робочої сили у зв'язку із загальним спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка має справу з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості. Саме циклічне безробіття виступає як безпосередній наслідок недостатнього попиту, Якщо структурне безробіття існує в межах нормального (природного) рівня безробіття., то циклічне виступає головною причиною перевищення безробіттям його природного рівня.

Інституціональним вважається вид безробіття, пов'язаний з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили та факторами, які впливають на його попит та пропозицію (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по безробіттю, занижені податки на доходи та інше).

10.16.Особливими рисами безробіття в постсоціалістичних країнах. в т.ч. в Україні, є: --- невідповідність визнаного (офіційного) і реально існуючого безробіття - хронічне не заповнення вакантних робочих місць

Ці риси проявляються в тому, що значна частина фактично безробітних не реєструються, знаючи про мізерність допомоги по безробіттю та не вірячи у можливість офіційно отримати роботу. Окрім того, існує значне приховане безробіття працівників державних підприємств, які через кризовий стан економіки працюють неповний робочий тиждень, або перебувають у вимушених відпустках. До цього слід додати, що значна частина офіційно незайнятих працює у тіньовій економіці, або частина тих,хто офіційно вважається безробітним, фактично є працевлаштованим.

10.17.Економічними і соціальними наслідками кон'юнктурного безробіття є відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях.; відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення; через тривалий період бездіяльності втрачається кваліфікація працівників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи нові звільнення.

10.18.Серед чинників, які в подальшому можуть діяти в напрямку зростання безробіття в Україні можна назвати: потреба структурної реорганізації неефективної економіки,зняття штучних обмежень щодо росту циклічного безробіття, дефіцитність інвестицій для створення нових робочих місць, відсутність досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни і відповідальності органів державної влади. Однак можуть діяти і чинники, спрямовані на зменшення рівня безробіття. Серед них - безмежність незадоволеного попиту і можливість створення нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері послуг, дотеперішня нерозвиненість приватного сектору і наявність тіньової економіки,які в разі зняття адміністративних пут зможуть залучити значну частину непрацюючих, традиційно низький рівень зарплати і слабкість профспілок, які не можуть домогтися підвищення загального рівня зарплати і пов'язане з цим обмеження попиту на працю.

10.19.Державне регулювання ринку праці здійснюється за трьома принципами: працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги щодо підготовки і поліпшення перепідготовки кадрів, стимулювання формування гнучкого ринку праці. Правове забезпечення трудових відносин. Соціальний захист потерпілих від безробіття людей.

10.20.Кейнсіанська модель інфляції та безробіття показує, що в економіці може виникнути або безробіття, або інфляція. Одночасно вони виникнуть не можуть. Однак в 1970-1980 роках існування безробіття та інфляції стали постійним явищем, тобто одночасно зростали безробіття та рівень цін. Таке явище перетворилось в основну макроекономічну проблему, тому що до цього часу вважалось, що між рівнем безробіття та інфляцією існує обернена залежність: високому рівню безробіття відповідає низький рівень інфляції, а високому рівню інфляції відповідає низький рівень безробіття. Крива в системі координат-темп зростання цін та рівень безробіття була названа по імені того вченого, хто займався цією проблемою, тобто кривою Філліпса. Вона якраз і відображає пряму залежність між інфляцією та безробіттям, тобто йде зверху вниз зліва направо. Вищому рівню інфляції відповідає вищий рівень безробіття, нижчому рівню інфляції відповідає нижчий рівень безробіття. Крива Філліпса має місце в короткостроковому періоді. Вона має бути врахована при прийнятті певних рішень в рамках економічної політики. Стимулюючи економічне зростання і підвищення зайнятості, уряд одночасно стимулює посилення інфляції в економіці. З іншої сторони, проведення антиінфляційної політики зможе привести до економічного падіння та зростання безробіття.

10.21.Згадуване вище одночасне зростання рівня інфляції та безробіття на рубежі 70-х- 80-х років вимагало нових підходів в поглядах на зв'язок безробіття та інфляції, тому що в цьому випадку крива Філліпса виявилась негідною. Явище стагфляції, тобто одночасне зростання безробіття та інфляції, пояснювалось концепцією природного рівня безробіття, яка представлена теоріями адаптивних очікувань та раціональних очікувань, про які буде йти мова при вивченні відповідної теми 14.

Рекомендована література до теми 10.

1.Макконнелл К.,Брю С. Экономикс, т.1. с.157-163, 338-345

2.Семюельсон Пол.А.,Нордхауз В.Д.Макроекономіка, с.363-377

3.Радіонова І.Макроекономіка та економічна політика,с.122-138

4.Соблев В.М.Макроэкономика, с.141-143, 147-153

5.Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій, с.169-187

6.Долан Э.Д., Линдсей Д.Е.Макроэкономика, с.6-13

7.Дзюбик С.,Ривак О. Основи економічної теорії, с.161-171

8.Микро-макроэкономика,Практикум, с.228-238

Макроекономіка - Базілінська:2. Безробіття: основні визначення та вимірювання.

Серйозною макроекономічною проблемою є безробіття. Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу. Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війни, епідемії та ін. Поняття «повна зайнятість» досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100 % робочої сили мають роботу. Але певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим. У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії (рис. 3. 2.): 1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день; 2) безробітні – ті, хто не має роботи, але активно її шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно: «без роботи», «робить активні спроби знайти роботу», «готова відразу ж стати до роботи». Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу (табл. 3. 4.); Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення — це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу). Таким чином: населення = робоча сила + особи поза робочою силою, робоча сила = зайняті + безробітні. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках (таблиця 3. 5.): Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше: Рівень зайнятості = Зайняті / Особи у віці від 16 років і старше × 100 % Причинами безробіття можуть бути такі явища: – темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва (Т. Мальтус, XVIII ст.); – відносне відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростання технічної та органічної побудови капіталу (К. Маркс, XIX ст.); – в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці відбувається підвищення ціни та скорочення попиту на працю (А. Літу, 1923); – зі зростанням доходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає доход; схильність населення до споживання знижується, а схильність до заощадження зростає (Дж. Кейнс, 1936); – циклічний розвиток економіки — на стадії економічної кризи спад виробництва призводить до зменшення сукупного попиту на товари та послуги і, як наслідок, до зниження рівня зайнятості працездатного населення; – розвиток науково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці, виникнення нових галузей, які потребують кваліфікованіших робітників і більше часу на професійну підготовку працівників старих галузей народного господарства; – сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.; – зростання кількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці; – економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників. Безробіття поділяється на такі основні групи: – абсолютне безробіття — таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення). – відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому — її дефіцит. Є такі основні види безробіття: – фрикційне; – структурне; – циклічне. Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, шукає роботу. Отже фрикційне безробіття стосується тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому. Слід зазначити, що фрикційне деякі економісти називають «пошуковим безробіттям» (К. Макконелл). Воно відбиває суть наступного явища: ринок праці функціонує неефективно і не приводить у відповідність кількість робітників і робочих місць. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним тому, що частина працівників, тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну роботу. А це призводить до підвищення доходів для працівників і більш раціонального розподілу трудових ресурсів, а отже і до більш оптимального обсягу національного продукту. Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується, або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застарілі й нікому не потрібні, а отже їх неможливо продати. Саме цим структурне безробіття відрізняється від фрикційного, при якому безробітні мають навички, які вони можуть продати. «Структурні» ж безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання і навіть зміни місця проживання. Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття негативно впливає на економіку. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє. При дослідженні ринку праці економісти повну зайнятість не розглядають як абсолютну відсутність безробіття. Фрикційне та структурне безробіття вважається як неминуче, отже, «повна зайнятість» не означає стопроцентну зайнятість робочої сили. Іншими словами, рівень безробіття за умов повної зайнятості порівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник називають також природним рівнем безробіття; він відповідає потенційному ВВП. Слово «природний» тут означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне безробіття можна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики. Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття. Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна «природний» стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім ще й інший термін — NAIRU, котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній. Крім цього відокремлюється ще добровільне та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття. Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце. Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру. Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня. Наприклад, з 1990 по 1996 pp. зайнятість в Україні зменшилась на 8,72 %. Такий спад менший, ніж спад реального ВВП. Така різниця була обумовлена прихованим безробіттям, об'єми якого оцінювались більше ніж у 3 млн. чол. Приховане безробіття можна поділити на: – вимушену неповну зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень; – кваліфікаційне безробіття — людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом чи спеціальністю; – функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день, але не виконує своїх обов'язків, а є лише присутнім на роботі. За тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стані безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим. Останній вид досить негативно впливає на загальний стан безробітного, підвищує рівень соціальної напруженості території, призводить до прояву явищ дискваліфікації та психічних розладів. Об'єктивно, що урядові інституції прагнуть знизити, насамперед рівень постійного безробіття. При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними і, якщо так, то чи довго вони ними лишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт зміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця людина працює. Допомога по безробіттю сприяє підвищенню його природного рівня, тому що: – виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довше підшукувати собі роботу. Коли суми такої допомоги досить високі, безробітний не поспішає з пошуками роботи, оскільки не дуже скрутним за таких умов буде його життя. Чим більший коефіцієнт зміни, тим менш нагальна потреба шукати роботу; – аби одержувати допомогу по безробіттю, людям слід належати до «робочої сили», тобто шукати роботу, навіть якщо вони насправді не хочуть працювати. Тоді їх враховують як безробітних. Якби допомоги по безробіттю не було, то окремих людей не враховували б у складі робочої сили, і тоді «вимірюваний» рівень безробіття був би нижчий. Ще одним фактором, який впливає на рівень безробіття, є так звана «жорсткість» заробітної плати, тобто її нездатність до гнучкої зміни. Надмірне безробіття призводить до значних економічних та соціальних втрат. Головна «ціна» безробіття — не випущена продукція. Відомий дослідник в макроекономіці Артур Оукен математично виразив зв'язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цей зв'язок відомий нині як закон Оукена. Закон Оукена може бути використаний у таких випадках: – при розрахунках впливу на безробіття темпів зростання виробництва на даний момент часу; – для розрахунку того, як програми економічного зростання вплинуть на безробіття. Якщо країна знаходиться у глибокому спаді, скільки необхідно років, щоб прийти до рівня безробіття при повній зайнятості; – для визначення необхідного зростання з метою зменшення норми безробіття на 1 %; – для оцінки втрат в реальному ВНП через безробіття. Для суспільства безробіття може мати двоякі суперечливі наслідки: як благо і як втрати. Безробіття як благо: – безробіття — це резерв незайнятої робочої сили, який можна задіяти при розширенні виробництва чи при структурних перебудовах; – наявність безробіття обмежує агресію профспілок, їх вимоги до підвищення заробітної плати і тим самим посилює стимули до підприємництва; – страх втратити роботу і стати безробітним — найкращий організатор дисципліни праці. Безробіття і втрати суспільства: 1. При безробітті недостатньо використовується економічний потенціал суспільства. 2. При тривалому безробітті втрачається кваліфікація вивільнених робітників. 3. Зростання безробіття підриває психічне здоров'я нації. 4. Зростання безробіття — фактор зростання злочинності. 5. Безробіття викликає: – зниження купівельної спроможності; – скорочення заощаджень; – зниження інвестиційного попиту; – скорочення пропозиції, спад виробництва