Поняття виконавчої влади і система її органів

Поняття виконавчої влади і система її органів

Конституційно-правовий статус КМУ

Конституційно-правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

Конституційно-правовий статус місцевих держадміністрацій

Поняття виконавчої влади і система її органів

Виконавча влада — це самостійна гілка державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів і яка урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського, президентського та судового контролю.

У системі органів державної влади в Україні особлива роль належить органам державної виконавчої влади1, адже вони здійснюють виконавчо-розпорядчу та організаційну діяльність, тобто організовують реальне виконання, втілення в життя законів та інших нормативно-правових актів, які приймаються шляхом всеукраїнського референдуму, Верховною Радою України або Президентом України.

Діяльність органів державної виконавчої влади є підзаконною, вона не може виходити за межі, визначені Конституцією України і законами України, та суперечити їм. Для здійснення покладених на них функцій органи державної виконавчої влади наділені значними розпорядчими державно-владними повноваженнями. Вони мають право видавати юридичні акти загальнообов'язкового характеру.

Система і структура виконавчої влади в Україні на сучасному етапі будуються відповідно до завдань державотворення в нашій країні, її основоположні параметри започатковані безпосередньо у Конституції України.

Йдеться саме про державні органи виконавчої влади. В Україні діють також виконавчі органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (Рада міністрів, міністерства, республіканські комітети), на які також покладено здійснення виконавчих функцій, але які за своєю юридичною природою не є державними органами.

Систему органів державної виконавчої влади в Україні складають органи різних рівнів: 1) Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; 3) обласні державні адміністрації; 4) Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; 5) районні державні адміністрації; 6) районні державні адміністрації у містах Києві та Севастополі; 7) територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи).

Органи державної виконавчої влади порівняно з іншими гілками влади відрізняються значною різноманітністю.

За порядком діяльності вони поділяються на: колегіальні (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим) та єдиноначальні (міністерства, місцеві державні адміністрації).

За характером компетенції — загальної (Кабінет Міністрів України), галузевої (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство освіти і науки України) та міжгалузевої (спеціальної) компетенції (Міністерство фінансів України, Державний департамент України з питань виконання покарань).

За назвою — кабінет, рада, міністерство, державний комітет, департамент, служба, комітет, комісія, фонд, адміністрація, агентство, управління, відділ тощо.

Інше джерело:

В юридичній літературі існують різні підходи щодо визначення поняття вико­навчої влади.

Так, політологи визначають виконавчу владу як одну з трьох гілок державної влади, котра організовує і спрямовує внутрішню і зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої у законах волі суспільства, охорону прав і свобод.

В. К. Колпаков вважає, що виконавча влада - це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізовувати веління законодавчої влади.

Іншої думки дотримується В. М. Шаповал: виконавча влада - це сукупність дер­жавних органів і установ, які здійснюють владно-політичні й владно-адміністра­тивні функції. Це своєрідна система, в якій кількісно домінують органи і устано­ви, що діють у сфері вузько визначеного управління. Для їх позначення нерідко використовують термін «адміністративний апарат» або «апарат управління».

Ав­тори підручника «Теорія і права. Академічний курс» визначають виконавчу владу як вторинну, підзаконну гілку державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень.

У сучасних теоретико-правових дослідженнях виконавча влада характери­зується наступними ознаками:

1) безпосереднє призначення-виконання законів, участь та здійснення державної політики;

2) наявність розгалуженої системи різноманітних державних органів з численним кадровим складом державних службовців;

3) виконавча влада матеріалізується в діяльності спеціальних суб'єк­тів, які утворюють систему її органів, що функціонують на центральному й місце­вому рівнях і становлять механізм її реалізації;

4) основними елементами ме­ханізму виконавчої влади є глава держави, уряд, центральні (міністерства, відом­ства) й місцеві органи виконавчої влади;

5) ієрархічність, формальність та інструктивна регламентованість владно-виконавчої діяльності (бюрократична організація);

6) поєднання динамізму і стабільності у діяльності виконавчих ор­ганів влади;

7) діяльність виконавчої влади, порівняно з іншими гілками влади значною мірою здійснюється за спрощеною процедурою.

Однією з найважливіших ознак цієї гілки влади є право-творчість, яка проявляється у можливості її органів, у межах компетенції, видава­ти постанови, розпорядження, накази, інструкції тощо. Завдяки можливості ви­дання підзаконних нормативно-правових актів виконавча влада реалізує чинні за­кони, державну політику, а також здійснює виконавчо-розпорядчі функції.

Іншою ознакою виконавчої влади є наявність владно-примусової функції. Функція при­мусу забезпечує суворе та неухильне виконання законів та підзаконних актів, а та­кож інших владних розпоряджень усіма суб'єктами суспільних відносин.

В юридичній літе­ратурі орган виконавчої влади визначають як організаційно відокремлену части­ну державно-управлінського апарату, що здійснює від імені і за дорученням дер­жави відповідні функції і внаслідок цього наділена відповідною компетенцією, певною організаційною структурою, територіальним масштабом діяльності.

Органи виконавчої влади є похідними (вторинними) від представницьких органів. Це проявляється у тому, що органи виконавчої влади формуються пред­ставницьким органом (парламентом, главою держави). Вторинність органів вико­навчої влади проявляється й у тому, що їх повноваження визначаються законодав­чою владою і закріплюються у нормативних актах вищої юридичної сили. Так відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження відповідно до законів України. Кожен орган виконавчої влади є окремою юридичною особою. Це означає, що кожен орган має своє відокремле­не майно, печатку і рахунок у фінансовій установі. Діяльність органу виконавчої влади регламентується, як правило, Положенням, яке затверджується у порядку, визначеному законом.

Функції

До основних функцій органу виконавчої влади належать:

1) виконання законів шляхом конкретизації їх положень у підзаконних актах та їх реалізація;

2) прий­няття підзаконних актів відповідно до законів;

3) підзвітність представницьким органам влади. До цих функцій, на нашу думку, доцільно віднести правоохорон­ну та контрольно-дозвільну, а також функцію реалізації внутрішньої державної політики (політична функція), яка має переважно політичний характер.

Органи виконавчої влади об'єднані в єдину систему, яка будується на принци­пах законності, ієрархічної підпорядкованості та компетентності.

Залежно від обсягу і специфіки компетенції державні органи виконавчої влади поділяються на чотири групи: 1) вищі органи виконавчої влади (уряд); 2) центральні органи вико­навчої влади (міністерства, державні комітети); 3) місцеві органи виконавчої вла­ди та управління (обласні, районні, міські державні адміністрації); 4) органи місцевого самоврядування, яким делеговано повноваження органів виконавчої влади14.

У літературі з адміністративного права запропоновано інший підхід градації органів виконавчої влади. Так, за обсягом компетенції органи виконавчої влади поділяються: 1) органи загальні (універсальні); 2) органи галузевої та спеціальної компетенції.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України (ст. 113 Конституції України). До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети, державні служби, державні комісії та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (п. 1 Указу Президента України «Про систему центральних органів ви­конавчої влади» від 15.12.1999 p., із змінами і доповненнями).