Середньовіччя та епохи Відродження

Ця тема відповідно до робочої програми повинна бути опрацьована студентами самостійно.

Рекомендуємо такі навчальні посібники:

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії. – К., 2001.

2. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980.

3. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. – М., 1984.

4. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979.

5. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.

Середньовічна філософія охоплює період із середини ІІ ст. до кінця ХІІІ ст. Студенти повинні звернути увагу на те, що середньовічна філософія – це передусім особливий спосіб філософування, її можна охарактеризувати як теоцентричну. У Європі середньовічна філософія ґрунтувалася на християнстві: в основі онтології – ідея творення (креаціонізм), в основі гносеології – ідея одкровення. Філософія перетворюється в служанку теології. Розглядаючи середньовічну філософію, потрібно звернути увагу на те, що її прийнято поділяти на три періоди: апологетика, патристика, схоластика. Студенти повинні вміти дати загальну характеристику цих періодів, назвати основних представників.

Апологетика (від грецького “апологія” – захист) охоплює ІІ-ІІІ століття. Вона має два розгалуження: грекомовна апологетика (Юстин, Татіан, Афінагор, Іриней) та латиномовна (Мінуцій, Тертуліан). У період апологетики ще не було встановлено єдиного новозавітного канону, християнство та його прихильники зазнавали утисків і гонінь. Апологети роз’яснювали освіченій публіці сутність християнства та намагалися його захистити від прихильників античної філософії.

У патристиці (лат. “патер” – отець) теж наявний поділ на східну та західну гілки. Грекомовна патристика представлена такими іменами, як Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій Ніський, латиномовна – Амвросій, Ієронім, Аврелій Августин. У IV ст. завершується процес формування середньовічної філософської парадигми, філософія повністю втрачає свою незалежність від християнської теології. Християнство формулює основні догмати християнського віровчення (Нікейський собор 325 р.) та утверджує себе як державна релігія (Халкідонський собор 451 р.).

У ІХ ст. у монастирських і парафіяльних школах Західної Європи зародилася специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки – схоластика (грец. “схола” – школа). Найвідомішими представниками схоластичної філософії вважаються – Ансельм Кентерберійський, Росцелін, Абеляр, Томас Аквінський, Оккам, Екхарт. Мислителі цього періоду шукають раціональні шляхи доведення положень віри.

Підчас вивчення середньовічної філософії радимо студентам особливу увагу звернути на вчення Аврелія Августина та Томаса Аквінського.

Відродження – це перехідна історична епоха. На зміну теоцентризму приходить антропоцентризм. Поряд із Богом з’являється постать людини як “співтворця”. Вивчаючи філософію епохи Відродження, студенти повинні передусім усвідомити значення термінів “Відродження”, “гуманізм”, “Реформація”. Звернути увагу на те, що Відродження поділяють на Раннє (італійське) та Пізнє (північне), вміти розкрити у чому полягали між ними відмінності, назвати представників. Особливу увагу радимо звернути на вчення Лоренцо Валли, Ніколая Кузанського, Джованні Піко делла Мірандоли, Ніколло Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Мора, Мішеля Монтеня.

Ключові категорії, поняття, терміни: теоцентризм, апологетика, патристика, схоластика, реалізм, номіналізм, універсалії, томізм, неоплатонізм, креаціонізм, Ренесанс, гуманізм, антропоцентризм, реформація, лютеранство, кальвінізм, протестантизм, деїзм, пантеїзм, духовність.

Date: 2015-10-22; view: 445; Нарушение авторских прав