Чехословацька православна церква

Виникнення православ´я на території сучасної Чехії та Словаччини пов´язано з діяльністю просвітителів Кирила і Мефодія. Масове хрещення народів Великої Моравії почалося в 863 р. після прибуття туди солунських братів. Згодом ці землі стали ареною протиборства між католицизмом і православ´ям. На початку 20-х років XX століття туг виникла Чехословацька православна церква, що перебувала під юрисдикцією Сербської церкви. Першим єпископом відродженої церкви став Горазд (Павлик). В роки другої світової війни фашисти розгромили церкву, а єпископа Горазда стратили. Причиною була активна підтримка церквою антифашистського руху.

У повоєнний час почалося відновлення церковних структур та їх повноцінної діяльності. Спочатку було створено екзархат, а в 1951 р. проголошено автокефалію Чехословацької православної церкви. У наш час церква нараховує понад 150 тис. віруючих, близько 250 парафій, що об´єднані в 4 єпархії. Очолює церкву митрополит, що обирається на Соборі. Він має титул Блаженнійшого митрополита Празького і всієї Чехії та Словаччини. При ньому діє Синод та Митрополича рада. Офіційний орган церкви — журнал "Голос православ´я". Резиденція митрополита знаходиться у Празі.

Автокефальна православна церква в Америці — одне з багатьох православних утворень, що діють на території Північної Америки. У США, проживає біля двох мільйонів православних. Вони підпадають під юрисдикцію Константинопольського, Антіохій-ського, Румунського та Московського патріархів. Поряд з ними існують також Румунська єпархія, Українська автокефальна православна церква, Руська зарубіжна православна церква та інші церковні структури, що не визнають над собою зверхності відповідних патріархів. Основу Автокефальної православної церкви в Америці складають церковні структури, похідні від місії, заснованої РПЦ наприкінці XVIII ст. Розповсюдження православ´я на півночі американського континенту пов´язане з іменами ва-лаамських ченців, що прибули на о.Кадьяк у 1794 р. Один з них — старець Герман, що присвятив місіонерству понад сорок років свого життя, вшановується як святий Герман Аляскинський.

Перша єпархія на землях Америки була заснована 1840 року. її розвиток пов´язаний з ім´ям єпископа Камчатського, Курильсь-кого і Алеутського Інокентія, майбутнього митрополита Московського. Після продажу Росією Аляски в 1867 р. обидві держави визнали юрисдикцію РПЦ над діючими тут парафіями та церковними закладами. Перші ж православні парафії на території США з´явилися в 60-х роках XIX ст. Зміцнення православ´я пов´язане з появою тут великих мас емігрантів з європейської частини Російської імперії. З 1898 по 1907 рр. Американську єпархію очолював майбутній Московський патріарх Тихон. Вже тоді поставало питання про значне розширення її автономії.

Після 1917 р. православні церковні структури в Америці стали предметом суперечок між РПЦ та Вселенським патріархом Ме-лентієм IV, що намагався підкорити собі всі православні церкви діаспори. Однак у відповідності з рішеннями Всеамерикансько-го Собору в Детройті (1924 р.), на основі колишньої американської єпархії було утворено тимчасовий митрополичий округ.

У 30-х роках у США повністю формуються Американська єпархія Зарубіжної церкви, утворена в 1921 р. у Сремських Карлов-цях, та екзархат Московської патріархії, що знаходився під духовною опікою РПЦ. Згодом, уже з політичних мотивів, було утворено третю церковну юрисдикцію, також підпорядковану РПЦ.

У роки другої світової війни намітилися можливості для об´єднання трьох названих центрів, однак Зарубіжна церква не пішла -на це. Відтворена Американська митрополія зразу ж поставила питання про автокефалію, яку одержала від РПЦ у 1970 р. Це створило загрозу поглинення нею інших православних юрисдикцій, а відтак призвело до невизнання наданої автокефалії з боку зацікавлених православних церков.

Нині автокефальна православна церква в Америці має понад 500 парафій, 11 єпископів та 550 священиків, підготовку яких ведуть дві духовні семінарії та академія. Глава церкви має титул Блаженнійшого Архієпископа Нью-Йоркського, митрополита всієї Америки і Канади. Його резиденція міститься в Нью-Йорку. Офіційний орган — газета "Православна Церква".

Константинополь визнав за Болгарською церквою автокефалію та патріарше достоїнство лише в 927 р., але політична залежність Болгарії від Візантії призвела до повернення її церкви в 1010 р. у статус архиєпіскопата та поновлення в ній грецького засилля. У період другого болгарського царства наприкінці XII ст. в Тирново було засновано патріаршу кафедру, що стояла на сторожі національних інтересів. Поряд з нею діяла й архієпископська кафедра в Охріді, яка залишалася під грецьким впливом.

Починаючи від XIV ст. Болгарська церква зазнає нових утисків. До грецького духовного гніту долучається політичний крах Болгарії, завойованої турками-османами. Вони, особливо за правління султана Сулеймана І (1520—1566) та його наступників, проводили політику викорінення християнства.

Відродження Болгарської церкви стало складовою частиною загального процесу національного відродження. Проте цей процес гальмувався надзвичайно сильним грецьким впливом. Протистояння між віруючими болгарами та Константинопольським патріархом закінчилося тим, що у 1870 р. у відповідності з султанським фірманом був заснований болгарський екзархат, а через два роки відновлено автокефалію Болгарської церкви, визнану Константинополем лише у 1945 р. У 1953 р. церкву очолив патріарх, що має титул Святійшого патріарха. При ньому діє Священний Синод, до складу якого входять чотири митрополити. Один з них очолює Вищу церковну раду, що складається з двох кліриків та двох мирян. До ЇЇ компетенції входять питання міжхристиянських відносин та господарчої діяльності.

За церковними джерелами Болгарська церква нараховує понад 6 мільйонів віруючих. На території Болгарії вона має 11 єпархій, близько 3200 храмів, понад 120 монастирів. У Софії діють духовна академія та семінарія. За межами Болгарії церква має 3 єпархії: Нью-Йоркську, Анконську та Детройтську, а також кілька парафій в Угорщині, Румунії та Австрії. У Стамбулі знаходиться Болгарське церковне намісництво, а в Москві — Болгарське подвір´я, що діє з 1948 р. Офіційний орган церкви — "Церковний вісник".