Реферат. ТЕМА: Іван Франко “Украдене щастя”

ТЕМА: Іван Франко “Украдене щастя”

Підготував: Бондарчук Володимир Сергійович
101 група
Лікувальна справа
Горобець Леся Романівна

План

1. Образна система твору

2. Любовний трикутник

3. Проблема украденого щастя

1. Образна система соціально-психологічної драми. (Усі троє героїв драми І. Франка зруйнували життя одне одному, кожен по-своєму. І винні в цьому, в першу чергу, брати Анни, які проміняли щастя рідної сестри на гроші.)

Микола Задорожний — галицький селянин-трудівник. (Цей образ подано І. Франком у типових побутових і соціальних умовах; Автор показує складний психологічний процес, що відбувається в настроях та психології Миколи. Ці зміни підкреслили зростання свідомості й людської гідності героя.)

Анна — борець за право на щастя і любов. (Центр уваги драматурга — одержимість Анни любов'ю до жандарма Гурмана. Вона жахається свого безсилля зберегти честь заміжньої жінки, боїться, що приписи моралі впадуть на її нещасну голову і залишать тавро "грішної любові".)

Михайло — сильний, навіть жорстокий чоловік. (Михайло Гурман завжди домагається свого, незважаючи ні на що й ні на кого. Тому він викликає в Анни два зовсім протилежні почуття: любов і страх. Жандарм теж прагне повернути щастя, але, навпаки, краде його в Анни знову. І не тільки в неї, а й у Миколи, життя якого стає осоружним, сповненим страждання.)

2. Зміст драми «Украдене щастя» нескладний. Скупі й жорстокі брати, щоб не дати Анні посагу за допомогою війта віддали її коханого, Михайла Гурмана в солдати. Потім вони підробили листа, ніби Михайло загинув на війні, і силою видали Анну заміж за бідного чоловіка з далекого села – Миколу Задорожного. Після повернення з цісарської армії Михайло стає жандармом, випадково зустрічається з Анною. Вона намагається повернути своє украдене щастя. Микола боронячи своє родинне щастя, у пориві гніву й обурення, убиває Гурмана.
Убивство Миколою Михайла є розв’язкою.
У центрі п’єси – тема людського щастя. Украдене щастя виростає в своєрідний худ. образ, який є провідником, наскрізним.
Події розгортаються навколо 3-ьох центральних персонажів: Анни, Миколи, Михайла. Тому 3 сюжетні лінії. паралельних сюжетних ліній немає.
У центрі сюжету – Анна – жінка.
Так склалася в трикутник доля трьох героїв.

Зав'язкою драми стала зустріч Анни з жандармом Михайлом, зустріч, що все перевернула в житті героїні. В душі жорстоко ошуканої братами жінки борються почуття обов'язку перед чоловіком, почуття жіночої честі з почуттям палкої любові, що розгорілася з новою силою. У цьому поєдинку перемагає окрадена любов, бо за нею правда.
Чесний трудівник Микола Задорожний, чоловік Анни, теж не зазнав у житті щастя. Замолоду гірко бідував. Наймитуючи у багатіїв, він збирав гріш до гроша, щоб стягтися на власне господарство. Світлим променем у житті Миколи була Анна. Та й цей промінь погас для нього. Вбитий горем, він занедбує господарство, втрачає сенс життя, намагається втопити горе в горілці. Та горілка не допомагає. Настає момент, коли Микола у своїй хаті сокирою смертельно ранить Михайла. Така розв'язка конфлікту.
Вмираючи, Михайло не видає Миколи, а всю вину бере на себе. Цей вчинок характеризує Михайла як людину, не зовсім зіпсовану умовамb життя, службою в жандармерії. В Михайла частково залишилась та мужня доброта, якою він відзначався в юності. Та була вона десь на дні душі, тому й проявилася в останні хвилини життя героя.
Михайло — не причина трагедії Анни й Миколи. Він сам — змучена, душевно зранена й окрадена людина, що трагічно гине, марно намагаючись відібрати своє щастя.

3. В першій половині ХІХ століття сюжети українських драм мали щасливий кінець. Героїня діставала право на щастя, головним чином, дякуючи поступливості і багатого претиндента на неї і батьків ("Назар Стодоля", "Наталка Полтавка", "Сватання на Гончарівці"). До останньої третини століття трагічний кінець стає звичайним, причому, в деяких випадках за смерть героїні мстить її коханий, але такий же знедолений, як і вона. Єдиним в своєму роді залишився фінал драми Івана Франка "Украдене щастя" (1893р. перша назва "Жандарм"), де самий боязкий із боязких, самий забутий із забутих чоловік, загубивши останні залишки вікового, увійшовшого, здається, в кров, терпіння піднімає сокиру на жандарма - мстить за своє приниження. Звичайно ж, Микола Задорожний не розумів, що принизив його не Михайло, яикй зовсім недавно був таким же селянином, а сьогодні став жандармом, як і не розумів того, що щастя вкрадено не тільки у нього. Щастя вкрало саме життя героїв. Така ситуація була характерна для даного періоду.
У п"єсі використано вже відомий сюжетний мотив: обманувши дівчину, щоб не розділяти з нею спадок, брати видають її заміж за власного батрака - тихого і покірного Миколу. Вле це передісторія. Дія ж починається з того моменту, на якому, умовно кажучи, закінчилась "Лимерівна". У драмі "Украдене щастя" конфлікт розгортається в селянському оточені. Михайло користується своїм положенням жандарма - на його характері, манері спілкування відобразилась "служба".Але все ж він людина того ж стану, тільки відірвана від звичайного середовища, ось що посилює його драму. За його грубістю і нахабністю - прірва самотності душі, колись колись гарячий і щирий, а тепер скалічений державною машиною, яка нівечить все навколо. І в його коханні до Анни з"являється дещо фальшиве, що більше подібне на помсту, на юродство, тому що юне прекрасне почуття в ньому вже давно вбите страшною силою цього світу - власництвом. Тому і виникає протистояння не тільки між ним і Миколою, але й протиприродна напруженість, майже ворожнеча, в його відносинах із Анною. Вже й Анні передається частина його жорстокості по відношенню до Миколи - самому беззахисному із всіх. Тяжкі і трагічні муки в цьому "трикутнику" випадають на долю Анни, так як вона ще переживає внутрішній конфлікт між почуттям і обов"язком.
Зарублений Миколою Задорожним, Михайло Гурман дякує йому і бере всю вину на себе, що тим самим розкриває не тільки його внутрішнє благородство, але й те, якою мукою було для нього життя: "Мені тепер зовсім добре. Навіть лікарства не треба. Дякую тобі. Я хотів сам це зробити, але рука не піднімалась". Та чи було це лікарством для Анни? Микола намагається заспокоїти Анну словами: "Анна, заспокойся, хіба тобі нема для кого жити?"
Михайло знайшов порятунок у смерті, а Анна і Микола залишились жити далі, із цим клеймом на все життя. Хто забрав у них те щастя, яке належало їм, хто винен у цьому, брати чи суспільство, в якому жили вони, чи саме життя?
У людей забирали все, але хто дав право їм забрати те, найцінніше, що є у людини.Кожна людина має право на щастя. Самеце страхітливе життя і показав Іван Франко в своїй драмі, тим самим виніс вирок оточуваному світу.