Основна частина. Основна частина містить такі структурні елементи:

Основна частина містить такі структурні елементи:

– вступ;

– кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи;

– висновки;

– список використаних джерел;

– додатки.

1.2.1 Вступ — коротка частина роботи, в якій коротко подана загальна характеристика роботи. Вступ до курсової роботи, дипломної роботи спеціаліста або магістра відрізняється як за обсягом, так і за якісними параметрами (додаток Г).

Його доцільно писати після того, як написана основна частина курсового чи дипломного проекту (роботи). У вступі треба чітко визначити та обґрунтувати свій вибір теми дослідження. Повідомивши, на якому рівні перебуває розробка даної проблеми, дослідник робить висновки про актуальність свого дослідження.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, у який включають найбільш цінні, актуальні роботи. Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та вад розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні проблеми, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізується, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках [ ] поставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку джерел. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в опублікованих роботах з проблематики основних аспектів теми.

На наступному етапі роботи студент повинен виділити об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження.

Об’єкт дослідження це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається?

Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.

Визначаючи предмет дослідження треба знайти відповідь на запитання: як розглядається об’єкт, які нові відношення, властивості, аспекти, функції розкриває дане дослідження?

Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення.

Мета і завдання дослідження. Визначаючи мету, треба знайти відповідь на запитання - який результат дослідник намагається отримати, яким він його бачить.

Не слід починати формулювання мети зі слів «Дослідження…», «Вивчення…», оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

Завдання конкретизують шлях досягнення поставленої мети і визначають, що має вирішити дослідник на цьому шляху. Зазвичай, завдання формулюються у вигляді конкретних тез:

– дослідити…;

– описати…;

– довести….;

– розробити …;

– визначити…., тощо.

У проектах (роботах) спеціалістів та магістрів також вказують:

Апробація результатів дипломного проекту (роботи). Зазначається, на яких наукових конференціях чи в інших формах висвітлено результати досліджень, включених до дипломного проекту (роботи).

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Вказані методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, визначити, які саме проблеми досліджувались за допомогою того чи іншого методу.

Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;

Наукова новизна отриманих результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни («вперше отримано», «удосконалено», «дістало подальший розвиток» тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). У жодному разі не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш поширених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язання в роботі наукових завдань і проблем.

Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій.

Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки і рекомендації, наведені в роботі, є обґрунтованими і достовірними, тобто реально (об'єктивно) існуючими в теоретичній і (або) практичній галузях. Тільки вагомі докази дають підставу довіряти дослідженням автора, можуть підтвердити правильність сформульованих ним висновків.

Достовірність, тобто доведена правильність, — це доказ того, що якийсь результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можливість тощо) досягається завжди для названого класу об'єктів за певних умов. Достовірність підтверджується верифікацією (від лат. verus — істинний, facio — роблю), тобто повторюваністю результату при тих самих умовах під час багатьох перевірок на різних об'єктах.

Методи доведення достовірності можна об'єднати у три групи:

– аналітичні;

– експериментальні;

– підтвердження практикою.

Аналітичні методи є найбільш результативними. Їх сутність — доведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджуваного явища, наприклад, описати плин рідини, нагрів тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт і т. ін.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає у відтворенні на фізичній, цифровій або аналоговій моделі досліджуваного явища і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

При підтвердженні наукового результату практикою необхідно, щоб виведені теоретичні положення збігалися з явищами, що спостерігаються у практичних ситуаціях.

Наукове значення роботи. У цьому пункті загальної характеристики роботи автори здебільшого роблять одну й ту саму помилку: вдаються до простого перераховування отриманих ними наукових положень. Насправді ж, якщо в курсовому або дипломному проекті (роботі) дійсно отримано нові наукові результати, підтверджено їх обґрунтованість і достовірність, то автору слід великим планом показати й оцінити те значення, яке ці наукові положення мають з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань, для вирішення того чи іншого наукового завдання або проблеми.

Практичне значення отриманих результатів. У курсовому проекті (роботі), котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дипломному проекті (роботі) з прикладним значенням - висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши структури, де здійснена їх реалізація, та її форми, реквізити документів, у яких це підтверджується. Зазвичай впровадження оформлюється актом, підписаним керівником чи іншою відповідальною особою установи, де таке впровадження здійснено.

Перелік ключових слів повинен містити від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами у називному відмінку в рядок через коми.

1.2.2 Розділ (підрозділ)

Містить повну інформацію про проведену роботу. Вона включає такі

логічні частини:

- огляд літератури за темою і вибір конкретних напрямів досліджень;

- експериментальну частину і методику досліджень;

- проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

- аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У змісті першого розділу, як правило, подаються теоретичні питання з теми курсового чи дипломного проекту (роботи), написані з використанням літературних першоджерел. Його можна подати під назвами: «Розвиток ідеї…», «Теоретичні засади…», «Наукові основи…», «Розвиток уявлень про…», «Становлення та розвиток…» та ін.

Велике значення має правильне трактування понять теми, їх точність і науковість. Використані терміни мають бути загальновживаними чи подаватись з посиланням на автора.

В огляді літератури автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітивши роботи попередників, автор повинен вказати ті питання, котрі залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

Матеріал викладають у хронологічному порядку або, враховуючи традиційні напрями наукової думки, відповідно до історичного розвитку цих напрямів з обов’язковим висвітленням авторства окремих теоретичних положень і заслуг у виявленні найважливіших фактів. Особливо наголошують на можливій суперечливості фактичних даних, різних підходах до їхньої теоретичної інтерпретації, зазначають ті питання, які є невирішеними. Висловлюють обґрунтовані припущення про можливі причини виявлених розбіжностей і про можливі підходи до вирішення існуючих проблем.

На рівні курсового проекту (роботи) зазвичай дається критичний аналіз опублікованої за темою роботи інформації, в якому висвітлюється сучасний стан знань. У дипломному проекті (роботі) описується ще і аналіз різних підходів до теоретичної інтерпретації, відмічають ті питання, які є невирішеними. В магістерській додається і припущення про можливі причини виявлених розбіжностей і аналіз різноманітних підходів до вирішення існуючих робіт.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямів досліджень, конкретизують методи вирішення завдань та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень.

Наступні розділи присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених ним завдань, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), навести порівняння з аналогічними результатами інших дослідників, обґрунтувати потребу у подальших дослідженнях.

Виклад цього матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Розділ «Охорона праці» (на рівні молодшого спеціаліста та бакалавра) або «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» (на рівні спеціаліста та магістра), є обов’язковим лише у дипломних проектах (роботах). У ньому дається аналіз характеристик проектованого об'єкта, умов роботи та безпеки.

Практична частина проекту. Метою виконання практичної частини дипломного проекту є перевірка вміння студента розробляти проекти. Розробку та вимоги до цієї частини необхідно детально обговорити з науковим керівником.