Металообробні верстати стругальної, довбальної та протяжної груп

4.4.1. Поздовжньо-стругальні верстати повинні мати гальмові, амортизівні або обмежувальні пристрої—для унеможливлення викидання стола.

4.4.2. Поперечно-стругальні та довбальні верстати з ходом повзуна більше 200 мм, а також поздовжньо-стругальні необхідно оснащувати надійно діючими пристроями автоматичного відведення різцетримача під час холостого ходу.

4.4.3. Поперечно-стругальні верстати необхідно оснащувати стружкозбірником та екраном — для запобігання розкиданню стружки за межі стружкозбірника.

4.4.4. Довбальні верстати повинні мати пристрій, який унеможливлює самоопускання повзуна після вимкнення верстата.

4.4.5. Довбальні верстати з механічним (кулісним) приводом повзуна повинні мати блокування —для запобігання перемиканню швидкості довбача (різця), якщо працює верстат.

4.4.6. На довбальних верстатах піднімання подушки довбача під час холостого ходу повинно бути автоматизовано, — за винятком довбальних верстатів з ходом повзуна від 100 до 200 мм.

4.4.7. Стіл або повзун верстата повинен відводитись на максимальну відстань від супорта — під час установлювання оброблюваної деталі на верстат та знімання її з верстата.

4.4.8. Перед установленням заготовки на верстат її та поверхню закріплювальних пристроїв необхідно протирати; необхідно також перевіряти справність різцетримальної головки.

4.4.9. Установлена на верстат заготовка не повинна зачіпати стояки або супорт під час роботи верстата. Правильність установлення деталі на верстат повинна перевірятись: на невеликих верстатах — переміщуванням стола або повзуна вручну; на великих — за допомогою масштабної лінійки (у разі неможливості здійснювати переміщування стола вручну).

4.4.10. Оброблювані деталі необхідно закріплювати спеціальними кріпильними деталями (болтами, притискними планками, упорами). Упори повинні сприймати зусилля різання.

4.4.11. Не дозволяється відкидати різець руками під час холостого (зворотного) ходу верстата.

4.4.12. Різці, що установлюються, повинні бути правильно заточені, не мати тріщин та надламів; не дозволяється гострість та справність різця перевіряти рукою.

4.4.13. У разі довбання в упор необхідно залишати достатній вихід для різця та стружки.

4.4.14. Регулювання та закріплення кулачків обмежувача ходу необхідно здійснювати тільки після вимкнення верстата та припинення руху його частин.

4.4.15. Не дозволяється під час роботи верстата очищати та поправляти різальний інструмент, пристосування та оброблювані деталі.

4.4.16. Вертикально-протяжні верстати для внутрішнього протягування повинні мати огородження — для захисту працівників від травм у разі випадіння протяжки з патрона поворотного механізму.

4.4.17. Над зоною виходу протяжки із заготовки на горизонтально-протяжних верстатах необхідно установлювати відкидний екран з оглядовим вікном — для захисту верстатників від відлітаючої стружки і можливого травмування їх кусками протяжки у разі розривання її.

4.4.18. Горизонтально-протяжні верстати, що працюють протяжками масою більше 8 кг, повинні мати підтримувальні опори на вході протяжки у заготовку і виході з неї. Верстати повинні мати пристосування, що забезпечує механізоване повертання протяжки у початкове положення після робочого ходу.

4.4.19. Під час виконання робіт з довгими протяжками на горизонтально-протяжних верстатах необхідно застосовувати рухомі люнети.

4.4.20. Забороняється працювати на двоколонному вертикально-протяжному верстаті двом працівникам, а також перебувати біля одної колони під час установлювання деталі на другу колону.