Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

Проект

вноситься народними депутатами України

Яценюком А.П. (р. № 334)

Оробець Л.Ю. (р. № 349)

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про вищу освіту

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює засади правового регулювання відносин в системі вищої освіти України.

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

агенція зовнішнього забезпечення якості вищої освіти – установа, яка здійснює оцінювання якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів, у тому числі зовнішнє оцінювання результатів навчання, виробляє для них рекомендації та надає допомогу в організації системи забезпечення якості, готує звіти та інформує громадськість й усі зацікавлені сторони про якість вищої освіти в країні;

акредитація – процедура оцінювання якості освітньої діяльності вищого навчального закладу, включно з оцінюванням навчальних досягнень осіб, які здобувають тут освіту;

вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою, що має повну загальну середню освіту, з певної галузі знань та суміжних галузей, орієнтований на засвоєння найновіших наукових досягнень у галузі знань, і завершується здобуттям відповідного освітнього, освітньо-наукового чи наукового ступеня та професійної кваліфікації;

вищий навчальний заклад – освітньо-науковий заклад, зареєстрований в установленому законом порядку, основною метою якого є освітня діяльність щодо надання вищої освіти та проведення наукових досліджень;

державний вищий навчальний заклад – вищий навчальний заклад, заснований органом державної влади, і є суб’єктом публічного права;

комунальний вищий навчальний заклад – вищий навчальний заклад, заснований органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування України, і є суб’єктом публічного права;

вчене звання – професійна кваліфікація особи щодо здійснення наукової та науково-педагогічної діяльності; в Україні встановлюються вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора;

недержавний вищий навчальний заклад – вищий навчальний заклад, в числі засновників якого є особи – суб’єкти приватного права;

державний електронний реєстр документів про освіту – база персональних даних про присвоєння особам освітніх, освітньо-наукових та наукових ступенів із зазначенням підсумків навчання з усіх навчальних дисциплін та предметів;

докторант – особа, яка проходить навчання на третьому освітньому рівні вищої освіти з метою здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії у вищому навчальному закладі чи науковій установі на основі освітнього ступеня магістра (освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста);

ендавмент - сума коштів або вартість іншого майна, призначених для інвестування у або капіталізації на строк не менше 36 місяців, і пасивні доходи від такого інвестування або капіталізації, призначені для використання для цілей благодійної діяльності в порядку, визначеному благодійниками або уповноваженими ними особами;

європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС) – орієнтована на студента система накопичення та переносу кредитів, яка призначена для сприяння плануванню, наданню, оцінюванню, визнанню та підтвердженню навчальних дисциплін та кваліфікацій, а також для забезпечення мобільності студентів;

зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами людини та суспільства система знань з певної галузі та суміжних галузей, умінь і навичок щодо застосування цих знань та здобуття нових знань у галузі, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі здобуття вищої освіти;

кваліфікаційний центр – ліцензована відповідно до закону установа, що здійснює оцінювання результатів професійного навчання (набутих компетентностей) відповідно до затверджених стандартів професійної кваліфікації і надає особі за результатами оцінювання відповідну професійну кваліфікацію;

компетентність – здатність особи застосовувати знання, вміння, персональні, соціальні та/або методологічні навички при виконанні робочих завдань чи для аналізу ситуацій, для професійного та особистого удосконалення/розвитку;

комунальний вищий навчальний заклад – вищий навчальний заклад, заснований органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування України, і є суб’єктом публічного права;

кредит ЄКТС – обсяг навчальної роботи студента з вивчення навчальної дисципліни або іншого виду навчальної діяльності, за результатами якої повинні бути визначені навчальні результати, які можна відповідним чином оцінити; навчальний рік складає 60 кредитів;

ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу здійснювати освітню діяльність щодо здобуття вищої освіти в певній галузі знань для здобуття певного освітнього освітньо-наукового чи наукового ступеня відповідно до вимог Державного стандарту освітньої діяльності та Державного стандарту змісту вищої освіти, щодо післядипломної освіти, зовнішнього забезпечення якості вищої освіти, оцінювання результатів професійної підготовки та інших освітніх послуг;

освітньо-науковий ступінь – характеристика вищої освіти особи за обсягом здобутих знань, вмінь, навичок та компетентностей у галузі знань щодо здатності особи самостійно проводити наукові дослідження;

науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;

науковий працівник - вчений, який професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання;

науково-педагогічний працівник - вчений, який професійно займається педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти;

Національна система професійних кваліфікацій – сукупність механізмів правового регулювання відносин у сфері професійної підготовки, метою якого є забезпечення стандартизованої якості професійних кваліфікацій та їхньої відповідності поточним та перспективним потребам розвитку ринку праці та суспільства;

освітній ступінь – характеристика вищої освіти особи за обсягом здобутих знань, вмінь, навичок та компетентностей у галузі знань; в Україні встановлюються освітні ступені бакалавра та магістра;

професійна кваліфікація – характеристика особи за рівнем сформованості вмінь, навичок та компетентностей здійснювати певну професійну діяльність; в Україні на основі вищої освіти встановлюються професійні кваліфікації спеціаліста, магістра професійного спрямування, дослідника;

результати навчання – сукупність компетентностей, що виражають знання, розуміння, уміння, цінності, інші особистісні якості, які набув студент після завершення освітньої / навчальної програми або її окремого компонента;

спеціалізована вчена рада – колегіальний орган, уповноважений присвоювати освітньо-наукові та наукові ступені на підставі розгляду поданих наукових робіт (дисертацій) в порядку, визначеному законом;

спеціальність – категорія, яка характеризує спрямованість і зміст навчання при професійній підготовці фахівця; визначається за об'єктом діяльності або функцією та предметом діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці;

стандарт освітньої діяльності у сфері вищої освіти - сукупність норм, які визначають вимоги до організації навчання у вищому навчальному закладі для здобуття відповідного освітнього чи освітньо-наукового ступеня;

стандарт змісту вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти у відповідній галузі знань (напрямку вищої освіти);

студент (слухач, курсант, екстерн тощо) – особа, яка проходить навчання на першому чи другому освітньому рівні вищої освіти з метою здобуття освітнього ступеня бакалавра чи магістра.