Як ви вважаєте, за правилами ГАТТ-ВТО дозволяєть чи ні експортні субсидії, за яких умов і чому?

Після другої світової війни були початі спроби створення міжнародної торгової організації, покликаної забезпечити глобальну координацію торгової стратегії. Більш усіх у цьому минулому зацікавлені США, на частку яких приходилося близько 40% світової торгівлі; вони особливо страждали від порушення нормальних зовнішньоторговельних постачань.

Переговори по створенню міжнародної торгової організації в Гавані проходили в умовах гострих розбіжностей між США і країнами післявоєнної Європи. Розбіжності стосувалися, зокрема, кількості голосів, наданих країнам-учасницям. На противагу європейському підходу, що передбачав принцип “одна країна - один голос”, США виступили за ідею зваженого голосування. Американці вважали, що кількість голосів повинна бути пропорційно частці країни у світовій торгівлі. Однак США не удалося відстояти свою позицію, і Конгрес відмовився ратифікувати укладене в процесі переговорів угода.

З приводу одного з розділів угоди про створення міжнародної організації, присвяченого питанням тарифів, були проведені спеціальні переговори в Женеві. Результатом їх стало підписання тимчасової угоди з питань тарифів і торгівлі, що получили найменування ГАТТ. Вступивши в силу з 1 січня 1948 р., ця угода як би доповнювала в митно-тарифній сфері роботу іншої організації в області валютно-фінансового забезпечення зовнішньої торгівлі - Міжнародного валютного фонду (МВФ).

За взаємною домовленістю країн, що підписали текст Угоди, був створений організаційний механізм (секретаріат), призначений для реалізації в практиці міжнародної торгівлі основних принципів ГАТТ. Секретаріат ГАТТ розмістився в Женеві (Швейцарія). Діяльність цього органа здійснювалася в рамках конференцій-сесій. Як правило, сесії починалися з зустрічей високопоставлених чиновників, після яких проходили переговори, що одержали назву раундів. Такі раунди відбулися в 1949, 1951,1956,1960-1961 р. Особливо варто виділити тривав з 1973 по 1979 р. Токійський раунд і Уругвайський раунд, що продовжувався з 1983 по 1994 р. Двох останніх раунду відрізнялися розширенням кола обговорюваних питань і включенням питань про нетарифні бар'єри.

Основне значення в діяльності ГАТТ має задача чи ліквідації скорочення митних пошлин. У 1945-1947 р. середня величина митних пошлин у розвитих країнах складала 40-60%, а по деяких товарах (наприклад, хімічним) досягала 70-90%. Постійна активна робота зі зниження митних бар'єрів дозволила скоротити їхню величину до 3-5% до кінця 80-х років.

Торгові бар'єри ліквідувалися динамічно. На перших сесіях переговори звичайно велися між основними виробниками і покупцями окремих товарів і згодом до досягнутих угод приєднувалися інші держави. В останніх двох раундах сторони перейшли до переговорів по комплексних списках, що включав головні тарифні позиції.

Угода підготовлялася на базі спеціальних списків таким чином, що сума недоотриманих від ліквідації пошлин засобів якої-небудь країни виявлялася рівній сумі зменшення платежів по пошлинам, зниженим на товари, експортовані даною державою.

Рекомендації Уругвайського раунду по скороченню митних бар'єрів виявилися радикальними. На ряд товарів мита планується скасувати взагалі. Це насамперед ті товари, по яких особливо висока конкурентноздатність США (будівельне і медичне устаткування, хімікати, фармацевтична продукція, сільськогосподарські товари, цемент, пиво, меблі). По тим товарам, де величина мита перевищує 15%, рівень скорочення буде складати 30%. США прагнуть розширювати списки тих товарів, по яких мита будуть скасовані (включивши в них алюміній, кольорові метали, автомобілі, запчастини). Аналогічну позицію зайняли Японія і нові індустріальні країни.

Одночасно зі зменшенням величини митних пошлин були досягнуті визначені успіхи в уніфікації правил і умов їхнього застосування. Наприклад, як базу для розрахунку мита вирішено використовувати ціну накладної (фактури) на товар. (Раніше США застосовували внутрішні ціни, що приводило до завищення величини пошлин). Рішення, що стосуються інших нетарифних бар'єрів, оформлялися у виді спеціальних кодексів і угод, що підписуються окремо.

Субсидії й антидемпінгові (компенсаційні) мита являли собою один з найбільш складних пунктів переговорів.

Було запропоновано ввести прямої заборона на використання прямих експортних субсидій. Однак на настійну вимогу країн ЄС, що широко використовують пряме дотирование сільськогосподарського експорту, для цієї групи товарів були зроблені значні виключення.

Відносини країн-учасниць до непрямих субсидій полягало в наступному. Виробництво найчастіше субсидіювалося не стільки з метою розширення експорту, скільки з метою підтримки зайнятості в економічно відсталих районах. Розроблювачі кодексу по практиці субсидування не змогли знайти прийнятне узагальнене визначення поняття “непрямі субсидії”. Проте в кодексі визнається той факт, що вони можуть негативно впливати на експорт. Кодекс допускає введення компенсаційних пошлин тільки в тому випадку якщо імпорт субсидованих товарів приводить до значних матеріальних втрат у національній промисловості. Раніше в США компенсаційні мита можна було вводити стосовно будь-якого імпортного товару, субсидованому за рубежем.

Величина компенсаційних зборів не повинна перевищувати суму виявлених субсидій. Ці збори виконують не каральну функцію, а скоріше покликані забезпечити нормальні умови конкуренції. Особливо обговорене положення про країни, що розвиваються, що мають право застосовувати експортне субсидування, хоча й в обмежених масштабах. Рішення про введення компенсаційних пошлин повинне прийматися на спеціальному засіданні ГАТТ за результатами спеціальних експертних досліджень.

У “Кодексі по технічних бар'єрах у торгівлі”, прийнятому в ході “Токіо-раунду”, поставлена задача усунення дискримінаційного впливу стандартів і технічних бар'єрів у торгівлі, маркіруванні, сертифікації й іспиті товарів. Використання технічних норм не повинне перешкоджати розвитку торгівлі і повинне досягатися насамперед за рахунок застосування до іноземних товарів тих же вимог, що і до національного.

Країни-учасниці беруть зобов'язання не застосовувати особливі стандарти стосовно іноземних товарів, орієнтувати по можливості результати проведених у країнах іспитів на міжнародні стандарти. Запропоновано було інформувати інші держави про результати змін національних стандартів і про нововведення, що готуються, що відрізняються від попередніх.

Date: 2015-09-05; view: 363; Нарушение авторских прав