Пит. Характеристика інструментів та пристроїв для виконання ручних робіт

Тема програми №2. РУЧНІ РОБОТИ.

Тема лекції. Інструменти та пристрої для виконання ручних робіт.

Основні поняття.

Пит. Техніка безпеки при виконанні ручних робіт.

1. Працювати в спецодязі, на ногах зручне взуття, волосся прибрати під косинку;

2. Слідкувати за станом інструментів та пристроїв;

3. Голки та булавки зберігати в спец подушечках;

4. Ножиці зберігати в закритому стані, передавати необхідно їх тримаючи за леза;

5. Працювати з наперстком;

6. Забороняється кидати використані котушки, б абіни та голки на підлогу;

7. Забороняється зберігати голки у котушках ниток, деталях крою, виробах; тримати булавки у роті;

8. Забороняється захаращувати проходи між місцями;

9. Необхідно бути уважним на робочому місці, так як при неправильному користуванні інструментами можна піддати себе та інших травмуванню.

Пит. Організація робочого місця для виконання ручних робіт.

Ручні робочі місця за своїм призначенням і змісту є різноманітними, тому обладнання та організація робочого місця можуть бути різними. Правильна організація робочого місця сприяє підвищенню продуктивності праці і забезпечує високу якість роботи.

Ручні роботи можна поділити на:

· Роботи, які виконуються сидячі;

· Роботи, які виконуються стоячи.

Значно впливає на самопочуття працюючого та на якість і продуктивність роботи правильне сидіння: тулуб і голову слід тримати трохи нахиливши вперед, ноги на підставці, руки необхідно тримати так, щоб лікті знаходилися від тулуба на відстані не менше 10см, відстань від очей до виробу повинна становити 25 – 35см.

По закінченню роботи на робочому місці необхідно прибрати.

пит. Характеристика інструментів та пристроїв для виконання ручних робіт.

ІНСТРУМЕНТИ – це предмети, без яких не можливо виконувати ручні роботи (голка, нитки, наперсток, ножиці, сантиметрова стрічка, лінійка, крейда кравецька).

Наперсток – металевий ковпачок, на поверхні якого розміщені виїмки, і який одягають на палець, щоб запобігти проколюванню його вушком голки під час шиття. Наперсток використовують для полегшення проштовхування голки крізь товщину тканини. Наперсток повинен бути не погнутим, без іржі, без отворів на ділянках впадинок, без зазубрин на ділянці сточування денця. Наперстки можуть бути з дном – для виготовлення легкого одягу (такі наперстки більш гігієнічні та вигідні) та без дна – для виготовлення верхнього одягу. Наперстки підбирають та надягають на середній палець правої (лівої) руки.

Голка – це металевий стержень загострений з одного кінця, тупий з іншого. На тупому кінці є отвір для нитки – вушко. Голка повинна бути пружна, добре відшліфована, з поступовим потовщенням від вістря до вушка, вістря повинне бути гострим.

Залежно від діаметрів та довжини голки поділяють за номерами від першого до дванадцятого, а залежно від номерів голки мають різне призначення.

В цілому голки призначаються для протягування нитки крізь товщу тканини (для з’єднання деталей виробів, для виконання оздоблювальних строчок).

Нитки – гнучке й міцне тіло з малими поперечними розмірами. Застосовують для з’єднання деталей виробів, для виконання оздоблювальних строчок. Нитки бувають різними залежно від сировини, з якої їх виготовляють: бавовняні, шовкові, лавсанові, капронові та ін. Бавовняні застосовують для тимчасового з’єднання деталей, тимчасового закріплення країв, постійного внутрішнього з’єднання деталей та ін. Бавовняні нитки поділяються за номерами залежно від товщини від 10 до 100 (через 10), тобто № 10,20,…,100. Чим більший номер, тим тонша нитка. Шовкові нитки застосовують для виконання оздоблювальних строчок: №65 – для платтяно-сорочкового асортименту, №33 – для костюмно-платтяного асортименту. Зараз широко застосовують армовані та лавсанові нитки як для з’єднання деталей виробів, так і для виконання оздоблювальних строчок. Крім того є капронові нитки, нитки «гарус» та інші. Нитки необхідно обирати залежно від виду тканини та виконуваної роботи.

Ножиці застосовують для розрізування тканини, підрізання деталей виробу, обрізання кінців ниток. Ножиці повинні добре закриватися, а леза заходити одне за одне не менше як на 2 – 3мм і добре різати. Ножиці в неробочому стані повинні бути закритими.

Ножиці відрізняються між собою за довжиною і тому діляться за номерами.

Сантиметрова стрічка – це гнучка, стійка проти розтягування стрічка, з прогумованого чи проклеєного матеріалу, довжиною 100 – 150 см, шириною приблизно 1,5 – 2 см, на яку нанесені сантиметрові, п’ятиміліметрові та міліметрові поділки.

Сантиметрова стрічка необхідна для зняття мірок з фігури людини, вимірювання та відкладання вимірів на виробі.

Лінійка – предмет у вигляді плоского прямокутника, виготовлений з пластмаси, металу, чи дерева, на який нанесені сантиметрові, п’ятиміліметрові та міліметрові поділки. Лінійка у деяких випадках може замінювати сантиметрову стрічку, та необхідна для вимірювання, відкладання величин та проведення прямих ліній.

Крейда кравецька (змилок) застосовується для нанесення креслення викройки на тканину, для нанесення ліній, контрольних знаків та точок. Крейду потрібно загострювати таким чином, щоб товщина проведених ліній становила 1мм. При використанні лінійки для проведення ліній крейду слід тримати під кутом до неї, біля самого стику лінійки з тканиною. Крейду тримають під прямим кутом до тканини, якщо наносять ліній без лінійки.

Пристрої – це предмети, без яких можна обійтися при виготовленні виробів, але вони допомагають покращити якість обробки і швидкість виконання роботи.

Різець – це зубчасте коліщатко, що обертається на ручці. Застосовують для перенесення ліній і знаків з креслення на папір або тканину.

Просічка – це металевий стержень, на одному кінці якого є ніж (лезо) у вигляді петлі. Застосовують для прорубки (прорізання) отворів для петель, що будуть обметуватися в ручну. Ніж на просічці може бути різної форми і довжини (форми прямої або з вічком), тому його і підбирають в залежності від форми та довжини петлі.

Кілочок – пластмасовий, кістяний, металевий стержень, із загостреним одним кінцем. Застосовують для виймання ниток, виправлення кутів лацканів, бортів та ін., для проколу отворів в тканині чи шкірі під час пришивання гачків та петель.

Манекен – об’ємна форма із картону, гіпсу, дротів, пластмаси та ін. матеріалів, що імітують фігуру людини. Застосовують для перевірки правильного з’єднання основних деталей в процесі виготовлення виробу (для перевірки з’єднання бічних, плечових зрізів, вшивання рукавів, коміра та ін.). манекени бувають чоловічі, жіночі та дитячі різних розмірів та призначення.

Лекало – це форма якої-небудь деталі виробу із картону. За призначенням лекала поділяють на контрольні та робочі. Контрольні лекала призначені для перевірки та контролю робочих лекал, робочі – для розкрою швейних виробів, перевірки крою. Контрольні лекала в свою чергу поділяються на лекала-оригінали (розробляють на базовий розмірозріст) та лекала-еталони (розробляють на всі розміри та росту, які рекомендовані для певної повнотної групи).

Робочі лекала виготовляють на основі лекал-еталонів, вони призначені для виконання розкладок, для обкрейдування, виготовлення трафаретів, для перевірки якості крою, для нанесення допоміжних ліній та ін.

Робочі лекала поділяють на: основні (лекала деталей основи – пілочки, спинки, рукава, нижнього коміра, половинок брюк, полотнищ спідниці), похідні (лекала, що розробляються на базі основних – це лекала деталей верху: підборт, верхній комір, пати, кишені, пояса, клапани; лекала деталей підкладки: підкладка пілочки, спинки, рукава; лекала деталей прикладу: прокладка, ватин, синтепон та ін.) та допоміжні (лекала необхідні для уточнення контурів деталей або місце розташування деталей в процесі виготовлення одягу).