Організація страховки при подоланні гірських етапів

2.5.1. Командна страховка здійснюється через карабін, опору, гальмівний пристрій. Страхувальна мотузка одним кінцем кріпиться до верхньої грудної частини зблокованої ІСС учасника, якого страхують. Інший кінець страхувальної мотузки повинен бути закріплений на точковій опорі або на учаснику, який перебуває на самостраховці.

Страхувальну мотузку може бути закільцьовано. Вона повинна проходити через два ПС (початок та кінець етапу) або через верхній ПС, коли той, хто страхує, здійснює страховку з цього ПС.

2.5.2. При страховці через карабін (опору) страховка здійснюється таким чином, щоб у будь-який момент здійснення страховки кут між гілкою мотузки, яка йде від того, хто страхує, до пункту страховки і напрямом можливого зриву учасника, якого страхують, був не більший за 90º.

2.5.3. На схилах стрімкістю більше 50º та крутопохилій переправі для збільшення гальмівного зусилля при страховці застосовуються або:

- гальмівний пристрій;

- вузол УІАА;

- два карабіни, що закріплені за різні опори (ПС на вихідній та цільовій ділянках етапу), при цьому кут міжгілкою мотузки, яка йде від того, хто страхує, до ближнього пункту страховки, і гілкою між пунктами страховки повинен бути не більший за 90º.

2.5.4. Гальмівний пристрій кріпиться на опорі (рельєфі). Гальмівний пристрій повинен кріпитися на пункті страховки, біля якого знаходиться той, хто страхує.

2.5.5. При страховці через карабін (гальмівний пристрій) руки того, хто страхує, повинні розташовуватися так, щоб не торкатися карабіну (гальмівного пристрою), крім випадків, передбачених інструкцією з використання пристрою; або учасник, якого страхують, не рухається (зафіксував себе) і попередив того, хто страхує.

2.5.6. При здійсненні динамічної страховки учасник, що її здійснює, повинен бути забезпечений статичною самостраховкою в точкову опору.