Організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів із ліквідації лейкозу великої рогатої худоби в агрофірмі “Матюші” Білоцерківського району на 2007–2008 рр

Коротка характеристика господарства

Агрофірма «Матюші» розташована за 17 км від районного центру, м. Білої Церкви. Сполучення господарства із районним центром та іншими населеними пунктами району здійснюється автомобільними шляхами з асфальтовим покриттям доріг. За економічними показниками діяльності дане господарство є одним із кращих у районі. Має багатогалузеву спеціалізацію своєї діяльності. Ведучою галуззю є тваринництво (молочне скотарство та племінне свинарство). У рослинництві спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних і кормових культур. Зміна форми власності суттєво не вплинула на економічну діяльність господарства. Більший негативний вплив на господарську діяльність господарства мають природнокліматичні умови даної зони. Засушливе літо (2006 і 2007 рр.) не сприяло вирощуванню багатьох культур, що негативно вплинуло на тваринництво.

На 1.10.2007 року в агрофірмі «Матюші» утримують: 1609 голів ВРХ, в т.ч. корів – 765, нетелей – 84, телиць парувального віку – 91, молодняку 6–12 міс. віку – 306, телята 2–4 міс. віку – 228, молодняк до 2 міс. віку – 135 голів. Для утримання такої кількості ВРХ в господарстві є молочнотоварна ферма, що розташована з північної сторони, за 200 м від поселень мешканців села Матюші. Тваринницькі ферми (9 приміщень) побудовані за типовими проектами і відповідають ветеринарно-санітарним вимогам. Утримання корів і молодняку старше 4-х міс. віку – прив’язне, з комплексною механізацією трудових процесів на фермах. Новонароджених телят до 20-ти денного віку утримують в індивідуальних будиночках, на майданчику біля ферми, а потім у окремому приміщенні по 10–12 тварин безприв’язно, у окремих клітках. Годують тварин тричі на добу. Забезпеченість тварин кормами відповідає нормам. Вгодованість тварин середня і вище середньої. За кожною технологічною групою закріплено окремий обслуговуючий персонал. Доярки працюють тут у дві зміни. Заробітна плата у тваринників є високою, тому плинності кадрів не відмічають.

Свиноферма розташована в іншій стороні села, за 2 км від молочнотоварної ферми. Для утримання 1436 свиней, а саме: 42 основних і 30 разових свиноматок, 7 кнурів, 392 поросят на відгодівлі, 284 поросят 2– 4 міс. віку і 681 – підсисних поросят є чотири типових приміщення. Свиноферма має статус племінної, тому тут дотримуються ветеринарно-санітарних вимог, як утримання так і годівлі тварин. Утримання свиней у клітках, згідно норм для кожної вікової групи. Годівля двохразова за відповідними раціонами. Забезпеченість свиноферми кадрами є високою.

Комплектування стада ВРХ проводять тваринами, вирощеними в умовах господарства, після ретельного відбору. Вибраковку 10–15 % корів проводять щороку.

На свинофермі проводять заміну лише кнурів. Закуповують тварин в інших племінних господарствах і піддають їх 30-ти денному карантинуванню в окремому приміщенні.

Територія МТФ і свиноферми повністю не огороджена. В’їзд (вхід) на територію ферм лише один через контрольно-пропускний пункт під контролем чергового, але є й інші шляхи проникнення на територію ферм.

Недоліком господарської діяльності у тваринництві є відсутність пасовищ і моціону для дійного стада тварин. Знезаражування трупів проводять шляхом їх переробки на м'ясо-кісткове борошно на утильзаводі с. Пищики.

Епізоотичний стан

Агрофірму «Матюші» оголосили неблагополучною з лейкозу великої рогатої худоби рішенням № 248 Білоцерківської районної державної адміністрації від 5жовтня 2004 року. за результатами серологічних досліджень (експертиза № 679 Білоцерківської районної державної лабораторії від 16.09.04 р.) і акту комісійного епізоотологічного обстеження господарства від 29.09.04 р. Діагноз на лейкоз було підтверджено у 2004 р., але інфікованих ВЛВРХ тварин виділяли і раніше. Упродовж трьох років (2004 – 2007) заходи проводились згідно розробленого плану. Інфікованих тварин утримують на окремих фермах господарства. Керівництво господарства поставило за мету – ліквідувати лейкоз ВРХ упродовж 2007 –2008 рр. застосовуючи ІФА діагностику на РІД негативному поголів’ї і здачі на забій всіх інфікованих ВЛВРХ тварин.

Динаміка виділення інфікованих ВЛВРХ тварин за 2005 – 2007 рр.

Таблиця 3

Для оздоровлення стада великої рогатої худоби від лейкозу в господарстві необхідно провести ряд організаційно-господарських і спеціальних ветеринарних заходів, передбачених “Інструкцією по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу”, яка затверджена Головним управлінням ветеринарної медицини України 3 липня 1992 року.

Таблиця 4

ІІ. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ

ІІІ. ЗАХОДИ З ОХОРОНИ ЛЮДЕЙ

ПІДПИСИ: Керівник господарства (П.І.Б.)
Головний лікар ветмедицини господарства (П.І.Б.)
Головний зоотехнік господарства (П.І.Б.)

Завідувач МТФ (П.І.Б.)

У текстовій частині плану необхідно опиати:

Коротку характеристику господарства:

– назва господарства, його спеціалізація і природнокліматичні умови даної зони;

– поголів'я тварин (за видами і віковими групами, у вигляді таблиці);

–технологію утримання, стан приміщень, забезпеченість кадрами тваринництва;

– порядок комплектування господарства тваринами;

– кормову базу (потреба і забезпеченість за видами кормів – таблиця), повноцінність раціонів, водопостачання;

– ветеринарно-санітарний стан ферм (огороджена територія чи ні, наявність дезбар’єру), пасовищ, місць знезаражування трупів і природних водоймищ;

Епізоотичний стан господарства

– які інфекційні захворювання реєстрували за останній рік на території господарства і району;

– обставини виникнення захворювання, при якому складається план;

– обґрунтованість діагнозу (якою лабораторією був встановлений діагноз на дане захворювання, дата і номер експерти, які заходи вже проводили);

Динаміка захворювання і загибелі тварин

При гостроперебігаючих захворюваннях динаміку захворювання показують по днях у вигляді таблиці (з дня виникнення захворювання до підтвердження діагнозу), а при хронічних захворюваннях дані відображають по роках або місяцях року;

– які оздоровчі заходи проводились в господарстві;

– на основі якого документа розроблений план (посилання на діючу інструкцію, коли і ким вона затверджена).

У власне плані (табл. 3) передбачаються такі, графи: назва заходів, терміни виконання, відповідальні виконавці і примітки.

Власне план включає такі розділи:

1. Організаційно-господарські заходи.

2. Ветеринарно-санітарні заходи.

3. Заходи з охорони людей від захворювання (при зоонозах).

Основним організатором і виконавцем плану є головний лікар ветеринарної медицини господарства.

З метою підвищення відповідальності посадових осіб за виконання плану оздоровчих заходів в господарствах видається наказ, де вказуються основні положення плану і відповідальні виконавці за кожний захід.

Періодично головним державним інспектором ветеринарної медицини району здійснюється контроль за виконанням плану оздоровлення господарства з обов'язковим складанням акта (при хронічних інфекціях – не рідше двох раз на рік) і розглядом його керівництвом господарства.

При необхідності головний державний інспектор ветеринарної медицини району щорічно розробляє доповнення до плану, яке затверджує надзвичайна протиепізоотична комісія району.

При виконанні плану заходів з оздоровлення господарства від заразного захворювання, надзвичайна протиепізоотична комісія проводить ретельне епізоотологічне обстеження господарства на предмет зняття карантину. На підставі акта епізоотологічного обстеження головний державний інспектор ветеринарної медицини району розробляє проект розпорядження про зняття обмежень (карантину) з господарства і оголошення його благополучним щодо заразного захворювання. Після прийняття розпорядження надзвичайною протиепізоотичною комісією даного району господарство вважається оздоровленим.

Завдання 3. Розробити план організаційно-господарських та ветеринарно-санітарних заходів з ліквідації заразної хвороби в господарстві за наведеною схемою, згідно завдання.

ПЛАН ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ

План ветеринарно-санітарних заходів у господарствах і регіонах, благополучних з інфекційних хвороб, носить профілактичний характер, спрямований на знищення умовно патогенних збудників заразних хвороб і їх носіїв, тобто на розрив епізоотичного ланцюга. Він складається з трьох розділів: заходи по дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Приступаючи до складання плану ветеринарно-санітарних заходів на наступний календарний рік, лікар ветеринарної медицини уточнює:

– поголів'я тварин за видами і віковими групами їх розміщення на відділеннях і фермах;

– епізоотичний стан кожної ферми або населеного пункту, наявність гризунів і шкідливих комах;

– об'єкти дезінфекції, дератизації і дезінсекції (кількість тваринницьких приміщень, вигульних дворів, літніх таборів, складів збереження продуктів і сировини тваринного походження, гноєсховищ і каналізаційних колодязів);

– визначає технічні засоби для проведення ветеринарно-санітарних заходів та їх стан.

При складанні розділів плану необхідно знати:

а) по дезінфекції:

– об’єкти дезінфекції, в тому числі – кількість ферм для утримання тварин різних видів і різних вікових груп, родильних приміщень, карантинних приміщень, ізоляторів, профілакторіїв, складських приміщень тощо;

– дезінфекційні речовини, які планують використовувати;

– спосіб дезінфекції (при зрошуванні необхідно визначити площу (м²) об’єктів, при аерозольній дезінфекції – об’єм в м³);

– концентрацію розчину або аерозолю;

– норму використання дезінфекційної речовини на 1 м² або на 1 м³;

– потребу в натуральних дезінфекційних речовинах (в кг, л) на одну дезінфекцію;

– періодичність дезінфекції;

– потребу в дезінфекційних речовинах на рік, а також їх вартість;

б) по дезінсекції:

– об’єкти дезінсекції і їх площа (м²), або об’єм (м³);

– концентрацію розчину (газоподібної речовини);

– норму витрат на 1 м² або на 1 м³;

– періодичність обробок;

– потребу в інсектицидах на рік та їх вартість.

в) по дератизації:

– об’єкти дератизації і їх площа (м²);

– наявність гризунів на об’єктах (ступінь густоти заселення приміщень);

– норму витрат ратицидів на 100 м² на одну дератизацію;

– періодичність дератизації;

– потребу в ратицидах на рік та їх вартість;

У формі плану (табл. 4) передбачені такі графи: види робіт і найменування тваринницьких приміщень, їх кількість, площа або об’єм, річні або квартальні об’єми робіт по дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

План ветеринарно-санітарних заходів розробляється головним лікарем ветеринарної медицини господарства на наступний календарний рік, погоджуються з начальником ветеринарно-санітарного загону районної державної лікарні ветеринарної медицини і затверджується керівником господарства.

На підставі планів ветеринарно-санітарних заходів по господарствах складається план по району. Якщо господарство не має можливостей провести ці заходи самостійно, то ці функції виконує ветеринарно-санітарний загін, що функціонує при районній державній лікарні ветеринарної медицини, при укладанні договорів, на такі види робіт, з керівниками господарств.

План ветеринарно-санітарних заходів складається за спеціальною схемою (яка наведена нижче), з врахуванням методичних вказівок, і включає три розділи (Таблиця 5).