Художнє мовлення

Самостійна робота

(виконується письмово у тоненькому зошиті, здається викладачеві на передостанньому семінарі)

Художнє мовлення

Теоретичні питання:

1. Загальні принципи організації художнього мовлення: поняття «виразність», логічно-смислова точність, емоційність, індивідуалізованість художнього мовлення.

2. Засоби словотворчого увиразнення мовлення: неологізми.

3. Лексико-сінонимічні засоби увиразнення мовлення: синоніми, антоніми, архаїзми, історизми, варваризми, екзотизми, старослов’янізми, діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, арготизми, просторіччя, поетизми, термінологізми, канцеляризми.

4. Синтаксичні способи увиразнення мовлення (стилістичні фігури): інверсія, тавтологія, синтаксичний паралелізм, ампліфікація, градація.

Практичні завдання (на кожне завдання студент повинен дати стислу письмову відповідь – до 10 рядків):

1. Проаналізуйте уривок із сатиричного роману О. Чорногуза «Аристократ із Вапнярки» на лексичному рівні. Визначте елементи, за допомогою яких створено гумористичний тон висловлювання.

Поїзд наближався до Вапнярки, коли на пероні з'явив­ся цей елегант у чорних окулярах «дипломат» та костю­мі з лавсановою ниткою. Піджак на ньому переливався натуральним сріблом дунайського оселедця і викликав у пасажирів жагуче бажання випити й закусити. До його лакованих черевиків, здавалося, бракувало тільки смоля­нистих, як і чуб, тонесеньких вусиків «а ля Дон Жуан», краватки типу «метелик» і золотої «цибулини» — годинника з позолоченим ланцюжком, що мав претензій­но звисати з бокової кишені жилетки.

Вони зупинилися одночасно: поїзд і оцей периферійний франт, що артистично схрестив руки на грудях, ніби даючи можливість новоприбулим провідницям помилуватися собою. Перед ними й справді стояв замріяний красень з довір­ливими і лагідними очима, з яким дівчата зустрічаються навіть тоді, коли заздалегідь знають, що все це загсом не закінчиться.

Контрастні, трохи товстуваті і хтиві губи начебто промовляли, що вони відкриті вітрам і доступні для сла­бохарактерних жінок та гарячих поцілунків. Його поста­ва, статура, погляд і чітко окреслений класичний про­філь — усе вказувало на те, що стародавні греки явно поспішили оголосити Аполлона Бельведерського взірцем чоловічої краси, а античні оракули, передбачаючи майбут­нє, навіть гадки не мали, що в їхнього далекого пращура згодом можуть з'явитися такі ж самі нащадки, але в знач­но поліпшеному вигляді. Торс незнайомця мав такі класич­ні пропорції, що на ньому хотілося негайно повісити табличку: «Манекен для Будинку моделей, 5-й зріст, 50-й розмір», а потім усе це запустити у серійне виробництво.

2. Проаналізуйте текст П. Глазового «Не хвилюй­тесь, громадяни!» з погляду використання в ньому просто­річних слів. Яка їх роль у тексті?

Часто чуємо у будні,

Ще частіш у свято:

— Україну поневолить,

Пограбує НАТО!

Та задумайся, будь ласка,

Мій земляче-брате:

Невже воно, оте НАТО,

Таке дурнувате?

Та невже ж ото не знають

їхні генерали,

Що давно уже до цурки

Всіх нас обідрали?

Уявіть, що Україну

НАТО завоює.

Як одягне голодранців?

Чим їх нагодує?

Скільки тут пенсіонерів,

Скільки інвалідів!

Скільки всяких чинодралів,

Скільки дармоїдів!

Та нехай сюди поткнуться

Натівські машини, —

їх роззують за півночі,

Поздирають шини.

Доведеться інтервентам

Ночувати в танку,

Бо на вулиці задушать

За консервну банку.

Тут на це спеціалістів —

Ой же як багато!

їм міліція «до фені»,

Що якесь їм НАТО?

Не хвилюйтесь, громадяни,

І живіть спокійно.

Нас від НАТО захистили

Міцно і надійно.

Дурнувата в того мама,

Шизофренік тато,

Хто повірить, що нас може

Захопити НАТО.

3. За допомогою якого лексичного засоба увиразнення зроблено цей художній текст – уривок з твору Є. Гуцала «Життя — як вода...»? Доведіть доцільність виділених слів.

Життя — як вода: спливає непомітно, навіть не зоглядишся. Ось недавно ж, либонь, починався струмок твого дитинства, спокійний, сонцем освітлений, починався радісно і безжурно, а вже далі струмок той обернувся на річку — юність бурунами завирувала, води побільшало, глибини зросло, то в одному місці вир-крутія запіниться, то в іншому.,. Глядь — поспокійнішала течія, ніби натомилась, вже не шумить вода, не б'ється сердито в високі береги. Молодість минула, старість іще не надійшла, й котиться річка твого життя до безбережного моря, в якому й зникає безслідно, мов краплина.

4. Визначте, яку роль виконують прикметники в тексті В. Симоненка «Найогидніші очі — порожні...». Чим пояснюється надання переваги саме формам найвищого ступеня порівняння прикметників?

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста.

Але правди в душі не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

5. Доведіть доцільність використання ампліфікаційних дієслів у тексті І. Драча «Пропало, пройшло, пролетіло...». Яка їх роль у ньому? Які мовні елементи увиразнюють загальний настрій тексту?

Пропало, пройшло, пролетіло,

Минулося, щезло, спливло.

Лишень головешками тліло,

Лише попелищем цвіло.

Одвіялось, сном одіснилось,

6. Визначте роль різних частин мови як засобу образності тексту Л. Костенко «Життя — як вокзал...». Чим зумовлене нагромадження в ньому іменників? Які елементи доповнюють і увиразнюють мовну домінанту?

Життя — як вокзал.

Хтось приїжджає,

Хтось від'їжджає.

Поцілунки і рани,

Клунки і чемодани,

Слова і фрази —

Все разом.

Хто їде в м'якому.

Хто — в плацкартному.

Хто — в комбінованому.

Хто — в заратованому.

Квадрати — грати,

Залізні рамки —

Можна зорями

Грати в дамки.

А дехто — зайцем.

Зупинки.

Аварії.

Перон.

Гучномовці.

Зали чекання.

Карти.

Вагони — парії.

Вагони — службовці.

Вагони — аристократи.

Люстра —

Електрична сестра орхідей.

Черга. Буфет. Каси.

А не можна так, щоб для всіх людей

Вагони першого класу.

Література:

1. Галич А., Назарець В., Васильєв Е. Теорія літератури. – К., 2008. – С. 169-204.

2. Галич О. Теорія літератури. – К., 1997. – С. 128-193.

3. Галич О. Теорія літератури. – К., 2001. – С. 169-238.

4. Ткаченко А. Мистецтво слова. – К., 1998. – С. 122-316.

5. Бандура О. Мова художнього твору.

6. Бацій І.С. Краса і сила слова: Бесіди про мову художнього твору. – К., 1983.

7. Русанівський В.М., Єрмоленко С.Я. Життя слова. – К., 1978.

8. Вихованець І. Таїна слова. – К., 1990. – С. 163-170.