Повноваження держінспекцій з охорони праці

Держінспекція з охорони праці є структурним підрозділом територіального управління Держгірпромнагляд і вона має право:

– в будь-який час проводити перевірку підконтрольних підприємств з питань охорони праці і захисту надр України;

– накладати на підприємства штрафи за результатами їх комплексної перевірки;

– зупиняти експлуатацію підприємств і виробничих об’єктів, що порушують вимоги охорони праці;

– притягати до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушені вимог охорони праці;

– визначати невідповідність посадових осіб займаній посаді;

– перевіряти знання посадових осіб вимог охорони праці:

– вилучати дозволи на проведення підривних робіт, у разі порушення вимог охорони праці;

– призупиняти випуск продукції та вилучати дозвіл на підприємницьку діяльність у разі виявлення порушень вимог охорони праці;

– заслуховувати звіти посадових осіб об’єднань підприємств та інших організацій місцевої виконавчої влади з питань охорони праці;

– проводити розслідування обставин і причин аварій та виробничого травматизму.

Рішення Держінспекції з питань охорони праці та використання надр є обов’язковим для виконання усіма місцевими органами виконавчої влади та усіма підприємствами, незалежно від їх форм власності та видів діяльності.

Начальник держінспекції несе персональну відповідальність за виконання своїх обов’язків та покладених на інспекцію функцій. А інші працівники держінспекції несуть відповідальність за повне і своєчасне виконання їх обов’язків, зазначених їх посадовими інструкціями.

Держінспекція має свою круглу печатку зі своїм кодовим найменуванням.

Класи ризику підприємств та порядок їх призначення

Згідно закону України від 22 лютого 2001 р. „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...” передбачається 67 класів професійного ризику виробництв, які встановлюють внески підприємств на даний вид страхування.

Страхові тарифи підприємств визначаються у відсотках до фактичних витрат на оплату праці. Чим вищий клас професійного ризику підприємства, тим вищі його страхові тарифи, які мають діапазон від 0,86% (для 1 класу) до 13,8% (для 67 класу професійного ризику підприємства).

Клас професійного ризику підприємства характеризується інтегральним показником і визначається за формулою:

де: І_ге – показник професійного ризику підприємства (%);

ВШ_ге – відшкодування шкоди потерпілим працівникам (грн.);

ВОП_ге – витрати на оплату праці працівникам (грн.).

Крім того, ст.. 47 закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві...” передбачає знижки і надбавки до встановлених страхових тарифів за класом професійного ризику підприємства.

Знижки вводяться за належний стан охорони праці та низькі рівні травматизму і професійних захворювань.

Надбавки вводяться за неналежний стан охорони праці та за високі рівні травматизму і професійних захворювань.

Класи професійного ризику підприємств, страхові тарифи та знижки і надбавки до них встановлюються Правлінням Фонду даного виду страхування за поданням страхового експерта, що обслуговує дане підприємство. При цьому, знижки і надбавки не можуть перевищувати 50% страхового тарифу встановленого для відповідної галузі економіки.

Порядок визначення класу професійного ризику підприємства, страхового тарифу та знижок і надбавок до них встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. №1423 „Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання”.

У разі систематичних порушень нормативних актів з охорони праці, дане підприємство у будь-який час за поданням страхового експерта і за рішенням Правління Фонду може бути віднесене до вищого класу професійного ризику. Цей захід може мати і зворотну дію, але лише з початку фінансового року.