Зміст експериментальної програми з географії

В цьому експериментальному навчальному плані географія виділена в якості окремого навчального предмета з 1 класу. Це не значить, що в початкових класах вивчається систематичний курс географії. Однак географічний матеріал не зводиться до поверхневих зовнішнім відомостям. Автори виходили з того, що не цілеспрямовано відкладати пояснення географічних закономірностей до наступного ступеня шкільної освіти.

В традиційній методиці здавна побутує думка, що ряд основних знань з географії і незмінно пов’язаної з нею картографії для розуміння молодших школярів занадто важкий (опис програм з географії зроблено М.В.Студенікіним). Такі, наприклад, уявлення про форми і розміри Землі, поняття про причини кліматичних відмінностей, зміні пір року, поняття географічної карти і т.д. Тому в склад початкового навчання включати географію не прагнули, а коло відомостей з неї на початковому ступені школи свідомо обмежували і тепер обмежують елементарними краєзнавчими знаннями.

На перший план висувається задача на матеріалі із найближчого оточення і географії своєї Батьківщини, як найбільш багатому конкретною наочністю, сформувати в дітей деякий запас елементарних географічних знань, понять, які потім, в середніх і старших класах, служили б базисом для систематичного вивчення країнознавчих відомостей. Тобто краєзнавство перетворювалось в особливий пропедевтичний курс, перед «справжнім» вивченням географії в середніх і старших класах.

Зустрівшись з труднощами повідомлення дітям ряду загальних землезнавчих знань, а також поняття про карту, педагоги стали на шлях обмеження географічних знань, які повідомляються школярам, і створили особливий пропедевтичний навчальний курс, який «обходив» ці труднощі. Але чи сприяв він розвитку дітей? Відповідь на це питання дає шкільна практика. Вона з усією точністю показувала і показує, що по своїй якості таке географічне навчання молодших школярів не може сприяти їхньому розвитку. Географічний кругозір учнів дуже вузький, а одержувані ними знання і навички дуже примітивні, а деколи і неправильні. Останнє відноситься до картографічним знанням і навичкам. Формування їх по традиційному методичному шляху «від плану до карти» відбувається повільно, з великими труднощами, а поняття про карту, яке будується на аналогії з планом, виявляється далеко не повним, більш того – не науковим. Дітей доводиться перевчати, відмовлятися від попередньо засвоєних понять і навичок (подібний аналіз цих фактів наведений в роботі: Студенкін М.В. З історії розвитку методики викладання картографії в початковому курсі географії в дореволюційній російській і радянській школах // Учені записки пед. інституту ім. Горького. – Вип. 88. Серия георгаф. Наук, 1968. - С.27-53).

Курс, взятий на обмеження географічних знань молодших школярів, призвів до різкого скорочення учбового часу на географію і її введення в початкових класах як третьосортну навчальну дисципліну.

Експериментальна методика побудована на інших педагогічний і психологічних принципах. Її своєрідність в тому, що навчання в початкових класах розглядається не стільки як пропедевтика оволодіння систематичними знаннями, скільки як початковий ступінь збагачення школярів знаннями. В її основу покладена ідея високої ефективності навчання для загального розвитку школярів. Один із шляхів досягнення цієї мети полягає в тому, щоб швидше знайомити дітей з широким колом знань, вже в початкових класах дати дітям загальну цілісну картину світу.

В розв’язанні цієї задачі географія відіграє важливу роль в силу специфіки свого змісту: адже вона містить знання, які знайомлять з нашою планетою, на якій існує людство. Крім того, і це для цілей експериментальної методики особливо важливо, географія несе дітям різноманітність, широкі і доступні дитячому розумінню відомості про навколишній світ і тому в більшій мірі сприяє їхньому розвитку.

Географія вносить суттєвий вклад у формування в дітей елементів наукового світогляду. Широко розширюючи горизонт пізнання Землі, показуючи різноманіття явищ в їх взаємозв’язку, вона розкриває причини і закономірності процесів, вчить дітей мислити широко і багатосторонньо. Немає потреби говорити про те, яке значення це має для загального розвитку людини.

Особливу сферу в географії займає людина, її матеріальна і духовна культура. Ці географічні знання захоплюють і хвилюють дітей. Географія знайомить їх з тим, які люди заселяють нашу країну та інші країни світу, як там живуть діти і дорослі.

Специфічна і важлива сторона географії пов’язана з використанням в навчальному процесі географічної карти. Карта постає перед дітьми, перш за все, як головний наочний посібник. Являючись образно-знаковою моделлю дійсності, карта несе в собі узагальнену і подекуди важку, абстрактну інформацію, відображену на ній в графічній формі.

Вкажемо, наприклад, що багато понять, зв’язків і співвідношень стають доступнішими для розуміння, якщо вони сприйняті з допомогою карти. Виняткове значення має карта в передачі відомостей просторового розміщення предметів на земній поверхні (напрямах, відстанях, площах, місцезнаходженні, просторових співвідношеннях). Навчання картографічної грамоти має велике значення для розвитку дітей, так як воно знайомить їх з особливим інтелектуальним мистецтвом передачі людських знань в графічній формі. Не можна до того ж забувати, що графічна мова карти інтернаціональна, вона має в основному одну форму вираження у всіх народів. Ось чому залучення дітей уже з раннього шкільного віку через карту до графічності потрібно розглядати як елемент загального навчання.

Шлях до засвоєння поняття карти, який починається за традицією з планів місцевості, для експериментальної методики не підходить. Почати розвиток картографічних знань безпосередньо з глобуса. Поняття плану, однак, цим не вичерпується. Воно потрібне при ознайомленні школярів з навколишньою місцевістю, і роботи з планами місцевості успішно проводяться після попередньо засвоєних дітьми навичок орієнтуватися на місцевості за допомогою компаса, сонця, місцевими ознаками, а також деяких вправ і при вимірюванні відстаней на місцевості і зображені напрямів і відстаней на кресленні.

При визначенні змісту географічного матеріалу в рамках експериментальної дидактичної системи лабораторія відразу відмовилась від батьківщинознавчої концепції, як такої що не забезпечує реалізацію багатьох позитивних можливостей для розвитку дітей. В основу географічної освіти молодших школярів авторами покладений світознавчий принцип.

Завдання цієї програми – широко ввести в початкові класи краєзнавчі, країнознавчі і загальні землезнавці географічні знання. Цей різноманітний географічний матеріал повинен бути поданий так, щоб у дітей склалася цілісна яскрава картина природних умов і життя людей в різних країнах і куточках земної кулі (приділивши особливу увагу, звичайно ж, своїй країні), щоб діти отримали загальне уявлення про весь світ і про нашу планету, на якій існує людство.

Програма з географії являється в наступному вигляді:

І клас. Лінія горизонту. Сторони горизонту. Різні прийоми визначення сторін горизонту. Компас.

Глобус. Форма Землі. Величина земної кулі. Полюси. Екватор.

Арктика і Антарктида. Клімат. Світ тварин. Експедиції по вивченню Арктики і Антарктиди.

«Мандрівка» по глобусу (місцезнаходження району, в якому знаходиться школа, Арктика, Антарктида, Екваторіальна Африка, Південна Америка).

Причина різких відмінностей між вищезгаданими районами земної кулі (демонстрація відповідного макету).

Географічні спостереження в тій місцевості, де знаходиться школа, проводяться дітьми на протязі всього року.

ІІ клас. Глобус і карта півкуль. План. Карта. Зображення напрямів і відстаней. Масштаб. Умовні знаки і умовне забарвлення.

Земля – планета. Сонце – зоря (розжарене небесне тіло). Місяць – супутник Землі. Штучні супутники Землі і космічні ракети. Земна вісь. Оберти Землі навколо своєї осі. Доба. Зміна дня і ночі. Рік. Зміна пір року. Її залежність від зміни висоти сонця над горизонтом. Теплові пояси. Поняття «погода» і «клімат». Порівняння цих понять. Природні зони. Льодяна зона. Зона тундри. Ліси помірного поясу. Степи. Пустелі. Саванна. Тропічні ліси.

Як бачимо, в 2 класі уточнюється і конкретизується те уявлення, яке склалося в школярів в 1 класі про Землю. Є і інша лінія в програмі 2 класу, яка заключається в тому, що діти отримують пояснення спостережень, накопичених ними в 1 класі про сезонні зміни в природі. Це причини зміни дня і ночі і зміни пір року.

Разом з тим картини природи в контрастних районах і їх пояснення, отримане в 1 класі, тепер розгортаються в просторі: школярі отримують відомості про теплові пояси і природні зони – від льодяної зони до зони тропічних лісів.

В ІІІ класі не ставиться задача дати школярам систематичний курс географії СССР по природних зонах. Ознайомлення дітей з природою і працею людей по зонах, пізнання багатств і різноманіття природи Батьківщини слід органічно пов’язати з подальшим розвитком тієї ідеї, яка було закладена ще в 1 класі і знайшла своє подальше відображення в 2 класі. Ми маємо на увазі залежності, які пов’язують своєрідність клімату, рослинності, тваринного світу. Слід дати також яскраві картини праці людей, використання природних багатств і перетворення природи.

Результати роботи з молодшими школярами повністю підтвердили припущення авторів. Перш за все вони показали, що географія сприймається дітьми як один з найцікавіших предметів. Відкинути канонічні уявлення традиційної методики про дидактичні і психологічні труднощі вивчення географічних знань.

(За матеріалами монографії Л.В. Занкова «Обучение и развитие»)