Висновки

Прискорення розвитку міжнародних економічних відносин наприкінці ХХ ст., взаємозалежними учасниками яких стали всі країни світу, привели до утворення численних міждержавних об'єднань, котрі сприяли появі нових форм як співпраці, так і протистояння. На сучасному етапі одним з основних процесів, що характеризуються розвиток міжнародних відносин, поруч із інтернаціоналізацією та глобалізацією, є інтеграція. Але й досі тривають суперечки щодо тлумачення терміну "економічна інтеграція" та щодо місця інтеграційного процесу у сучасній системі міжнародних економічних відносин.

Економічна інтеграція є якісно новим рівнем інтернаціоналізації виробництва та капіталу, застерігаючи при цьому від вузького визначення інтеграції як процесу, що веде до все більшої відкритості національних кордонів і найвищим ступенем розвитку інтернаціоналізації вглиб, у той час як глобалізація – це гранично можливий ступінь розвитку інтернаціоналізації вшир.

На нашу думку, взаємозв'язок економічної інтеграції з процесами інтернаціоналізації господарського життя та глобалізації світової економіки.

Економічна інтеграція набула низку характерних властивостей, котрі відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:

1) лібералізація руху товарів, а потім і факторів виробництва;

2) поглиблення взаємозв'язків національних процесів виробництва внаслідок міжнародної спеціалізації та кооперації та структурні зміни в економіці країн, що інтегруються;

3) гармонізація законодавства та економічної політики, що усуває перешкоди інтеграції на мікрорівні;

4) цілеспрямоване регулювання інтеграційного процесу за допомогою створення міждержавних та наддержавних органів управління.

Інтеграційні процеси відбуваються як у регіональному, так і у глобальному масштабах. Проте характерною рисою сучасної економічної інтеграції є саме її регіональність. А в ході глобалізації формується така система економічних відносин, котра охоплює всі без винятку сторони господарського життя усіх країн світу.

Таким чином, економічна інтеграція є усвідомленим та цілеспрямованим процесом зближення, взаємопристосування та зрощування національних господарських систем шляхом зміцнення взаємовигідного економічного співробітництва на засадах укладених міждержавних угод, вільного руху товарів та факторів виробництва і координації політики.

Реформування української економіки здійснюється за підтримки з боку міжнародних фінансових організацій, зокрема, Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ) та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Взаємодія України з МФО повинна витікати з об’єктивних умов економічного розвитку, враховувати внутрішні та зовнішні фактори впливу і глобальну перспективу, базуватись на попередніх комплексних оцінках можливих позитивних і негативних наслідків. Для обґрунтування такої політики необхідна інтенсифікація наукових досліджень і практична реалізація їх результатів.

Date: 2015-09-22; view: 267; Нарушение авторских прав