Поняття, особливості, види та елементи цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини — різновид суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного права, учасники яких є носіями суб’єктивних цивільних прав, охоронюваних законом інтересів та юридичних обов’язків.
Цивільні правовідносини, як і інші правовідносини, мають свої елементи (структуру): суб’єкти, об’єкти та зміст.
Суб’єкти— це учасники цивільних правовідносин. Ними є фізичні та юридичні особи — соціальні утворення (організації), що отримали узагальнену назву юридичних осіб. Крім цього, учасниками правовідносин можуть бути: держава Україна, АРК, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави і міжнародні урядові та неурядові організації. Юридичні особи публічного права у цивільних правовідносинах здебільшого виступають пасивними учасниками — є носіями особистих не- майнових прав, власниками цільового майна (коштів). Юридичні особи мають спеціальну правосуб’єктність і можуть брати участь лише в тих правовідносинах, для яких вони створені та які передбачені у їх засновницьких документах.
Об’єкти цивільних правовідносин — все те, з приводу чого виникають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. До них належать: речі, дії (роботи, послуги), результати творчої та іншої духовної діяльності, особисті немайнові блага, природні права, права вимог тощо.
Зміст правовідносин становлять суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Суб’єктивне цивільне право — вид і міра можливої (дозволеної) поведінки учасника правовідносин, які забезпечуються можливостями вимог до носіїв зустрічного юридичного обов’язку порушити у встановленому порядку застосування засобів державного примусу. Юридичний обов’язок інших учасників таких правовідносин полягає у тому, щоб вони утримувалися від порушен ня природних прав людини. Суб’єктивному цивільному ^^ праву у правовідносинах завжди протистоїть зустрічний
юридичний обов’язок зобов’язаної особи (осіб). Цивільні правовідносини розрізняють:
— за функціями: регулятивні й охоронні;
— за змістом належних учасникам суб’єктивних прав та юридичних обов’язків: абсолютні та відносні;
— за предметом правовідносин: речові, особисті немайнові та організаційні;
— за підгалузями цивільного права: речові, права інтелектуальної власності, зобов’язальні, спадкові, сімейно-правові;
— за підставами виникнення: зобов’язальні та інші (зобов’язальні, у свою чергу, поділяються на договірні та недо- говірні; до інших належать правовідносини, що виникають як результат творчої діяльності (інтелектуальні) і т. ін.;
— за характером зобов’язаної поведінки: активні та пасивні;
— за інтересом і об’єктом: відносини побутового (сімейні, спадкові, житлові) й економічного (підприємницькі, власності, корпоративні (акціонерні), характеру.