Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

В опитувальнику втрат та придбань персональних ресурсів вираховується показник «індекс ресурсності» шляхом ділення кількості балів по шкалі «втрати» на бали за шкалу «придбання». Оцінка відбувається за наступними нормами:

низький індекс ресурсності - >0,8

середній індекс ресурсності – 0,8 – 1,2

високий індекс ресурсності - <1,2

Відповідно були отримані такі результати: жоден респондент не має низького індексу ресурсності, 7 (23%) респондентів мають середній індекс та 23 (77%) високий.

Для кращого розуміння представимо результати у графіку.

Рис. 2.3.1.: «Груповий індекс ресурсності»

Отже 30% відсотків респондентів мають середній індекс ресурсності, що свідчить про середню збалансованість між життєвими розчаруваннями та досягненнями, середній рівень адаптаційних можливостей та середній рівень стійкості до стресових ситуацій. Більшість же респондентів – 70% мають високий індекс ресурсності, що свідчить про високі адаптаційні можливості, високу стійкість до стресових ситуацій та перевагу життєвих досягнень над розчаруваннями.

Адаптаційні можливості - це рівень фактичного пристосування людини до життя, взаємо відповідності її соціального статусу та задоволеності або незадоволеності собою. Відповідно люди з добре розвинутими адаптаційними можливостями мають широкі соціальні контакти, вміють добре орієнтуватися в різних ситуаціях.

Стійкість до стресових ситуацій - це вміння долати труднощі, придушувати свої емоції, розуміти людські настрої, проявляючи витримку і такт.

Робота в команді потребує злагодженої роботи, врахування індивідуальних особливостей, вміння діяти в різних ситуаціях: і успіху і невдач.

За шкалою оптимізму та активності визначається п’ять типів особистостей. Нижче наведена таблиця 2.3.1: «Оцінювання результатів шкали AOS»

Таб. 2.3.1

Відповідно, за даною методикою, були отримані такі результати: 16 респондентів (80%) активних оптимістів (ентузіастів); 3 респондента (15%) реалісти та один респондент (5%) пасивний оптиміст (лінивець).

Для кращого представлення результати за даною методикою зобразимо на графіку.

Рис. 2.3.2.: «Розподіл типів особистостей за шкалою AOS»

Отже, 80% респондентів – активні оптимісти. Це респонденти, які вірять в свої сили і успіх, позитивно налаштовані на майбутнє, роблять активні дії для того, щоб домогтися бажаних цілей. Вони бадьорі, життєрадісні, не схильні до смутку або поганому настрою, легко і стрімко відбивають удари долі, як би важкі вони не були. В важких ситуаціях використовують проблемно-орієнтовані стратегії подолання стресу. Ці якості дозволяють парашутистам продовжувати спортивну діяльність і прагнути до нових досягнень. Це майстри спорту, рекордсмени.

15% респондентів - реалісти. Вони адекватно оцінюють поточну ситуацію по своїм силам (можливостям) і не намагаються стрибнути «вище голови», задовольняються тим, що мають. Як правило, вони стійкі до психологічного стресу. Такі спортсмени частіше обирають для себе більш посильно дисципліну і розвиваються в конкретному напрямку.

5% респондентів – лінивці. Такі люди впевнені в тому, що «все буде добре», хоча і не вживають для цього жодних зусиль. Вони добродушні, веселі і вміють навіть в поганому знаходити щось хороше, проте їх відмітною рисою є недолік активності. Вони більше сподіваються на випадок, на удачу, ніж на власні сили. Схильні до пасивного очікування або відкладання прийняття рішень. Такі парашутисти стрибають в своє задоволення не прагнучи до спортивних вершин.

Результвти по методиці діагностики мотивації до досягнення успіху Т.Елерса оцінюють за такими нормами:

від 1 до 10 балів - низька мотивація до успіху;

від 11 до 16 балів - середній рівень мотивації;

від 17 до 20 балів - помірно високий рівень мотивації;

більше 21 бала - занадто високий рівень мотивації до успіху.

Відповідно були отримані такі результати: у жодного респондента не виявлено низького рівня до досягнення успіху; 8 респондентів (40%) мають середній рівень мотивації до досягнення успіху; 6 респондентів (30%) мають високий рівень мотивації до досягнення успіху та 6 (30%) респондентів мають занадто високий рівень мотивації до досягнення успіху.

Для наочного представлення результатів побудуємо графік.

Рис.2.3.3.: «Мотивація до досягнення успіху у групі»

Отже, 40% респондентів мають середню мотивацію до досягнення успіху, 30% - високу та 30% - надвисоку.

Спортсмени з середньою мотивацією до досягнення успіху виважені, вдоволені тими спортивними досягненнями, що вони мають. Для таких респондентів важлива не перемога а участь.

Парашутисти з високою мотивацією до успіху мають потребі в регулярному досягненні нових спортивних висот. Сенсом їх спортивної діяльності є постійне вдосконалення та розширення діяльності.

Парашутисти, що мають надвисоку мотивацію до досягнення успіху схильні поставити все на карту для досягнення своєї мети. Їх можна назвати залежними від досягнень. Такий рівень мотивації до досягнення є небезпечним, оскільки невдачі сприймаються як особистісний крах.

Результати методики діагностики мотивації до уникнення невдач оцінюються за такими нормами: чим більша сума балів — тим вищий рівень мотивації до уникнення невдач, захисту. Від 2 до 10 балів: низька мотивація до самозахисту; від 11 до 16 балів — середній рівень мотивації; від 17 до 20 балів — високий рівень мотивації; понад 20 балів — надто високий рівень мотивації до уникнення невдач, самозахисту.

Відповідно були отримані такі результати: 10 респондентів (50%) мають низьку мотивацію до уникнення невдач; 5 респондентів (25 %) мають середню мотивацію до уникнення невдач; 5 респондентів (25%) мають високу мотивацію до уникнення невдач. Ніхто з респондентів не має занадто високого рівня мотивації до уникнення невдач.

Для наочного представлення результатів побудуємо графік.

Рис.2.3.4: «Мотивація до уникнення невдач у групі»

Отже, 50% респондентів мають низьку мотивацію до уникнення невдач (до самозахисту); Ці спортсмени є більш схильними до ризику. Оскільки нехтують самозахистом, вони є менш уважними до деталей. Такі спортсмени частіше травмуються. Їхнім вчителем є власний гіркий досвід.

25% респондентів мають середню мотивацію до самозахисту. Такі спортсмени планують, виважують свої дії. Вони знають власні можливості на недоліки.

25% респондентів мають високу мотивацію до уникнення невдач. Такі спортсмени детально планують свою діяльність, багато тренуються. Дл них кожен стрибок несе позитивний досвід.

За допомогою опитувальника Шуберта визначається готовність ризикувати і наскільки ризик є необхідним і доцільним.

Загальна оцінка тесту дається по безперервній шкалою як відхилення від середнього значення. Позитивні відповіді, свідчать про схильність до ризику. Значення тесту: від -50 до +50 балів.

Менше -30 балів: занадто обережні;

від -10 до +10 балів: середні значення;

понад +20 балів: схильні до ризику.

Відповідно були отримані наступні результати. Серед даної вибірки є респонденти які мають бали, що наближаються до 20. Цю категорію можна оцінити як умовно схильні до ризику. Тобто це люди, які за певних обставин готові піти на ризик, якщо присутній достатній стимул. Їх можна назвати вибірково схильними до ризику, тими, що контролюють свої наміри ризикувати. Таких респондентів 7 (35%). Схильних до ризику респондентів (ті що мають більше 20 балів) 5- це 25%; респондентів, що мають середню схильність до ризику – 8 (40%).

Для наочного представлення результатів побудуємо графік.

Рис. 2.3.5.: «Схильність до ризику у групі»

Отже, 40% респондентів мають середній рівень готовності до ризику. Це більшість. Такі результати свідчать про раціональну, реалістичну оцінку ситуації. Про готовність діяти не знаючи результату наперед в ситуаціях які є відносно безпечними. Такі спортсмени прагнуть до новизни, але лише в рамках існуючого досвіду.

35% респондентів мають «проміжні» результати. Це означає, що при певних обставинах готовність до ризику зростає, але при цьому людина може діяти і як завжди.

25% респондентів мають високу готовність до ризику. Це свідчить про те,що заради досягнення поставлених цілей такі спортсмени можуть нехтувати правилами безпеки та діяти навмання.

Тест життєстійкості С. Мадді в адаптації Д.А. Леонтьєва має 3 шкали: включеність, прийняття ризику та контроль. Оцінка результату відбувається по кожній шкалі окремо та загальний бал.

Далі наведена таблиця 2.3.2: «Оцінка значення тесту життєстійкості»

Таб.2.3.2.

Результати за цією методикою представлені нижче у графіку.

Рис.2.3.6.: «Груповий профіль життєстійкості»

Отже, як видно з графіку, були отримані такі результати. Загальний бал життєстійкості: 12 (60%) респондентів мають високу життєстійкість;

4 респондента (20%) мають середню життєстійкість та 4 респондента (20%) мають низьку життєстійкість.

Включеність в діяльність: 14 респондентів (70%) мають високий рівень; 3 респондента (15%) мають середню включеність у діяльність та 3 респондента (15%) мають низьку включеність у діяльність.

Прийняття ризику: високий рівень априйняття ризику у 8 респондентів (40%); середній рівень прийняття ризику у 12 респондентів (60%)

Контроль: високий рівень контролю у 7 респондентів (35%); середній рівень контролю у 13 респондентів (65%).

Вираженість життєстійкості в цілому та її компонентів перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за рахунок стійкого оволодіння стресами і сприйняття їх як менш значимих.

Включеність визначається як «переконаність у тому, що залученість в події дає максимальний шанс знайти щось достойне і цікаве для особистості». Людина з розвиненим компонентом залученості отримує задоволення від власної діяльності. На противагу цьому, відсутність подібної переконаності породжує почуття отвергнутости, відчуття себе «поза» життя.

Контроль являє собою переконаність в тому, що боротьба дозволяє вплинути на результат того, що відбувається, нехай навіть цей вплив не абсолютно і успіх не гарантований. Протилежність цьому - відчуття власної безпорадності. Людина з сильно розвиненим компонентом контролю відчуває, що сам вибирає власну діяльність, свій шлях.

Прийняття ризику - переконаність людини в тому, що все те, що з ним трапляється, сприяє його розвитку за рахунок знань, видобутих з досвіду, - неважливо, позитивного або негативного. Людина, що розглядає життя як спосіб набуття досвіду, готовий діяти в відсутність надійних гарантій успіху, на свій страх і ризик, вважаючи прагнення до простого комфорту і безпеки збіднює життя особистості. В основі прийняття ризику лежить ідея розвитку через активне засвоєння знань з досвіду і наступне їх використання.

Отримані результати можна інтерпретувати не лише у контексті спортивної діяльності.

Наступним етапом дослідження є математична обробка даних з метою визначення психологічних чинників життєстійкості спортсменів – парашутистів.

Для цього використаємо кореляційний аналіз, що дозволить виявити зв’язки між показниками методик.

Встановлюємо тип розподілу даних за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова (додаток А). В таблиці результатів знаходимо ймовірність того, що розподіл відповідає нормальному типу (Asymp. Sig.) (Асимп. Значимость (двусторонняя)). Як видно з додатку А значень менших від 0,05 не має – отже істотної відмінності від нормального розподілу даних не має. Відповідно для кореляційного аналізу використовуємо критерій Пірсона.

У таблиці 2.3.3. наведені значущі кореляційні зв’язки між показниками методик дослідження.

Отже, були виявлені наступні прямо пропорційні зв’язки:

1) готовність до ризику пов’язана з активністю та оптимізмом;

2) життєстійкість (загальний показник) пов’язана з активністю, оптимізмом, індексом ресурсності та готовністю до ризику;

3) включеність та контроль пов’язані з активністю, оптимізмом, індексом ресурсності та готовністю до ризику;

4) активність пов’язана з оптимізмом та прийняттям ризику;

Та обернено пропорційні зв’язки: втрати пов’язані з життєстійкістю, активністю, оптимізмом та індексом ресурсності.

Таб.2.3.3

Значущі кореляційні зв’язки між показниками методик дослідження

**- значимість на рівні 0,01;

*-значимість на рівні 0,05.

Для глибшого дослідження значення чинників життєстійкості був застосований регресійний аналіз. Детально в додатках В, Г, Д.

Залежною змінною виступає загальна кількість балів по тесту життєстійкості (в таблиці СПСС «Мадди»). Всі інші результати по методикам виступають в якості незалежних змінних.

В результаті регресійного аналізу були відібрані такі незалежні змінні, як такі що мають найбільший вплив на залежну змінну вплив: активність, контроль, включеність, прийняття ризику.

Аналізуємо такі показники регресійного аналізу.

1. Коефіцієнт множинної кореляції. Для всіх відібраних змінних він наближається до 1

2. Коефіцієнт множинної детермінації (КМД). КМД по предикаторам: активність, контроль, включеність, прийняття ризику становить 0,929. Це означає, що 92% дисперсії залежної змінної пояснюється саме тими незалежними змінними, які були обрані для моделі, інші 8% дисперсії належать до помилки оцінювання.

3. Критерій Фішера. Значущість менша від 0,05, отже отримана регресійна модель може бути інтерпретована.

4. Нестандартизовані та стандартизовані (Бета) коефіцієнти. Чим вони більші тим більший внесок має змінна. На основі цих коефіцієнтів розробляється формула регресійної моделі. Значення коефіцієнта В змінної «активність» 3,137 від загального значення для залежної змінної 6,326 – це приблизно 50%. Отже 50% змінної «Мадди» обумовлені змінною «активність»

5. T-критерый Стьюдента. Чим він більший тим значніший внесок, тобто тим більший відсоток залежної змінної пояснює незалежна і тим краще дозволяє її передбачити. Значимість t – критерію Стьюдента близька до нуля, а отже значущість незалежної змінної «активність» близька до 99%

Останнім етапом є розробка формули регресійної моделі:

Мадди = 6, 326 + 3,137 (Активность)

Це означає, що залежна змінна життєстійкість детермінується незалежною змінною активність (прямо пропорційний зв'язок).

Таким чином, завдяки регресійному аналізу було виявлено, що активність має найбільший вплив на життєстійкість спортсменів – парашутистів.

Підсумовуюжчи, було проведене емпіричне дослідження життєстійкості спортсменів – парашутистів на прикладі вибірки у 20 респонденті, середній вік яких складає 27 років. Якісний аналіз виявив такі особливості:

· Більшість респондентів мають середній індекс ресурсності, тобто вміють вдало балансувати між життєвими втратами та досягненнями;

· Більшість респондентів є активними оптимістами – ентузіастами. Тобто вони вони впевнені, що все буде добре і підкріплюють це активними діями;

· Рівень мотивації до досягнення успіху коливається від середнього до занадто високого, при цьому не має жодного з респондентів, хто мав би низьку мотивацію до досягнення успіху;

· Більшість респондентів мають низький рівень мотивації до уникнення невдач (до самозахисту);

· Більшість респондентів мають середній рівень готовності до ризику, при цьому жоден респондент не має низького рівня готовності до ризику;

· Більшість респондентів мають високий рівень життєстійкості.

В результаті кореляційного аналізу були визначені такі психологічні чинники життєстійкості спортсменів – парашутистів:

активність,

оптимізм,

готовність до ризику,

збалансованість життєвих втрат та досягнень,

втрати.

Для того щоб дослідити, які чинники впливають на життєстійкість найбільше та як саме був здійснений регресійний аналіз.

Він показав, що найсильніше впливає на життєстійкість активність.