Уварова І. О

Позакласний захід

Урок-реквієм

«Біль нашої землі — Чорнобиль»

До 29-ї річниці від дня аварії

на Чорнобильській АЕС)

Учитель біології

Харківської гімназії № 12

Уварова І. О.

Лунає музика «Реквієм» 26 квітня 2015 року Україна відзначає сумну річницю — 29 років чорнобильської трагедії. Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Назва «Чорнобиль» імовірно походить від одного з видів полину — чорнобильника. У Біблії сказано про те, що настануть на Землі гіркі часи, коли впаде на неї зірка на ім’я Полин. 26 квітня! В ніч із забуття Йде страшне створіння — атомне дитя. Суть його безкровна і зіниць нема І уста безмовні, і душа німа. Вирвавшись на волю з мороку ночей, Вже калічить долі і батьків, й дітей. Виродок-створіння ціль страшну таїть, Поглина сумління, душі нам двоїть. Простяга до серця щупальця страшні І вселяє муки, муки неземні. Присипляє мозок посвистом глухим Стронцієву дозу сипле, наче дим. 26 квітня! Люди! Не проспіть! Атомне століття раною горить. В історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Чорнобильський дзвін ударив 26 квітня 1986 року, уночі, о 1-й годині 23-й хвилині. Його почули люди всієї планети. Він звучить і сьогодні: Бьет колокол глухой, Чуть слышный, дальний. Я слушаю, я плачу и молчу. Чернобыльцев глаза печальны, Ребята не прощайтесь, не хочу. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, усім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди… «З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо-вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь». Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Сумарний викид радіоактивних речовин в атмосферу від вибуху четвертого енергоблоку склав 77 кг, для порівняння — під час вибуху над Хіросімою було викинуто всього 740 г таких речовин! Зранку, у суботу 26 квітня, усі дороги Чорнобиля були залиті водою та якимось білим розчином — усе біле, все, все, все… Вперше про евакуацію міста заговорили у суботу ввечері, 26 квітня. Весь день люди працювали, любили, раділи життю й нічого не підозрювали про наслідки трагедії. А вітер розносив радіацію вже далеко від Чорнобиля. О першій годині ночі (27 квітня) було віддано наказ «за 2 години зібрати документи для вивозу». 27 квітня зранку було передано повідомлення: «Товарищи, в связи с аварией на Чернобыльской АЭС объявляется эвакуация города. Иметь при себе документы, необходимые вещи и, по возможности, паек на 3 дня. Начало эвакуации в 14:00». Жертв чорнобильської трагедії було б набагато менше, якби людям у ті дні відразу сказали гірку правду й почали евакуацію… Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод-131, цезій-134, цезій-137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240 — весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. У життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення. А на квітучій українській землі з’явилися пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Зойкнула Земля чаїним криком6 — Сину, вбережи і захисти! Вийшла мати із іконним ликом: — Йди, синочку, хто ж коли не ти? Спалахнуло небо, впало крижнем: — Сину, вбережи і захисти! Вийшла жінка з немовлятком ніжним: — Йди, коханий, хто ж коли не ти? Танок (лунає лірична музика) Першими прийняли на себе удар пожежники, які гасили пожежу безпосередньо над реактором, а через кілька днів умирали від гострої променевої хвороби. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники (загін із 14-ти чоловік) на чолі з 23-річним начальником корпусу Володимиром Правиком. Вони бігли без распіраторів, в повній темряві, освітлюючи дорогу кишеньковими ліхтариками. На десятій відмітці повернули в бік приміщення... Приміщення не було. Над ними — небо, полум’я. Перед ними — завали уламків, залишки обладнання і трубопроводів, серед усього — уламки реакторного графіту, від яких світило не менш 10 тисяч рентген на годину. Час іде. Тіло начальника зміни реакторного цеху накопичує рентгени, усе темнішим стає ядерна загар в темряві ночі. Загоряє не тільки обличчя і руки, а й все тіло під одежею. Загоряє... горить, горить. Палить нутро. Стало зрозуміло, що реактора більше нема, що він перетворився на великий ядерний вулкан, що хлопці, працюючи в машзалі, загинуть дарма... Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України. Першу медичну допомогу їм надав лікар швидкої допомоги Валентин Білокінь. Це були, в основному, ін’єкції заспокійливого. Перше, що кидалося в вічі, це страшне збудження нервів, такого ніколи не доводилося бачити раніше. А це, як з’ясувалося згодом, був ядерний екстаз нервової системи, супертонус, який змінився згодом тяжкою депресією. Лейтенанти — хлопці непохитні, Молоде, вогненне покоління. Ви, як пам’ять у тривожнім світі, Роду незнищенного коріння. Першим важко. Ви ж були найперші, Із вогню та в полум’я шугали Не до подвигів і не до звершень Ви ж собою людство заступали. Та серця, мов кремені, не вгасли Залишались іскрами на тверді Тільки жити — в нас бунтує спрага, Та продовжить пісню родоводу. А лишилась вірності присяга. Батьківщині. Матері. Народу. Слово надається ліквідатору ___________________________________________ Вшануймо пам’ять загиблих ліквідаторів хвилиною мовчання. (Стукіт серця.) На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть більше 100 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Чорнобильська трагедія заразила радіацією землі площею більше 160 тис.км², були виселені й залишилися без даху близько 25 млн душ. Люди покинули міста, села, сади та угіддя, що оброблювалися сотні років. Сьогодні, як ніколи, тема Чорнобиля знову актуальна. Після потужного землетрусу 11 березня 2011 року через відмову системи охолодження на АЕС Фукусіма-1 відбулися вибухи на першому, другому і третьому енергоблоках, пізніше помітили вибух і кілька загорянь на четвертому енергоблоці. У результаті інцидентів на АЕС сталося кілька витоків радіації, що змусило владу евакуювати людей з 20-кілометрової зони навколо станції, а також ввести заборону на польоти в радіусі 30 кілометрів. 14 березня вибух стався в третьому енергоблоці АЕС. постраждали 11 робітників. 15 березня стався вибух на другому реакторі «Фукусіма-1». За даними ЗМІ вибух зруйнував контейнер навколо реактора. Під час гасіння четвертого реактора загинуло п’ятеро пожежників. А рівень радіації продовжував зростати. Згодом почались викиди білої пари спочатку над третім, а потім над другим реактором, рівень радіації в районі станції «Фукусіма-1» перевищув норму в 1,5 тисячі разів. З 23 березня у Токіо вода стала непридатною для вживання, також було виявлено високий рівень радіації в продуктах харчування, а рівень радіації води почав перевищувати норму в 10 тисяч разів. 28 березня надійшли дані, що над другим енергоблоком радіаційне випромінювання перевищує норму в 100 тисяч разів. Із 4 квітня над Японією почали розсіювати реагент, який фарбував радіактивну воду в білий колір. За даними на 5 квітня, вміст радіоактивного йоду у воді, що витікає з другого реактора Фукусіми-1, у 7,5 мільйонів разів перевищує норму. Нарешті 6 квітня було припинено витік радіоактивної води з АЕС до океану, але ситуація продовжує бути загрозливою. Японія піддається подальшим землетрусам. Станом на 12 квітня в Японії оголошено найвищій рівень радіації — 7 за семибальною шкалою. Такий самий рівень радіації був під час Чорнобильської катастрофи. Влада Японії намагається приховати всю складність ситуації, як це робила, свого часу, влада Радянського союзу. Радіація — невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Наша доля після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все пізнається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, хто міг би ніколи не народяться після 86 року, народилися, живуть і вчаться творити прекрасне. Пісня За днями дні, мина повільно рік, За днями дні — і другого немає. Нехай же лихо наше проминає І в світі не повториться повік. Хай стане мир міцнішим у стократ, Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль — попередження, набат, Його уроків людство не забуде.

<== предыдущая	\|	следующая ==>
Любящий отдаёт энергию любимому, причём много, а сам пропитывается законами, которыми живёт его любимый - это серьёзная связка	\|	Хід заходу

Date: 2015-09-18; view: 237; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию