Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методичні рекомендації. для організації самостійної роботи студентів
для організації самостійної роботи студентів
з теми:
«Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні»
Навчальна дисципліна «Українська мова(за професійним спрямуванням)»
Спеціальність 5.12010102 “Сестринська справа”,
5.12010104 “Стоматологія”
Курс ІІІ (третій)
Кількість навчальних годин 1 година
| Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан |
Харків – 2014 р.
Автор:
Тураєва І.В. – викладач першої категорії
Рецензент:
Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії
Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних
та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист
І. Актуальність теми:
Професійне мовлення – це процес обміну думками у певній галузі знань, в якому б вигляді воно не здійснювалося, це функціональна дійсність мови в усіх її матеріальних і ситуативних формах. Професійне мовлення є одним з різновидів сучасної української літературної мови. Головною ознакою літературної мови є унормованість. Культура писемного і усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми і послідовно дотримуватись їх.
ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:
формування національно-мовної особистості, ознайомлення студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчання їх професійного мовлення, збагачення словника термінологічною, фаховою лексикою; підвищення загальномовного рівня майбутніх фахівців, формування практичних навичок ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвиток комунікативних здібностей.
| Знати: ¾ основні правила українського правопису; ¾ морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні. Уміти: ¾ правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах: узгоджувати числівники з іменниками; ¾ правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою; ¾ правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою; |
IІІ. Матеріали самостійної роботи.
ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Дисципліни | Знати | Вміти | |
| Українська мова | Мовні норми | Застосовувати мовні норми у мовленні | |
| Відомості про частини мови | Розрізняти частини мови в тексті | ||
ІІІ.2. Зміст теми:
Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичнихформ слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінковихзакінчень. Так, категорія роду представлена закінченнями -а(я), -о, нульовим в чол.р., -а(я), нульовим в жін.р., -о, -е, -а(я) всер.р., категорія числа – закінченнями слів певного роду в однині ізакінченнями -и, -і, -а(я) у множині. Оформлення граматичних категорійстабілізоване й усталене в українській мові. Інша річ, коли мова йде проваріантність у засобах вираження граматичних категорій. Варіанти наморфологічному рівні представляють собою видозміни форми однієї і тієї жмовної одиниці у межах певної граматичної категорії, напр., у давальномувідмінку – учителю й учителеві. Морфологічні норми регулюють вибір варіантів граматичної формивисловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливоколи в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смисловаточність, логічна послідовність, чіткість, багатство і різноманітністьвикладу думки. При цьому причиною появи помилок, особливо вофіційно-діловому стилі, є невластиве для нього використання певнихморфологічних форм іменників, прикметників, числівників та інших частинмови. 2. Особливості використання іменників Граматичними значеннями іменника є рід (чоловічий, жіночий, середній іспільний), число (однина і множина), відмінок (сім відмінкових форм. Відмінювані іменники належать до одного з трьох родів або до спільногороду. Невідмінювані слова характеризуються певними закономірностями щодо розподілу за родами. Загальні назви неістот належать до середнього роду, напр.: депо, бюро, кіно, метро. Назви осіб відповідно до позначенняіменником особи чоловічої або жіночої статі, напр.: кюре, рантьє, буржуа– чол. р.; фрау, міледі, місіс – жін. р. Назви істот з неособовим значенням мають чоловічий рід, напр.: поні, кенгуру, шимпанзе, але можливий їх поділ на роди залежно від статі. Власні невідмінювані іменники розподіляються з урахуванням роду загальних слів на зразок країна, ріка, острів, напр.: місто Франкфурт-на-Майні, озеро Іссик-Куль. Більшість іменників в українській мові вживаються в однині і множині.Деяким словам властива тільки однина або множина. В однині виступаютьзбірні, абстрактні, матеріально-речовинні іменники, деякі власні назви,напр.: студентство, добро, цемент, Дніпро. Форму множини мають назвисукупностей істот, предметів, часові поняття, назви свят, дій, процесів,станів, почуттів, емоцій, назви одиничних, парних чи симетричнихпредметів, слова із загальним матеріально-речовинним значенням, окремівласні назви, напр.: люди, гроші, канікули, іменини, вибори, змагання,обійми, куранти, ласощі, Карпати. Переважна частина іменників відмінюється, крім незмінних слів, до якихналежать іншомовні слова, напр.: авеню, таксі; українські жіночі прізвища на кінцевий приголосний основи та -о, іншомовні прізвища на -аго, -акі, -их та з іншими закінченнями, напр.: Гальчук, Яценко, Живаго, Таракі, Романових; чоловічі й жіночі іншомовні власні імена з кінцевим голосним та жіночі з кінцевим приголосним, напр.: Асабе, Аксилу, Мерилін; іншомовні географічні назви з кінцевим голосним, напр.: Баку, Капрі, Марокко; слова числівникового типу, напр.: півверстви, півдороги; складноскорочені слова, напр.: НАТО, але із жеком і под.; назви іноземних часописів, напр.: “Таймс”, “Юманіте”.У родовому відмінку іменники чол.р. ІІ відміни мають закінчення-а (я) або -у (ю). Закічення -а (я) характерне для назв істот (промовця,менеджера), конкретних предметів (стола, олівця), мір довжини, ваги,площі, часу, одиниць напруги (метра, грама, квадрата, тижня, вольта),місяців і днів (вересня, вівторка), грошових одиниць (долара, фунта),машин та їх деталей (автомобіля, мотора), населених пунктів (Львова,Києва) та інших слів.У давальному відмінку іменники чол.р. ІІ відміни мають закінчення -ові,-еві (-єві) та -у (-ю). Закінчення -ові, -еві (-єві) вживаються здебільшого у назвах істот (директорові, учителеві), а закінчення -у (-ю) – в назвах неістот (процесу, принципу). У діловому стилі перевага надається закінченню -у (-ю). При нанизуванні однакових відмінкових форм можлива варіантність закінчень (деканові профессору докторові). Для уникнення двозначності при використанні слів, які мають в Р. і Д.в закінчення -у (-ю), слід вживати у Д.в. закінчення -ові, -еві (-єві), н-д: допомога заводу (Р.в.) і допомога заводові (Д.в.). Різні закінчення характерні для іменників у К.в. Слова І відміни маютьзакінчення -о (тв.гр.), -е (-є) (м’як. і міш. гр.) (Миколо, Софіє).Іменники ІІ відміни мають закінчення -у (чол.р., тв. і міш. гр.),-ю (м’як. гр.), -е (безсуфіксні слова тв. гр., слова на -ець, власніназви на шиплячий, загальні назви з основою на -р, -ж і географічніназви на -ів, -ов, -ев, -ин) (слухачу, добродію, Петре, хлопче, школяре,Харкове). Іменники ІІІ відміни у К.в. мають переважно закінчення -е(спільносте, гідносте). Іменники ІV відміни у К.в. мають таку форму, яку Н.в. У множині форма К.в. іменників усіх відмін збігається з формоюН.в.Офіційно-діловий стиль характеризується вживанням переважно однозначних, абстрактних іменників; слів у чоловічому роді на позначення професій, звань, статусу осіб; збірних іменників; форм кличного відмінка тільки у звертанні до осіб; узгодженням іменників з числівником, займенником чи прикметником у родовому відмінку без прийменника; вживанням іменників чоловічому роді ІІ відміни у знахідному відмінку з нульовим закінченням; використанням в орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників із закінченнями -ами (-ями), -има. 3. Особливості вживання прикметників Прикметники поділяються на якісні, відносні і присвійні, що змінюються за родами, числами і відмінками. Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-, напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма – шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.: більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеняутворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (зметою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший,найдорожчий, а складена форма найвищого ступеня – внаслідок сполученняслів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільшінтенсивний, найменш дорогий. Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники із префіксамиультра-, архі-, пре-, напр.: архіважливий, предобрий; що позначаютьсталі ознаки, напр.: сліпий, глухий; слова віддієслівного творення зпрефіксом не-, напр.: неплатіжний, неліквідний; прикметники дієслівногопоходження, напр.: проданий, куплений; складні слова, напр.:платоспроможний, самофінансований та інші. Використання прикметників у ділових документах відзначається такимиособливостями: перевага надається прикметникам книжного походження,аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюютьсяіменниками або відповідними прикметниковими формами; у М.в. одн. чол. тасер.р. прикметників використовується закінчення -ому; для визначеннячасу за роком вживаються відповідні прикметники у Р.в. без прийменника у(в) або прислівник.
ІІІ.3. Рекомендована література:
Date: 2015-10-21; view: 400; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |