Спостереження

План

1. Психічний розвиток як складова онтогенезу та його особливості.

2. Принципи вивчення психіки дитини.

3. Методи дошкільної психології:

3.1. Спостереження.

3.2. Експеримент.

3.3. Бесіда, вивчення продуктів діяльності дітей.

Література

Основна:

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. /О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001

2. Дуткевич Т.В. Дошкільна психологія: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 392 с.

3. Люблінська Г.О. Дитяча психологія.— К.: Вища школа, 1974. —С. З—30.

4. Приходько Ю. О. Нариси становлення та розвитку дитячої психології. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1999. — 205 с.

5. Шаграева О. А. Детская психология. Теоретический и практический курс. — М.: ВЛАДОС, 2001. — 368 с.

Додаткова:

6. Басов М. Я. Избран. психологические произведения / Под ред. В.Н. Мясищева, В. С. Мерлина. — Педагогика, 1975. — 432 с.

7. Лазурский А.Ф. О естественном эксперименте //Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. – М., 1980. – С. 6 – 8.

8. Смирнова Е.О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. — М.: Школа-Пресс, 1997. — 383 с.

9. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. — М.: Изд. Центр «Академия», 1997. — С. 3—28.

1. Психічний розвиток як складова онтогенезу та його особливості

Дитяча психологія – це наука про закономірності психічного розвитку дитини, особливості її психіки на різних стадіях розвитку

Предмет - психічний розвиток дитини протягом перших семи років життя.

Нова сфера практики дитячої психології - контроль над процесами дитячого розвитку. Дослідження внутрішньоутробного (пренатального) розвитку дитини.

Онтогенез - розвиток живих істот у процесі індивідуального життя

Напрямки онтогенезу

Психічний розвиток - процес кількісних та якісних змін, що відбуваються у ході діяльності та спілкування дитини.

закономірності психічного розвитку

1. Гетерохронність: нерівномірний, хвилеподібний характер розвитку окремих психічних процесів особистості.

Сензитивні періоди - специфічний період, коли психічна властивість розвивається найбільш інтенсивно.

2. Асинхронність: різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю, і за віком їх настання.

Л.С. Виготський: для дошкільників подумати означає згадати, а для молодшого школяра згадати означає подумати

3. Стадіальність: етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв'язані.

Ампліфікація ( О.В. Запорожець) - максимальне розкриття всіх можливостей віку для психічного розвитку дитини

Характеристики стадії психічного розвитку:

Соціальна ситуація розвитку - співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки особистості (Л.С. Виготський). Визначає ставлення дитини до оточуючого та вимоги дорослих до дитини.

Вікові новоутворення - психічні зміни, що визначають перетворення в свідомості дитини, її внутрішнє й зовнішнє життя. Це ті позитивні надбання у психіці, які дозволяють перейти до іншої стадії її розвитку.

Провідна діяльність (О. М. Леонтьєв) - формуються основні особистісні новоутворення, відбувається перебудова психічних процесів і виникають нові види діяльності.

4. Диференціація та інтеграція психічних процесів і властивостей.

Диференціація - послідовне ускладнення психіки шляхом накопичення новоутворень.

Інтеграція — зміцнення та розширення зв'язків між окремими психічними утвореннями..

5. Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку (біологічні і соціальні, активність і діяльність дитини)

компоненти соціального середовища

6. Пластичність — здатність психіки до змін, яка з віком знижується.

2. Принципи вивчення психіки дитини

принцип гуманізму і педагогічного оптимізму («Не нашкодь»)

принцип ефективності й науковості

принцип детермінізму (С.Л. Рубінштейн): зовнішні впливи діють через внутрішні умови

принцип взаємозв'язку і взаємозумовленості психіки, свідомості та діяльності (С.Л. Рубінштейн). Діяльність — зовнішня сторона психіки, а психіка — внутрішній план діяльності. Діяльність водночас і зумовлена свідомістю, і сама зумовлює її.

Принцип розвитку психіки та свідомості в діяльності: діяльність виступає як умова не тільки прояву, але й розвитку психіки дитини.

С.Л. Рубінштейн: «Виховувати і навчати дитину, вивчаючи її. Вивчати дитину, виховуючи і навчаючи її».

Принцип комплексності, системності й систематичності

Принцип вікового, індивідуального і особистісного підходу

3. Методи дитячої психології

Спостереження

методи — певні шляхи добору наукових фактів, виступають засобами психологічного дослідження

Психічний факт

основні методи дитячої психології - спостереження, експеримент.

Допоміжні методи – тестування, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, – дають інформацію ілюстративного плану, на підставі якої можна лише зробити припущення

спостереження - провідний метод у дошкільній психології, передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів.

Наукове спостереження ретельно планується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критерії відбору фактів згідно з об'єктом.

види спостереження:

Вимоги до спостереження:

1. мета має бути чітко сформульована до початку спостереження;

2. об'єктивність, тобто лише фіксація процесу, але не його необґрунтоване тлумачення;

3. систематичність;

4. дитина не повинна знати, що за нею спостерігають;

5. дослідник повинен володіти технікою швидкого запису фактів, які він спостерігає.

неупереджена позиція дослідника:

· свої враження чітко розділяти з фактами, висновки завжди підтверджувати фактами.

· прийом «стереоскопічність погляду» на дитину, що передбачає звертання до думки батьків та інших дорослих, які працюють з нею.

Протокол «фотографічний запис» детально описує мімічні, пантомімічні прояви емоцій; дослівно передає мовлення дитини в прямій формі, відзначає паузи, інтонацію, силу голосу, темп. Запис детально відображає всі операції, з яких складаються дії дитини. «Фотографічний запис» розкриває цілісну картину ситуації, в яку включена дитина, тому й протоколі відзначають репліки та дії дорослих, однолітків, спрямовані на неї.

Недоліки методу спостереження

· уповільнює добір значного за обсягом фактичного матеріалу, оскільки одночасно вдається спостерігати тільки за однією дитиною або невеликою їх групою (2 - 5 осіб).

· При спостереженні дослідник відзначається пасивною вичікувальною позицією, бо не може втрутитися в дитячу діяльність, викликати необхідне психічне явище, що також уповільнює динаміку дослідження.