Позаурочні форми занять

НЕ 2.1. Організація і методика проведення занять з дітьми шкільного віку

Лекція

План

1. Значення лижної підготовки у фізичному вихованні дітей, підлітків та юнаків.

2. Урахування анатомо-фізіологічних особливостей дітей шкільного віку при заняттях на лижах.

3. Методика проведення теоретичних занять. Ігри та ігрові заняття на лижах.

1.

У фізичному вихованні школярів лижна підготовка займає одне із ведучих місць. Лижі доступні дітям з раннього віку. Як відомо, при пересуванні на лижах у роботу задіяні всі основні групи м'язів, активізується діяльність органів дихання і кровообі­гу. Заняття на свіжому повітрі укріплюють здоров'я, розвивають фізично, позитивно впливають на розвиток таких фізичних якос­тей, як витривалість, сила, спритність.

У процесі занять і змагань у школярів виховуються мораль-но-вольові якості: сміливість, наполегливість, дисциплінованість, колективізм, здатність до подолання труднощів.

Велике й оздоровче значення. Тривале перебування на сві­жому повітрі в умовах низьких температур допомагає загартуванню організму, значно підвищує його опір захворюванням.

Велике прикладне значення лижного спорту не тільки для дорослих людей, а й для школярів і в допризовній підготовці юнаків. У процесі занять на лижах учні набувають знання, уміння і навички, пов'язані з технікою пересування, відомості з гігієни нижнего спорту, знайомляться з інвентарем і доглядом за ним, діють контрольні нормативи.

Тому лижний спорт як засіб фізичного виховання складає один із розділів шкільної програми, широко використовується і в позакласній роботі.

Разом з тим, враховуючи різносторонній вплив лижної підго­товки на організм, при заняттях з дітьми, підлітками і юнаками необхідно враховувати їх анатомо-фізіологічні та психологічні особливості. Незнання і неврахування анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей школярів може привести до пере­вантаження дітей, зашкодити їх розвитку та здоров'ю.

2.

Основними завданнями занять лижною підготовкою з дітьми і юнаками є навчання раціональній техніці пересування на лижах, розвиток фізичних якостей, оздоровлення та закалювання органі­зму.

Урок з лижної підготовки включає різні способи пересування на лижах як по пересіченій місцевості, так і на рівнині, де в робо­ті задіяні м'язи ніг, рук, тулуба, органи дихання, кровообігу і за­безпечується їх розвиток.

Повне і правильне вирішення поставлених завдань на уроках можливе при дотриманні об'єму й інтенсивності навантажень з урахуванням анатомо-фізіологічних і психологічних особливос­тей організму учнів та їх віку.

Особливу увагу на заняттях у всіх вікових групах слід приді­ляти загальній фізичній підготовці, але її значення поступово зменшується від молодшого до старшого шкільного віку.

У фізичному вихованні школярів прийнято поділяти на віко­ві групи: молодший шкільний вік (7-11 років), підлітковий (11-14 років), юнацький (15-17 років).

Молодший шкільний вік (І-Ш класи) характеризується інтен­сивним розвитком органів і систем. Активно розвинуто відчуття рівноваги, збільшується темп рухів, силова витривалість основ­них груп м'язів. Збільшується м'язова маса. Діти емоційні й збу­джені, здатні до швидкого формування умовних рефлексів, успі­шно оволодівають технікою способів пересування. У цьому віці необхідно враховувати поступовість і послідовність, не слід по­спішати навчати новому, не засвоївши попереднього. Важливий правильний показ вправ, розповідь з акцентом на головному без довгих пояснень. В умовах низьких температур організм школя­рів не може протистояти довгому переохолодженню. Однотипні вправи стомлюють дітей, тому необхідно використовувати різно-направлені вправи, ігрові завдання, їх чергування дозволить зна­чно підвищити ефективність уроку.

Підлітковий вік (IV-VII класи) характеризується значним збільшенням ваги і зросту (у дівчат це проходить на 1,5-2 роки раніше, ніж у хлопчиків). У підлітків спостерігається стабілізація або уповільнення рівня розвитку фізичних якостей, витривалості. У цьому віці спостерігається деяке покращання в діяльності сер­цево-судинної і дихальної систем, але швидкий розвиток стате­вих залоз супроводжується порушенням у координації окремих функцій організму. Разом з тим розвиток уваги і вольових якос­тей підвищується. Враховуючи всі ці зміни, варто суворо дифе­ренціювати навантаження в залежності від індивідуальних особ­ливостей. Треба враховувати не паспортний, а біологічний вік учнів. Важливим завданням є закалювання організму, оскільки діти схильні до простудних захворювань.

Юнацький вік (VIII-XI класи) характеризується значним збільшенням витривалості до роботи помірної інтенсивності. Юнаки в розвитку наздоганяють дівчат і виходять вперед. Спо­стерігається значний приріст м'язової маси. Важливо забезпечити регулярні заняття лижною підготовкою, бо зниження фізичних особливостей у дівчат знижує результати у вправах на витрива­лість.

Разом з тим слід відмітити, що організм школярів легше пе­реносить короткі швидкісні та тривалі малоінтенсивні наванта­ження, ніж тривалі з великою інтенсивністю.

Необхідно пам'ятати, що в старших класах великі обсяги тренувальних навантажень на уроках повинні диференціюватися в залежності від фізичного розвитку та рівня функціонування організму. Фізичний розвиток випереджає функціональні можливості організму старшокласників.

Програмою фізичної культури визначено обов'язкове прове­дення уроків лижної підготовки починаючи з І класу. У всіх кла­сах на лижну підготовку відводиться по 16 годин. У І класі про­грама включає практичне ознайомлення з лижним інвентарем, правилами користування ним. Крім цього, на уроках у І-ІІ класах вивчаються різні стройові вправи з лижами і повороти на місці. Основна увага приділяється вивченню ковзного кроку, а також спуску в основній стійці, підйому ступаючим кроком і

"драбинкою".

Поперемінний двокроковий хід складний за координацією і його вивчення починають з ПІ класу, однак у зв'язку з тим, що цей хід часто використовується при пересуванні на рівнині, необ­хідно розпочати вивчення його в І—ІІІ класах, приділивши най­більшу частину часу й особливу увагу.

З IV класу вивчаються одночасні ходи. Навчання починаєть­ся з вивчення одночасного двокрокового ходу, в V класі - одно­часного однокрокового ходу (два варіанти), а в VI класі - одноча­сного безкрокового. Одночасний безкроковий хід - простий спо­сіб пересування, але вимагає високого рівня розвитку сили м'язів плечового пояса. Все ж при відповідних полегшених умовах навчання цьому ходу можна починати й раніше, так як за своєю координацією він складніший, ніж інші одночасні ходи.

Паралельно з вивченням лижних ходів вивчаються елементи гірськолижної техніки - підйоми, спуски, повороти в русі пере­ступанням.

З VII класу починається вивчення поперемінного чотирикрокового ходу і способів переходу з ходу на хід.

Паралельно з вивченням лижних ходів з IV класу розглядаю­ться способи гальмувань, а з VI класу - подолання нерівностей і поворотів в русі.

Практичний матеріал шкільної програми розподілено за кла­сами так, що найбільша його кількість вивчається у IV-VIII кла­сах. У старших класах обсяг нового матеріалу менший і основна увага приділяється удосконаленню раніше вивчених способів у різних умовах місцевості.

Характерною особливістю програми є співвідношення навчання з розвитком фізичних якостей і підвищенням загальної працездатності учнів. Наприклад, у II класі учні проходять у по­вільному темпі на лижах до 500 м, а в III класі - до 1 км з приско­ренням 40-50 м. З VII класу вводяться вправи для розвитку швид­кісної витривалості - повторне проходження відрізків до 400 м. Поступово ускладнюється і рельєф місцевості від слабопересіченої (III-IV класи) до середньопересіченої (V-VII класи).

У старших класах урок наближається до спортивного трену­вання. Вимоги й обсяг матеріалу з розвитку швидкості та витри­валості значно підвищуються. Виконується контрольний норма­тив - проходження визначених дистанцій на час, починаючи з IV класу.

Вивчаються правила поведінки на заняттях з метою попере­дження травматизму (з IV класу), правила змагань і використання лижних мазей (з VII класу). В старших класах учні отримують теоретичні відомості про значення лижної підготовки, знання про руховий режим, закалювання, одяг для занять на лижах, спортив­не тренування, а також спеціальні знання про основи техніки ли­жних гонок.

З VIII класу вивчаються відомості про вплив навантажень на організм, проведення самостійно занять (розминка, тренування), ознайомлення з тактикою змагань і т.д.

Виходячи з умов місцевості й рівня підготовленості учнів, кількість годин на лижну підготовку може бути збільшена за ра­хунок інших видів програми.

3.

На уроках лижної підготовки в школі вирішуються завдання: вивчення техніки, виховання фізичних якостей засобами лижного спорту, оздоровлення й закалювання, формування необхідних умінь і навичок для самостійних занять і т.д. Крім того, в ході уроків проводиться підготовка до здачі навчальних нормативів, передбачених шкільною програмою.

Успішне проведення занять в основному залежить від прави­льної організації та визначення основних вимог.

1. Перед кожним уроком повинні бути поставлені конкретні навчальні, виховні й оздоровчі завдання. Загальні вирішуються в ході всіх уроків, а часткові - на кожному окремому уроці.

1. Кожний урок повинен бути пов'язаний з попереднім і на-

ступним.

1. Зміст матеріалу, навантаження, методика уроку повинні відповідати поставленим завданням, віку учнів, їх фізичному роз­витку і підготовленості.

2. Урок повинен бути цікавим для учнів, проводитися з ура­хуванням дидактичних принципів і вимог шкільної програми та спонукати до активної діяльності.

У залежності від педагогічних завдань уроки лижної підго­товки в школі поділяються на змішані, навчальні, тренувальні, контрольні та вступні.

Змішані уроки найбільш поширені. На цих уроках поряд з вивченням нових способів пересування на лижах удосконалюю­ться навички володіння матеріалом, вивченим раніше. Крім цьо­го, виконуються вправи для розвитку швидкості і витривалості.

Навчальні уроки включають вивчення нового матеріалу. Проводяться в І-ІІІ класах, деякі - в IV-VIII класах і відсутні в старших класах.

Тренувальні уроки проводяться в старших класах. Головне завдання - розвиток фізичних якостей, підвищення загальної працездатності та підготовка до здачі навчальних нормативів.

Головне завдання навчально-тренувальних занять як однієї із урочних форм полягає в подальшому удосконаленні техніки, розвитку фізичних якостей, підвищенні тренованості учнів і під­готовці до змагань. Організація та структура тренувальних занять в основному подібна до уроків лижної підготовки.

Контрольні уроки проводяться в кінці лижної підготовки з метою обліку успішності, можуть також проходити у формі зма­гань.

Вступні уроки проводяться на початку лижної підготовки в кожному класі. Ознайомлення з класом, підготовленістю учнів, оголошення завдань на навчальну чверть і вимог до занять, вивчення теоретичного матеріалу і т.д.

Структура уроку. Урок складається з трьох частин: підго­товчої, основної та заключної, кожна з яких має своє спеціальне призначення, часткові завдання, головні засоби, виховні задачі, навчальні та оздоровчі з обов'язковим дотриманням фізіологіч­них вимог протягом усього уроку.

При загальній 45-хвилинній тривалості уроку тривалість ко­жної частини може значно змінюватися в залежності від віку уч­нів, умов занять, завдань і типу уроку. Особливістю уроку є не­обхідність додаткового часу на підготовку учнів до уроку (пере­вдягання, підготовка лиж). Для цього слід використовувати пе­рерву перед уроком.

Підготовча частина. Основним завданням є організація уч­нів і підготовка організму учнів до виконання завдань і наванта­жень в основній частині уроку. Окремі завдання: шикування уч­нів, пояснення завдань уроку, стройові вправи з лижами та інше. Загальна тривалість підготовчої частини уроку досягає 8-12 хви­лин і залежить від віддаленості місця занять від школи.

Основна частина. Вирішуються завдання з вивчення й удо­сконалення техніки, розвитку фізичних якостей, підвищення тре­нованості та засвоєння тактики. Навчання й удосконалення техні­ки повинно передувати розвитку фізичних якостей. Якщо стави­ться завдання розвитку швидкості й витривалості, то розвиток швидкості відтреновується на початку основної частини, а витри­валості - в кінці.

На уроках тренування на навчальних колах повинні чергуватися з заняттями на схилах і значну частину часу варто відводити на ігри, ігрові завдання та естафети. Вони використовуються в основній частині уроку при навчанні, удосконаленні техніки і для розвитку фізичних якостей.

Загальна тривалість основної частини 25-30 хвилин.

Заключна частина. Забезпечити поступове зниження наван­таження й організовано закінчити урок. Спокійне повернення від місця занять до школи, перевірка учнів, підсумок уроку, завдання додому всьому класу або окремим учням, здавання інвентарю. Термін часу заключної частини 2-4 хвилини.

При плануванні уроків учитель складає план на чверть і план-конспект уроку. Планування враховує добір завдань, засо­бів, методів навчальної і виховної роботи. Воно повинно бути конкретним з урахуванням підготовленості учнів, стану здоров'я, інвентарю й метеоумов.

План-конспект складається виходячи із завдань і змісту пла­ну на чверть. Його підготовка починається з визначення завдань уроку і розробки основної частини. Потім, враховуючи зміст і характер навантаження, планують підготовчу і заключну частини уроку.

Позаурочні форми занять

Індивідуальні заняття проводяться за завданням вчителя з ме­тою закріплення й удосконалення навичок пересування на лижах, отриманих на уроках, і значною мірою допомагають фізичному розвитку учнів.

Самостійні групові заняття відбуваються у вигляді прогуля­нок на лижах. Мають велике оздоровче значення і організовують­ся у вихідні дні.

Організовані групові заняття проводяться у вигляді походів на лижах (навчальних, спортивних, агітаційних). Враховуючи специфічні труднощі, що виникають при організації походів, не­обхідно враховувати підготовку учнів і вчителів, які знають осо­бливості зимових походів. До організованих групових занять мо­жна віднести спортивні змагання й зимові свята, в програму яких входить лижний спорт.

ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ

Якість проведення уроків залежить від правильної їх органі­зації. Практика показує, що школа повинна мати як мінімум 100-150 пар лиж. Це дозволить продуктивно вести уроки у всіх кла­сах.

Дитячі лижі виготовляються відповідно до зросту та вікових показників. Для тих школярів, які використовують на заняттях свої лижі, необхідно виділити місце для зберігання. Видачу лиж проводять на перерві перед уроком. Після уроку лижі здаються черговому. Правильний вибір місць занять відіграє важливу роль в організації уроку.

У сільських школах це вирішується просто, а в міських за­няття проходять в парках, скверах, на стадіонах. Віддаленість місць занять від школи створює додаткові труднощі при прове­денні уроків, особливо в І-ІІ класах.

У молодших класах якість проведення занять залежить від попередньої роботи з батьками з питань лижного інвентарю й одягу. Здвоювати уроки в молодших класах не бажано.

Уроки лижної підготовки зі школярами І—III класів дозволяє­ться проводити при слабкому вітрі та температурі повітря до 15°, В IV-XI класах - до -20°. Важливо навчити дітей правильно одя­гатися. Одяг повинен бути теплим і легким, не сковувати рухи. Школярам слід вдягати трикотажну білизну, лижний костюм, шапочку та рукавички.

Уроки з лижної підготовки в середній кліматичній смузі пла­нують на III чверть. На початку чверті учнів попереджують про початок занять, про підготовку інвентарю й одягу.

Лижна підготовка в І класі починається зі вступного уроку, де на початку відводиться 15-20 хвилин на співбесіду, під час якої вчитель повинен розповісти про одяг лижника, догляд за інвентарем і про гігієнічні правила проведення занять в умовах низькихтемператур. Навчити правильно переносити лижі, ставати ни лижі. Краще всього цьому навчати у спортзалі або коридорі після бесіди.

Головне завдання першого уроку - навчити швидко ставати на лижі та знімати їх. Ці дії повторюються і на наступних двох-трьох уроках. На першому уроці треба навчити дітей скріплювати лижі й переносити до місця занять, навчити шикуванню з лижами й проходженню в строю. При вивченні в І класі ступаючого кро­ку вирішуються задачі: оволодіти навиком переносу ваги тіла з однієї ноги на другу; засвоїти правильне положення тулуба при пересуванні на лижах. При навчанні ступаючому кроку заняття починають з ходьби по неглибокому снігу, по пологому схилу прямо й обходячи дерева, кущі та інші перешкоди.

Навчання ковзному кроку є головним завданням в І класі, то­му йому приділяється основна увага.

Вивчення ковзного кроку розпочинається із знайомства з по­садкою лижника й імітації положення тіла на місці.

Навчання пересуванню на лижах в 1 класі треба починати з підготовчих вправ для оволодіння "відчуттям лиж":

1. Піднімання й опускання носків і п'яток лиж.

2. Піднімання та перестановка носків лиж убік.

1. Піднімання зігнутої ноги з відриванням п'ятки, потім носка лижі.

2. Стрибки на місці з переносом ваги тіла з лижі на лижу.

3. Приставні кроки вбік.

4. Відведення ноги з лижею назад.

Ці вправи виконуються кілька разів почергово вліво, вправо з опорою на палиці і без опори. Підготовчі вправи виконуються на всіх уроках у різних поєднаннях, спочатку в повільному темпі, потім у звичайному.

Для засвоєння ковзного кроку використовуються такі вправи в русі:

1. На підготовленій лижні після розгону ступаючим кроком ви­конуються ковзні кроки почергово на лівій та правій лижі.

2. Продовжується ковзання на одній лижі з відштовхуванням другою або ногою без лижі, "самокат".

Вправи виконуються без палиць, потім з палицями, які три­мають за середину, після чого - руки за спину. Тренування відбу­ваються на рівнині та під невеликий ухил. Одним із способів привчання дітей до рівномірного пересування є ковзання на лиж­ні, розміченій прапорцями, вітками від кущів (відстань між ними рівна одному ковзному кроку).

У II класі удосконалюються стройові вправи, вивчається по­ворот переступанням навкруг носків лиж як підготовча вправа для вивчення поворотів у русі.

Удосконалюється техніка ковзного кроку, де звертається увага на закінчений поштовх ногою, активний мах, на оволодіння широкими вільними рухами при пересуванні ковзним кроком. Удосконалення техніки ковзного кроку проводять на навчально­му колі під ухил, на рівнині, в підйом 2-3°.

Паралельно вивчається подолання підйому ступаючим кро­ком і "драбинкою", де діти краще засвоюють перехресну роботу рук і ніг, ніж на рівнині, з акцентом на відштовхування палицями.

В II класі вивчаються спуски в основній стійці. Спочатку на рівнині кілька разів приймають положення стійки, а потім на рів­ному схилі крутизною 3-4° і довжиною 15-20 м. Необхідно пока­чати, як правильно падати і швидко вставати. Навички, сформо­вані при вивченні техніки, закріплюються в іграх і естафетах на лижах.

Лижна підготовка в НІ класі починається з повторення мате­ріалу І-ІІ класів.

Починаючи з третього уроку, вивчається поперемінний двокроковий хід, де звертається увага на винос і постановку палиці. Рука виноситься вперед вільним рухом і до постановки палиці на сніг злегка згинається в ліктьовому суглобі (постановка біля 70°). Після постановки палиці йде відштовхування рукою, яке почина­ється зі згинання у лікті, а потім розгинання руки, що приводить ДО збільшення кута відштовхування. Закінчується поштовх пов­ним розгинанням руки: рука з палицею складає пряму лінію і піс­ня підштовхування злегка піднімається вгору. При вивченні рухів руками в поперемінному двокроковому ході виконуються імітаційні вправи на місці без палиць і з палицями, які тримають за середину. Також звертається увага на погодження роботи рук і ніг у засвоєнні загальної схеми рухів з використанням швидкіс­них вправ на лижах.

Навчання поперемінному двокроковому ходу слід проводити на навчальному колі і навчальній лижні, яка має і рівнинні ділян­ки і невеликі схили. При появі грубих помилок необхідно зупи­нити учня, вказати на помилки, пояснити їх причину і ще раз по­казати хід, якщо це необхідно. Весь клас зупиняють тільки за на­явності помилки у більшості учнів і при показі нової вправи (ру­ху).

При вивченні поперемінного двокрокового ходу зустрічаю­ться такі характерні помилки:

1. Пересування на прямих ногах - короткий крок, слабкий по­штовх ногою.

2. "Підскакуючий" хід - поштовх ногою, направлений більш вгору, ніж уперед.

3. Двохопорне ковзання, викликане раннім завантаженням махо­вої ноги.

4. Незакінчений поштовх палицею. Крім цих помилок, можуть виникати й інші, наприклад, винос палиці зігнутою рукою, відведення ліктя вбік при постановці палиці, слабкий і неза­кінчений поштовх ногою і т.п.

У кожному уроці частина часу відводиться на вивчення гір­ської техніки. Для придбання впевненості при спусках і вивченні поворотів у русі виконуються підвідні вправи: перенос ваги тіла з лижі на лижу; почергове піднімання носків лиж; багаторазові глибокі присідання; різні рухи руками - вгору, вбік, вперед, на­зад, на поясі. Всі ці вправи виконуються при спусках спочатку на пологих схилах, потім крутизна і довжина їх поступово збільшує­ться.

Поворот переступанням у русі на невеликій швидкості труд­нощів не викликає. Навчання цьому повороту рекомендується починати на викоті в ліву і праву сторони, поступово збільшуючи швидкість і крутизну схилу. Вивчення підйому "драбинкою" проходить на схилах доста­тньої крутизни. Після показу та пояснення учні виконують впра­ву як лівим, так і правим боком приставними кроками.

Лижна підготовка в IV-VII класах характеризується поступо­вим збільшенням обсягу навчального матеріалу.

В IV класі при вдосконаленні техніки поперемінного двокро­кового ходу основна увага звертається на одноопорне ковзання, підсідання перед відштовхуванням, закінченість рухів руками і ногами. Необхідно використовувати орієнтири для відпрацюван­ня подовженого ковзного кроку. Варто акцентувати увагу учнів на необхідність повного і своєчасного переносу ваги тіла на опо­рну ногу і швидкий маховий виніс ноги вперед.

З IV по VII клас основна увага приділяється вивченню одно­часних ходів. Навчання одночасним ходам треба проводити на підготовленій лижні з твердою опорою для палиць і при хорошо­му ковзанні.

Одночасний двокроковий хід дещо поступається за швид­кістю однокроковому, але дозволяє пересуватися по дистанції з меншою затратою сил. Учні з відносно слабким плечовим поясом досягають високої швидкості у зв'язку з тим, що цикл ходу має два ковзних кроки.

Після показу і пояснення ходу учні швидко засвоюють за­гальну схему рухів, тому подальше навчання зводиться до випра­влення помилок.

При виконанні цього ходу звертається увага школярів на м'який, розслаблений виніс рук вперед, енергійний поштовх з "навалом" на палиці і повільне випрямлення тулуба після поштовху. Типова помилка учнів - короткі ковзні кроки ногами, незакінчений поштовх руками, який зменшує силу відштовхування.

Для виправлення цих помилок на лижні використовуються Орієнтири для відштовхування ногами, а руки треба відводити з палицями за спину і ніби старатися звести кінцівки рук.

Початкове навчання одночасному двокроковому ходу слід проводити на навчальному майданчику з невеликим схилом із використанням рахунку: на "раз" - перший крок і виніс палиць, на "два" - постановка палиць на сніг і поштовх другою ногою, на "три" - відштовхування палицями з одночасним приставлянням ноги. Замість підрахунку інколи використовуються команди: "Крок!", "Крок!", "Поштовх!" Подальше вдосконалення і засво­єння техніки можна проводити на навчально-тренувальних лиж-нях.

Одночасний однокроковий хід вивчається в V і VI класах. У практиці відомі два варіанти цього ходу: загальноприйнятий "основний" і так званий "швидкісний". Основні їх розбіжності - у співвідношенні часу поштовху ногою і руками. В першому варі­анті з закінченням поштовху ногою палиці ставляться на сніг і відштовхування палицями виконується за поштовхом ногою. Цей варіант вивчається у V класі і пред'являє менше вимог до силової підготовки. Навчання можна проводити під рахунок або під ко­манди: "Виніс!", "Крок!", "Поштовх!".

Навчання швидкісному ходу проводиться в VI класі. В цьому варіанті ходу палиці виносяться вперед з початком кроку і після деякого прокату виконується поштовх руками з одночасним при­ставлянням ноги.

Одночасний однокроковий хід "швидкісний" пред'являє більше вимог до сили плечового пояса, тому навчання повинно проходити при хорошому ковзанні і в полегшених умовах (під невеликий ухил). Помилки аналогічні тим, які зустрічаються при виконанні двокрокового ходу.

Одночасний безкроковий хід вивчають у VI класі в полег­шених умовах (під ухил). При навчанні слід звернути увагу учнів на виніс рук і м'яку постановку палиць біля кріплень. Тиск на палиці поступово збільшується і поштовх закінчується різким випрямленням рук. Ноги в колінах злегка зігнуті, але жорстко закріплені. Навчання й удосконалення цього ходу треба проводи­ти на пологому схилі.

При удосконаленні техніки одночасних ходів використовую­ться наступні вправи: 1. Уздовж лижні на відстані 3-4 м у залежності від умов ковзання і підготовленості учнів ставлять прапорці. Учні повинні від­штовхуватись біля прапорців, відстань між якими поступово збільшується.

1. На лижні встановлюють 4-5 воріт висотою 120-130 см. Треба проїхати в нахилі під воротами, відштовхуючись палицями між воротами.

2. Збоку від лижні на відстані 25-50 м у залежності від викорис­таного ходу ставлять два прапорці. Після розгону треба подо­лати відрізок за найменшу кількість відштовхувань палицями.

У IV класі вивчається підйом "ялинкою", який учні засвою­ють швидко після показу і пояснення. При виконанні зустрічаю­ться помилки: недостатнє розведення носків, кантовка лиж, слаба опора на палиці та інші.

Гальмування "плугом" не потребує багато часу для засвоєн­ня. Після показу і пояснення способу учні на місці декілька раз приймають положення "плуга", потім виконують на схилі серед­ньої крутизни, зберігаючи постійну позу, в різних умовах з орієн­тирами, зі зміною швидкості спуску і шляху гальмування.

Підйом "напів'ялинкою" і гальмування "упором" вивчають у V класі. Ці способи засвоюються при підйомі і спуску навкіс. Навчання треба починати з імітації на місці.

Подолання бугрів і впадин - основні елементи гірськолижної техніки, які вивчаються у VI класі. Попередньо необхідно вико­пти підготовчі вправи на рівній ділянці схилу.

1. ('пуск в основній стійці з багаторазовими пружними напів­присіданнями.

2. Під час спуску підібрати 2-3 предмети, кожен раз випрямляю­чись в основну стійку.

3. Подолати при спуску декілька воріт з присіданням під ними і випрямленням між воротами. Важливо, щоб загальний центр ваги тіла переміщувався прямолінійно.

Спуск у високій стійці учні засвоюють без проблем. Тут не­обхідно пояснити і навчити висовувати одну лижу вперед для кращої стійкості.

Лижна підготовка в VII класі починається з повторення ков­зного кроку. Звертається увага на посадку, одноопорне ковзання і закінчений поштовх ногою. Повторюються одночасні ходи, галь­мування "плугом", подолання бугрів і впадин.

Основна увага в VII класі звертається на навчання попере­мінному чотирикроковому ходу і переходу з поперемінного двокрокового до одночасних ходів.

Поперемінний чотирикроковий хід. З кроком правої ноги учні виносять вперед ліву палицю кільцем назад; з кроком лівою ногою виносять праву палицю (кільцем назад), а ліву, продовжу­ючи рух, виносять кільцем вперед. На третій крок (правою но­гою) ліву палицю ставлять на сніг і виконують поштовх; праву в цей час виносять кільцем вперед. З останнім кроком (лівою но­гою) виконують відштовхування правою палицею і весь цикл хо­ду повторюється.

Головна особливість ходу полягає в чіткій злагоді роботи рук і ніг. Кожна рука виконує виніс палиці на три ковзних кроки. Поштовх виконують на один ковзний крок, дещо випереджуючи поштовх ногою. При цьому два ковзних кроки, виконувані без поштовхів палицями, коротші наступних двох, які виконуються з відштовхуванням палицями. Помилки такі ж, як і при ковзному кроці.

Після показу та пояснення техніки учні самостійно викону­ють на навчальному майданчику хід із завданням - самостійно засвоїти загальну схему координації рухів. Рекомендується рухи виконувати за командами: "Винос!", "Поштовх!", "Поштовх!" (для роботи рук). Як правило, учні після проходження кількох навчальних кіл в основному засвоюють загальну координацію рухів у роботі рук і ніг. Подальше навчання йде по шляху випра­влення помилок у циклі ходу.

Приступаючи до вивчення переходу з ходу на хід, важливо пояснити учням значення зміни способів пересування в залежно­сті від умов ковзання і рельєфу місцевості та для відносного від­починку задіяних у роботі груп м'язів - все це потребує частої зміни способів пересування. Спочатку учні пробують виконати цей перехід після показу і розповіді викладачем самостійно, а потім удосконалення техніки продовжується на навчально-тренувальній лижні. Важливо так вибрати мікрорельєф і ділянки лижні з різними умовами ковзання, щоб вони стимулювали часту Зміну ходів.

Поворот "плугом" засвоюється учнями швидко, якщо вони засвоїли гальмування "плугом" в IV-V класах. Поступовий і плавний перенос ваги тіла на зовнішню лижу дозволяє правильно виконати поворот.

Навчання повороту "плугом" здійснюється в такій послідов­ності:

1. На рівнині прийняти положення "плуга".

1. Те ж саме при спуску із схилу середньої крутизни (10-12°). 3. Із спуску на паралельних лижах перейти в "плуг" і навпаки.

1. Те ж саме, змінюючи ширину "плуга", повторити кілька разів на спуску.

2. Перенести вагу тіла з однієї лижі на другу (кілька разів).

1. Виконати поворот "плугом" із положення гальмування "плугом".

7. Почати спуск в основній стійці, через 6-8 м виконати поворот

"плугом" у ліву, а потім у праву сторону. 8. На схилі між орієнтирами виконати поворот у ліву і праву

сторони.

Лижна підготовка в VIII класі передбачає вивчення способів переходу з одночасних ходів на поперемінні, підйому ковзним кроком, повороту на паралельних лижах із упору.

На першому уроці слід ознайомити учнів із методами підго­товки лижників в основному періоді тренування.

Повторюється матеріал, що вивчався в V-VII класах. Особ­лива увага приділяється поперемінному двокроковому ходу.

Ч другого уроку вдосконалюється техніка поперемінного чотирикрокового ходу. Необхідно добиватися злагоди рухів у різ­них умовах ковзання й умовах місцевості.

Паралельно вивчається підйом ковзним кроком на підйомах різної крутизни і довжини. Звертається увага на довжину кроку, нахил тулуба, закінчення поштовху рукою. Навчання підйому ковзним кроком починають на схилах 2-3° і поступово збільшу­ють до 4-6°.

Перехід від одночасного до поперемінного ходу виконується в такій послідовності: після закінчення одночасного поштовху руками лижник виносить палиці вперед з поступовим випрям­ленням (1); переносить вагу тіла на праву лижу і готується до поштовху (2); з кроком лівою і поштовхом правою ногою права палиця готується до постановки на сніг (3); із закінченням по­штовху правою ногою виконує ковзання на лівій, права палиця ставиться на сніг (4); продовжується ковзання на лівій, починає­ться поштовх правою рукою, права нога починає маховий рух вперед (5); права рука закінчує поштовх, ліва готується до поста­новки на сніг (6); права рука закінчує поштовх, ліва нога виконує відштовхування, і з поштовхом лівою рукою лижник переходить до поперемінного двокрокового ходу.

Поворот із упору на паралельних лижах вивчається у VIII класі. Вивчення повороту краще проводити на підготовлених схилах середньої крутизни, використовуючи підвідні вправи на місці та в русі.

Характерні помилки: повільний перенос ваги тіла на зовніш­ню лижу, широке ведення лиж, завантаження внутрішньої лижі при русі по дузі. Для виправлення помилок повторити підвідні вправи.

Лижна підготовка в ІХ-Х класах характеризується збільшен­ням вимог до підвищення загальної працездатності та розвитку фізичних якостей. Обсяг нового матеріалу в IX класі невеликий і нескладний, тому основна увага приділяється повторенню й удо­сконаленню техніки раніше вивчених способів лижних ходів.

Стійка відпочинку вивчається з другого уроку, вона сприяє створенню умов для відпочинку м'язів ніг і відновленого дихан­ня. Голову опускати не слід, погляд направлений вперед на лиж­ню.

Гальмування боковим зісковзуванням починають вивчати з четвертого уроку. При навчанні дівчат гальмуванню необхідно уникати дуже крутих схилів.

Способи подолання перешкод на місцевості переступанням, перескоком, переповзанням і підповзанням вивчають з IX класу.

Навчання ковзанярським ходам можна починати з VI класу. після того як учні оволоділи технікою одночасних класичних ходів. Методика навчання така ж сама, як і при навчанні одночасним ходам. При навчанні й удосконаленні використовуються такі вправи:

1. Для оволодіння відштовхуванням боковим упором:

а) відставити лижу носком вбік під кутом 45-55° на внутрішнє
ребро і частково завантажити вагою тіла. Відчути положення і повторити вправу кілька разів в ліву і праву сторони;

б) пересування ступаючим кроком у положенні "ялинка" по рівнині і в підйом.

2. Для оволодіння елементами виносу рук, відштовхування руками, підтягування махової ноги до опорної:

а) стійка лижника у положенні "ялинка", імітація виносу рук
із крайнього заднього положення у переднє;

б) те ж саме, але з палицями і постановкою палиць на опору;

в) ковзання на двох лижах під уклін з одночасним відштовхуванням руками;

г) у стойці на місці імітація рухів при підтягуванні махової ноги до опорної.

3. Вправи для засвоєння відштовхування ковзним кроком і ковзання на опорній нозі:

а) відставити одну лижу носком вбік - в "упор". Багаторазове
відштовхування "опорною" лижею з ковзанням на другій
(на пологому схилі);

б) стійка лижника в положенні "ялинка". Почергове відштовхування лижею боковим "упором" з ковзанням (на пологому схилі). Пересування ковзанярським ходом без відштовхування руками (на пологому схилі).

4. Вправи для послідовного й узгодженого виконання махового виносу і відштовхування руками з подальшим ковзанням:

а) пересування одночасним безкроковим ходом під схил з імі­тацією махового виносу рук та відштовхуванням руками;

б) пересування ковзанярськими ходами під схил, на рівнині та
в підйом.

Третій етап навчання - поглиблене вивчення техніки в різних умовах місцевості.

Мета і завдання. Раціонально виконувати рухи у ковзанярсь­кому кроці. Навчити узгодженому і якісному виконанню елемен­тів та параметрів руху.

Основні дії. Маховий винос ноги і постановка її на сторону, підсідання на опорній нозі й відштовхування боковим ковзаючим "упором", ударна постановка палиць на опору і фінальне зусилля при відштовхуванні руками.

Методи і засоби. Метод цілісно-роздільний. Засоби - загальнорозвиваючі, спеціальні й підвідні вправи на лижах.

Контроль і самоконтроль. Контроль - ритмічно робити рухи, випрямляючи ноги і руки в усіх суглобах при відштовхуванні, активно ставити лижні палиці на опору. Самоконтроль - відчува­ти підсідання, поштовх ногою і руками.

Ознаки (оцінка результату). Якісно оволодіти елементами ковзного кроку, активно виконувати відштовхування, стійко ков­зати на одній лижі, чітко виконувати підсідання, підтягування махової ноги до опорної.

5. Вправи для якісного й узгодженого виконання елементів і па­раметрів руху:

а) пересування напівковзанярським ходом в пологий підйом з
послідовним відштовхуванням правою, лівою ногою. Акцент на підсідання, відштовхування ногою і руками, фі­нальні зусилля;

б) стрибкова імітація рухів поперемінного ковзанярського хо­ду. Акцент на підсідання, зміцнення тулуба, відштовхуван­ня ногою боковим "упором" вперед - в сторону;

в) пересування "самокатом" з відштовхуванням ногою боко­вим "упором" (правою, лівою). Акцент на підсідання і фі­нальне зусилля при відштовхуванні ногою.

Лижна підготовка в Х-ХІ класах за своїм характером набли­жена до спортивного тренування. Обсяг нового матеріалу мен­ший, ніж у IX класі, тому значна частина часу відводиться на удосконалення техніки пересування на лижах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Програмою передбачено ознайомлення учнів з теоретичними відомостями, що відбувається у формі бесіди на початку уроку перед виходом на лижню. Це забирає 4-5 хвилин часу, а решта теоретичних знань передається безпосередньо на лижні, при цьо­му необхідно враховувати умови, при яких проходять заняття: температуру повітря, силу вітру і взагалі погоду.

Теоретичні знання можна повідомити і в основній частині уроку, в паузах між завданнями, під час переходу до місця занять та від одного виду вправ до іншого. Під час уроку повідомляють про техніку пересування на лижах, про дихання при різних ходах і т.д. Так відомості можна зразу використовувати на практиці та перевірити під час уроку.

У II класі учням повідомляють про правильне дихання під час пересування на лижах, а в III класі - основні правила загарто­вування. Починаючи з V класу учням повідомляють першочерго­ві знання про правильну техніку, про підготовку до змагань та змащення лиж.

Починаючи з IV класу учням сповіщаються відомості про правильну техніку, підготовку до змагань і змащення лиж.

У старших класах школярі одержують знання про методику тренування та тактику лижних гонок. Учні повинні знати термі­нологію лижної підготовки. Знання, одержані на уроках, необхід­но закріпити при виконанні домашніх завдань.

ІГРИ ТА ІГРОВІ ЗАВДАННЯ НА ЛИЖАХ

Ігри й ігрові вправи - один із основних засобів, які викорис­товуються для навчання й розвитку фізичних якостей на уроках і тренуваннях юних лижників.

З допомогою ігор удосконалюються і закріплюються необ­хідні навички і здатність використовувати їх у різних умовах міс­цевості.

При вивченні лижних ходів використовуються наступні ігро­ві завдання:

1. З невеликого розбігу проковзнути на одній лижі до повної зу­пинки.

2. Подолати за 5 ковзних кроків найбільшу відстань.

1. Пройти ковзним кроком без палиць заданий відрізок за найме­ншу кількість кроків (від 10 до 20 м).

2. Пройти заданий відрізок ковзанярським ходом з найменшою кількістю відштовхувань (на рівнині та під схил).

3. Одночасним безкроковим ходом подолати заданий відрізок з найменшою кількістю відштовхувань палицями.

4. Пройти відрізок, розмічений прапорцями, ковзним кроком. Відстань між орієнтирами - один повний ковзний крок.

5. Те ж саме пересування одночасними ходами - поштовх пали­цями біля орієнтирів.

Для удосконалення поворотів переступанням і елементів по­перемінного двокрокового ходу в молодших класах можна прове­сти естафету "Слалом на рівнині" (з лижними палицями і без них). Для цього на рівному майданчику довжиною до 100 м роз­ставляються орієнтири на відстані 6-10 м один від одного. В за­лежності від кількості команд готується декілька лижних трас на відстані 4-6 м. За сигналом перші учасники в командах долають трасу ковзним кроком, почергово обминаючи орієнтири справа і зліва, в кінці виконують поворот кругом і повертаються назад по паралельній лижні одночасним ходом. Перемагає команда, яка без порушень правил закінчує першою.

При вивченні гірськолижної техніки використовуються ігро­ві завдання та ігри:

1. У низькій стійці з'їхати з гори як можна далі.

1. З'їхати з гори вдвох, втрьох, тримаючись за руки.

2. З'їхати вдвох на одних лижах.

3. З'їхати на одній лижі.

1. Під час спуску пройти одні або декілька воріт, зроблених із палиць.

2. При спуску зібрати орієнтири, розставлені біля лижні з право­го або лівого боку.

Довжина і крутизна схилу вибирається в залежності від віку і підготовленості учнів з урахуванням техніки безпеки.

Для удосконалення техніки і придбання впевненості при спусках можна використовувати різні ігри та естафети, наприк­лад, "Спуск на лижах з перешкодами". На спуску розставляються 2-4 воріт із лижних палиць і прапорців. За сигналом перші номе­ри команд, долаючи ворота, збирають прапорці. Ігри можна уск­ладнити поворотами на трасі.

Крім ігрових вправ, які використовуються для удосконален­ня техніки на заняттях, проводяться ігри й ігрові завдання для розвитку швидкості й витривалості. Для розвитку швидкості ви­користовується повторний метод тренування.

Використання ігор, естафет дозволяє добитися більшого ефекту з меншою затратою енергії, заняття проходять більш емо­ційно і продуктивно. Але багаторазове повторення відрізків з ве­ликою інтенсивністю для розвитку швидкості та тривале рівномі­рне пересування з слабкою й помірною інтенсивністю виклика­ють у дітей і юнаків не тільки фізичне, але й психічне стомлення.

Естафети на лижах можуть бути різними: зустрічні, кругові, І подоланням перешкод, спусків, підйомів, з палицями і без них і т.п.

Для розвитку швидкості - гра "Зумій наздогнати". Дві ко­манди паралельними колонами на відстані 5-6 м одна від одної рухаються вперед, зберігаючи рівномірну відстань. По команді вчителя "Направо" ("Наліво") всі учні швидко повертаються в указаний бік. Передня шеренга втікає, лижники другої команди (шеренги) пробують наздогнати попередніх на відстані до 100 м. Потім гра повторюється. Виграє та команда, яка більше наздоже­не втікачів.

Для розвитку витривалості використовуються ігри з трива­лим пересуванням. Можна рекомендувати ігри "Полювання на лисиць". Із числа учнів вибираються 2-4 кращих лижники -"лисиці", останні - "мисливці". Зона гри визначається заздале­гідь. "Лисицям" дозволяється поглибитися в ліс на 400-500 м і через 5 хвилин "мисливці" йдуть на пошук. Завдання "лисиць" - не потрапляти "мисливцям" в руки, а "мисливців" - швидше зло­вити "лисиць", які втікають, ховаються в кущах, змінюють місце сховища. Гра продовжується 20-25 хвилин. Наступного разу ли­сицями вибираються інші учні. Можна використовувати й такі ігри: "По сліду", "Лижники-невидимки" та інші.

Тривалість ігор залежить від віку і підготовленості учнів, а також мети, з якою ці ігри рекомендуються. Для удосконалення техніки способів пересування на лижах достатньо 8-10 хвилин, для розвитку швидкості 15-20 хвилин, витривалості - 20-25 хвилин.

ОСНОВНІ ВИДИ ОБЛІКУ УСПІШНОСТІ

Правильна побудова навчального процесу з лижної підготов­ки залежить від організації обліку успішності учнів, який дозво­ляє не тільки оцінити ступінь оволодіння школярами способами пересування на лижах, а й допомагає раціонально планувати навчальну роботу.

Існує три види обліку: попередній, поточний та підсумковий.

Попередній облік проводиться на перших уроках з метою ви­значення підготовки учнів. Результат попереднього обліку вико­ристовується для планування навчального матеріалу, а також для порівняння підсумкової оцінки з попередньою.

Поточний облік застосовують на всіх уроках. Регулярна оцінка знань, умінь та навичок, результати виконання навчальних нормативів стимулюють учнів до поліпшення особистих досягнень. Поточний облік проводиться за вибірковою схемою оцінки елементів техніки у 5-6 учнів на кожному уроці.

Підсумковий облік доцільний у кінці чверті на одному з останніх занять. Виставляється оцінка за техніку та виконання нормативних вимог.

10-12 балів - за техніку, якщо хід в основному правильний без грубих порушень і помилок.

8-9 балів - якщо допущена одна груба або декілька незнач­них помилок.

6-7 балів - дві грубі помилки.

2-5 балів - якщо багато грубих помилок або учень не воло­діє ходом зовсім.

Документом обліку навчальної роботи у школі є класний жу­рнал, куди заносяться дані про успішність та відвідування учнями занять, на спеціальній сторінці відмічають результати складання нормативів.

ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

Позакласна робота з лижної підготовки проводиться в позаурочний час. Вона тісно пов'язана з навчальними заняттями. Це в основному секційні заняття й масові заходи.

Заняття проводяться за програмою, в якій визначені мета і задачі секції, основний навчальний матеріал і методичні вказівки. Практичні заняття в лижній секції ведуться по групах, організо­ваних у відповідності з віком і підготовленістю учнів. Для прове­дення занять можна керуватися таким розподілом годин:

- дитяча група (учні 11-12 років, хлопчики і дівчата) два заняття на тиждень, восени і весною тривалість їх 60-90 хв., у зимовий час-90-120 хв.;

- підліткова група (учні 13-14 років, окремо хлопці й дівчата) по два заняття на тиждень восени і весною, взимку - три рази на тиждень терміном 120 хв.; молодша юнацька (учні 15-16 років) і старша юнацька (учні 17-18 років, окремо юнаки і дівчата) по два заняття на тиждень восени і весною і три в зимовий час терміном до 120 хв.; деякі заняття (походи, прогулянки) можуть проходити 3-4 год.

Керівництво роботою секції та проведення навчально-тренувальних занять виконує вчитель фізичної культури. З окре­мими групами проведення занять доручається кращим лижникам школи.

Два рази на рік всі, хто займається в секції, повинні проходи­ти медичний огляд, а лікар школи веде постійний контроль за станом здоров'я учнів.

У процесі навчально-тренувальних занять вирішуються такі завдання:

1. Зміцнення здоров'я, всебічний розвиток і закалювання.

1. Навчання основам техніки і тактики лижного спорту, розвиток необхідних якостей: сили, витривалості, швидкості, гнучкості.

2. Виховання вольових якостей: сміливості, ініціативності і т.д.

Основними документами планування занять шкільних секцій з лижного спорту є навчальний план, графіки розподілу навчаль­них годин і навантажень, робочі плани для кожної групи спорт­сменів. При складанні графіка розподілу навантажень враховує­ться календар змагань. Шкільний календар складається на основі плану районних і міських змагань.

Весною і восени заняття в групах проводяться, головним чи­ном, на місцевості. В них використовується ходьба в різному темпі, біг по пересіченій місцевості, спортивні ігри, вправи на розвиток фізичних якостей, а також спеціальні вправи на розви­ток і удосконалення техніки лижних ходів.

Основні завдання підготовки вирішуються в заняттях на сні­гу, де необхідно враховувати поступовість збільшення наванта­жень. Учитель повинен пам'ятати, що головне завдання занять –зміцнення здоров'я учнів.

Теоретичні відомості даються школярам у процесі занять, на початку або в кінці уроку, протягом 8-10 хв. В окремі дні при по­ганій погоді теоретичні заняття можуть бути до 45 хв.

Масові заходи проводяться головним чином у вихідні дні або на канікулах у вигляді прогулянок, екскурсій, змагань, спор­тивних свят, вилазок і походів.

Прогулянки та вилазки є простими й доступними і не вима­гають спеціальної підготовки. Беруть участь учні різного віку. Необхідно визначити маршрут, порядок руху і повернення в школу. Під час прогулянок можна вирішувати завдання: навчити долати перешкоди, підйоми, спуски в різних стійках, проводити ігри та інші форми спортивних розваг.

Екскурсії на лижах проводяться з пізнавальною метою по іс­торичних місцях, місцях бойової слави і т.п. Вони не повинні бу­ти тривалими і мають сприяти вирішенню оздоровчих і виховних додань,

Лижні походи вимагають більш ретельної підготовки. Мар­шрут вибирається заздалегідь і бажано, щоб він проходив по лі­совій місцевості недалеко від населених пунктів і доріг. Довжина маршруту та його складність повинні відповідати підготовленості учнів.

Маршрут прокладається так, щоб, якщо знадобиться, скоротити дистанцію, повернути назад менш підготовлених у супрово­ді достатньо підготовлених учнів.

Велику роль у розвитку шкільного масового лижного спорту відіграють змагання, які проводяться в класі, між класами і на першість школи.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ У ШКОЛІ

Спортивні змагання - одна з ефективних форм фізичного виховання учнів. Крім шкільних, районних, міських змагань, бажа­но проводити зустрічі з сусідніми школами. Організовують і проводятьтакі зустрічі шкільні колективи фізичної культури на чолі з учителем. Програма змагань визначається у відповідності зі шкільною програмою фізичної культури.

Змагання мають велике значення для популяризації лижного спорту і є органічною частиною навчальної та позакласної роботи в школі. Змагання проводяться в кінці III чверті з метою підве­дення підсумків роботи з лижної підготовки, у них беруть участь усі школярі.

У школі проводяться змагання, присвячені відкриттю й за­криттю спортивного сезону, на першість школи, кваліфікаційні змагання, масові лижні кроси, присвячені знаменним датам. Такі змагання підвищують інтерес і створюють умови для масового розвитку лижного спорту в школі.

Підготовка до змагань починається зі складання положення, яке повинно бути доведено до відомості класних керівників, фі­зоргів класів і всіх учнів.

Важливо своєчасно підготувати необхідний інвентар для проведення змагань. Підготовка дистанції доручається лижникам старших класів.

Змагання на першість школи бажано проводити у вигляді зимового свята. До організації та проведення свята залучаються класні керівники, вчителі, а також батьки й учні, звільнені від змагань за станом здоров'я.

Підготовка розпочинається з попереднього обговорення про­грами, розподілу обов'язків, проведення семінару з правил суд­дівства. Стартовий майданчик обов'язково повинен бути яскраво оформлений, а дистанція змагань розмічена прапорцями.

Змагання починається з параду відкриття і підйому держав­ного прапора. Після закінчення змагань необхідно підвести під­сумки і нагородити переможців і призерів.

ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ В ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ

Дитячо-юнацькі спортивні школи створюються в містах і ра­йонах при органах народної освіти, профспілок, ДСТ і відомст­вах.

Режим навчально-тренувальної роботи та наповнюваність навчальних групу спортивних школах (лижний спорт - гонки)

Спортивні школи комплектується з найбільш здібних до ли­жною спорту учнів загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів та ін­ших середніх і спеціальних навчальних закладів. З цією метою

тренери-викладачі спортивних шкіл повинні підтримувати тісний зв'язок з учителями шкіл, відвідувати уроки фізичної культури і змагання. Набір в секції слід широко афішувати.

Комплектація спортивних шкіл починається на початку навчального року - у вересні.

Основним критерієм для зарахування в групи початкової під­готовки є бажання тренуватися і хороше здоров'я. Зарахування проводиться після складання контрольних нормативів з фізичної підготовки і результатів медогляду.

Протягом першого року тренери-викладачі вивчають учнів, звертають увагу на зрушення в загальній фізичній і технічній під­готовках. Крім цього, вивчаються й індивідуальні особливості - вольові якості: стійкість, рішучість, наполегливість, цілеспрямо­ваність і т.п. Протягом року учні проходять поглиблений медич­ний контроль у лікарняно-фізкультурному диспансері.

Перехід із однієї групи в іншу здійснюється на основі пока­заних результатів і виконання спортивних розрядів.

Заняття в групах проводяться у відповідності з програмою та навчальним планом.

Основними формами навчально-тренувальної роботи в спор­тивних школах є заняття в навчальних групах за розкладом, тре­нування за індивідуальним планом, участь у змаганнях, трену­вальних зборах, заняття в спортивних таборах, бесіди і лекції з теорії лижного спорту, інструкторська та суддівська практика і т.п.

Основними документами планування роботи є навчальний план і програма, складена на засадах нормативних документів Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України, Держкомспорту України, перспективний план підготовки на декілька років, календарний план змагань, річний план навчального матеріалу в групах, план виховної роботи й медичного контролю, план будів­ництва та ремонту спортбази, робочий план навчально-тренувальних занять (місячний), розклад занять.У процесі проведення тренувальних занять необхідно прово-ціпи виховні заходи у вигляді бесід, екскурсій, відвідувань музеїв, театру і т.п.

Викладачі повинні постійно підтримувати зв'язок з батьками і вчителями шкіл, цікавитись успішністю, систематично контролювати щоденники учнів.

Навчальний план складається на основі програми, в якій пе­редбачаються теоретичні та практичні заняття, контрольні вимоги, контрольні старти й участь у змаганнях згідно з календарним планом.

Календарний план змагань складається кожен рік, відповідно ДО календаря вищих організацій. У плані, крім шкільних змагань, приховуються змагання на першість міста, області, України та міжнародні змагання.

Теоретичні відомості сповіщаються учням під час практич­них занять або перед заняттями протягом 10-15 хв.

Приблизна тематика теорії для лижників може бути такою: фізична культура і спорт в Україні, історія лижного спорту; основи методики навчання і тренування; основи техніки і тактики; правила змагань, їх організація та проведення; інвентар і облад­нання; вплив фізичних вправ на організм лижників; гігієна, ліка­рняний контроль і самоконтроль на заняттях, заходи попере­дження травматизму. Крім теоретичних і практичних занять, не­обхідно передбачити домашні завдання і самостійні тренування. Вони дозволяють удосконалювати фізичні якості, підвищують теоретичний рівень учнів.

Всі учні спортивних шкіл повинні вести щоденники самоконтролю і тренування. Форма щоденників може бути різною. Важливо те, що при перевірці щоденника можна оцінити виконане Навантаження, самопочуття учнів і провести аналіз тренувального процесу за визначений період. Тренер повинен регулярно пе­ревіряти щоденник самоконтролю учнів, аналізувати ефектив­ність, тренувального процесу та обсяг виконаного навантаження і вносити необхідні корективи у планування.

МЕТОДИКА ТРЕНУВАНЬ ПІДЛІТКІВ, ЮНАКІВ І ДІВЧАТ. НОРМИ НАВАНТАЖЕНЬ НА ТРЕНУВАННЯХ І ЗМАГАННЯХ

Досягнення високих результатів у лижних гонках можливе тільки при цілорічному тренуванні протягом багатьох років, по­чинаючи з юнацького віку. Більшість талановитих лижників ви­конують норматив майстра спорту у віці 18-22 років, а кращих результатів досягають пізніше.

У практиці лижного спорту бувають випадки більш раннього досягнення високих результатів (в 21-22 роки), що пов'язано з форсованою підготовкою, а також з індивідуальними можливос­тями спортсмена, з раннім розвитком організму. В більшості ви­падків таке підвищення результатів призводить до того, що спортсмени перестають прогресувати.

При побудові навчально-тренувального процесу з підлітками і юнаками необхідно виходити з того, що підготовка лижників представляє собою безперервний багаторічний процес, оснований на закономірностях розвитку організму і особливостей лижного спорту. Побудову багаторічного тренування лижників умовно можна поділити на декілька (4-5) етапів, які пов'язані між собою. Перші два етапи припадають на юнацький вік.

І етап - рання всебічна спортивна підготовка. Тривалість етапу біля двох років.

Періодизація тренування юнаків щодо терміну й тривалості дещо відрізняються від загальноприйнятої. Це пов'язано з термі­ном канікул і початком навчального року, більш пізнішим почат­ком тренувань на снігу, а також з більшим значенням загальної фізичної підготовки в тренуваннях. Для юних лижників можуть бути встановлені такі строки періодів і етапів: підготовчий - вес­няно-літній етап з 1 травня по ЗО серпня, осінній - з 1 вересня по 20 листопада (до випадення снігу), зимовий - з 20 листопада по 31 грудня; змагальний період з 1 січня по 30 березня.

Кожний етап має свої конкретні цілі і завдання. Вся багато­річна підготовка юних лижників повинна бути побудована так, щоб на основі різносторонньої підготовки і оволодіння раціопальною технікою забезпечити максимальний ріст результатів у зрілому віці (23-29 років).

При складанні багаторічного плану підготовки юних лижників-гонщиків слід враховувати вікові норми тренувальних наван­тажень, головні завдання на кожному етапі підготовки, а також строки, необхідні для досягнення високих результатів у лижних гонках, вік лижників і закономірності їх розвитку.

В багаторічному плані підготовки вказується основна мета і завдання за роками тренування, заплановано результати в конт­рольних вправах і змаганнях, кількість занять і змагань протягом кожного року за періодами, загальний кілометраж і кілометраж швидкісних вправ, співвідношення ЗФП і СФП (в %), обсяг осно­вних вправ, спрямованих на забезпечення технічної та фізичної підготовленості, оволодіння раціональною технікою, розвитком фізичних якостей і виконання юнацьких розрядів.

У цьому віці закладається фундамент для подальшого спор­тивного росту.

II етап - спеціальна підготовка. Тривалість його, як і пер­шого, - 2 роки. Використовується в підготовці юних лижників 15-16 і 17-18 років. Основне завдання етапу - удосконалення тех­ніки, подальший розвиток фізичних якостей і виконання норм І розряду. На цьому етапі, хоча він і носить назву спеціальної під­готовки, загальна фізична підготовка займає більшу кількість ча­су. Співвідношення загальної і спеціальної фізичної підготовки в юнацькому віці постійно змінюється, зменшується обсяг загаль­ної підготовки і поступово збільшується обсяг спеціальної.

У групах початкової підготовки (вік 11-12 років) заняття протягом року проходять без поділу на періоди - весь рік є ніби підготовчим періодом для подальшої роботи.

Заняття з юними лижниками в підготовчих групах ДЮСШ і шкільних секціях починається з 11-12 років. Основні завдання: підвищення рівня загальної фізичної підготовленості, навчання техніці способів пересування на лижах.

Основна увага в цьому віці повинна бути направлена на ово­лодіння великою кількістю різноманітних рухових навичок, розвиток фізичних якостей з використанням ігрового методу трену­вання. Окрім спортивних ігор (футбол, баскетбол), використову­ються варіанти ходьби і бігу, гребля, плавання, легка атлетика, гімнастика і загальнорозвиваючі вправи.

У зимовий час основна увага приділяється навчанню техніці способів пересування на лижах, особливо елементам гірськолиж­ної техніки - спускам, підйомам, поворотам у русі і гальмуван­ням. Слід вивчати спуски в різних стійках з виконанням різних рухів та інші підготовчі вправи на схилах різної крутизни.

Заняття з юними лижниками з удосконалення техніки і роз­витку фізичних якостей проводяться на рівнині та слабопересіченій місцевості.

Підготовка юних лижників 12-14 років проходить у відпові­дності з загальноприйнятою періодизацією. У процесі тренування вирішуються завдання: зміцнення здоров'я і закалювання органі­зму, всебічний фізичний розвиток, виховання вольових якостей, вивчення техніки лижних ходів, виконання юнацьких розрядів.

У підготовчому періоді використовуються стрибкові вправи, варіанти ходьби і бігу, спортивні ігри, вправи на швидкість (при­скорення на коротких відрізках), силові вправи і вправи на гнуч­кість. Також доцільні імітаційні вправи для удосконалення техні­ки.

Основним завданням у зимовий час є подальше удоскона­лення техніки лижних ходів, спусків, гальмувань і поворотів у русі. На початку зими перші 10-15 занять присвячені навчанню й удосконаленню техніки. Поступово частина часу відводиться на розвиток швидкості, витривалості та сили. Якісна технічна підго­товка дозволить підліткам без форсування тренувальних наван­тажень успішно виступати на змаганнях.

Для розвитку бистроти пересування на лижах рекомендуєть­ся проводити прискорення на коротких відрізках (50-150 м). При цьому не слід допускати порушення техніки ходів. Протягом зи­мового сезону, крім пересування на лижах з метою подальшого підвищення рівня загальної фізичної підготовленості, ефективні вправи без лиж - біг, стрибки, ігр