Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до проекту Закону України про вищу освіту

(реєстр. № 9655 від 28.12.2011 р., внесений Кабінетом Міністрів України)

Редакція законопроекту № 9655	Запропонована редакція законопроекту, підготовленого за дорученням М.Я.Азарова
Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у сфері вищої освіти та встановлює правові, організаційні, фінансові, інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, задоволення потреб суспільства і держави у кваліфікованих кадрах.	Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці органів державної влади і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою з метою зростання людського капіталу задля високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці й держави у кваліфікованих кадрах. Автономія вищого навчального закладу зумовлює необхідність такої самоорганізації та саморегуляції, яка була б відкритою до критики, служила б громадському інтересові, напрацюванню істини стосовно викликів перед державою і суспільством, відбувалася б прозоро та публічно. Держава, будучи зацікавленою в існуванні таких центрів незалежної думки створює умови для їх існування і розвитку.
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ	РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: 1) автономія вищого навчального закладу – сукупність передбачених цим Законом прав та обов’язків вищого навчального закладу щодо провадження освітньої, наукової, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів з метою створення умов, необхідних для здобуття громадянами вищої освіти та певної кваліфікації; 2) академічна свобода – свобода провадження освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності науково-педагогічними, науковими працівниками вищого навчального закладу; 3) акредитація – процедура оцінки якості вищої освіти, освітньої діяльності вищого навчального закладу та освітньо-професійних, освітньо-наукових програм за відповідними освітньо-кваліфікаційними (освітньо-науковими) рівнями на відповідність стандартам вищої освіти, визначеним відповідно до законодавства; 4) акредитація спеціальності – процедура оцінки якості освітньо-професійних, освітньо-наукових програм за певним освітньо-кваліфікаційним (освітньо-науковим) рівнем вищої освіти на відповідність стандартам вищої освіти та критеріям якості вищої освіти, визначеним відповідно до законодавства; 5) бал вищого навчального закладу – складова конкурсного бала вступника до вищого навчального закладу, яка визначається вищим навчальним закладом відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів; 6) вища освіта – освіта, яка здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого засвоєння змісту освіти, що ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації; 7) вищий навчальний заклад – освітній або освітньо-науковий заклад, що заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, виконує відповідно до виданої ліцензії освітньо-професійні або освітньо-професійні та освітньо-наукові, наукові програми вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними або освітньо-кваліфікаційними та освітньо-науковим, науковим рівнями, забезпечує навчання, виховання осіб, здобуття ними кваліфікації за їх покликанням, інтересами, здібностями та згідно з нормативними вимогами у сфері вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну роботу; 8) вищий навчальний заклад державної форми власності (державний вищий навчальний заклад) – заснований органами державної влади навчальний заклад, що фінансується з державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел; 9) вищий навчальний заклад комунальної форми власності (комунальний вищий навчальний заклад) — заснований органами місцевого самоврядування навчальний заклад, що фінансується з місцевого бюджету та інших не заборонених законодавством джерел; 10) вищий навчальний заклад приватної форми власності (приватний вищий навчальний заклад) — навчальний заклад, заснований на приватній власності; 11) вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання) — вищий навчальний заклад державної форми власності, який з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв’язку та захисту інформації здійснює за певними освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу; 12) галузь освіти — група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності основ знань, на яких ґрунтується освітня і професійна підготовка; 13) галузь науки — група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності знань, на яких ґрунтується наукова діяльність; 14) додаток до диплома — документ, що видається вищим навчальним закладом випускникам і містить структуровану інформацію про завершене навчання; 15) зовнішнє незалежне оцінювання — система оцінювання рівня знань та умінь осіб, які бажають здобути вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти; 16) кваліфікація – офіційне формальне визнання результатів навчання особи за стандартами вищої освіти та Національною рамкою кваліфікацій, що характеризує її здатність виконувати завдання та обов’язки за певним видом діяльності та визначається рівнем освіти; 17) компетентність – динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистісних якостей, що є результатом навчання за освітньо-професійною, освітньо-науковою програмами і лежить в основі кваліфікації випускника; 18) плагіат академічний — навмисне відтворення в письмовій формі чужого тексту, опублікованого на паперовому або електронному носії, повністю або частково, під своїм іменем без посилання на автора; 19) конкурсний бал — підсумкова сума балів вступника до вищого навчального закладу, до якої входять результати зовнішнього незалежного оцінювання його знань, умінь, навичок, здібностей з конкурсних предметів, творчих конкурсів, фахових екзаменів та інші показники, передбачені Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів; 20) ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу, іншої юридичної особи провадити освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівнів, післядипломну освіту, надавати інші освітні послуги відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення; 21) ліцензована спеціальність – спеціальність, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівнів; 22) ліцензований обсяг освітньої послуги – максимальна кількість осіб на кожному курсі навчання, яким може бути забезпечено здобуття вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним (освітньо-науковим) рівнем виходячи з можливостей конкретного вищого навчального закладу та встановлених законодавством нормативів. Якщо строк надання освітньої послуги становить менше одного року, ліцензований обсяг визначається максимальною кількістю осіб, що навчаються протягом року; 23) Національна рамка кваліфікацій – цілісний опис національної шкали кваліфікацій, через який можуть бути виражені та співвіднесені між собою в узгоджений спосіб всі кваліфікації та інші навчальні досягнення, зокрема у вищій освіті; 24) нормативний строк навчання – строк навчання за денною формою, необхідний для засвоєння особою відповідної освітньо-професійної, освітньо-наукової програми, встановлений стандартом вищої освіти; 25) освітня діяльність – діяльність з надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами; 26) освітньо-кваліфікаційний, освітньо-науковий рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості професійної компетентності особи, що забезпечує її здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності; 27) середній бал за документом про повну загальну середню освіту – показник навчальних досягнень особи за результатами здобуття повної загальної середньої освіти, який обчислюється за середнім арифметичним підсумкових оцінок, наведених у додатку до документа про повну загальну середню освіту, відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів; 28) результати навчання – сукупність компетентностей, що виражають знання, розуміння, уміння, цінності, інші особистісні якості, яких набула особа після завершення навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою; 29) рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків (робіт), які виконує особа, що має вищу освіту; 30) спеціалізація – складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну або освітньо-наукову підготовку; 31) спеціальність – складова галузі освіти, в межах якої здійснюється освітньо-професійна підготовка молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра і освітньо-наукова підготовка доктора філософії та доктора наук за певним видом економічної діяльності; 32) стандарти вищої освіти – сукупність норм, що визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня випускника вищого навчального закладу (наукової установи), змісту освіти, строків навчання і засобів діагностики якості освіти за відповідною спеціальністю; 33) тест на виявлення рівня загальної навчальної компетентності — комплекс тестових завдань, що дають змогу оцінити рівень загальної навчальної компетентності осіб, які мають намір здобути вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти; 34) якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, вмінь, навичок, що відображає її професійну компетентність відповідно до стандартів вищої освіти; 35) якість освітньої діяльності – сукупність характеристик діяльності вищого навчального закладу, іншої юридичної особи з надання освітніх послуг, спрямованих на забезпечення здобуття особою високоякісної освіти відповідно до стандартів вищої освіти.	Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: 1) автономія вищого навчального закладу – самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації наукових досліджень, навчально-виховного процесу, внутрішнього управління та фінансів тощо; 2) академічна мобільність – система заходів, що забезпечують право учасників навчально-виховного процесу на викладання, навчання чи стажування в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами для опанування освітньої програми або її частини та/або здійснення наукової діяльності тощо; 3) академічна свобода – самостійність і незалежність учасників навчально-виховного процесу у провадженні педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів; 4) акредитація – процедура оцінювання освітньої діяльності вищого навчального закладу на предмет її відповідності стандартам вищої освіти за певним рівнем вищої освіти та спеціальністю; 5) вища освіта – сукупність систематизованих знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, здобутих у вищому навчальному закладі та необхідних для виконання професійних завдань і обов’язків у відповідній галузі знань та за певною кваліфікацією; 6) вищий навчальний заклад – юридична особа, яка заснована у передбачених законом організаційно-правових формах і реалізує згідно з наданою ліцензією освітні програми на певних рівнях вищої освіти, здійснює наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію навчально-виховного процесу і здобуття особами вищої освіти відповідно до їх покликання, інтересів та здібностей; 7) вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад зі специфічними умовами навчання) – вищий навчальний заклад державної форми власності, який з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства закордонних справ України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв’язку та захисту інформації здійснює за певними рівнями вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу; 8) галузь знань – основна предметна область освіти та науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка здобувачів вищої освіти; 9) Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) – система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, яке необхідне для досягнення встановлених результатів навчання та обліковується в кредитах ЄКТС; 10) засновник (учасник) вищого навчального закладу – держава, територіальна громада, фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна і/або коштів якої засновано вищий навчальний заклад. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством; 11) здобувачі вищої освіти – особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня; 12) кваліфікація – офіційне визнання результатів навчання особи, засвідчене відповідним документом про вищу освіту, виданим вищим навчальним закладом, що підтверджує успішне засвоєння відповідної освітньої програми; 13) компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, які є результатом навчання у вищому навчальному закладі за відповідною освітньою програмою та підставою для присвоєння кваліфікації; 14) кредит ЄКТС – одиниця вимірювання обсягу навантаження здобувача вищої освіти, яка використовується в Європейській кредитній трансферно-накопичувальній системі (ЄКТС) для оцінювання визначених (очікуваних) результатів навчання з певного предмету чи виду освітньої діяльності. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить не менше 60 кредитів ЄКТС; 15) ліцензування – процедура визнання спроможності юридичної особи здійснювати освітню діяльність за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності; 16) освітня діяльність – діяльність вищих навчальних закладів, що здійснюється з метою забезпечення здобуття вищої освіти і задоволення інших освітніх потреб як здобувачів вищої освіти, так і інших осіб; 17) спеціалізація – складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої освіти; 18) спеціальність – складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка здобувачів вищої освіти; 19) якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, вмінь, навичок, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти; 20) якість освітньої діяльності – рівень організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань.
Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту 1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із Законів України “Про освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, застосовуються правила міжнародних договорів. 3. Передбачені цим Законом права вищого навчального закладу, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами.	Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту 1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із Законів України “Про освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів. 3. Передбачені цим Законом права вищого навчального закладу, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами та нормативно-правовими актами.
Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти 1. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах: сприяння розвитку людського потенціалу шляхом створення умов для освіти протягом життя; доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти та Європейській простір вищої освіти за умови збереження і розвитку досягнень та традицій національної вищої школи; наступності процесу здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності, а також для пріоритетних галузей економічної діяльності; державної підтримки наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій, коледжів; гласності у формуванні структури та обсягу освітньої та професійної підготовки кадрів з вищою освітою. 2. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом: збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення якості вищої освіти; розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти впродовж життя; створення та забезпечення рівних умов для доступу до вищої освіти; розвитку автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи; визначення збалансованої структури та обсягу підготовки кадрів з вищою освітою з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад і роботодавців; забезпечення розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та інтеграції з виробництвом; надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством; належної підтримки підготовки кадрів з числа осіб з особливими потребами на основі спеціальних освітніх технологій.	Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти 1. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах: 1) сприяння сталому розвитку держави за рахунок підготовки конкурентоспроможного людського капіталу шляхом створення умов для освіти протягом життя; 2) доступності здобуття вищої освіти кожним громадянином України на конкурсних засадах; 3) незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій; 4) інтеграції системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти за умови збереження і розвитку досягнень та традицій національної вищої школи; 5) наступності процесу здобуття вищої освіти; 6) державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності, а також для пріоритетних галузей економічної діяльності; 7) державної підтримки наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій, інститутів, коледжів; 8) гласності у формуванні структури та обсягу освітньої та професійної підготовки кадрів з вищою освітою. 2. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом: 1) гармонійної взаємодії національних систем освіти, науки, бізнесу та держави з метою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави; 2) збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення якості вищої освіти; 3) розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти впродовж життя; 4) створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти; 5) розвитку автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи; 6) визначення збалансованої структури та обсягу підготовки кадрів з вищою освітою з урахуванням потреб особи, інтересів держави, територіальних громад і роботодавців; 7) забезпечення розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та інтеграції з виробництвом; 8) надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством; 9) належної підтримки підготовки кадрів з числа осіб з особливими потребами на основі спеціальних освітніх технологій.
Стаття 4. Право громадян на вищу освіту 1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти. Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності. 2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Іноземці та особи без громадянства, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах, навчаються у вищих навчальних закладах, мають права і обов’язки осіб, які навчаються відповідно до законодавства.	Стаття 4. Право громадян на здобуття вищої освіти 1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти. Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності. 2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність. Всі особи, які здобувають вищу освіту у вищих навчальних закладах, мають рівні права і обов’язки.
Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах України визначається відповідно до Конституції України та законодавства про мови. Вищі навчальні заклади (або їх структурні підрозділи), що створені на території України іноземними державами, мають право на вільне обрання мови викладання навчальних дисциплін із забезпеченням при цьому вивчення особами, які навчаються у таких закладах, державної мови як окремої навчальної дисципліни.	Перенесена у Статтю 46. Мова викладання у вищих навчальних закладах 1. Мовою викладання у вищих навчальних закладах України є державна мова. 2. З метою створення умов для міжнародної академічної мобільності вищий навчальний заклад України має право прийняти рішення про викладання однієї чи декількох дисциплін іноземними мовами, забезпечивши при цьому знання здобувачами вищої освіти відповідної дисципліни державною мовою. Для викладання навчальних дисциплін іноземною мовою іноземним громадянам, особам без громадянства, які бажають здобувати вищу освіту за кошти фізичних або юридичних осіб, створюються окремі групи або індивідуальні програми. При цьому вищі навчальні заклади забезпечують вивчення такими особами державної мови як окремої навчальної дисципліни. Перелік іноземних мов, якими здійснюється викладання навчальних дисциплін, визначається вищим навчальним закладом.
Розділ II. ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ, ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ, НАУКОВИЙ РІВНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ	РОЗДІЛ II. РІВНІ ТА СТУПЕНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 6. Освітньо-кваліфікаційні, освітньо-науковий, науковий рівні вищої освіти 1. Підготовка фахівців та кадрів з вищою освітою здійснюється: 1) за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст; бакалавр; магістр; 2) за освітньо-науковим рівнем доктора філософії; 3) за науковим рівнем доктора наук. 2. У вищих навчальних закладах здобуття вищої освіти за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового, наукового рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами з урахуванням вимог до рівня оволодіння певною сукупністю професійних компетентностей, необхідних для майбутньої професійної діяльності. 3. Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі повної загальної середньої освіти становить два-три роки. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста може здобуватися на основі базової загальної середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти. Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти становить чотири роки. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня кваліфікованого робітника. Строк навчання може зменшуватися на півроку або один рік. Підготовку молодших спеціалістів здійснюють професійні коледжі. 4. Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі повної загальної середньої освіти і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра на основі повної загальної середньої освіти становить три-чотири роки. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра може здобуватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Строк навчання може зменшуватися на один-два роки. Підготовку бакалаврів здійснюють університети, академії, коледжі. 5. Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і передбачає оволодіння особою відповідною освітньо-професійною програмою та набуття компетентностей для виконання завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для певного виду економічної діяльності. Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра становить півтора-два роки. Підготовку магістрів здійснюють університети, академії. 6. Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра медичного, фармацевтичного, ветеринарного, педагогічного, військового спрямування може здобуватися на основі повної загальної середньої освіти або на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Нормативний строк навчання за освітньо-професійною програмою магістра на основі повної загальної середньої освіти становить п’ять-шість років. Підготовка магістрів медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста здійснюється відповідно до порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. 7. Доктор філософії – освітньо-науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-кваліфікаційного рівня магістра і передбачає засвоєння особою відповідної освітньо-наукової програми, набуття компетентностей для володіння методологією і методикою дослідницької роботи, проведення наукових досліджень, результати яких забезпечують розв’язання наукового або прикладного завдання, мають наукову новизну та практичне значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії. Нормативний строк навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії становить чотири роки. Підготовка докторів філософії здійснюється в аспірантурі університетів, академій, наукових установ. 8. Доктор наук – науковий рівень вищої освіти, який здобувається на основі освітньо-наукового рівня доктора філософіїі передбачає набуття особою найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої наукової проблеми або значної прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук. Підготовка докторів наук здійснюється в докторантурі університетів, академій, наукових установ або самостійно, зокрема під час перебування у творчих відпустках. Нормативний строк перебування в докторантурі становить три роки, творчі відпустки надаються в установленому законодавством порядку. 9. Здобуття вищої освіти на основі раніше здобутої вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем за іншою спеціальністю здійснюється за окремою освітньо-професійною програмою, розробленою вищим навчальним закладом відповідно до стандартів вищої освіти.	Стаття 5. Рівні та ступені вищої освіти, кваліфікації 1. Підготовка кадрів з вищою освітою здійснюється на таких рівнях вищої освіти: 1) початковий рівень вищої освіти, який відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою загальнокультурної підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою вирішення типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності; 2) перший рівень вищої освіти, який відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних вмінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю; 3) другий рівень вищої освіти, який відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності; 4) третій рівень вищої освіти, який відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій та передбачає здобуття особою практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, що передбачає оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають суттєву наукову новизну, теоретичне та практичне значення; 5) вищий науковий рівень, який відповідає дев’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою здатності визначати та розв’язувати соціально значущі системні проблеми у певній галузі знань, які є ключовими для забезпечення стійкого розвитку та вимагають створення нових системоутворюючих знань і/або прогресивних технологій. 2. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне засвоєння особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня і кваліфікації. 3. В Україні встановлюються такі ступені: 1) молодший спеціаліст; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії; 5) доктор наук. 4. Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний ступінь, що здобувається на початковому рівні вищої освіти і присуджується в результаті успішного засвоєння освітньої-професійної програми, обсяг якої становить не менше 120 кредитів ЄКТС. Ступінь молодшого спеціаліста присуджується особі за умови наявності у неї повної загальної середньої освіти. Ступінь молодшого спеціаліста може здобуватися одночасно із завершенням повної загальної середньої освіти. 5. Бакалавр – академічний ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується в результаті успішного засвоєння освітньо-професійної програми, обсяг якої становить не менше 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого спеціаліста становить не менше 120-180 кредитів ЄКТС. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності у неї повної загальної середньої освіти. 6. Магістр – академічний ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується в результаті успішного засвоєння відповідної освітньої програми. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить не менше 90-120 кредитів ЄКТС, а обсяг освітньо-наукової програми – не менше 120 кредитів ЄКТС. Особа має право здобувати ступінь магістра після здобуття ступеня бакалавра, незалежно від того, за якою спеціальністю він здобутий. Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується в результаті успішного засвоєння відповідної освітньої програми, обсяг якої становить не менше 300-360 кредитів ЄКТС. 7. Доктор філософії (кандидат наук) – академічний ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра у відповідній галузі знань та присуджується в результаті успішного засвоєння особою освітньо-наукової програми та підготовки і публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі. Особи, які професійно займаються науковою, науково-технічною, науково-педагогічною або науково-організаційною діяльністю, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчих відпустках, за умови виконання відповідної освітньо-наукової програми та захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить не менше 30-60 кредитів ЄКТС. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за освітньо-науковою програмою, узгодженою з вищим навчальним закладом. У такому разі наукова складова цієї програми здійснюється у науковій установі, а освітня складова – у вищому навчальному закладі. Ступінь доктора філософії є першим науковим ступенем, що присуджується в установленому порядку. 8. Доктор наук – науковий ступінь, що здобувається особою на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття нею найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях. Ступінь доктора наук може присуджуватися спеціалізованою вченою радою за результатами захисту наукових досягнень у вигляді дисертації, опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у міжнародних рецензованих виданнях.
Стаття 7. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів 1. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів — встановлення відповідності якості здобутої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти після завершення навчання за спеціальністю певного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня. 2. Державна атестація осіб, які завершили навчання у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, здійснюється державною екзаменаційною комісією, до складу якої включаються представники роботодавців відповідно до положення про державну екзаменаційну комісію, затвердженого центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. 3. Державна атестація осіб, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, наукових установах за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і підготували дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) шляхом присудження наукового ступеня доктора філософії на підставі прилюдного захисту дисертації. Державна атестація осіб, які підготували дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) шляхом присудження наукового ступеня доктора наук на підставі прилюдного захисту дисертації. Вимоги до наукового ступеня доктора наук визначаються законодавством. Порядок присудження наукових ступенів доктора філософії та доктора наук затверджується Кабінетом Міністрів України. 4. Особам, які завершили навчання у вищих навчальних закладах з акредитованих спеціальностей за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти, видається державний документ про вищу освіту (науковий ступінь) встановленого зразка.	Стаття 6. Державна атестація 1. Державна атестація – встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, вмінь, практичних навичок і професійних якостей вимогам стандартів вищої освіти. 2. Державна атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого спеціаліста, бакалавра чи магістра, здійснюється державною екзаменаційною комісією, до складу якої включаються представники роботодавців відповідно до положення про державну екзаменаційну комісію, затвердженого центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. Державна екзаменаційна комісія присуджує особі, яка успішно засвоїла освітню програму певного рівня вищої освіти, відповідний ступінь та присвоює кваліфікацію. 3. Державна атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) на підставі публічного захисту дисертації. 4. Державна атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) на підставі публічного захисту. Вимоги до атестації ступеня доктора наук визначаються Вищою атестаційною комісією. 5. Порядок присудження наукових ступенів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Кваліфікації, наукові ступені 1. Особам, які пройшли державну атестацію за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, присвоюється за відповідною спеціальністю така кваліфікація: молодший спеціаліст; бакалавр; магістр. 2. Особам, які пройшли державну атестацію за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і науковим рівнем доктора наук, присуджується за відповідною спеціальністю такий науковий ступінь: доктор філософії; доктор наук.	Перенесено до Статті 5. Рівні та ступені вищої освіти, кваліфікації
Стаття 9. Документи про вищу освіту (наукові ступені) 1. Державний документ про вищу освіту – документ, що містить персональні дані про здобуту випускником вищого навчального закладу вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового, наукового рівня, які занесені до централізованого банку даних центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки (за винятком випускників вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання) і частково відтворені на пластиковому або паперовому носії. Встановлюються такі види державних документів за певними освітньо-кваліфікаційними, освітньо-науковим, науковим рівнями: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії; диплом доктора наук. Невід’ємною частиною диплома молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра є додаток до диплома. Зразки державних документів про вищу освіту та додатків до них затверджуються Кабінетом Міністрів України. У документі про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра зазначається повне найменування вищого навчального закладу, який видає цей документ, а в разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі вищого навчального закладу — також повне найменування цього підрозділу. У документі про науковий ступінь доктора філософії, доктора наук зазначається повне найменування вищого навчального закладу (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію. Державний документ про вищу освіту видається вищим навчальним закладом тільки з акредитованої спеціальності. Вищі навчальні заклади з акредитованої спеціальності можуть разом з державними документами про вищу освіту видавати власні документи про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, вимоги до яких встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. Вищі навчальні заклади з неакредитованої спеціальності видають власний документ про вищу освіту. Державні документи про вищу освіту виготовляються та видаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 2. Особи, відраховані з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними, освітньо-науковою, науковою програмами, отримують академічні довідки встановленого центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки зразка.	Стаття 7. Документи про вищу освіту 1. Документ про вищу освіту видається особі, яка успішно завершила навчання у вищому навчальному закладі та пройшла державну атестацію. 2. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії; диплом доктора наук. 3. У документі про вищу освіту молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра зазначається назва вищого навчального закладу, який видає цей документ, а в разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі вищого навчального закладу – також назва цього підрозділу. У документі про вищу освіту вказується назва кваліфікації, яка включає інформацію про здобутий особою ступінь, спеціальність та спеціалізацію. 4. У документі про вищу освіту доктора філософії і доктора наук зазначається назва вищого навчального закладу (наукової установи), у якому здійснювалась підготовка, а також назва вищого навчального закладу (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію. 5. Невід’ємною частиною диплома молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, доктора філософії є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома міститься інформація про результати навчання особи, що включає назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. 6. Вищі навчальні заклади можуть видавати власні документи про вищу освіту. Документ про вищу освіту державного зразка видається вищим навчальним закладом тільки за акредитованою спеціальністю. 7. Документи про вищу освіту державного зразка виготовляються та видаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 8. У разі здобуття особою вищої освіти за узгодженими між вищими навчальними закладами (в тому числі іноземними) освітніми програмами вищі навчальні заклади мають право видавати спільні дипломи. 9. У разі здобуття особою вищої освіти одночасно за двома спеціальностями (чи спеціалізаціями) вищий навчальний заклад має право видавати подвійний диплом. 10. Інформація про видані дипломи вноситься вищими навчальними закладами до Державного реєстру вищих навчальних закладів (за винятком вищих військових навчальних закладів).
	Стаття 8. Державний реєстр вищих навчальних закладів 1. З метою забезпечення фізичних і юридичних осіб повною та об’єктивною інформацією про вищі навчальні заклади, що діють на території України, та видані ними дипломи (за виключенням інформації, що міститься в додатках до них) діє Державний реєстр вищих навчальних закладів. 2. Безоплатний і вільний доступ осіб до інформації, що міститься в Державному реєстрі вищих навчальних закладів, здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. 3. Положення про Державний реєстр вищих навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Післядипломна освіта 1. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем та практичного досвіду. 2. Післядипломна освіта включає: спеціалізацію – набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості, в межах спеціальності; підвищення кваліфікації – набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах професійної діяльності або наукової спеціальності; стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або наукової спеціальності. 3. Формами післядипломної освіти можуть бути: асистентура-стажування; інтернатура; лікарська резидентура; клінічна ординатура тощо. 4. Асистентура-стажування проводиться в університетах, академіях і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів мистецького спрямування. 5. Інтернатура проводиться в університетах, академіях і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста відповідно до переліку лікарських або провізорських посад. 6. Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком спеціальностей. 7. Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, наукових установах і є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та (або) резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю. 8. Особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. 9. Післядипломна освіта здійснюється академіями, інститутами післядипломної освіти, відповідними структурними підрозділами вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установ у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.	Стаття 9. Післядипломна освіта 1. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти та практичного досвіду. 2. Післядипломна освіта включає: спеціалізацію – профільна спеціалізована підготовка з метою набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності; підвищення кваліфікації – підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах професійної діяльності або галузі знань; стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань. 3. Формами післядипломної освіти можуть бути: асистентура-стажування; інтернатура; лікарська резидентура; клінічна ординатура тощо. 4. Асистентура-стажування проводиться в університетах, академіях, інститутах і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів мистецького спрямування. 5. Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста. 6. Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. 7. Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах і є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю. 8. Особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. 9. Післядипломна освіта здійснюється університетами, академіями, інститутами післядипломної освіти, відповідними структурними підрозділами вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установ у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Розділ III. ЗМІСТ ВИЩОЇ ОСВІТИ. СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ	РОЗДІЛ III. СТАНДАРТИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 11. Зміст вищої освіти 1. Зміст вищої освіти – науково обґрунтована система дидактичного і методично оформленого навчального матеріалу, яка створена з урахуванням суспільних вимог до кадрів з вищою освітою і визначається стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового рівнів із спеціальностей, визначених у відповідних переліках спеціальностей.
	Стаття 10. Стандарти освітньої діяльності 1. Стандарт освітньої діяльності (ліцензійні умови) – сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу вищого навчального закладу. 2. Стандарти освітньої діяльності розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності та є обов’язковими до виконання всіма вищими навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування. 3. Стандарти освітньої діяльності затверджується Державною акредитаційною комісією України.
Стаття 12. Переліки галузей освіти і науки та спеціальностей вищої освіти 1. Переліки галузей освіти і науки для підготовки кадрів з вищою освітою у вищих навчальних закладах (наукових установах) затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. 2. Переліки спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра, містять найменування галузей освіти і спеціальностей. 3. Переліки спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів з вищою освітою за освітньо-науковим рівнем доктора філософії і науковим рівнем доктора наук, проводиться захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії, доктора наук, містять найменування галузей науки та спеціальностей. 4. Переліки спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів з вищою освітою у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра та освітньо-науковим рівнем доктора філософії, науковим рівнем доктора наук, затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за погодженням з відповідними заінтересованими центральними органами виконавчої влади та об’єднаннями організацій роботодавців
Стаття 13. Стандарти вищої освіти 1. Стандарти вищої освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій і є основою оцінки якості вищої освіти з кожної спеціальності за певними освітньо-професійними, освітньо-науковими програмами відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового рівнів, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ) усіх типів незалежно від їх підпорядкування і форм власності. До стандартів вищої освіти входять: освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові характеристики; освітньо-професійні, освітньо-наукові програми; засоби діагностики якості освіти. 2. Освітньо-кваліфікаційна, освітньо-наукова характеристика визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (наукової установи), його компетентності, інші соціально важливі якості, систему виробничих функцій і типових завдань щодо діяльності та умінь для їх реалізації, а також сферу застосування праці випускника у структурі економічної діяльності. Освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові характеристики розробляються за кожною спеціальністю для відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових рівнів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за погодженням з центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної соціальної політики та відповідними заінтересованими центральними органами виконавчої влади, об’єднаннями організацій роботодавців. 3. Освітньо-професійна, освітньо-наукова програма визначає нормативний зміст підготовки кадрів з вищою освітою та нормативний строк навчання за певною спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного, освітньо-наукового рівня і містить: перелік нормативних навчальних дисциплін, обсяг часу, відведеного для їх вивчення, форми підсумкового контролю; перелік видів навчальної і виробничої практики, строки та вимоги до їх проведення; програми нормативних навчальних дисциплін; нормативний строк навчання. Освітньо-професійні, освітньо-наукові програми розробляються за кожною спеціальністю відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових рівнів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, об’єднаннями організацій роботодавців. Для наукового рівня доктора наук розробляється наукова програма (індивідуальний план підготовки дисертаційної роботи). Програма нормативної навчальної дисципліни містить виклад змісту навчальної дисципліни, послідовність її вивчення, перелік знань та вмінь, критерії підсумкового контролю, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів. Програми нормативних навчальних дисциплін затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки і можуть погоджуватися об’єднаннями організацій роботодавців. 4. Освітньо-наукові характеристики та освітньо-наукові програми погоджуються з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук. 5. Засоби діагностики якості освіти визначають стандартизовані методики та систему формалізованих завдань, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей і використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти. Засоби діагностики якості вищої освіти розробляються за кожною спеціальністю для відповідних освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукового рівнів і затверджуються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки і можуть погоджуватися об’єднаннями організацій роботодавців. 6. Стандарт вищої освіти містить державну складову та складову вищого навчального закладу (наукової установи). 7. Державна складова стандарту вищої освіти містить: освітньо-кваліфікаційну, освітньо-наукову характеристику; освітньо-професійну, освітньо-наукову програму в частині переліку нормативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного для їх вивчення, форм підсумкового контролю, програм нормативних навчальних дисциплін та строку навчання; засоби діагностики якості вищої освіти в частині нормативних навчальних дисциплін. 8. Державна складова стандартів вищої освіти є обов’язковою для всіх вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування. 9. Складова стандарту вищої освіти вищого навчального закладу містить: варіативну складову освітньо-професійної, освітньо-наукової програми в частині переліку варіативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного для їх вивчення, та форми підсумкового контролю; засоби діагностики якості вищої освіти в частині варіативних навчальних дисциплін. 10. Варіативні навчальні дисципліни визначаються вищим навчальним закладом з урахуванням спеціалізацій та наукових і науково-технічних досягнень вищого навчального закладу з метою задоволення освітніх і професійних потреб осіб, які навчаються, та замовників освітніх послуг. Перелік спеціалізацій визначається вищим навчальним закладом. Вищі навчальні заклади на підставі освітньо-професійної, освітньо-наукової програми розробляють навчальний план за кожною спеціальністю, який визначає перелік та обсяг нормативних і варіативних навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного та підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план. Навчальний і робочий навчальний плани є нормативними документами вищого навчального закладу і затверджуються його керівником.	Стаття 11. Стандарти вищої освіти 1. Стандарт вищої освіти – сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної галузі знань. 2. Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ). 3. Кожен стандарт вищої освіти повинен містити: 1) освітньо-кваліфікаційну (освітньо-наукову) характеристику випускника, яка визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (наукової установи), його компетентності, інші соціально важливі якості, с

<== предыдущая	\|	следующая ==>
Международные и национальные центры по сравнительному правоведению	\|

Date: 2015-09-24; view: 312; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.009 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию