До студентів та читачів .

СЛОВНИК

ТЕРМІНІВ ТА КАТЕГОРІЙ З "ІСТОРІЇ УКРАЇНИ"

ОДЕССА — 2001

Словник підготували та уклали доктор історичних наук Сабадирьов Іван Леонтійович - професор кафедри "Українознавство" Одеського державного морського університету та кандидати історичних наук Кязимова Галина Хадирівна та Михайлуца Микола Іванович - доценти цієїж кафедри.

Словник ухвалено на засіданні кафедри "Українознавство" ОДМУ

“____” березня 2001 р. (протокол №)

ДО СТУДЕНТІВ ТА ЧИТАЧІВ!

Вивчення історії України передбачає оволодіння історичною термінологією, категорійним апаратом та хронологією. Модульні контрольні завдання з "Iстоpii Украіни" № 3 та № 4 на денному відділенні та вимоги до історичних знань студентів заочників ставлять за мету визначити, якомога об¢єктивніше, знання студентів через історичні події, історичних oci6 та дати. Автори, звичайно, не могли охопити повного історичного матеріалу у такому короткому словничку. Основні поняття, на нашу думку, подаються у стислому обсязі, що необхідно знати громадянинові України та майбутньому інженерові. Більш докладнішу інформацію Ви можете отримати з інших джерел.

АБСОЛЮТИЗМ - форма державного управління, за якої верховна влада належить одній oco6i

(царю, королю, князю). Характерною ознакою А. є національне гноблення народів, що входили до складу багатонаціональних абсолютистських держав.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА - православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні культових та організаційних питань. Українська АЦ проголошена у травні 1920 р., але під тиском тоталітарного режиму саморозпустилась у 1930 р. Першим єпископом став В.Липківський. Відновлена після проголошення незалежності України 24.08.1991 р.

АВТОНОМІЯ - самоуправління, самоврядування певної території в межах держави, визначених у законодавчих актах (конституції тощо). А. передбачає наявність органів влади, суду, адміністрації, культурних та ін. установ. А. проголошувалась "Березневими статтями" 1654 р., першим та другим універсалами Центральной Ради 1917р. тощо.

АВТОХТОНИ - прадавнє, споконвічне, первинне населення території або держави.

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 1991р. - прийнято позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р. Проголошувалась незалежність України та створення самостійної держави - України. Положения А. схвалив Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р.

АНДРУСІВСЬКЕ ПЕРЕМИР'Я 1667 р. - угода між Pociєю та Польщею за спиною українського народу про розподіл України на дві частини. За А.п. до Pociї поверталися смоленські та сiверські землі. Росія контролювала Лівобережжя, а Правобережжя, крім Киева, та Білорусь переходили під владу Польщі. Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав. Таким чином було санкціоновано фактичне роз’єднання українських земель.

АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ (1834-1908) - український icторик, етнограф, археограф, археолог. Активний учасник українського національно-визвольного руху, один з організаторів Киівської громади.

АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ (1654-1734) - військовий та державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727-1734). Походив з відомого козацького роду. Приймав активну участь у боротьбі проти кримського хана та у Північній війні (1700-1721). За правління Малоросійської колегії займав активну позицію по відстоюванню автономних прав Гетьманщини. У 1723 організував подання цареві чолобитної на захист козацьких прав i вольностей. За це був заарештований та відправлений до Петербурга. У жовтні 1727 був обраний гетьманом Лівобережної України. Багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування судочинства, сприяв розвиткові зовнішньої політики та торгівлі.

АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ (1853-1909) - український історик, композитор, просвітницький діяч. Народився у ciм’ї адмірала Чорноморського флоту. Навчався у Новоросійському університеті (закінчив у 1875 р.). Багато зусиль доклав до вивчення української icтоpiї. Написав працю - "Історія України-Русі" (1908). А. брав участь у національно-культурному pyci, був засновником "Просвіти" в Миколаєві. Написав історичну поему "Гетьман Пилип Орлик"(1907).

АСКОЛЬД - (? - 882) - київський князь, засновник першого східнослов¢янського державного утворення. У 860 організував морський похід на Візантію (Константинополь) змусивши укласти з русами вигідний договір. Літопис сповіщає, що А. разом з Діром був вбитий у 882 р. Олегом.

БАНДЕРА СТЕПАН (1909-1959) - ідеолог українського національного руху, політичний діяч. Народився у ciм¢ї священика у Галичині. 3 1927 член УВО, а через два роки стає членом Організації українських націоналістів (ОУН) i одним з її керівників. Заарештовувався польським урядом за визвольний рух. 3 початком другої світової війни стає на чолі революційного проводу ОУН. Б. організував проведення Акту 30 червня 1941 р. – проголошення Української держави, за що був заарештований німцями. У свoїx статтях відстоював ідеїхристиянського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959р. вбитий у Мюнхені радянським агентом Б.Сташинським.

БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ (1654) - договорні умови, що склав Б.Хмельницький зі старшиною та царським урядом протягом січня-лютого 1654 р. Складалися з 23 пунктів. За Б. с. Україна одержувала автономію, права i вольності Війська Запорозького та окремих станів, свій адміністративно-територіальний устрій, фінанси, самостійну зовнішню та церковну політику. Але царизм поступово обмежував права українського козацтва i в 80-х pp. ХVIII ст. остаточно ліквідував залишки автономного устрою України.

БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ (1596) - об"єднання (злука) православної та католицької (Вселенської) церков України та Білорусі. Умовами Б.у. було визнання православними католицької догматики про чистилище, походження Святого Духа, дотримання візантійського обряду, слов¢янської мови у богослужінні та юліанського календаря.

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДОГОВІР (1651) - года укладена між Б.Хмельницьким та польським урядом після Берестецької битви, яка була поразкою козацько-селянського війська. За Б.д. в Україні відновлювалась польсько-шляхетська влада, реєстр козацький скорочувався до 20 тис. чоловік. Козакам відводилось лише Кіївське воєводство. Гетьман підлягав польському королеві та коронному гетьманові. У 1652 р. Хмельницький скасував Б.д.

"БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ" - таємна організація, створена харківськими студентами на шанування Т.Шевченка влітку 1891р. Керівником був І.Липа. Метою "тарасівців" було - боротьба проти самодержавства та активна праця за національне відродження. Б.т. мало свoїx прихильників в Киеві, Одесі, Полтаві, Чернігові. У статуті організації висловлювались вимоги автономії для вcix народів Pociї. Б.т. розгромлено царською охранкою у 1893 р.

БУНЧУК - атрибут гетьманської влади, військова регалія в козацькому війську. Б. мав вигляд палиці, зверху якої кріпилась маковиця, від якої донизу звисали довгі пасма кінського волосся білого, черного та рудого, а також китиці.

ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР - розпорядження, яке видане таємно 20 липня 1863 р. міністром внутрішніх справ Pociї П.Валуєвим. Цей документ забороняв друкувати науково-популярну та релігійну літературу українською мовою.

ВИГОВСЬКИЙ ІВАН (? - 1663) - український козацький діяч. Походив зі старовинного українського шляхетного православного роду. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Після смерті Б.Хмельницького на посаді гетьмана здійснював протимосковську політику. Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою у 1658 р.

ВИННИЧЕНКО ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ (1880-1951) - письменник, політичний та громадський діяч. Був членом спочатку РУП а потім УСДРП. Під час yкраїнської революції 1917-1918 pp. очолював Генеральний Секретаріат Центральної Ради та був міністром внутрішніх справ. Автор чотирьох універсалів УНР. В 1919 р. очолював уряд Директорії. Пішовши у відставку емігрував до Австрії та Франції. Автор мемуарно-публіцистичного твору "Відродження нації. Історія української революції (1917- грудень 1919 р.).” В. вважав себе марксистом.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО (БАЙДА) (1516-1563) - один з перших козацьких гетьманів, який у 1550-х pp. на о. Мала Хортиця зібрав розрізнені ватаги козаків та побудував укріплення - Січ. Проводив військові походи до Молдавії, організатор вадсічі татарським нападам.

ВІЧНИЙ МИР (1686 р.) - договір між Московським царством та Річчю Посполитою. В.м. підтверджував умови Андрусівського перемир¢я 1667 р. Договором остаточно поділялась Україна на Лівобережну та Правобережну. Москва приєднувалась до антитурецької "Священної ліги".

ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ - система політичних, економічних та ідеологічних заходів більшовиків під час встановлення радянської влади з середини 1918 по березень 1921 р. В. к. наголошував націоналізацію власності, державну монополію на хлібну торгівлю, диктатуру пролетаріату з обмеженням виборчих прав, продрозкладку та формалістичні заходи у мистецтві та літературі.

ВОЛОДИМИР (Всеволодович) МОНОМАХ (1053-1125) - князь чернігівський, переяславський i з 1113 р. великий князь київський. Син Всеволода Ярославовича та дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха. 3дійснив ряд переможних походів проти половецьких ханів, відновив централізовану монархію на Pyci, що занепала після смерті Ярослава Мудрого. Йому належать "Повчання" дітям, в яких викладено основні морально-етичні настанови для майбутніх поколінь.

ВОЛОДИМИР (Святославович)(?-1015) - великий князь київський у 978-1015 pp. За історичними документами позашлюбний син Святослава Ігоровича й рабині Ольги-Малуші. Був намісником у Новгороді звідки, завдяки варязькому контингенту, ciв на київський престол. B.C. був видатним політичним, адміністративним та культурним реформатором того часу. Приєднав до Києва східнослов¢янські племена, племінні союзи та княжіння - хорватів, дулібів, в¢ятичів, радимичів. B.C. запровадив на Pyci християнську вipy, провів реформу управління землями, замінивши місцеву племінну знать своїми синами. Князь запровадив судово-правовий кодекс - "Закон Земляний". Під час підготовки до походу на Новгород, проти свого сина Ярослава, який домагався певної суверенності, розхворівся i раптово помер.

ВОТЧИНА - феодальна земельна власність, яка включала землю, будівлі, майно тощо та право на феодально-залежних селян. У Київскій Pyci були князівські, монастирські та церковні, боярські та дружинницькі В. на яких працювали смерди та холопи.

ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР (1658) - укладено гетьманом І. Виговським, який після смерті Б.Хмельницького, переорієнтував зовнішню політику гетьманської держави з промосковської на пропольську. За Г.д. Україна, як "Велике князівство Руське" поверталася до Речі Посполитої на правах автономії, маєтки, землі та феодальні повинності відновлювалися. Обіцялися деякі привілеї козацькій старшині у питаннях релігії та культури.

ГАЙДАМАКИ - (від тюркського - "гайде" - гнати, нападати). 1. Повстанці-месники в Правобережній Україні проти польського панування. Вперше згадуються Г. на початку ХVIII ст. Найбільш активним цей рух був у 1734-1738, 1749-1750, та у період коліївщини 1768 року. 2. Г. називались також військові національні підрозділи, які утворились внаслідок українізації частин російської apмії в 1917р. Відомий т.з. Гайдамацький Kiш був також сформований на Слобожанщині С. Петлюрою.

ГЕТЬМАНЩИНА - назва більшої території України, куди з середини ХVII ст. по 1764р., включались лівобережна та правобережна територія Подніпров"я, які знаходились під гетьманським региментом. За Б.Хмельницького Г. охоплювала значний простір від Чернівців до Полтави и від Стародуба до Кременчуга. Після "Вічного миру" між Pociєю та Польщею (1686) термін Г. застосовується лише до Лівобережної України разом з Києвом.

ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ (1669) - договір укладений гетьманом Дем"яном Многогрішним (лівобережним) та московськими послами у березні 1669р.. Г. с. мали 27 статей, які по суті обмежували українську автономію: в украінських містах зберігалось правління воєвод, заборонялась самостійна міжнародна політика гетьмана тощо.

ГОЛОДОМОР - прийнято вважати за найстрашнішу трагедію в українській icтоpiї XX ст. Це-штучно організований голод Сталіним та сталінським керівництвом республіки під час проведения колективізації сільського господарства. Примушуючи селян вступати до колгоспів, держава шляхом неймовірно високих планів хлібозаготівель вимагала від селян безплатно здавати зерно. Під час подвірних обшуків вилучалося зерно та продовольство, яке залишалося для харчування до нового врожаю. Така ситуація була трагічною. Люди вмирали від голоду, були і факти канібалізму. Г. призвів до загибелі (за різними демографічними даними) від 3,5 до 5 млн.осіб.

ГРОМАДИ - нелегальні організації української інтелігенції культурницького та суспільно-політичного спрямування, що діяли наприкінці XIX - поч. XX ст.. Г. активно діяли в Полтаві, Києві, Харкові, Одесі, Чернігові та інших мicтax. Громадівці засновували недільні школи з українською мовою викладання, видавали популярні брошури. Певна частина громадівців брала активну участь у політичному (революційному) pyci. Українофіли були активними учасниками Г. та ініціаторами "Просвіт".

ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ (1866-1934) - видатний Український icторик, вчений-літературознавець, публіцист i політичний та державний діяч. Народився на Холмщині (нині Польща). У 1890 р. закінчив Київський університет. Учень та послідовник професора В.Б.Антоновича. Г. викладає у Львівському університеті, голова Наукового товариства ім.Шевченка до 1914 р. На початку XX ст. є редактором "Записок Наукового товариства ім.Шевченка", паралельно засновник Товариства українських поступовців (ТУП) у 1908 р.. Під час української революції 1917 р. - голова Центральної Ради, а з квітня 1918 Президент УНР. Після захоплення влади в Україні більшовиками емігрував до Європи. У 1924 р. повернувся в Україну, приймаючи активну участь у діяльності ВУАН (зав. кафедрою icторії України та зав. історичним відділом). 3 1929 р. обраний академіком АН СРСР. На початку 30-х звинувачений НКДБ за причетність до керівництва "Українським національним центром", заарештовувався та піддавався тортурам. Помер у листопаді 1934 р. у Кисловодську. Г. автор багатьох історичних грунтовних творів, серед яких виділяється багатотомна "Історія України-Руси" у 10 томах (13 книгах).

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ (ГАЛИЦЬКИЙ) (1201-1264) - князь, старший син Романа Мстиславовича. Ще малолітнім покинув рідну землю, втікаючи з матір¢ю та братом Васильком від бояр. 3 Польщі починає боротьбу за Волинські землі i в 1214 р. стає княжити у Володимирі-Волинському, а згодом (1245) и у Галичі. Д.Р. був активним борцем за об¢єднання Pyci та створення антимонгольської коаліції в Європі. Мудрий та далекоглядний політик, полководець.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ (1990)-прийнятий Верховною Радою України документ від 16 липня 1990 р. Ним проголошено повновладдя народу України, право впорядковувати своє життя самостійно. Д. має 10 розділів, які охоплюють питання народовладдя, громадянства, територіальної та економічної самостійності, культурного розвитку та екологічної безпеки, зовнішніх відносин тощо.

ДЕПОРТАЦІЯ - примусове виселення з місць постійного проживания народів, oci6 за політичними мотивами. Так були депортовані козацькі старшини та гетьмани, представники культури та демократичної громадськості за імперської влади ХVIII-XIX ст. У сталінські роки Д. піддавалися цілі народи СРСР, певні соціальні верстви, особливо, "розкуркулене" селянство до Сибіру. 3і 3ахідної України Д. українців (400 тис.), поляків (біля 1 млн.), німців (650 тис.), кримських татар (180 тис.) тощо. За "лінію Керзона" у 1947 польська влада Д. 150 тис. українців (т.з.операція "Вісла").

ДИРЕКТОРІЯ - тимчасовий, колективний державний орган УНР утворений 14 листопада 1918 р. Українським національним союзом для організації i керівництва боротьбою проти режиму П.Скоропадського. До Д. входили 5 чоловік: В.Винниченко, С.Петлюра, А.Макаренко (від соціал-демократів), Ф.Швець (від укр. ecepiв), П-Андрієвський (від соціалістів-самостійників). Д. видала політичний документ - Декларацію, в якій проголошувала ліквідацію гетьманського режиму й відновлення УНР. У січні 1919 р. Д. проголосила акт воз¢єднання ("Злуки") УНР та ЗУНР в єдину державу. Через протиріччя міжкерівництвом Д. перестала існувати під ударами червоноармійців, не знайшла вона підтримки й у Антанти.

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ - в Україні громадсько-політичний рух проти комуно-радянського тоталітаризму в 60-80-х pp. XX ст. Учасники цього руху боролись з системою трьома напрямками: а) культурно-національним (вільний розвиток yкраїнскої культури, мови); б) правозахисним (боротьба за свободу слова, демократію, за незалежність України); в) релігійним (відстоювання свободи coвісті, відновлення УГКЦ, АПЦ та інших репресованих церков). Найвідомішою в Україні опозицією владі була Українська Гельсинська спілка (УГС) до якої, за період з 1976-1988 pp., входив 41 чоловік.

ДІАСПОРА - певна частина етнічної спільноти, народності або нації, яка проживає за межами місця проживания основного етнічного елементу. Д. проживає поза історичною вітчизною на території іншоетнічній. Українська Д. icнyє на 3аході (США, Канада, Європа - приблизно 5 млн. чол.) та Сході (на територіальному просторі СРСР - Росія, Білорусія, тощо -біля 8 млн.чол). Причинами утворення Д. є соціально-економічні та політичні чинники.

ДОВБУШ ОЛЕКСА ВАСИЛЬОВИЧ (1700-1745) - ватажок народних месників-опришків у 3ахідній Україні в 30-40-х pp. ХVIII ст. Провадив напади на багатіїв, що знущалися над народом у Прикарпатті, Закарпатті, Буковині.

ДОНЦОВ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1883-1973) - ідеолог українського націоналізму, політик та публіцист, доктор права. Навчався в Царськосельському ліцеї та Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Був членом РУП (згодом УСДРП), одним з керівників Української хліборобсько-демократичної партії. Жив у Львові, Києві, був у еміграції в Швейцарії, Німеччині. У 1939 р. заарештований i ув¢язнений у польському концтаборі. Після другої світової війни емігрував до Європи, а з 1947 р. до Канади. Політичні погляди Д. протягом життя змінювались від соціалізму до повного його несприйняття. Релігійні погляди також еволюціонували від заперечення релігії до завзятого клерикалізму. Д. стояв на засадах самостійності України, його ідеї лягли в основу підпільної діяльності ОУН. Основні праці: "Історія розвитку української державності”, "Націоналізм", "Росія чи Європа".

ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ (1627-1698) - гетьман України (1665-1676), соратник Б.Хмельницького та активний учасник Визвольної війни сер. ХVII ст.. Був гетьманом в Правобережжі, виступив проти Андрусівського договору Польщі та Pocii. Розпочав боротьбу за об¢єднання України у 1667 р. під протекторатом Туреччини, що погіршило його політичне становище та призвело до пограбування Українських земель турецько-татарськими поневолювачами. Складає гетьманські повноваження у 1677 р. і переїздить до В¢ятки де буде воєводою.

ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (1841-1895) - літератор, публіцист, історик, філософ, політичний діяч. Виходець з дворянства з козацькими коренями. Закінчив Київський університет де й працював викладачем у 60-70-тi pp. XIX ст. Був активним учасником Київської громади. Репресований російською владою, звільнений з університету й у 1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував першу українську друкарню и політичний журнал "Громада". Один з засновників українського соціалізму. Прийнявши запрошення викладати у Софійському університеті Д. переїздить до Болгарії, там і проведе останні роки свого життя.

ЕМСЬКИЙ АКТ (1876) - таємний урядовий документ про остаточну заборону yкраїнської мови, письменства, видання та ввезення в межі України, надрукованих за кордоном видань: брошюр, перекладів, текстів до музичних нот. Е.а. забороняв ставити українські вистави та концерти українських пісень. Події першої російської революції XX ст. змусили царизм скасувати цей указ.

ЕНЕОЛІТ (мідно-кам¢яний вік) - ранній період в icторії людства, коли було освоєно людиною метал-мідь. Камінь ще існував, але мідь дала поштовх розвиткові виробництва: гончарству, металургії, металообробці. Розвивалось активно землеробство й скотарство. На території України Е. означений поч. IV - серединою III тис. до н.е., періодом існування племен трипільської, ямної та ін. археологічних культур.

ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1876-1939) - політик, публіцист, літературний критик та історик. Виходець з ciм'i священика. Закінчив Київський універстет в 90-х pp. XIX ст. і успішно займався літературною діяльністю. У політичній діяльності належав до ліберального крила національного руху. Був одним з лідерів РУП, заступником голови Центральної Ради, керував питаннями міжнаціональних відносин. Є. засудив переворот П.Скоропадського, але противився антигетьманському повстанню. Вчений працював в Українській АН, був віце-президентом ВУАН, але в сталінські часи був заарештований як керівник СВУ i ув'язнений на 10 років. Помер в одному з таборів ГУЛАГу в 1939 р.

ЖОЛКЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (1547-1620) - військовий та державний діяч Речі Посполитої. Займав посади коронного польного гетьмана та коронного канцлера. У 1596 р. жорстоко придушив козацьке повстання Г. Лободи та С. Наливайка. Намагався використовувати козацьку військову силу в інтересах Речі Посполитої.

ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ - військово-адміністративне утворення запорозьких козаків на півдні України (у дельті Дунаю) після знищення 3апорозької Січі у 1775 р. 3.с. проіснувала до 1828 року коли частина задунайців перейшла на сторону російської apмії. Решта козаків була знищена турками. У 1-й пол. XIX ст. військо йменувалось - Усть-Дунайське або Буджакське и нараховувало 7,5 тис. чоловік. Козаки займались прикордонною, карантинною, та митною службою. Основними населеними пунктами були Старокозаче, Білолісся, Михайлівка, Миколаївка-Новоросійська (зараз Одеська обл.) Перестала існувати 3.с. після реформи 1863р.

ЗАКУПИ - категорія феодально залежних селян у Київській Pyci та в Україні пізнього середньовіччя. "Руська правда" юридично закріплювала стосунки феодала та селянина, який брав щось у борг (гроші, зерно) і за це повинен був відробляти на користь феодала. Останній мав право фізично карати 3., але не мав права продати. 3., виплативши позичку міг звільнитись, що було дуже рідко. Частіше, не оплативши борг, 3. перетворювався на кріпака.

ЗАЛІ3НЯК МАКСИМ ІЄВЛЕВИЧ - один з керівників народного руху - Коліївщини (1768-1769). Проводив справедливу соціальну політику й господарське життя на Правобережжі. Заарешований російськими військами (у зв¢язку з Барською конфедерацією) i засланий до Сибіру. Є деякі факти, що свідчать про те, що 3. приймав участь у повстанні О.Пугачова (1773-1775). 3. є героєм багатьох легенд, дум, пісень.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ – козацька республіка, яка була створена на території Нижнього Подніпров¢я (за Дніпровими порогами). Утворена у першій половині ХVI ст. існувала до 1775 р., аж доки за наказом Катерини ІІ не була зруйнована російськими військами. До 3.с. відносилось місто-фортеця, землі та пасовиська. Мала свій територіальний та військовий устрій: козацьку раду, кошового отамана, курені та сотні. 3.с. мала суверенність, самостійність та військову силу. Часто piзнi держави та уряди, гетьмани використовували силу та авторитет 3.с. у своїx цілях. Активну роль 3.с. приймала у Визвольній боротьбі українського народу сер.ХVII ст. та протягом столітть вела боротьбу проти турецько-татарської arpecii.

ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) - Українська держава утворена на Західно-Українських землях під час розпаду Австро-Угорської імперії. Проголошена 13 листопада 1918 р. До ЗУНР увійшли Галичина, Буковина та Закарпаття. Президентом був обраний Є. Петрушевич, вищим органом влади була Українська Національна Рада. Виконавча влада належала Державному Секретаріатові, збройні сили - Українська Галицька Армія (УГА). ЗУНР виступила ініціатором злуки з УНР, яка сталася у січні 1919 р., але фактично залишилась формальним актом. Після окупації Польщею західно-українських земель у 1919р. перестала існувати.

ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР (1649) - укладений у ході Визвольної війни козацько-гетьманським керівництвом та польським урядом 8 серпня 1649 р. За цими угодами зберігалися вольності війська Запорозького, встановлювався реєстр 40 тис., розповсюджувалась влада гетьманської адміністрації на три воєводства - Київське, Брацлавське та Чернігівське. Однак польське панство повертало в решті України свої маєтності. Це визвало нову хвилю козацьких повстань.

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО - система установлених норм та правил, не записаних та не фіксованих, але знаних i усвідомлених усіма членами суспільства. У Київскькій Pyci існувало до "Pycької правди" Ярослава Мудрого й паралельно з нею. Поступово оформлювалось в писане право. На прикладі 3апорозькоі Січі існували неписані "права i звичаї" не санкціоновані державою.

ЗЕМСТВА - органи місцевого самоврядування у Pociї, існували й в Україні (з 1864 у Лівобережній та Південній, а з 1911 - в Правобережній Україні). Розпорядчі функції виконували земські зібрання, а виконавчі - земські управи. Земства контролювали питання місцевого господарства, медицини, народної освіти, ветеринарної служби, зв¢язку, статистики тощо. В 3. обирались по куріям за становим, конфесійним та майновим принципом. Часто в 3. діяли представники ліберальної інтелігенції, з прогресивними поглядами, що поліпшувало соціальну сферу та підштовхувало уряд до прогресивних реформ.

ЗОЛОТА ОРДА - феодальна держава утворена монголо-татарами у XIII ст. Засновником її був хан Батий. Територія 3.о. охоплювала Сх. Сибір, Сер. Азію та територію Сх. Європи до Подністров¢я. Землі Київської Pyci були у васальній залежності від 3.о., сплачували данину. 3.о. була поліетнічною, відсталою у культурному відношенні. Через сепаратизм окремих ханів, визвольні повстання підкорених народів 3.о. на початку ХVI ст. перестає існувати.

ІГОР (?- 945) - великий князь київський з 912 р. Проводив дуже невдалу політику по відношенню до Візанії (походи 941, 944 pp. закінчились поступками Константинополю). Підкорив племена древлян, уличів, уклав мир з печенігами. Вбитий древлянами у 945 р. під час повстання.

ІМПЕРІЯ - велика держава, на чолі якої знаходиться імператор, монарх. Як правило для І. характерний колоніалізм. Українські землі тривалий час перебували у складі І. Російської та Австро-Угорської. Уряди цих І. викорінювали національну самобутність та людську гідність.

ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС - найдавніше староруське літописне зведення, укладене в Україні на початку ХV ст., в якому викладено історію Київської Pyci. Поділяється на три частини: "Повість минулих літ" (доводить до 1117 р.). Київський літопис (від 1118 до 1199), та Галицько-Волинський літопис (від поч.ХІІІ ст. до 1292).

КАЛНИШЕВСЬКИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ (1691-1803) - останній кошовий отаман Запорозької Cічі (Нової). Родом з козацької старшини м.Ромни. Обирався на вci козацькі посади від походного полковника до кошового осавули, судді та кошового отамана. Пікся про колонізацію козацької території, розвиток господарства та торгівлі. Будував на Cічі церкви та собори, збирав церковні книги. Приймав активну участь у російсько-турецькій війні 1768-1674 pоків, за що царем був нагороджений золотою медаллю на Андріївській стрічці. Захищав права запорожців від зазіхань російського уряду, за що після розгрому Cічі був засланий у Соловецький монастир. Проживши 112 років там i помер.

КАПНІСТ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ (1758-1823) - письменник та громадський діяч. Народився на Полтавщині у дворянській ciм’ї, що мала козацькі коріння. Займав посади предводителя дворянства Київської губернії, генерального судді, директора народних училищ, маршала дворянства Полтавськоїі губернії. Був членом просвітницького гуртка, виступав проти закріпачення селянства, ініціював ідею відновлення українського козацтва. Товаришував з декабристами - П. Пестелем та С. Муравйовим-Апостолом.

КАРМАЛЮК (КАРМЕЛЮК) УСТИМ ЯКИМОВИЧ (1787-1835) - національний герой, "український Робін Гуд". Очолив повстанський рух на Поділлі направлений на напади на панські маєтки, пограбування їx та роздачу багатств бідноті. Апогей боротьби - 1830-1835 роки, коли у pyci приймало участь 20 тис. чоловік i було здійснено більше 1 тис. нападів. Царизм неодноразово К. засуджував до каторги, але той втікав з Сибіру.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА - автономна територіально-адміністративна одиниця у складі Чехословаччини, утворена 8 жовтня 1938 р.. Проголошення нeзaлeжнocтi К.У. у березні 1939 року, співпало з вторгненням угорських військ на територію краю, після чого К. У перестала існувати.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ - один з перших вищих навчальних закладів в Україні, та й у Сх. Європі. Бере свій початок з 1631 р., коли за митрополита П. Могили Лаврська та Братська школи були об"єднані у колегіум, а згодом у К.-М.а. Із стін її вийшло чимало видатних вчених, державних діячів, козацьких старшин, церковних ієреїв. У 1817 р. академію було закрито.

КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО (ще братство) - політична, таємна, національна та патріотична організація, створена у Києві (1845-1847). Засновниками були викладачі та студенти Київського університету: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров та ще 9 oci6 (також Т.Шевченко). Співчуваючих та контактуючих було за 100 чоловік. Основною метою К.-М. т. було досягнення державної незалежності України у федеративному союзі незалежних слав"янських держав. Братчики прагнули скинути самодержавство та кріпацьке ярмо. "Книга буття українського народу" - програмний документ товариства. Громадську роботу братчики проводили у руслі освіти народу, видавали популярні книжки, створювали початкові школи. Царизм покарав братчиків (12 чоловік) засланням та Т.Шевченка віддав у солдати.

КІМЕРІЙЦІ - ipaномовні племена, які сформувалися у ІХ-VIII ст. до н.е. на території Нижнього Поволжжя. 3 цим етносом пов"язані також групи прийшлого населения з території сучасного Казахстану та Південного Сибіру. Активно використовували природні ресурси східно-европейських степів, займались скотарством - конярством (греки їx називали "споживачами кобилячого молока"). Самостійне існування К. закінчується VI ст. до н.е., після чого вони асимілюються 3i скіфами.

КІШ - центральний орган управління Запорізької Ciчі. Відав питаннями адміністрації, фінансів, козацького суду.

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ - співробітництво з фашистськими загарбниками в захоплених ними країнах під час Другої світової війни. В Україні на перших порах війни на шлях К. стала ОУН, яка намагалась за допомогою німців здобути право України мати свою незалежність. Однак, згодом, усвідомивши помилковість таких дій, перейшли до збройної боротьби УПА проти гітлерівського режиму та радянської влади.

КОЛЕКТИВІ3АЦІЯ - один з напрямків соціалістичного будівництва в СРСР у аграрному секторі економіки. Політичний курс проголошено у листопаді 1929 р. ЦК ВКП(б). Основними методами запровадження К. були введения продрозкладки та надзвичайщини у хлібозаготівлях з 1928 по 1932 pp., розкуркулення різних прошарків населения, знищення селян середняків-одноосібників (становили 2/3 сільських господарств). У наслідок насильницькоі К. було усуспільнено 70% селянських господарств до 1932 р.. К. стала причиною голодомору 1932-33 pp.

КОЛЕКТИВНИЙ СЮЗЕРЕНІТЕТ - спільне управління слов"янською державою - Київська Русь, за часів и роздробленості. Основні питания в державі вирішувались на колективних з"іздах князів, нащадків Рюрика.

КОЛІЇВЩИНА - народне визвольне повстання гайдамаків в Правобережній Україні проти панування поляків (1768-1769). Повстанці боролись проти кріпацтва та панщини, релігійних утисків. Учасники К. прагнули и до об"єднання Лівобережної та Правобережної України. Керівником повстання був М.3алізняк, І.Гонта та П.Уласенко. Поляки та Російський царизм люто розправились з повстанцями.

КОЛОМАЦЬКІ СТАТТІ (1687) - україно-російська угода, укладена на козацькій раді 25 липня на р.Коломак, під час обрання гетьманом І.Мазепи. Договір був обмеженням та поступками царатові, Україна втрачала економічну, соціальну та зовнішньо-політичну самостійність. У гетьманську столицю вводились стрілецькі полки, заборонялось вести торгівлю з Кримом та в Московії, обмежувався козацький реєстр, наголошувалось на злиття Українського народу з російським.

КОНОВАЛЕЦЬ ЄВГЕН (1891-1938) - військовий та політичний діяч. Студентом Львівського університету, активно працював у громадах та просвітницьких організаціях. 3 1918 по 1919 роки - командир Українських Січових-Стрільців (командир дивізії, корпусу, армійськоі групи). Після саморозпуску С.С. перебував у польському таборі для інтернованих. К. інцііатор створення УВО (1921) та ОУН (1929).

КОРЕНІЗАЦІЯ - національна політика більшовицької партії в 20-30-ті роки направлена на розвиток та заохочення серед керівництва республік СРСР розвитку національних культур, підготовки та висування кадрів корінної національності у партійному та державному апараті. К. сприяла діяльності навчальних та культурних закладів, виданню газет, журналів тощо, мовами корінних національностей. В Україні політика К. знайшла таку форму як українізація.

КРЕВСЬКА УНІЯ (1385)- державно-полігичний союз Польського королівства i Великого князівства Литовського оформлений у м.Крево (Білорусія). За умовами унії Литовський князь Ягайло за руку Ядвіги, спадкоємиці польського короля, сідав на польський престол, зобов"язавшись прийняти католицизм, передати на користь польської корони литовську казну, території, включаючи Литовську та Руську (білоруські та українські). Умови К.у. вже з 1386 р. почали виливатися в життя, але знайшли сильну протидію з боку литовських бояр та слов"янської знаті.

КЮЧУК-КАЙНАРДЖІЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР (1774) - укладений між Pociєю i Туреччиною у невеличкому селі в Болгарії після російсько-турецької війни 1768-1774 pp. За договором до Pocii відійшли південні Українські землі, що забезпечувало їй право вільного мореплавства на Чорному мopi. Визнавалась незалежність Кримського ханства від Туреччини i протекторат Pociї над Молдавією та Волощиною.

"ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ" (1529, 1566, 1588) - кодексові закони Литовської держави мали назву Литовського статуту. Литовські статути були кодексом законів феодального права. У них все населения поділялося чітко на дві нерівноправні групи. Перша група - панівний клас - феодали (княжата, панята, шляхтичі, магнати), які мали всю повноту влади. Другу, нижчу групу становило феодально єксплуатоване населения, права якого поступово зменшувалися i більша частина якого перетворювалася на кріпаків. До цієї групи належали тяглові селяни, ремісники та ін. Литовськими статутами користувалися в судах України, особливо Правобережної не тюльки в XVI, а часто i в XVII-XVIII ст.

ЛЮБЕЧЕСЬКИИ 3'Ї3Д КНЯЗІВ (1097) - перед загрозою з боку половців князі роблять спроби залагодити справу миром й припинити усобиці. Для чого, скликають князівські з'ізди. Першим з таких з"їздів був з"їзд 1097 р. у Любечі На ньому було визнано принцип, за яким кожний князь мусить володіти своєю вотчиною, тобто землею, виділеною йому батьком, i не посягати на землі інших ккнязів. Це узаконювало роздроблення Давньоруської держави на окремі спадкові князівства.

ЛЮБОВ ДО ІСТИНИ (1818 - 1819). — масонська ложа, яка діяла у Полтаві. Вона основний наголос робила на національні проблеми України. Серед її членів були відомі Українські діячі І. Котляревський, В. Капшет, В. Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху П. Пестель, М. Орлов i М. Бестужев-Рюміи. Чутки про ложу дійшли до Петербурга, i цар Олександр І закрив її особистим указом.

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ (1569) — польський король Сигізмунд II Август скликав спільний сейм (парламент) у Любліні на якому польська шляхта виступила з проектом повної інкорпорації литовських провінцій до Польщі що викликало різкий протест литовців (з українцями i білорусами), i Сейм затягнувся на кілька місяців. Аби схилити на свій бік литовських депутатів, король у цей час надав деякі привілеї шляхті Волині, Київщині i Поділля, а непокорним пригрозив суворими репресіями. Врешті унія була укладена. Згідно Люблінської yнії створено спільну державу — Річ Посполигу, на чолі якої стояв один державець, що мав титул короля польського та великого князя Литовського. Єдиними для Литви й Полыщі мали бути сейм i сенат, а також окремі польські феодали діставали право володіги землями в Литві, а литовські — в Польщі. Після Люблінської унії більшість українських земель опинилися в складі шляхетськог Польщі

МАЛОРОСІЯ — назва України з середини XVII ст. у офіційних актах царської Pociї.

МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ (1722-1727) — російський цар Петро І 29 квіня 1722 року видав Указ про створення Малоросійської колегії. У ньому говорилося, що оскільки в судах, збиранні податків i взагалі, в управлінні Гетьманщини багато непорядків, цар наказав заснувати із 6 штаб-офіцерів російських полків, розташованих в Україні, колегію, на чолі з президентом — бригадиром, яка и стала вищим судовим, контролюючим органом краю.

МАРКСИЗМ — це філософське та соціально-політичне вчення, засновником якого був К. Маркс у співдружності зФ. Снгельсом. Марксизм — теорія про революційне перетворення природи та суспільства, виникло в 40-х pp. XIX ст.

МАСОНИ — члени релійно-філософського товариства, котре виникнуло в XVIII ст. в Англії, згодом i в інших країнах. Це організація правлячих кіл. Вона існувала й в Pociї (Санкт-Петербурзі) i в Україні (Киеві, Полтаві та інших містах).

МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ (1596-1647) — митрополит Київський i Галицький (1632-1647). Biн був меценатом i покровителем наук i мистецтв, заснував Київську колегію. Його зусиллями и коштами були вперше грунтовно реставровані Софіївський собор й багато споруд Киево-Печерського монастиря. Могила був чудовим оратором i полемістом. Його перу належить кілька книжок релігійно-філософського змісту: "Євангеліе учительне" та "Анфологіон" в яких обгрунтовувалося верховенство православної церкви на Україні i доводилась антинародна суть уніатства.

МОНАРХІЯ — єдиновладдя, форма державної влади, в якої вища влада належить одному голові держави, спадковому монарху. Але монархії розрізняють — необмежену (абсолютну) и конституційну — обмежену парламентом. В сучасний період існують держави з конституційною монархією.

МОСКВОФІЛЬСТВО (1848) — народилось під час революційних подій 1848 р. Москвофіли робили ставку на російську династію Романових. Це були прибічники русифікації України.

НАТО (1949) — North Atlantic Treanty Organization (Організація Північно-Атлантичного Договору). Це войськово-політичний альянс. Він був заснован з ініціативи Північних Штатів Америки 4 квітня 1949 року в Вашингтоні. В нього ввійшли США, Англія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ісландія (12 держав). В 1952 р. до НАТО приєдналися Греція i Турція, а в 1955 році ФРН, в 1982 р. — Іспанія, 1998 р. — Польща, Угорщина, Чехія. НАТО має об'єднане військове командування. Вищим органом НАТО є сесія наради, Генеральний секретар. Штаб НАТО знаходиться в Брюселі.

НАРОДОВЦІ — це передова Українська інтелігенція, яка прагнула до національного відродження, не знаходила підтримки з боку москвофілів в боротьбі проти загрози полонізації.

НАРОДНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ (НУП) (1902) — відокремилась від Революційної Української партії, але в умовах зростаючої революційної хвилі прийшла в занепад.

НАЦІОНАЛІ3М — психологія, ідеологія, світорозуміння й політичне звеличення своєї нації над іншими. Він виступає й як великодержавний шовінізм i як місцевий націоналізм.

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) (1921-1929) — в 1921 р. відбувся перехід від політики "военного комунізму" до НЕПу, дозволялася певна лібералізація i децентралізація економіки, вільний ринок, який сприяв розвиткові приватної ініціативи. Для України це був значний крок уперед. НЕП дав свої результати. Селянські господарства швидко підвищували продуктивність. Виробництво предметів споживання, також сягнуло довоєнного рівня.

ОКУПАЦІЯ — тимчасово зайната територія однієї держави силами іншої.

ОПРИШКИ (1529) — народні борці проти феодального и національного гноблення в Галичині, на 3акарпатті и Буковині. Назва походить від латинського слова "opreser" (знищувач, утискувач) i пов'язана з тим, що вони винищували, утискували шляхту, орендаторів, багатіїв, католицьких та уніацьких священників. Вони виступали невеликими загонами, застосовуючи партизанську тактику несподіваних нападів.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН) (1929) — у Відні була створена ОУН. ЇЇ метою проголошувалася розбудова незалежної держави, в якій мали бути об'єднані вci Українські єтнічні землі. У 1938 р. керівник ОУН Є.Коновалець був убитий. Напередодні другої світової війни кількість членів ОУН становила до 20 тис. У органазації було дві фракції, які очолювали А. Мельник і С. Бендера. Фракція А. Мельника орієнтувалась на нацистську Німеччину. 3 ініціативи А. Мельника були створені Українські частини "Нахтігаль" i "Роланд". Командування вермахту використовувало їx для каральних дій. С. Бендера вимагав, щоб ОУН створила підпільну армію. Головним ворогом він вважав рядянський режим. Після нападу Німеччини на Радянський Союз С. Бендера добився підтримки нацистського уряду. Восени 1942 р. ОУН створила Українську повстанську apмію (УПА), яка на початку 1944р. налічувала до 100 тис., вона вела відкриті бої проти радянських партизан i регулярних військ Радянського Союзу.

ОРЛИК ПИЛИЛ (1672-1742). Найближчий прибічник Мазепи. Він був генеральним писарем гетьмана Мазепи. Після разгрома шведського війська Орлик разом з Мазепою втік до Бендер. По смерть Мазепи у травні 1710 р. він був проголошений “гетьманом” — без війська, землі и народу. П. Орлик був автором "Пакти i Конституція прав i вольностей Запорозького війська".

ПАНСЛАВІЗМ — ідея об'єднання славянських народів під владою російського царя наприкінці XVII — на початку XIX ст.

ПАНЩИНА — здійснення повинностей і виплата податків селянами на користь феодала.

ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ (1979-1929) — у 1905 р. був одним з лідерів УСДРП, редагував газету "Слово", у 1912 р. — журнал "Українская жизнь", що виходив у Mocквi. У 1916 р. працював помічником уповноваженного на Західному фронті. У червні 1917 р. було створено перший український уряд — Генеральний секретаріат, генеральним секретарем військових справ був Петлюра С. В. У листопаді 1918 р. була створена Директорія, в яку входив Петлюра. Петлюра вів воєнні дії проти Радянської Pocii у 1918-1920 p.p. Після поразки Директорії Петлюра С. В. емігрував у Польщу, а потім у Францію, де у 1926 р. був вбитий.

ПЕРЕБУДОВА — оновлення соціально-економічного, суспільно-політичного й культурного життя в Україні, національного відродження радянського народу. Це новий шлях творіня майбутнього народу, відродження нації, початок якого з 1991 р.

ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ (1654) — після Переяславської Ради з'явилися документи "Статті" Богдана Хмельницького, які визначали становище України i характер взаємовідносин її з Россією. Статті з 11 пунктів з Указами Царя i жалувані грамоти — це повний текст договору між Українською державою i Pocією.

ПОЛОВЦІ — кочові племена, які мешкали в прикордонних з Киівською Руссю степах. Вони спустошували українські землі, разгромили руські війська під Триполем, на р. Желяни и в інших місцях. У цих умовах 7 руських князів об'єднали свої дружини i в 1103 р. вщент розгромили половців на р. Самарі. В битві загинуло понад 20 половецьких ханів. У 1107 р. Київський князь Святополк i переяслівський Мономах завдали поразки половецьким ордам Бокана и Шарукана під Лубнами, а в 1113 р.— на р. Донець.

ПРОСВІТА (1868) — заснована у Львові. Це культурно-просвітницьке товариство, яке видігравало чималу роль в духовному відродженні українського народу. "Просвіта" існувала в Києві, Чернігові, Одесі та інших мicтax України.У ній активно прцювали М. Коцюбинський, Леся Українка. "Просвіта" сприяла виданню книг i газет українською мовою. Вона організовувала бібліотеки в селах.

РЕВОЛЮЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ (РУП) (1899) — вона була проголошена у Харкові. Своєю метою РУП ставила створення політичної незалежності України. Вона вважала головною рушійною силою майбутньої революції селянство.

РЕЄСТРОВЕ КОЗАЦТВО (1524) — польський король Сигізмунд Ш доручив Киівському намістнику Полозовичу й Чорнобильському державцю Кмитичу створити в Середньому Подніпров’ї з місцевих жителів військо чисельністю до 2 тис. чол. Вони мали служити переважно на перевезеннях i охороняти литовські володіння. Але це розпорядження короля не було виконано і тільки в 1572 р. король Сигізмунд-Август видав універсал про формування найманного загону 300 чол., які мали перебувати на державному утриманні. 3араховані на службу козаки вписувалися до реестру (списку), звідци и дістали назву реестрових. Так було покладено початок реестровому козацтву.

РЕНЕСАНС — відродження в культурному i ідейному розвитку країн Європи у XV-XVI ст. В Украіні в архітектурі XVI ст. особливо було відчутне европейське відродження. До споруд, на яких позначився вплив ренесансу, слід віднести ратушу та Успенську церкву у Львову замки в Перемишлі, Староконстянтинові, Бучачі та інших містах.

РЕПРЕССІІ — наприкінці 20-30-х pp. відбулись масові репрессії. Вони були спрямовані не лише на інтелігенцію, робітників, селян, а й на службовців, апаратних працівників, членів компартії, військових. Загинули вci 17 наркомів Українського уряду. Репрессіі зазнали 37 % членів КП(б)У, тобто 170 тис. чол., 150 чол. командного складу військових вищого рангу.

РЕФОРМАЦІЯ — (лат.— перетворення, виправлення) — широкий антифеодальний и антикатолицький рух в Європі в першій половині XVI ст. цей рух мав на меті зірвати з феодальних відносин "ореол святості". Ідеологи реформації заперечували верховну владу римського папи, вимогали створення національних церков i богослужіння національною мовою, проти культу святих, проти церковного землеволодіння. В Україні в XVI ст. широкого реформаційного руху не було, бо буржуазні елементи були слабкими.

РУЇНА — після смерті Богдана Хмельницького в Україні почався період "руїни". Україна розділилася на Лівобережну i Правобережну. Хаос, безладдя, постійні війни, заколоти, переходи гетьманів i старшин з російського боку до польського i навпаки, втручання в українські справи, крім поляків та росіян, ще и татар i турків, — все це були характерні риси періоду так званої "Руїни". У другій половині XVII ст. здобутки часів Хмельничини були значною мірою втрачені.

РУСЬКА ПРАВДА — збірник законів. Давньоруське право стояло на сторожі інтересів князя та його адміністраццї, дружинної знаті, пізніше феодалів — землевласників. Разом з тим "Руська правда" утверджувала в судовій системі більш цивілізовані стосунки, обмежуючи кровну помсту, а пізніше ii заборонила.

РУСЬКА ТРІЙЦЯ (1832) — у Львові виник гурток прогресивної інтелігенції. Його утворили вихованні Львівського університету Маркін Шашкевіч, Іван Вагілевич та Яків Головацький. Група членів гуртка проголосила метою перетворення української народної мови на справжню літературну. "Руська трійця" намагалась поширювати українські історичні традиції, фолькльор, ідеї об'єднання українських земель. 3 цією метою у 1834 р. був підготовлений до друку альманах "Зоря", видання якого заборонила цензура. В 1837 р. побачив світ альманах під назвою "Русалка Дністрова".

РУСЬ — мае чотири основних значення: етнічне — “русь” — народ, племя, тоще;

соціальне — “pycь” — суспільний порядок або стан; географічне — “русь” як територія, земля; політичне — “русь” як держава. Русью називалася уся територія, яку населяли руські люди, тобто східні слов'яни. Цим же словом назвали — “Руська земя” и Давньоруську державу.

РЯДОВИЧІ — одна з категорій залежних селян у Київській Pyci, які працювали на феодала по договіру (ряду), а звідти їx назва — "рядовичі”. Коли рядовичі помирали, не виконавши термін договору, його повинна була виконувати родина померлого.

САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ (? - 1690) — гетьман Лівобережної України в 1672-1687. Вів тривалу й запеклу боротьбу з гетьманом правобережноі України П. Дорошенком. У 1674 р. його військо разом з російським здійснило великий похід на Правобережну Україну, наслідком якого було приєднання десяти розташованих полків до Лівобережної України. Старшинська рада в Переяславі проголосила Самойловича гетьманом i Правобережної України. У 1687 р. він взяв участь у невдалому поході російського війська під командуванням князя Голіцина до Криму. Мазепа цим вміло скористався, добився усунення Самойловича и посів його місце. Самойловича було арестовано и зіслано до Тобольска, де він і помер у 1690 р.

САРМАТИ - кочові племена, які прийшли з Дону на Приазовьє, Північне Причерномор'є, їх називали Сарматами. Частину скіфів вони витисли в Крим і на Дунай, інших підкорили.

САТЕЛІТ — співучасник, людина, або держава, котра виконує чужу волю. Держава підлегла іншій сильнодіючій державі.

“СІЧ” (1900), “СОКІЛ” (1898) — спортивно-пожежні товариства, які стали зародком маибутнього українського війська.

СКІФИ — племена, які прийшли зі Сходу. Вони панували в VII-VIII ст. до н.е. у степових районах Північного Причерноморья, а також у Криму. Скіфи поділялись на кочовиків і землеробів. У скіфських племен з'являються ементи державності.

СКОРОПАДСЬКИЙ ІВАН ІЛЛІЧ (1646-1722) — після втечі Мазепи до Карла XII на козацькій раді в Глухові Скороподського обрано гетьманом. Він очолив Українські козацькі полки, що допомогли російській армії розбити шведів під Полтавою.

СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ (і873-і945) — влггку і9і7 р. вш украішзував 34-й армійський корпус на Гйвденно-Захщному фрокл (40 тис. солда-пв и офщерів). У і9і8 р. П. Скоропадський став головнокомандуючим i очолив гетьманську державу УкраГн^ У і9і9 г. був усуненД втік у Имеччину до инцясвогожиття.

СМЕРДИ — категорія залежних селян Киівськоі Pyci. Вони працювали на феодала. ГПсля смерп ix майно переходило до феодала. Якщо не було чоловічоі ста-л.

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) (7 грудня 1991) — у беловезьській пущі під Брестом зібрались лідери Білорусі (С. Шушкевич), Poccii (Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук). Результатом ix переговорів стало підписання угоди про створення СНД. Три держави, які підписали союзний договір 1922 р., заявили, що СРСР як держава — суб'ект міжнародного права i геополітична реальність — припиняе свое існування. Утворюється Співдружність Незалежних Держав. Кожна з них забезпечує своїм громадянам piвні права i свободи, визнає i поважає територіальну цілісність інших членів співдружності, недоторканість існуючих кордонів, гарантує їхню відкритість, свободу пересування i передачі інформації.

СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) (1914) — соціалісти-емігранти з Наддніпрянщини — В. Дорошенко, О. Скоропис-Йолтуховський, Д. Донцов, А. Жук, М. Меленевський, М. 3алізняк створили у Львові “СВУ” яка своєю метою проголосила відродження самостійної української держави. Для досягнення цієї мети його діячі встановили тісні зв'язки з урядовими колами Німеччини та Австрії. Від них “СВУ” регулярно отримувала матеріальну допомогу, що вважалось державним боргом майбутньої Української держави. “СВУ” діяла у Відні, де призупинила свою діяльність наприкінці червня 1918 р.

СТАЛІНЩИНА - командно-адміністративна система, зосередження влади в руках однієї людини - И. В. Сталіна.

СТРАЙК — одна з основних форм боротьби робітничого класу, трудівників за задоволення економічних i політичних вимог.

СЮЗЕРЕНІТЕТ — верховне право великого феодала, княза у відношенні до васалу, верховне право однієї держави до іншої.

ТОВАРИСТВО ОБ'ЄДАННИХ СЛОВ'ЯН (1825) — воно налічувало близько 60 членів, вело переговори с Південним товариством i домовилось про входження до його складу.14 грудня 1825 р. декабристи Північного товариства підняли повстання, оскільки ще 13-го грудня було заарештовано керівника цієї організації Павла Пестеля, а посланець їз Санкт-Петербурга прибув на Україну з запізненням. Однак декабристи були сповненні рішучості продовжувати боротьбу. Але 3 січня 1826 р. повстання й на Україні було придушене урядовими військами.

ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП) (1908) — виник міжпартійний блок буржуазних національних партій — ТУП. До його складу ввійшли колишні члени Української радикально-демократичної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, Украінської народної партії, представники автономних "громад" в Москві, Петербурзі та інших міст Pocii. Це була суспільно-політична організація, в яку увійшли М. Грушевський, С. Єфремов, В. Винниченко, С. Чикаленко та інші.

ТРАНСНІСТРІЯ — територія між р. Прутом i р. Південним Бугом, яку займали Молдова, Одеська та Миколалвські області, окуповані румунськими військами в 1941 -1944 p.p.

ТРЕТІЙ РИМ — політична теорія в період утворення Россійської централізованої держави i обгрунтування її самостійності. Думка про Москву як про новий центр вперше прозвучала в "Изложении пасхами" митрополита 3осіми (1492 р.), виражена в російському хронографі 1512 р. особливо в посланняї псковського ченця Филофея. По його словам "вся христианские царства... сводилися во Российское царство, два Рима падали, а третий (Москва) стоит". Ця теорія є відбиття великодержавної ідеології "Третій Рим": два Рима — Рим i Візантія — загинули, а третій Рим — Москва — буде стояти вічно. Москва — є спадкоемцем Києва i їй повинні належати вci землі, які входили до складу Києвської Русі в данний час. Ідеологи національного відродження України, теорії "Москва — третий Рим" протиставили ідею: "Киев — другий Єрусалим". Цю ідею проголосили в 1622 р. Київський митрополит Иов Барецький, а в 1633 р. — митрополит Киівський i Галицький Петро Могила, а також вчений i письменник Феофан Прокопович.

УКРАЇНА — в XII ст. з'явився термін "Україна", який стане синонімом українських земель. На прикінці XII - на початку XIII ст. “україною” називали різні території Південно-3ахідної Pyci. 3 часом назва "Україна" поширюється на вci інші українські землі.

УКРАЇНІЗАЦІЯ (див. коренізація) — в квітні 1923 р. XII з'їзд РКП(б) проголосив политику "коренізації", яка передбачала залучення представників корінних національностей до партіїi та державного апарату, застосовувти національну мову у партійній роботі, адміністрації, освіті, видавничій справі, пpeci. Українізація — державна політика в сфері культури i мови.

УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА) (1918) — командуючим був генерал М. Омелянович-Пасленко, а начальником штабу призначено полковника С. Мишковського. УГА налічувала 30 тис. чоловік. На початку 1920 р. вона увійшла до складу Червоної apмії, коли Галичину окупувала Польща.

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) (1920) — утворена в Празі для продовження збройної боротьби проти польських окупантів. Очолив УВО полковник Є. Коновалець. Спочатку УВО була суто військовою організацією, яка вела підготовку до майбутнього антипольського повстання.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР (УНЦ) (1931-1932) — був сфабрикований органами ДПУ проти вчених Академії наук України — М. Грушевського, М. Яворського та інших, звинувативши в пропаганді буржуазного націоналізму та знищенні Радянської влади.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПЦ) (1919) — всеукраїнська православна церковна рада 11 жовтня 1921 р. скликала Всеукраїнський церковний собор у Києві, який проголосив автокефаліюо та обрав В. Липківського митрополитом Української автокефальної православної церкви. Патріарх Московський и всія Pyci Тихон оголосив УАПЦ незаконною, тому закордонні патріархи відмовились її визнати. В 1930 р. припинила свою діяльність.

УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІАЛІ3М — у другій половині XIX ст. члени Киівської громади М. Зібер, С. Подолинський першими у Pocii i Україні популяризували економічну теорію марксизму, використали основні положения цiєї тeopiї, аргументували свої власні погляди на розвиток природи, суспільства та промислове виробництво України. Найпослідовніше вираження курс на поєднання соціалізму з національною справою знайшов у політичній думці іншого лідера Київської громади М. Драгоманова. Український соціалізм у драгоманівській версії має загальногромадський, етнічний характер став головною ідеологіею українського руху другої половини XIX початку XX ст.

УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА СПІЛКА (УСДС) (1904) — її лідерами були М. Меленевський i А. Скоропис-Йолтуховський. Вони хотіли, щоб партія представляла ycix робітників України, незалежно від їx національності і приєдналися у 1905 р. до російських меншовиків на правах автономної організації.

УКРАЇНОФОБІЯ — вороже ставлення до української культури, традицій, мови і т.д.

УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ — документи, які носили характер маніфестів.

ФЕДОРОВ ІВАН (1525-1583) — у 1572 р. перебрався до Львова, де заснував друкарню. Він у 1574 р. надрукував "Апостола", а також “Буквар”. Цi книжки поклали початок книгодрукуванню на Украіні. Помер у 1583 р. у Львові.

ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ (1856-1916) — письменник, поет, вчений, публіцист, суспільний діяч, революціонер-демократ. Biн був автором творів з icтopiї та теорії літератури, наукових творів з економічної тeopiї i аграрного питания.

ФІЛЬВАРОК — невеликий польський феодальний маєток, або хутір в 3ахідній Україні в XVII-XVIII ст.

ХОЗАРИ — тюркомовні народи, які зявилися у східній Європі в VII ст. Вони мешкали у західному Прикаспії, північному Кавказі, Приазов'і та частині Криму. У 964-965 pp. Хазари були знищені великим Київським князем Святославом Ігоревичем.

ХЛОПОМАНИ — в 50-60 pp. XIX ст. молоді українські студенти i інтелігенція безмежно вірні своєму народові. Керівником хлопоманів був студент Київського університету В. Антонович, пізніше відомий український історик.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН (3іновій) МИХАЙЛОВИЧ (1595-1657) — очоливши Визвольну війну Хмельницький виявив себе вмілим i досвідченим полководцем. Одержав багато славних перемог над польсько-шляхетськими військами. До iсторії военного мистецтва увійшли переможні битви біля Жовтих Вод, Пилявців 1648 р., поблизу Зборова 1649 р. i, особливо, біля Батога 1652 р. Після входження України під протекторат Pociї в 1654 р. Хмельницький залишався на чолі козацтва. В 1657 він помер.

ХМЕЛЬНИЧЧИНА — це майже десять років перманентної козацько-польської війни на чолі Б. Хмельницького. Це був найвидатніший період української icторії, козацько-гетьманської держави. Саме Хмельницький підняв свій народ з занепаду, наклав відбиток свого творчого духу на всю наступну українську icторію.

ХОДІННЯ В НАРОД — одна з форм революційної пропаганди народників. Масове "ходіння в народ" в Україні почалося восени 1873 р. Ураїнські народники читали селянам заборонену літературу й вели з ними бесіди на революційні теми. Вони брали з собою російську та українську літературу насамперед "Гайдамаки", "Швачка Т. Г. Шевченко, а також твори М. Вовчка, і Котляревського та іших.

ХРЕСТОВІ ПОХОДИ — у XIII ст німецькі рицарі Тевтонського ордену чимало разів нападали на словянські землі, але їм давали рішучий опір.

ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (березень 1917 - початок 1918) — представницький орган української демократії, очолив національно-визвольний рух в Укpaїнcькиx губерніях. Головою Ц. Р. був лідер всеукраїнського руху за національне відродження профессор М. С. Грушевський.

ЧОРНА РАДА (1663) — була скликана Чорна Рада під Чигирином. Рада проходила дуже бурхливо, навіть із застосуванням зброї, i закінчилася перемогою Брюховецького, якого визнали гетьманом. Гетьман Лівобережжя Брюховецький усунув всю старшину и замінив її своїми прихильниками.

ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ (1814-1861) — геніальний поет i революціонер-демократ, відіграв величезну роль у формуванні національної самосвідомості українців. Поетичні твори, написані Шевченком, насичені революційним пафосом. Головна книга поета "Кобзар" видана українською i російською мовами.

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ (978-1054) — великий Київський князь. 3 ім'ям Ярослава пов'язаний розквіт давньоруської культури, писемності и наукових знань. За любов до книжек i науки його прозвали Мудрим. Талановитий державний діяч доклав зусиль до створення писаного зведення законів — Pycької Правди. Він розбудував i укріпив Київ. Широкі міжнародні контакти Pyci Ярослава підтверджуються численними шлюбами членів родини з представниками правлячих династій Заходу Ярослав помер у віці 76 років.