Інструкція

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 51Следующая ⇒

про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу1. Загальні положення. 1.1. Туберкульоз – інфекційне захворювання тварин, птахів і людини, що характеризується утворенням в різних органах типових безсудинних вузликів (туберкул) з наявністю сирнистого розпаду, в більшості випадків має хронічний перебіг. Збудником туберкульозу у тварин є мікробактерії бичачого, людського та пташиного видів. Хворі на туберкульоз тварини можуть бути джерелом інфекції для тварин та людей, а хворі люди – джерелом інфекції для тварин. Крім названих збудників туберкульозу є ще 25 видів атипових мікобактерій, поширених у навколишньому середовищі. При дослідженні тварин і птахів, носіїв таких мікобактерій, у них можуть бути реакції на туберкулін, але це не зумовлює захворювання їх на туберкульоз. В залежності від епізоотичного стану господарства (приватне господарство, ферма орендаря, бригада, ферма колгоспу), населені пункти та адміністративна територія (села, міста, райони, області) розподіляються на благополучні та неблагополучні. Неблагополучним вважають господарство (незалежно від форм власності) двір, ферму, бригаду, населений пункт, де виявлені хворі на туберкульоз тварини, а також райони і області – при наявності в них таких господарств. Ступінь неблагополуччя визначають рівнем поширення хвороби серед тварин: обмежена - при наявності протягом року незначної (при захворюванні менше 25 процентів тварин) кількості хворих тварин від їх загальної кількості в стаді (фермі) та значна – при захворюванні понад 25 процентів тварин. В залежності від встановленого ступеня неблагополуччя визначають метод оздоровлення тваринництва від туберкульозу – систематичні алергічні дослідження або повна заміна неблагополучного поголів'я ферми, двору, бригади. 2. Діагностика туберкульозу. 2.1. Дослідження тварин на туберкульоз здійснюється комісійно лікарями або фельдшерами ветеринарної медицини під контролем лікаря державної ветеринарної медицини відповідно до чинних настанов по застосуванню туберкулінів для діагностики туберкульозу у тварин. 2.2. Основними методами діагностики туберкульозу є: – зажиттєвий – клінічний огляд, одноразова внутрішньошкірна туберкулінова проба, офтальмопроба для коней; – посмертний (післязабійний) – патолого-анатомічне, бактеріологічне дослідження. 2.3. В благополучних господарствах проводять планові одноразові алергічні дослідження (туберкулінізації) або при епізоотичних (епідемічних) показниках та перед продажем тварин на племінні чи виробничі цілі так, як це зазначено у пункті 2.5.1. цієї Інструкції. 2.4. В неблагополучних господарствах проводять одноразове алергічне дослідження через кожні 45–60 днів. В залежності від епізоотичної ситуації може проводитись дослідження дворазовою внутрішньошкірною, а також очною туберкуліновою пробами. 2.4.1. Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба) застосовується у коней і, як допоміжний, у великої рогатої худоби. 2.5. З метою своєчасного з'ясування епізоотичного стану в областях, районах, населених пунктах (містах, селах) господарствах (незалежно від форм власності) в плановому порядку проводять діагностичні дослідження на туберкульоз. 2.5.1. Великої рогатої худоби: – в благополучних господарствах неблагополучних районів досліджують на туберкульоз все поголів'я худоби, починаючи з 2-місячного віку, двічі на рік; – після оздоровлення всіх господарств району перші чотири роки досліджують все поголів'я худоби, починаючи з двомісячного віку, один раз на рік, а маточне поголів'я (корови, нетелі, бугаї) – двічі на рік (весною і восени); – при благополуччі області, району чотири і більше років досліджують все поголів'я худоби, починаючи з двомісячного віку, один раз на рік; – в областях (районах), тваринництво яких благополучне більше 10 років, з дозволу управління державної ветеринарної медицини республіки Крим, області, Київського та Севастопольського міських управлінь державної ветеринарної медицини контроль може здійснюватися на м'ясопереробних підприємствах за наслідками післязабійної експертизи; – в усіх держплемпідприємствах, племфермах, приватних племінних господарствах, незалежно від строків благополуччя, дослідження проводять один раз на рік – маточне поголів'я (корови, нетелі, бугаї) та весь молодняк, починаючи з двомісячного віку. Підлягає обов'язковому дослідженню поголів'я в карантині, яке реалізується в інші господарства або ж завозиться; – в усіх господарствах, які постачають молоко в дитячі та медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку або безпосередньо в торговельну мережу – досліджують продуктивне стадо алергічно двічі на рік. 2.5.2. Свиней: – в племінних господарствах (фермах, відділках, бригадах) – один раз на рік маточне поголів'я (свиноматки, кнурі). Також обов'язково досліджується в карантині поголів'я, яке передається в інші господарства, або ж коли завозиться. 2.5.3. Птиця: – в племінних птахівничих господарствах (племзаводах, племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) – один раз на рік маточне поголів'я у шестимісячному віці. 2.5.4. Коней, кіз, овець, собак та хутрових звірів: – в залежності від епізоотичного стану. 2.6. Допоміжні методи діагностики: симультанна алергічна, внутрішньовенна туберкулінова проби, серологічне (реакція зв'язування комплементу) дослідження, дворазова внутрішньошкірна та очна туберкулінові проби, гістологічний метод. 2.7. Головні державні інспектори ветеринарної медицини (районів, міст) забезпечують перевірку епізоотичного стану поголів'я тварин у кожному господарстві (незалежно від форм власності) на туберкульоз у відповідності з планами протиепізоотичних заходів. 2.7.1. В благополучних господарствах (незалежно від форм власності), в яких вивчається епізоотична ситуація, тварин, що реагують на туберкулін, ізолюють, а молоко від них знезаражують, як вказано в пункті 6.1.1. цієї Інструкції. 2.7.2. При виявленні до десяти реагуючих на туберкулін тварин їх усіх піддають діагностичному забою з подальшим патолого-анатомічним та бактеріологічним дослідженням на туберкульоз. 2.8. При встановленні діагнозу на туберкульоз всіх реагуючих на туберкулін тварин не благополучного пункту вважають хворими і, незалежно від їх фізіологічного стану (в т.ч. тільності), виробничих або племінних показників – здають на забій. Тварин, що не реагують на туберкулін та не мають клінічних ознак хвороби, відносять до умовно здорових. 2.9. Якщо при плановому забої тварин із благополучних господарств на конвеєрі м'ясопереробних підприємств виявлено у тварин патолого-анатомічні зміни, властиві для туберкульозу, які зафіксовані фахівцями відділу виробничо-ветеринарного контролю м'ясокомбінату актом з участю лікарів державної ветеринарної медицини, начальник відділу виробничо-ветеринарного конторолю м'ясопереробного підприємства про це терміново повідомляє головному лікарю ветеринарної медицини району та господарства по системі "Сигнал" для вжиття заходів згідно з пунктом 2.2. та 2.8. цієї Інструкції. 3. Профілактика захворювання тварин на туберкульоз. 3.1. Керівники господарства, фермері, орендарі, та власники худоби зобов'язані: 3.1.1. Забезпечити необхідні умови утримання, годівлі та експлуатації сільськогосподарських тварин за нормативами, передбаченими для кожної технологічної та статево-вікової групи. 3.1.2. Не допускати введення (завезення) тварин з інших господарств і населених пунктів, а також переміщення їх в господарстві без дозволу ветеринарних спеціалістів. Завезених в господарство тварин утримувати протягом 30 діб в профілактичному карантині, під час якого їх дослідити на туберкульоз та інші інфекційні захворювання згідно з ветеринарно-санітарними вимогами та чинним законодавством з цього питання. В загальне стадо тварин переводять лише після закінчення строку карантину та одержання негативних результатів досліджень, про що складають відповідний документ (акт). Якщо в період карантинування худоби в групі тварин будуть виявлені реагуючі на туберкулін, вся група підлягає поверненню в господарство-постачальник або ж при згоді останнього – здається на забій. 3.1.3. Забезпечити згідно з технологічними вимогами: – виведення тварин в літні табори, не допускати контакту на випасах, водопоях з худобою, яка належить неблагополучним щодо захворювання на туберкульоз господарствам, та з худобою, яка належить громадянам; – проведення профілактичного ремонту, дезинфекції та дератизації тваринницьких приміщень і території ферм; – знезараження відвійок, молока, інших продуктів тваринного походження, що використовуються для годівлі тварин; – систематичне вивезення з приміщень і території ферм гною та його знезараження; – організація ізольованого вирощування молодняка. 3.1.4. Не допускати завезення на тваринницькі ферми молока, заготовленого у населення, та використання його для годівлі тварин на фермах. 3.1.5. Для обслуговування тварин допускати осіб, які пройшли медичне обстеження та за станом здоров'я мають дозвіл працювати на фермі. 3.1.6. На вимогу ветеринарних спеціалістів, які обслуговують господарство, населений пункт, пред'являти тварин для огляду та діагностичних досліджень. Для проведення цих заходів виділяти допоміжних працівників. 3.1.7. Для міжгосподарського обміну, продажу для племінної та виробничої мети, а також для показу на виставках (виводках) дозволяється відбирати велику рогату худобу з господарств, благополучних щодо захворювання на туберкульоз, не менше 4-х років, свиней - не менше року. 3.1.8. Не допускати комплектування молочно-товарних ферм телицями, нетелями, коровами, які вирощувались в спецгоспах по виробництву яловичини, а також господарств, де епізоотична обстановка на туберкульоз вивчається. 4. Вжиття оздоровчих протитуберкульозних заходів. 4.1. Боротьба з туберкульозом тварин грунтується на одночасному виконанні організаційно-господарських та спеціальних заходів: – виявлення хворих на туберкульоз тварин і негайне здавання їх на забій; – знищення збудника туберкульозу в зовнішньому середовищі; – вирощування здорового молодняка для заміни неблагополучного поголів'я; – знешкодження збудника туберкульозу в молоці та гної, одержаних від хворих та підозрілих щодо захворювання на туберкульоз тварин, а також в тваринницьких приміщеннях та в інших об'єктах середовища їх утримання. 4.2. При встановленні туберкульозу у сільськогосподарських тварин у господарстві, на фермі, населеному пункті, в дворі, гурті за участю епізоотолога держветмережі, спеціалістів господарства та працівників медичної служби району проводять епізоотичне розслідування, вивчають джерело інфекції і опрацьовують заходи по ліквідації інфекційного захворювання. 4.2.1. За поданням головного лікаря ветеринарної медицини району, міста, району у місті, рішенням органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади оголошують ферму, господарство, населений пункт, двір не благополучними по захворюванню на туберкульоз, вводять в них карантинні обмеження і затверджують комплекс організаційно-господарських і спеціальних ветеринарно-санітарних заходів по ліквідації вогнища захворювання з встановленням строків та відповідальних осіб за їх виконання. 4.2.2. Районне підприємство (лікарня) державної ветеринарної медицини та районна санітарно-епідеміологічна станція забезпечують своєчасну взаємну інформацію про випадки захворювання на туберкульоз, а також інформують про це водопровідно-каналізаційні підприємства. 4.3. За умовами карантинних обмежень забороняється: – вхід та в'їзд стороннім особам, транспорту в приміщення та на територію ферм; – вивіз (вивід) з неблагополучної ферми (двору) тварин без дозволу головного ветеринарного лікаря господарства і району; – продаж тварин, кормів, проведення ярмарків, базарів, виставок, екскурсій на неблагополучній території; – використання хворих на туберкульоз тварин для одержання від них молока та приплоду для відтворення стада; – продаж населенню для вирощування та відгодівлі тварин, які утримуються на неблагополучній фермі; – спільний випас, водопій та інші контакти хворих тварин з благополучним на туберкульоз поголів'ям; – вивіз на молокопереробні підприємства, у роздрібну торгівлю, використання в господарстві на харчові цілі і згодівлю тварин незнезараженого молока від корів з неблагополучних ферм; – використання для годівлі звірів непровареного м'яса та інших м'ясних продуктів, одержаних при забої хворих на туберкульоз тварин; – використовувати гній, підстилку, залишки кормів від неблагополучної на туберкульоз худоби без попереднього знезараження відповідно до чинних ветеринарно-санітарних вимог. 4.3.1. Хворі на туберкульоз тварини перевозяться на м'ясокомбінат спеціально обладнаним автомобільним транспортом під контролем ветеринарного спеціаліста. 4.4. Оздоровлення неблагополучного на туберкульоз поголів'я великої рогатої худоби проводять різними методами в залежності від: – рівня поширення хвороби серед тварин; – тривалості неблагополуччя тваринницької ферми; – спеціалізації виробництва господарства. 4.4.1. При обмеженому поширенні хвороби (ступінь ураження до 25 процентів поголів'я) ферма, гурт можуть бути оздоровлені шляхом систематичних алергічних досліджень та вилучення із стада хворих тварин і забою їх на м'ясопереробному підприємстві з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог. 4.4.1.1. Поголів'я великої рогатої худоби з 2-місячного віку досліджують через кожні 45–60 днів внутрішньо-шкірною пробою одноразово. 4.4.1.2. Тварин, які реагують на туберкулін або мають клінічні ознаки захворювання на туберкульоз, негайно вилучають із стада, таврують літерою "Т" на шкірі щоки, ізолюють та не пізніше 15 днів здають на забій незалежно від їх фізіологічного стану та строків стільності. 4.4.1.3. Кожного разу після вилучення із гурту реагуючих на туберкулін тварин, в приміщеннях ферм (табору), де вони утримувались, проводять ретельне механічне очищення та дезинфекцію. 4.4.1.4. Якщо на фермі (бригаді) великої рогатої худоби неблагополучного господарства при плановому дослідженні двічі підряд не буде виявлено хворих тварин, цю ферму (бригаду) ставлять на 6-місячний профілактичний контроль. За цей час тварин двічі з проміжком три місяці досліджують алергічним та клінічним методами на туберкульоз. Якщо тварини не реагували на туберкулін і не виявлялось ознак захворювання, то після проведення на фермі комплексу оздоровчих заходів її вважають оздоровленою від туберкульозу. 4.4.1.5. В разі виявлення при першому чи другому діагностичному контролі реагуючих на туберкулін тварин їх усіх піддають діагностичному забою. При відсутності у них туберкульозних уражень та при отриманні негативних результатів бактеріологічного дослідження відібраного у забитих тварин матеріалу ферму, бригаду, населений пункт вважають оздоровленими від туберкульозу. При виявленні паталогоанатомічних змін виділення збудника туберкульозу з відібраного матеріалу всю групу тварин (ферму, бригаду, населений пункт) вважають неблагополучною і продовжують її оздоровлення, як вказано в пункті 4.4.1. цієї Інструкції. 4.4.1.6. При оздоровленні ферми (бригади, відділку) від туберкульозу всіх тварин господарства виводять в літні табори. На території ферми (бригади, відділку) проводять санітарний ремонт тваринницьких приміщень, очищення території ферми та загонів від гною, залишків кормів та іншого сміття. Здійснюють дезинфекцію тваринницьких приміщень. 4.4.1.7. Корів та телиць осіменяють тільки штучно. 4.4.1.8. Телят, що народились від умовно здорових щодо захворювання на туберкульоз корів, вирощують ізольовано, як зазначено в пункті 6.4. цієї Інструкції. Телят, одержаних від корів, у яких протягом 90 днів після отелу встановлено захворювання на туберкульоз, здають на забій протягом 15 днів. 4.4.2. При значному поширенні хвороби в неблагополучному господарстві (ступінь ураження 25 процентів і більше), а також при тривалому (більше 3-х років) неблагополуччі господарства і значному виділенні тварин, реагуючих на туберкулін, усіх тварин вважають хворими, припиняють їх алергічне дослідження, осіменіння (парування), молоко кип'ятять або переробляють на топлене масло. Оздоровлення проводять методом повної заміни неблагополучного поголів'я здоровими тваринами, вирощеними в благополучних на туберкульоз господарствах. 4.4.2.1. В разі виникнення захворювання худоби на туберкульоз в окремих господарствах району (області), де раніше не реєструвалась ця хвороба, оздоровлення проводиться методом повної заміни неблагополучного поголів'я. 4.4.2.2. В тваринницьких приміщеннях після звільнення їх від худоби проводять механічне очищення, санітарний ремонт, дератизацію та заключну дезинфекцію. На території ферми вживають заходів по знищенню збудника туберкульозу в зовнішньому середовищі. 4.4.2.3. Тварин, придбаних в благополучних щодо захворювання на туберкульоз господарствах для заміни неблагополучного поголів'я, влітку утримують в спеціально побудованих для них ізольованих літніх таборах, взимку – в приміщеннях благополучних ферм. 4.4.3. Спеціалізовані господарства та племінні ферми, які вирощують телиць (нетелей), при встановленні захворювання великої рогатої худоби на туберкульоз втрачають статус племінних. 4.4.4. Господарства на відгодівлі великої рогатої худоби при виявленні захворювання на туберкульоз тварин, оздоровлення проводять методом повної заміни всього поголів'я. 4.5. При виявленні в господарстві (фермі, бригаді, відділку, дільниці) серед свинопоголів'я реагуючих на туберкулін, усіх тварин, що дали алергічну реакцію, піддають діагностичному забою. Незалежно від наявності паталогомоффологічних змін відбирається матеріал для бактеріологічних досліджень. У випадках, якщо виявлено збудник бичачого або людського видів, в господарстві вводять карантинні обмеження, все поголів'я ферми, незалежно від племінної або виробничої цінності, здають на забій. На території свиноферми (бригади, відділку, дільниці) та в тваринницьких приміщеннях проводять оздоровчі заходи, викладені в пунктах 4.2.1. та 4.3. цієї Інструкції. 4.6. Коней, в залежності від епізоотичного стану господарства, досліджують офтальмопробою. Реагуючих тварин здають на забій. Решту тварин досліджують з інтервалом 60 днів до одержання по всій групі одночасно негативного результату. Після проведення заключних оздоровчих заходів всю групу тварин вважають вільною від туберкульозу. 4.7. Кіз і овець досліджують внутрішньошкірною туберкуліновою пробою. Реагуючих здають на забій. Решту тварин досліджують з інтервалом 60 днів до одержання по всій групі одночасно негативного результату. Після проведення заключних оздоровчих заходів всю групу тварин вважають вільною від туберкульозу. 4.8. Собак досліджують внутрішньошкірною туберкуліновою пробою; реагуючих на туберкулін тварин, в тому числі самок з приплодом, забивають. Шкіру від них використовують без обмежень. В розплідниках тварин неблагополучної групи досліджують з інтервалом 60 днів до одержання по всій групі одночасно негативного результату. Після проведення заключних заходів всю групу тварин вважають оздоровленою від туберкульозу. 4.9. При встановленні туберкульозу патологоанатомічним або бактеріологічним методами на фермі хутрових звірів їх клінічно оглядають і хворих тварин (самок разом з приплодом) ізолюють. Під час дозрівання шкіри їм щоденно з кормом згодовують препарат гідрозид ізонікотинової кислоти (тубазид) в лікувальній дозі. Хворих звірів забивають після дозрівання шкіри, яку використовують без обмежень. Решті тварин неблагополучної ферми до кормів додають препарат гідрозид ізонікотинової кислоти в профілактичній дозі. Звірівницьке господарство (ферму) вважають оздоровленим, якщо протягом одного виробничого періоду (від щеніння до забою звірів на шкіру) у звірів, що загинули, та забитих в органах не знаходять змін, властивих для туберкульозу. 4.10. В птахівницьких господарствах при встановленні туберкульозу всіх птахів неблагополучного пташника (ферми, господарства, зони, цеху) здають на забій, проводять заключні оздоровчі заходи, після чого формують нове стадо із здорових молодок. Для контролю благополуччя щодо туберкульозу поголів'я цього господарства постійно проводять огляд внутрішніх органів загиблих та забитих птахів. При виявленні паталогоанатомічних змін відбирають матеріал для бактеріологічного дослідження. Яйця від птахів неблагополучного пташника використовують для випікання хлібобулочних та кондитерських виробів. 5. Заходи по оздоровленню великої рогатої худоби від туберкульозу в приватних господарствах. 5.1. При виявленні в окремих господарствах громадян,фермерів, орендарів реагуючої на туберкулін великої рогатої худобив такому господарстві:– проводять епізоотичне та епідеміологічне обстеження; – за наслідками обстеження власнику худоби рекомендуватиздати тварин на забій та провести в господарстві (дворі) заключніоздоровчі заходи. Таке господарство (двір) надалі вважатиблагополучним щодо захворювання на туберкульоз.5.2. Якщо реагуючу на туберкулін худобу залишили вгосподарстві власника, під час з'ясування питання щодозахворювання на туберкульоз забороняється випасати худобу,використовувати в їжу та проводити реалізацію некип'яченогомолока.Згідно вимог цієї Інструкції через 45–60 днів проводятьчергове дослідження, де можуть бути використані, при необхідності,допоміжні методи діагностики згідно з пунктом 2.6. цієїІнструкції.За результатами дослідження приймається рішення проблагополуччя господарства, здавання реагуючих тварин на забій.5.3. В приватних господарствах, де утримується більше 10голів великої рогатої худоби, серед яких виявлені тварини, щореагують на туберкулін, дослідження по визначенню у них причинреакції на туберкулін виконують як вказано в пункті 2.7.1. цієїІнструкції. 6. Ветеринарно-санітарні заходи в неблагополучних на туберкульоз господарствах. 6.1. Молоко від умовно здорових щодо захворювання натуберкульоз корів неблагополучного господарства, та від реагуючихна туберкулін корів благополучного господарства (в періодвизначення у них причин сенсибілізації до туберкуліну)знезаражують методом пастеризації на пастеризаторах існуючихсистем при режимі 85^оС протягом 30 хв або при режимі 90^оС протягом 5 хв на установках інфрачервоного нагріву - прирежимі 79,5^оС і 0,5^оС без витримки, після чого може бутинаправленим на молокопереробне підприємство. При відсутності в господарстві пастеризаторів молокосепарують, вершки і відвійки кип'ятять.Вершки здають на молокопереробні підпрємства, відвійкивикористовують для годівлі худоби.6.1.1. Молоко, одержане від хворих на туберкульоз корів, вперіод їх перетримки в господарстві знезаражують кип'ятінням зподальшим використанням для годівлі тварин відгодівельної групиабо переробляють на топлене масло.6.1.2. Молоко від клінічно хворих корів використовувати в їжулюдям та згодовувати тваринам забороняється. Доїти таких корів небажано.6.1.3. Відвійки знешкоджують на молокопідприємстві методомпастеризації при режимах, як передбачено в пункті 6.1. цієїІнструкції, лише після цього їх відпускають з відповідним записому супровідних документах господарствам для годівлі тварин.6.1.4. Контроль якості знезараження молока і відвійок нафермі та на молокопідприємстві здійснює районна лабораторіяветеринарної медицини за ДОСТ 3623-73 "Молоко та молочні продукти", затверджених Державним комітетом стандартів РМ СРСР від 28 лютого 1973 р. N 503. 6.2. Худобу всіх статево-вікових груп з неблагополучних господарств виводять в літні табори, що розміщені не ближче як 500 м від тваринницьких приміщень та осель. 6.3. Гній, підстилку та залишки кормів на фермі піддають біотермічному знезараженню або знищують (спалюють). В приміщеннях проводять дезинфекцію. Гній як добриво використовують для вирощування технічних культур лише через 2 роки після зберігання його в буртах. Знезараження гноївки та сечі проводять за допомогою формальдегіду (згідно з діючою настановою). 6.4. Отели корів приймають в пологових приміщеннях. Телят вирощують ізольовано, до семи днів і випоюють молозивом від здорових корів. Далі телят утримують в профілакторії і обов'язково випоюють пастеризованим (або кип'яченим) молоком та відвійками від умовно здорових корів. 6.4.1. З двохмісячного віку телят досліджують алергічним методом на туберкульоз, реагуючих здають на забій, а нереагуючих перевозять на неблагополучну щодо захворювання на туберкульоз спеціалізовану ферму для їх вирощування. 6.5. Пасовища, на яких випасали неблагополучну щодо захворювання на туберкульоз худобу, вважають благополучними через два місяці в зоні Степу та через три місяці в зонах Лісостепу і Полісся. 6.6. Перед зняттям карантинних обмежень на фермі проводять санітарний ремонт та заключну дезинфекцію тваринницьких приміщень, а також заходи по знешкоджуванню збудника туберкульозу на території ферми. Залишки кормів використовують в господарстві тільки для відгодівельної групи тварин. 7. Охорона людей від захворювання на туберкульоз. 7.1. Працівники, які працюють на тваринницькій фермі(господарстві), дотримуються правил особистої гігієни, з якими їхознайомлюють керівники господарств (ферм), медичні спеціалісти іспеціалісти ветеринарної медицини.7.2. Керівники сільськогосподарських підприємств та власникихудоби: – забезпечують працівників, які працюють на фермі, своєчасним(не рідше одного разу на 6 місяців) медичним обстеженням натуберкульоз та інші хвороби; – не допускають до роботи на фермі хворих осіб та тих, які непройшли медичного обстеження; забезпечують всіх працівників фермиособистими санітарними книжками; – забезпечують всіх, хто працює на фермах, спеціальним одягомта взуттям, обладнують на фермі душову кімнату, кімнату для відпочинку та приміщення для прання спецодягу; – створюють в кожному тваринницькому приміщенні дляпрацівників ферми побутові умови (умивальник, мило, рушник,аптечка першої допомоги), а також місце для зберігання спецодягу іспецвзуття, душову та кімнату відпочинку; – контролюють ведення на фермах журналу для пропозицій тавказівок спеціалістів ветеринарної медицини і санепідстанцій, атакож їх виконання; – разом з фахівцями санепідслужби контролюють охопленнящепленням проти туберкульозу працівників ферм віком до 30 років; – забезпечують достатню кількість дезінфікуючих засобів длядезінфекції рук, взуття, одягу. 8. Відповідальність за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог. 8.1. Посадові та інші особи за порушення правил карантинутварин та інших санітарно-ветеринарних вимог щодо туберкульозутварин несуть відповідальність згідно з чинним законодавствомУкраїни.

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒

Date: 2015-09-22; view: 431; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию