Обсяги і основні напрями використання основних

сільськогосподарських культур в ПСП «Новогригорівське»

Дослідження основних напрямів реалізації основних видів сільськогосподарської продукції в ПСП «Новогригорівське» можемо зробити висновок, що найбільші обсяги продукції реалізуються за договорами з відповідними зернотрейдинговими компаніями або іншими агроформуваннями. Деякі обсяги продукції реалізовувались пайовикам підприємства в рахунок орендної плати за землю. Залишки продукції використовувались для внутрішньогосподарських потреб, зокрема на насіння, лише весь обсяг виробництва соняшнику в господарстві йшов на реалізацію.

2.6. Матеріально-технічна база галузі

Важливе значення для нормального функціонування сільськогосподарських підприємств має повноцінне забезпечення матеріальними активами процесу виробництва. Проаналізуємо забезпеченість господарства матеріальними активами (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Забезпеченість ПСП «Новогригорівське» матеріальними активами

Проведені розрахунки дозволяють стверджувати, що ПСП «Новогригорівське» протягом досліджуваного періоду збільшувало власну забезпеченість матеріальними активами. Відтак, у 2011 р., порівняно з 2009-2010 рр., матеріалозабезпеченість зросла на 132,4% та 45,7% відповідно, матеріалоозброєність – на 78,2% та 19,5% відповідно, на 1 грн основних засобів припадало на 108,2% та на 39,6% матеріальних активів більше ніж у попередні роки.

Таблиця 2.10

Склад і структура матеріальних ресурсів в ПСП «Новогригорівське»

Протягом досліджуваного періоду в господарстві спостерігалась тенденція збільшення вартості матеріальних ресурсів. В їх структурі найбільшу питому вагу займають нафтопродукти, мінеральні добрива та інші матеріальні ресурси.

Ефективність використання матеріальних ресурсів в господарстві протягом досліджуваного періоду мала тенденцію до зростання про що свідчать розраховані в табл. 2.11 показники.

Таблиця 2.11

Ефективність використання матеріальних ресурсів в ПСП «Новогригорівське»

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва являється забезпеченість його основними засобами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Тому, пропонуємо перейти до розгляду забезпеченості ПСП «Новогригорівське» основними засобами, аналізу їх стану та ефективності використання.

Аналіз забезпеченості ПСП «Новогригорівське» основними засобами (табл. 2.12) свідчить, що в 2011 р. в господарстві зріс рівень фондозабезпеченості на 11,6% та на 4,4% порівняно з 2009-2010 рр. Однак, фондоозброєність праці знизилась, за рахунок збільшення кількості працівників, на 14,6%.

Таблиця 2.12

Забезпеченість основними засобами в ПСП «Новогригорівське»

Пропонуємо дослідити показники стану та руху основних засобів в ПСП «Новогригорівське» (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Показники стану та руху основних засобів в ПСП «Новогригорівське»

Аналіз розрахованих коефіцієнтів стану та руху основних засобів в досліджуваному господарстві свідчить про задовільний стан основних засобів в ПСП «Новогригорівське», так коефіцієнти придатності основних засобів протягом 2009-2011 рр. мали тенденцію до зростання. Однак, незадовільними є темпи оновлення та росту основних засобів в господарстві.

Перейдемо до розгляду економічної ефективності використання основних засобів в господарстві (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Економічна ефективність використання основних засобів в ПСП «Новогригорівське»

Аналіз показників економічної ефективності використання основних засобів в ПСП «Новогригорівське» свідчить про зростання її рівня. На 1 грн основних засобів у 2011 р. було отримано на 16% більше валового доходу та в 38 раз більше прибутку порівняно з 2009 роком.

2.7. Економічна ефективність виробництва продукції

Закінчуючи аналіз сучасного стану галузі рослинництва в досліджуваному господарстві вважаємо за необхідне розглянути у динаміці показники економічної ефективності вирощування основних видів рослинницької продукції в ПСП «Новогригорівське» (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Економічна ефективність виробництва основних видів продукції в ПСП «Новогригорівське» у 2009-2011 рр.

Обґрунтовуючи розраховані показники економічної ефективності виробництва основних видів рослинницької продукції в господарстві можемо зробити висновок, що протягом досліджуваного періоду найбільш економічно ефективним в господарстві було вирощування озимого ячменю, про що свідчить середній рівень рентабельності за три роки – 20,7%. Другою за ефективністю виробництва була озима пшениця – 15,3% і, нарешті, найменш ефективним було виробництво соняшнику – 5,1%, проте на відміну від попередніх культур виробництво соняшнику протягом 2009-2011 рр. завжди було рентабельним для господарства.

Вирішальне значення у забезпеченні високого рівня ефективності виробництва будь-якої продукції відіграє її собівартість. Враховуючи дану обставину доречним є вивчення розмірів і структури витрат виробництва на одиницю продукції (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Склад та структура собівартості основних видів продукції в ПСП «Новогригорівське» у 2011 р.

Дослідження складу та структури собівартості основних видів продукції ПСП «Новогригорівське» відмічаємо, що стосовно всіх видів продукції найбільшу питому вагу в структурі собівартості займали прямі матеріальні витрати, зокрема в структурі собівартості пшениці на них припадало 62,1% загальних витрат (мінеральні добрива – 14,7%, нафтопродукти – 18,6%, оплата робіт та послуг – 11,1%), в структурі собівартості ячменю – 60,9% (мінеральні добрива – 14,3%, нафтопродукти – 18,7%, оплата робіт та послуг – 11,4%), в структурі собівартості соняшнику – 55,9% (нафтопродукти – 26,2%, мінеральні добрива – 8,2%, решта витрат – 11,9%).

Важливим для подальшої успішної роботи над курсовим проектом є проведення порівняльної економічної оцінки виробництва окремих видів продукції рослинництва (табл. 2.17).

Таблиця 2.17

Порівняльна економічна оцінка виробництва окремих видів товарної

продукції в ПСП «Новогригорівське» у 2011 р.

Проведена порівняльна оцінка ефективності виробництва окремих видів продукції свідчить, що найбільш ефективним було виробництво ячменю, на другому місці – виробництво пшениці, і найменш ефективним було виробництво соняшнику.

РОЗДІЛ 3

ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ З РОСЛИННИЦТВА В ПСП «НОВОГРИГОРІВСЬКЕ» ВОЗНЕСЕНСЬКОГО РАЙОНУ

3.1. Планування врожайності культур

Важливість обґрунтованого планування врожайності сільськогосподарських культур випливає з того, що з нею безпосередньо пов’язано багато інших питань виробничо-фінансової діяльності господарств: розміри і структура посівних площ, рівень товарності виробництва, система агрохімічних заходів, продуктивність праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції.

Посівів кормових культур не передбачається, так як в господарстві не здійснюється вирощування худоби та птиці.

. Серед методів та прийомів, які розглядаються в них, на найбільшу увагу заслуговує планування врожайності культур з урахуванням кількості і якості ресурсів (планування ресурсної врожайності). Цей метод, на відміну від інших, передбачає врахування у ході проведення розрахунків такого фактора, як родючість ґрунтів.

Формула для розрахунку ресурсної врожайності (Вр) має такий вигляд:

Вр = Вп + Пд + Пс + Па, (3.1)

де Вп - частина врожайності, яку можна отримати за рахунок природної родючості ґрунтів (без застосування добрив), ц з 1га; Пд - приріст врожайності від внесення добрив, ц з 1га; Пс - приріст врожайності за рахунок впровадження нових сортів, ц з 1га; Па - приріст врожайності від удосконалення агротехніки, ц з 1га.

Величина врожаю в значній мірі залежить також від попередника, тому бонітетний бал слід скорегувати на поправний коефіцієнт на попередник – чистий пар, а ґрунти – чорноземи звичайні. Цим умовам відповідає поправний коефіцієнт 1,25, таким чином, скоригований бонітетний бал становитиме:

43*1,25=53,75

Отже, врожайність озимої пшениці за рахунок природної родючості ґрунтів з урахуванням попередника складе:

53,75*0,38=20,4 ц з 1 га

Планувати врожайність сільськогосподарських культур рекомендується з урахуванням досягнутого у перед плановий період рівня (у середньому за 3-5 років) і очікуваного приросту за рахунок проведення окремих агротехнічних заходів, спрямованих на її підвищення. Розрахуємо середньозважену урожайність основних сільськогосподарських культур за останні 5 років (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Розрахунок середньозваженої урожайності основних сільськогосподарських культур в 2007-2011 рр. в ПСП «Новогригорівське»

Проведені розрахунки свідчать, що середньозважена врожайність озимої пшениці за 5 років – 18,4 ц з 1 га.

Значення величини приростів врожайності пшениці від намічених заходів (крім додаткового внесення добрив) обчислимо по формулі:

П_у = Ф*В/100 (3.1)

де, П_у – приріст врожаю в середньому на всю площу посіву, ц з 1 га; Ф – очікуваний приріст врожаю від того, чи іншого заходу, ц з 1 га; В – відсоток площі посіву культури, на який розповсюджується даний захід, %.

Послідовно підставляючи вихідні дані у вищенаведену формулу і виконуючи відповідні розрахунки одержимо:

1. Приріс врожаю від упровадження нового сорту на 10% площі посіву (нормативний приріст урожайності у розрахунку на 1 га- 5,9 ц):

5,9*10/100=0,59 ц на 1 га

2. Приріст урожаю від дотримання оптимальних строків сівби на 75% площі посіву (приріст урожайності у розрахунку на 1 га-3,6 ц):

3,6*75/100=2,7 ц на 1 га

3. Приріст врожаю за рахунок додаткового внесення мінеральних добрив і гною (внесення мінеральних добрив (кг д. р. на 1 га): N 50, P 20, K30, органічних -50 т) обчислюємо в такій послідовності:

А) визначаємо кількість поживних речовин у кожному виді мінеральних добрив, яка буде використана рослинами у першому році:

- азотні: 50 кг д.р. * 0,60% =30 кг д.р.

- фосфатні: 20 кг д.р. * 0,25%=5 кг д.р.

- калійні: 30 кг д.р. * 0,75%=22,5 кг д.р.

Б) визначимо кількість поживних речовин, яка буде використана рослинами у першому році з додатково внесеного гною:

- азотні: 50 т * 1 кг д.р. = 50 кг д.р.

- фосфатні: 50 т. * 1 кг д.р. = 50 кг д.р.

- калійні: 50 т * 1,5 кг д.р. = 75 кг д.р.

В) на підставі даних отриманих у пунктах А та Б та даних додатку 9 розрахуємо приріст врожайності пшениці за рахунок внесення добрив:

- азотні: (50+30)/35=2,28 ц з 1 га

- фосфатні: (50+5)/12=4,58 ц з 1 га

- калійні: (75+22,5)/25=3,9 ц з 1 га

Загальний приріст врожайності від внесення добрив становить – 10,76 ц з 1 га.

Розрахуємо плановий приріст врожаю озимого ячменю від впровадження перспективного сорту на 20% площі, тобто сорту Параллелюм 402 замість сорту Оксамит (додаток 15):

5,3ц з 1 га *20% / 100% = 1,06 ц на 1 га

Приріст врожаю соняшнику від впровадження перспективного сорту на 30% площі, тобто сорту Одеський 122 замість Кіровоградського 11 (додаток 15):

2,3 ц з 1 га *30% / 100% = 0,69 ц на 1 га

Отриманні розрахунки внесемо в наступну таблицю і визначимо планову врожайність.

Таблиця 3.2

Розрахунок планової врожайності культур в ПСП «Новогригорівське»

З таблиці 3.2 ми бачимо, що за умови виконання намічених агротехнічних прийомів в плановому році ми отримаємо таку врожайність: озимої пшениці – 32,45 ц/га; озимого ячменю – 20,86 ц/га; соняшнику – 9,39 ц/га.

Відтак, ресурсна врожайність озимої пшениці очікується на рівні:

У_рес = 20,4+0,59+2,28+4,58+3,9+2,7 = 34,4 ц з 1 га

3.2. Планування посівних площ. Планування виробництва та використання продукції рослинництва

При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур необхідно мати на увазі, що їх розміри залежать від:

- потреби підприємства в конкретних видах продукції рослинництва;

- обмежень у сівозмінах, матеріальних, трудових і фінансових ресурсах.

- ефективності виробництва (конкурентоспроможності) окремих культур.

Вирішуючи питання планування посівної площі слід виходити з того, що пріоритетними тут мусять бути підходи, націлені на забезпечення реальних потреб підприємства в продукції рослинництва. Бездумне дотримання вимог сівозмін, запроваджених переважно ще в часи планово-адміністративної економіки, може привести до того, що частина вирощеної продукції так і не знайде свого споживача, або навпаки, потреби споживачів повністю не будуть задоволені. Але й ігнорувати сівозміни також не можна.

Таблиця 3.3

Планові площі та структура посівів в ПСП «Новогригорівське»

Нами намічені зміни в сортовому складі культур: озима пшениця – Безоста 1 на Одеську напівкарликову; озимий ячмінь – Оксамит на Параллелюм 402; соняшник - Кіровоградський 11 на Одеський 122. Частка застосування нового сорту пшениці 10% наміченої площі посіву, ячменю – 20% та соняшнику 30%. При розрахунках структури посівів це враховано.

Формами планової документації сільськогосподарських підприємств передбачено розрахунок потреби й вартості насіння (табл. 3.4). Проте процес планування не зводиться тільки до цього. Важливо охопити весь комплекс питань, пов’язаних із сортооновленням, сортозаміною та виробництвом власного насіннєвого матеріалу.

Потребу в насінні планують, виходячи з посівних площ і вагових норм його висіву. Якщо при складанні річного плану господарства можна користуватися усередненими для культур нор­мами висіву насіння, то в планах госпрозрахункових підроз­ділів, робочих планах з проведення посіву застосовують індивідуальні норми. Ці норми враховують кількість зерен на 1 га, які забезпечують оптимальну густоту рослин, що залежить від сорту, строків і способу посіву, якості насіння, ґрунту, попередників, забезпеченості поживними речовинами тощо. Умови можуть відрізнятись не лише у виробничих підрозділах, а й на окремих ділянках земель, що зумовлює відповідне визначення норм висіву насіння.

Заміну сорту певної культури планують з появою нових продук­тивніших районованих сортів порівняно з тими, що їх вирощують. У таких випадках передбачають придбання насіння в спеціалізованих насінницьких господарствах чи науково-дослід­них установах. Сортооновлення періодично передбачають для всіх сільськогосподарських культур з урахуванням прийнятого порядку ведення насінництва.

Зведеним розподілом виробничої програми по рослинництву є баланс продукції. В ньому показують плановий рух продукції рослинництва та окремих продуктів її переробки впродовж усього планового року (табл. 3.5).

Таблиця 3.4

Розрахунок потреби і вартості насіння

Загальна вартість насіння зернових культур – 285,8 тис. грн

Технічних – 269,9 тис. грн.

Таблиця 3.5

Баланс продукції рослинництва, ц

3.3. Планування потреби і використання добрив і засобів захисту рослин

Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що за оптимальних умов частка добрив у формуванні приросту валових зборів продукції становить близько 50 %. Використання добрив дає змогу активно регулювати забезпечення рослин поживними речовинами і програмувати умови одержання запланованого врожаю.

У процесі планування потреби в добривах сільськогосподарські підприємства застосовують розроблені науково-дослід­ними установами зональні, диференційовані за типами ґрунтів нормативи (норми внесення гною, азотних, фосфорних і калійних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах, норми витрат добрив на одиницю продукції для культур, норми виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм сільськогосподарських культур). Ці норми мають задовольняти потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, забезпечити виробництво доброякісної продукції, розширене відтворення родючості ґрунту, запобігати шкідливій дії добрив на довкілля і якість продукції.

Так, як поголів’я худоби і птиці немає, заготівлі органічних добрив не планується.

Необхідну кількість мінеральних добрив, яку підприємству слід придбати для внесення у грунт у плановому році, обчислюємо на основі даних про прийняті норми їх внесення з розрахунку на 1га культури та запланованих площ посівів культур. Одночасно з плануванням потреби в мінеральних добривах проведемо розрахунки їх вартості (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Розрахунок потреби та вартості добрив

Розрахунок планової потреби та вартості добрив для підживлення посівів озимої пшениці свідчить, що необхідно внести 26 тис. т гною вартістю 520 тис. грн., 754 ц селітри вартістю 263,1 тис. грн., 533,5 ц нітромафоски вартістю 312,1 тис. грн. та 338,5 ц карбаміду вартістю 147,2 тис. грн. Загальна вартість внесених добрив складатиме 1242,5 тис. грн.

План підприємства щодо захисту сільськогосподарських культур розробляється на основі прийнятої в країні науково-обґрунто­ваної системи захисту рослин, яка включає в себе виконання агротехнічних та інших профілактичних заходів щодо запобігання масовому розвиткові бур’янів, хвороб і шкідників; запровадження стійких до хвороб сортів, біологічних методів захисту рослин, ефективних способів використання пестицидів. Він передбачає виконання комплексу заходів щодо захисту рослин, визначення потреби в біологічних заходах, хімічних препаратах, різних матеріалах, техніці й робочій силі. За наявності на підприємстві спеціалізованих загонів (ланок) із захисту рослин для них складають річні виробничі завдання й робочі плани за періодами робіт.

У плані захисту рослин зазначають обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах, спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, за допомогою сільськогосподарської авіації, а також вартість цих робіт.

Таблиця 3.7

Планова потреба в засобах захисту рослин в ПСП «Новогригорівське»

3.4. Планування витрат виробництва

Після розрахунку вартості добрив та засобів захисту рослин отримані дані заносяться у таблицю 3.8 «Витрати на виробництво продукції». В неї ж заносяться дані таблиці 3.6 та 3.4.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Собівар­тість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур чи видів продукції. Урожайність вирощуваних культур, продуктивність наявного поголів’я тварин, валовий обсяг виробництва, рівень механізації, електрифікації та хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду в господарстві, продуктивність праці — усе це відбивається в собівартості продукції.

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв’язку з розрахунками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, агрохімічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують запрограмований вихід продукції. При цьому виробничі витрати узгоджують із наявними ресурсами, включаючи і придбання, а також ураховують їх ефективність та кількісний вплив на величину врожайності культур і продуктивності тварин. Тому процес планування витрат на виробництво продукції як рослинництва, так і тваринництва охоплює такі стадії: аналіз величини і структури витрат у попередньому (базовому) періоді; уточнення норм і нормативів матеріальних і трудових затрат та їх узгодження з плановими показниками розвитку рослинництва і тваринництва, продуктивності й оплати праці з планами капітальних вкладень і матеріально-технічного постачання; обчислення розміру витрат на виробництво продукції планового року та її собівартості.

Таблиця 3.8

Витрати на виробництво продукції, тис. грн

Заплановані витрати складають собівартість окремих культур та їх груп, а також продукції рослинництва в цілому. Слід зазначити, що для розрахунку (крім витрат на насіння, добрива та засоби захисту рослин) були взяті витрати попереднього до планового року - 2011 р.

Поряд з цим обчислимо собівартість одиниці продукції.

Таблиця 3.9

Калькуляція планової собівартості продукції рослинництва в ПСП «Новогригорівське»

Далі використавши рекомендовані нормативи затрат праці на 1 га площі сільськогосподарських культур розрахуємо витрати праці.

План з праці включає такі розділи: розрахунок затрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Розрахунок витрат праці в ПСП «Новогригорівське»

Після визначення потреби у витратах праці, обчислимо необхідну кількість середньорічних працівників по галузі в цілому. Для цього загальну кількість людино-днів поділимо на річний запас робочого часу одного середньорічного працівника.

Так, як у нас 5-ти денний робочий тиждень, маємо:

3460/236= 15 працівників.

3.5. Економічна ефективність проекту

Сільськогосподарські підприємства реалізують продукцію виробництв згідно з договорами, укладеними з організаціями споживчої кооперації, державної чи приватної торгівлі, промисловим підприємствам та іншим організаціям на ринку. Ціни встановлюють за домовленістю сторін, або використовують біржові ціни.

Визначення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва розпочнемо з порівняльної характеристики вартості валової продукції у постійних цінах 2010 року (табл. 3.11).

Таблиця 3.11

Розрахунок вартості валової продукції в постійних цінах 2010 р. в ПСП «Новогригорівське»

Далі розрахуємо вартість товарної продукції рослинництва (табл. 3.12).

Маючи розрахунки попередніх таблиць ми можемо підвести підсумки в наступній таблиці.

Таблиця 3.13

Осоновні економічні показники розвитку галузі в ПСП «Новогригорівське»

Таблиця 3.12

Розрахунок надходження коштів та результати від реалізації

Зробивши аналіз основних економічних показників розвитку галузі планового року (табл. 3.13) ми можемо зробити висновок, що розроблена виробнича програма галузі рослинництва ефективна. Виконані агротехнічні, економічні прийоми окупилися. Отриманий прибуток – 2812,7 тис. грн. Ці показники значно вищі за показники попередніх років. Ціль курсового проекту досягнуто.

Однак пропонуємо більш детально розглянути економічну ефективність виробництва озимої пшениці (табл. 3.14).

Таблиця 3.14

Осоновні економічні показники вирозування озимої пшениці в ПСП «Новогригорівське»

Можемо зробити висновок, що розраховані планові показники ефективності вирощування озимої пшениці в ПСП «Новогригорівське» є значно вищими за середні 2009-2011 рр. Обсяг прибутку на 1 га за планом зросте на 1360,3 грн, а рівень рентабельності на 61,9 відсоткових пункти, урожайність збільшиться на 11,2 ц з 1 га.

ВИСНОВКИ

Приватне сільськогосподарське підприємство «Новогригорівське» знаходиться у центральній частині Миколаївської області. Підприємство розташоване в с. Новогригорівка, Вознесенського району. Відстань від господарства до обласного центру - м. Миколаїв 75 км, до районного центру – м. Вознесенська 15 км.

Аналіз динаміки показників розміру виробництва в ПСП «Новогригорівське» свідчить, що в господарстві спостерігається тенденція нарощування обсягів грошової виручки від реалізації продукції. У 2011 р., порівняно з 2009-2010 рр., вартість валової продукції в постійних цінах 2010 р. зросла на 65,7% та