Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






ІІ етап. Основні аспекти діяльності інструктора-методиста з фізичної реабілітації





Аналіз історій хвороби (амбулаторних карт) хворих, збір й аналіз анамнестичних даних. На підставі підготовлених даних визначення завдань фізичної реабілітації для конкретного хворого. Визначення терміну тривалості реабілітаційних заходів, вибір необхідних засобів, форм і методів реабілітації. Послідовність виконання планованих заходів. Визначення дозування навантаження. Оформлення індивідуальної програми фізичної реабілітації з урахуванням всіх її розділів.

Основні правила побудови занять. Розподіл навантаження під час занять із використанням комплексу фізичних вправ, фізичних тренувань, процедур масажу або біомеханічної стимуляції. Нормування навантаження, внесення коректив навантаження з урахуванням функціонального стану хворого. Підготовка інструктора-методиста до роботи: теоретична й практична. Практична робота із хворим проводиться після підготовки для нього програми реабілітації. Розробка індивідуальних програм реабілітації на певний етап (не менш 5). Складання реабілітаційних програм є невід'ємною частиною при організації реабілітаційно-відновлювального процесу в лікувально-профілактичних установах, реабілітаційних центрах, санаторіях. На всіх етапах реабілітаційної програми передбачається звернення до особистості хворого, поєднання біологічних і психосоціальних форм лікувального відновного впливу.

Для її складання необхідно враховувати весь комплекс змін (морфологічних, фізіологічних, психологічних) та керуватися правилами, які передбачають:
- партнерство лікаря, реабілітолога і пацієнта, визначення реабілітаційного потенціалу хворого, особливо його рухових можливостей;

- різноманітність впливів, тобто облік всіх сторін реабілітації для кожного хворого;
- комплексність лікувально-відновних заходів, їх послідовність (поетапне призначення відновлювальних заходів з урахуванням динаміки функціонального стану хворого).

Визначення реабілітаційного потенціалу хворого є істотним моментом при підготовці програми і вимагає вирішення декількох основних завдань:



1. З'ясування характеру рухових порушень і ступеня обмеження рухової функції.

2. Визначення можливості повного або часткового морфологічного і функціонального відновлення у хворого пошкодженої ланки ОРА або порушеної функції пошкодженого органу чи системи.

3. Подальший прогноз розвитку адаптаційних і компенсаторних можливостей організму хворого при даному захворюванні.

4. Оцінка фізичної працездатності організму в цілому та функціональної спроможності окремих органів і систем з урахуванням визначення толерантності до різних за характером, обсягом та інтенсивністю фізичних навантажень в процесі реабілітації.

Результати оцінки реабілітаційного потенціалу слід розглядати в динаміці, що дозволяє об'єктивно встановлювати ефективність реабілітаційної програми та окремих занять з метою їх подальшої корекції.

Реабілітаційна програма повинна складатися з 2 частин: перша - медична та друга - безпосередньо програма фізичної реабілітації (додаток 4).

Проведення всіх необхідних реабілітаційних заходів з куріруємими хворими. Підготовка щоденників спостереження та їх заповнення для всіх куріруємих хворих.

Ведення щоденників спостереження за хворими. Визначення величин ЧСС і АТ до, у ході й наприкінці кожного заняття. Оцінка суб'єктивних відчуттів хворого й внесення щодня отриманої інформації в щоденник спостереження. Аналіз й узагальнення даних досліджень, при необхідності внесення змін у програму. Отримані дані заносяться в щоденник спостереження.

Проведення лікарсько-педагогічних спостережень (додаток 5) на заняттях та їх аналіз (не менш 5 спостережень). Визначення показників, необхідних для спостереження за функціональним станом хворого. Практичне їх виконання, аналіз й оцінка. Оцінка реакції на запропоноване фізичне навантаження. Побудова фізіологічної кривої, аналіз моторної щільності заняття та суб’єктивних ознаків втоми, корекція навантаження. Обговорення результатів з методистом, фахівцем і хворим.

Проведення функціональних проб для оцінки ефективності відновного лікування(не менш ніж у 5 хворих). Основні правила проведення проб, їх вибір, зміст, основні контрольні параметри. Для оцінки ефективності відновного лікування використовуються найбільш інформативні тести й функціональні проби для даної патології. Проводиться оцінка результатів у процесі реабілітації.

Підготовка тексту бесіди й проведення її із хворими (2 бесіди). Обговорення із хворими питань, що їх цікавлять, стосовно реабілітаційних заходів при наявній патології. Підготовка тексту с дотриманням форми, літературної мови, інформативності матеріалу.






Date: 2015-09-22; view: 85; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2018 year. (0.004 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию