Загальна характеристика етапу: тренувальне

та змагальне навантаження.

Тривалість етапу початкової підготовки 1—3 роки і залежить від того, в якому віці починають займатися спортом. Якщо, наприклад, дитина приступив до занять плаванням у 6-7 років, тривалість першого етапу багаторічного удосконалення, як правило, становить не менше трьох років, якщо ж в 10-11, то її можна скоротити до року або півтора років.

Основними завданнями етапу є зміцнення здоров'я дітей, усунення недоліків їх фізичного розвитку і різнобічна фізична підготовка, формування інтересів до занять спортом, навчання всіляким руховим умінням і навичкам.

Підготовка спортсменів початківців характеризується великою різноманітністю застосовуваних засобів і методів, широким використанням елементів різних видів спорту і насамперед рухливих і спортивних ігор. Досвід передової практики показує, що найбільш ефективний метод тренування спортсменів початківців — ігровий. У процесі гри діти не тільки опановують багато корисних для життя рухових вмінь та навичок, гра є не тільки прекрасним засобом розвитку фізичних якостей, але й формування стійкого інтересу до занять спортом.

Іншим найважливішим положенням ефективної початкової підготовки є доступність застосовуваних тренувальних навантажень. Про згубність зловживання великими навантаженнями в роботі з юними спортсменами свідчать численні приклади з практики підготовки (ранній відхід зі спорту у зв'язку з емоційною втомою, порушеннями стану здоров'я і т.д.) Наведемо основні параметри тренувального процесу на етапі початкової підготовки:

- тривалість окремого заняття 30-60 хв,

- кількість занять на тиждень 3-4,

- сумарний обсяг річної роботи 150-250 год. (у видах спорту, пов'язаних з координацією руху до 300-350 год.).

Характеризуючи особливості змагальної практики, зазначимо, що головним є необхідність її пов'язування з вирішенням завдань етапу, тобто, у змаганнях повинен виявлятися насамперед рівень загальної підготовленості, а в їх програму слід включати нормативи із загальної фізичної підготовленості, експертну оцінку техніки виконання окремих допоміжних і спеціально-підготовчих вправ, змагань з рухових і спортивних ігор. Поширена ж практика, при якій юний спортсмен буквально з першого року занять змагається лише в окремих дисциплінах видів спорту, до яких проявляє велику схильність, — одна з найбільш згубних форм форсування підготовки. Ні в якому разі не можна вимагати від спортсмена початківця граничної психічної мобілізації при виступі у змаганнях. Змагання по можливості повинні проводитися в ігровій формі і приносити задоволення всім учасникам.