Розпад імперії не за горами

Україна, за своє прагнення самій визначати свою долю, обрати свій шлях розвитку у сім’ї вільних народів Європи і світу, зіткнулася з тим, що Російська імперія, яка колонізувала Україну століттями почала реалізовувати стратегію знищення української державності. Вторгнення російських військ на материкову частину України було неминучим, зважаючи на хитку позицію в першу чергу деяких країн Європейського Союзу, які в свою чергу добре розуміють, що категорична неприйнятність Росією європейського вибору України пояснюється в першу чергу агресивністю до США і країн членів НАТО. А зважаючи на нові геополітичні і економічні обставини, в яких Китай поступово стає світовим лідером з амбіціями зробити свою валюту юань – світовою валютою, то в таких умовах Китай зацікавлений у підриві економіки Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки, що призведе до зниження довіри до долара і євро, але все це буде відбуватися на фоні стрімкого економічного розвитку Китаю, стабільності, з його політикою нейтралітету і невтручання у військові події, економічні і політичні війни. Китай руками Росії, використовуючи намагання останньої не допустити розширення натовських кордонів за рахунок колишніх республік Радянського Союзу через військову агресію і захоплення території України провокує Євросоюз на радикальні дії, а саме, запровадження жорстких економічних і політичних санкцій проти Росії, чого і домагається сама Росія, щоб мати привід у відповідь застосувати повну блокаду всіх економічних стосунків з Європою і США, призупинивши постачання газу, нафти, перекривши рух капіталів, зупинивши роботу спільних підприємств, здійснення терактів із залученням спецслужбами ісламських радикальних організацій, тощо і тим самим підірвати економіку і стабільність цих країн-конкурентів. В той же час всі ці енергоресурси і капітали з Росії за шаленого сприяння Китаю будуть спрямовуватися на азійський ринок, що ще більше пожвавить економічний розвиток Китаю, Південної Кореї і інших країн Азії, особливо ісламських, для яких США, Англія і інші країни НАТО є їх споконвічними ворогами. В цих історичних умовах жорсткої боротьби за виживання та лідерство - Росія використовує Китай, а Китай – Росію. У кремлівських вождів є план - мінімум і план – максимум. План мінімум – це захоплення Криму і деяких областей Сходу і Півдня України, тих регіонів, які мають сировинні ресурси і розвинену промисловість. Якщо це не відбудеться найближчим часом, для чого в Росії є всі передумови, то ці плани вона зможе реалізувати трохи згодом, коли через розрив економічних стосунків з Україною почнуть сотнями зупинятися українські підприємства і невдоволення громадян рівнем життя сягне апогею, враховуючи при тому стрімкий ріст цін на комунальні послуги, продукти харчування, промислові товари, кредитну залежність населення.

Тепер про план – максимум! Коли відбулося захоплення Криму, Росія вже тоді чекала жорстких санкцій проти себе, щоб застосувати у відповідь свої санкції, ще більш жорсткіші, але США, Англія, Євросоюз, знаючи, чого домагається Росія, поставили вище свої економічні інтереси над гарантіями недоторканості кордонів України, які вони надали Україні під час набуття без’ядерного статусу нашої держави. Тому, Росія буде захоплювати наші землі і по Дніпро, і по Збруч, і далі доти, доки Європа і весь цивілізований світ не застосує усіх економічних і політичних важелів, а при необхідності і військових (миротворчих). Європа, США і усе світове співтовариство разом з запровадженням жорстких і всеохоплюючих санкцій що до Росії як агресора, одночасно повинні прикладати максимум зусиль для того, щоб Китай ні в якому разі не став партнером Росії і не допомагав їй своїми ринками, в той час, коли усе світове співтовариство зупинятиме апетити Росії, що до захоплення нових територій. Існує і інший, більш ймовірний варіант розвитку подій не на користь Росії, коли вона надіючись на добросусідські дружні відносини з Китаєм після реалізації своїх планів що до захоплення України і розриву відносин з Європою і США отримає таке ж ставлення до себе і від свого надійного партнера – Китаю, який в самий потрібний момент заявить про підтримку санкцій проти Росії. В руках Китаю саме в цей період буде доля Росії, тобто її існування. Підтримавши світове співтовариство у Китаю з’явиться можливість заявити на весь світ, що ця держава є світовим лідером не тільки як країна найбільшим ростом економіки, але й як країна, від якої залежить, чи світ буде жити і розвиватися за законами ринку, конкуренції, рівних прав і можливостей кожної нації, чи за законами сили і шантажу. В такій невтішній економічній і політичній ситуації в повній ізоляції Російська імперія розпадеться сама по собі з середини на десятки нових держав і це стане початком кінця останньої імперії світу. Крім того, Китай отримає можливість приєднання великих територій теперішньої Росії через проведення місцевих референдумів, як це робила сама Росія в Придністров’ї, Абхазії, Осетії, Криму, тому, що весь Схід Росії заселений переважно переселенцями з Китаю, та іншими представниками азіатських націй. Росія ходить по лезу бритви, ризикуючи втратити усе, або стати разом з Китаєм світовим лідером. Економічна війна в сучасному світі є набагато ефективніша, ніж війна зброї і Росія не збирається воювати з країнами НАТО, а лише економічно намагатиметься підірвати економіку Євросоюзу і його розвалити, щоб потім реалізувати свої плани - об’єднати в єдину імперію усі слов’янські народи. Якщо б Росія хотіла війни з НАТО, то військове втручання в прибалтійські країни, які є членами НАТО, під приводом захисту прав російськомовного населення вже б давно відбулося.

Студент ВНУ ім. Лесі Українки Анатолій Резнік