За якими ознаками слід відмежовувати вимагання від протидії законній господарській діяльності та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань?

Статтею 206 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за протидію законній господарській діяльності. Досліджуючи вказану кримінально-правову норму постає питання про необхідність розмежування вказаного злочину від злочинів, які мають суміжні з ним ознаки та можуть викликати труднощі під час кримінально-правової кваліфікації. Адже, дати вірну оцінку вчиненому злочину – означає не лише співставити фактичні обставини вчиненого з юридичними ознаками конкретного складу злочину, але і відмежувати його від інших суміжних злочинів, що співпадають за низкою ознак.[3]

Так, до злочинів, які є найбільш схожими за конструкцією із протидією законній господарській діяльності, що може викликати проблеми при їх кваліфікації ми відносимо вимагання (ст.189 КК) та примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст.355 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 189 КК України під вимаганням слід розуміти вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

По-друге, в силу прямої вказівки законодавця, протиправна вимога, описана у ст. 206 КК України, розглядається як протидія законній господарській діяльності лише за відсутності у вчиненому ознак вимагання.

Отже, відмежовуючи вищезазначені склади злочинів, в першу чергу, звертаємо увагу на те, що вказані статті знаходяться у різних розділах КК України, а, отже, посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони. Так, ст. 189 розміщена у VI розділі КК України і являється одним із видів насильницьких посягань на власність. Традиційно, у теорії кримінального права як родовим так і безпосереднім об’єктом вимагання називають право власності.[4]

У той час як родовим об’єктом протидії законній господарській діяльності виступають суспільні відносини у сфері господарювання, а основним безпосереднім – суспільні відносини у сфері забезпечення свободи законної господарської діяльності.

Обов’язковим предметом вимагання визнається майно, право на нього, а також будь-які дії майнового характеру, в той час як предметом протидії законній господарській діяльності майно може бути лише у разі його знищення або пошкодження винним.

Крім того, у діянні, передбаченому ст.206 КК, на відміну від ст.189 КК України, однією з обов’язкових ознак об’єкта є потерпілий, яким може бути, виключно, особа, що на законних підставах займається господарською діяльністю і може прийняти самостійно або суттєво вплинути на хід прийняття рішення про її припинення чи обмеження, або про укладення якої-небудь угоди. Такими особами є суб’єкти господарювання, тобто учасники господарських відносин, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.[5]

З об’єктивної сторони вимагання, так само як і протидія законній господарській, діяльності характеризується наявністю вимоги і погрози певного змісту.

Щодо змісту вимоги як розмежувальної ознаки, то при вимаганні – це вимога передачі майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру, а при протидії – вимога припинити чи обмежити господарську діяльність, укласти угоду чи не виконувати раніше укладену.

При пред’явленні майнової вимоги під час вимагання, так само як і під час протидії законній господарській діяльності, винний не вчиняє ніяких дій, спрямованих на безпосереднє заволодіння майном, а прагне отримати задоволення своїх домагань із боку самого потерпілого, тобто щоб останній сам передав певне майно або вчинив відповідні дії.

Способом вчинення вимагання є погроза насильства, пошкодження чи знищення майна, розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого або його близьких родичів, а способом протидії законній господарській діяльності – погроза насильства, знищення чи пошкодження майна. Отже, зміст погрози як ознаки вимагання є більш широким ніж у злочині, передбаченому ст.206 КК України, і додатково включає в себе погрозу обмеження прав, свобод або законних інтересів і погрозу розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти у таємниці.

Суб’єктивна сторона як вимагання, так і протидії законній господарській діяльності характеризується виною у формі умислу.

Крім того, обов’язковим елементом суб’єктивної сторони при вимаганні є наявність корисливої мети, встановлення якої є необхідним при кваліфікації діянь, оскільки, саме ця ознака є головною при розмежуванні вимагання й протидії.

Розмежування протидії законній господарській діяльності і вимагання вирішується за допомогою наступних критеріїв:

1. Протидія законній господарській діяльності і вимагання посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони.

2. Потерпілим від вимагання може бути будь-яка особа, або її близькі родичі, коло яких визначено законом, у той час як потерпілий від протидії законній господарській діяльності – це лише особи, які на законних підставах займаються господарською діяльністю, а також інші особи, що здатні самостійно приймати рішення або суттєво впливати на прийняття рішень про припинення або обмеження діяльності, укладення чи не укладення угод суб’єктом господарської діяльності, а також близькі їм особи, коло яких повинно вирішуватись у кожному випадку окремо.

3. З об’єктивної сторони вимагання, як і протидія законній господарській діяльності характеризується наявністю вимоги конкретного змісту, однак при вимаганні – це вимога передачі майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру, при протидії – вимога припинити чи обмежити господарську діяльність, укласти угоду чи не виконувати раніше укладену.

4. Вимагання – це корисливий злочин, вчиняючи який винний керується умислом на заволодіння не належним йому майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на його користь дій майнового характеру. При вчиненні протидії законній господарській діяльності, винний переслідує спеціальну мету – примусити особу перестати займатися господарською діяльністю чи обмежити її, або укласти угоду, виконання якої може обмежити її законні права (інтереси), чи не виконувати раніше укладену таку угоду.

Поряд із вимаганням, ще одним злочином, який потребує розмежування зпротидією законній господарській діяльності є примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК України).
Під примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань розуміється вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов’язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання.
Законодавчі конструкції статей 206 і 355 КК мають спільні риси, що обумовлено не лише схожістю конструкцій кримінально-правових норм, але і подібністю до конструкції вимагання. Зміст диспозицій обох статей закінчується викладом негативного формулювання – «без ознак вимагання».
Стаття 355 КК України знаходиться у чинному Кримінальному кодексі в XV розділі і відповідно даний злочин посягає на встановлений порядок реалізації права суб’єкта на судовий захист порушеного цивільного права, що виникло на підставі реально об’єктивно існуючого цивільно-правового зобов’язання.

Відмінність злочину, передбачений ст.355 відрізняється від злочину, передбаченого ст.206 КК України за рядом ознак:

1. За об’єктом: на відміну від протидії законній господарській діяльності, злочин, передбачений ст.355 КК посягає на встановлений порядок реалізації права суб’єкта на судовий захист порушеного цивільного права, що виникло на підставі реально об’єктивно існуючого цивільно-правового зобов’язання.

2. За потерпілим: при примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов’язання ним є особа, яка має обов’язок виконати об’єктивно існуюче цивільно-правове зобов’язання або її близькі родичі, що є значно вужчим в порівнянні з протидією законній господарській діяльності.

3. За сферою застосування норм: сферою дії ст. 206 КК України є господарська діяльність. А сферою застосування ст.355 КК України є лише ті відносини, які виникли у зв’язку з діями громадян чи юридичних осіб, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

4. За колом правовідносин: вжите у ст. 206 КК поняття «угода» охоплює більш широке коло правовідносин, ніж злочин, передбачений ст.355 КК.

5. За колом суб’єктів: статтею 206 КК, на відміну від ст.355 КК, як одну з особливо кваліфікуючих ознак злочину, передбачено вчинення його службовою особою.

Практична частина:

Задача 1. Ю. та П. стало відомо, що кургани це стародавні поховання, і там зхаходяться великі скарби. З метою збагачення вони потайки почали проводити розкопки кургану, який занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України. Внаслідок розкопок вони зруйнували майже третину кургану, але знайшли тільки кілька уламків глиняного посуду.

Кваліфікуйте дії Ю. та П.. Відповідь обгрунтуйте. До якого предмету злочину відпоситься такий курган?

Такі дії можна кваліфікувати за ч.4 ст 298 ККУ, що передбачає умисне незаконне знищення, пошкодження пам’яток національного значення з метою пошуку рухомих предметів, які походять із об’єктів археологічної спадщини..

Предмет в даному злочині є обов’язковою ознакою.

Задача 2. Члени організованої злочинної групи К., С., Б. та Ч. під виглядом промоутерів підшуковували молодих дівчат у різних танцювальних колективах та пропонували високооплачувану роботу за кордоном танцюристками. Після сформування «колективу» з 8-10 осіб вони оформляли туристичні візи до Туреччини, за якими від’їзджали туди разом з дівчатами. У Туреччині вони забирали у дівчат паспорти та передавали потерпілих за 5 тис. доларів за кожну власникам домів розпусти, де дівчат примушували займатися проституцією.

Кваліфікуйте дії К, С., Б. та Ч. Відповідь поясніть.

Дії громадянина К, С, Б та Ч можна кваліфікувати за ч.2 ст. 303 Кримінального Кодексу України, що передбачає сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією. А також має кваліфікований склад злочину, так як групою осіб за попередньою змовою було втягнуто декілька осіб у заняття проституцією шляхом обману, а це підпадає під ч. 2 ст.303 ККУ.

Список Використаної літератури:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141

2. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

1. Господарський кодекс України: Офіц. текст. – К.: Кондор, 2003. – 208 с.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – с.705.

5. Андрушко П. Кваліфікація злочинів // Вісник прокуратури. – 2003. - № 12. –
с. 48-55.

1. Тарарухин С.А. Понятие и значение квалификации преступления: Учеб. пособие. – К.: Высш. школа, 1990. – 61 с.
2. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; За ред. П.С. Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 512 с.

8. Селецький С.І. - Кримінальне право України. Особлива частина. К.: ЦУЛ. 2008р. 496с.

[1] Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

[2] Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30.

[3] Тарарухин С.А. Понятие и значение квалификации преступления: Учеб. пособие. – К.: Высш. школа, 1990 –с.46

[4] Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; За ред. П.С. Матишевського та інших. – К.: Юрінком Інтер, 1999- с.292

[5] Господарський кодекс України: Офіц. текст. – К.: Кондор, 2003.