Закон України. Про реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізацію Фонду оплати праці

Про реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2—3, ст. 11; 2012 р., № 12—13, ст. 82; зі змінами, внесеними законами України від 6 вересня 2012 року № 5209-VI і від 16 жовтня 2012 року № 5455-VI):

у частині першій статті 1:

у пункті другому слова “та членів їхніх сімей” виключити;

у пункті четвертому слово “сімнадцяти” замінити словом “вісімдесяти”

доповнити пунктом 12 в наступній редакції:

«12) основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору із оформленням трудової книжки та занесенням до неї запису про працевлаштування.»;

у частині першій статті 4:

у пункті четвертому слова «та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності» виключити;

пункт 5 викласти в наступній редакції:

«5) особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;»;

у пункті четвертому частини другої статті 6 після слів «подавати звітність» доповнити словами «та сплачувати»;

у частині першій статті 7:

у пункті 1:

в абзаці першому після слів «нарахованої заробітної плати» доповнити словами «кожній застрахованій особі»;

в абзаці другому після слів «грошового забезпечення» доповнити словами «кожної застрахованої особи»;

пункт 2 викласти в такій редакції:

«2) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.»;

пункт 3 викласти в наступній редакції:

«3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;»;

у статті 8:

частину п’яту доповнити новими абзацами такого змісту:

«Ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам за основним місцем роботи, при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами та застосовуються до бази нарахування єдиного внеску, що не перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

До частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід, винагорода), ставка єдиного внеску, встановлена для відповідної категорії платника, застосовується з коефіцієнтом 0,4.

При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), на ставку єдиного внеску, встановлену для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи, ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від розміру бази нарахування.»;

частину шосту доповнити новими абзацами такого змісту:

«Ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до бази нарахування єдиного внеску, що не перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід).

До частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), ставка єдиного внеску, встановлена для відповідної категорії платника, застосовується з коефіцієнтом 0,4.

При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення. дохід), на ставку єдиного внеску, встановлену для відповідної категорії платника.»;

частину одинадцяту доповнити новими абзацами такого змісту:

«Ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до бази нарахування єдиного внеску, що не перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток).

До частини бази нарахування єдиного внеску, що перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, відповідна ставка єдиного внеску застосовується з коефіцієнтом 0,4.

При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), на ставку єдиного внеску, встановлену для відповідної категорії платника.»;

у абзаці третьому частини восьмої статті 9 слова «та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності» виключити;

у статті 10:

у абзаці першому частини п’ятої після слів «на дату укладання договору» доповнити словами «(крім осіб зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті).»;

у частині шостій:

у абзаці другому слова «до бази нарахування єдиного внеску, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону:» замінити словами «до частини бази нарахування єдиного внеску, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону, що не перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток):»;

абзац четвертий замінити абзацами четвертим - десятим у такій редакції:

«Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзацах третьому - п’ятому частини першої цієї статті, які виявили бажання брати участь у декількох видах загальнообов’язкового державного соціального страхування, єдиний внесок до частини бази нарахування встановлюється у розмірі:

у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні та загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,8 відсотків визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;

у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,5 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;

у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,41 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;

у разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

До частини бази нарахування єдиного внеску, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону, що перевищує двократний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), ставка єдиного внеску застосовується з коефіцієнтом 0,4.

Якщо база нарахування єдиного внеску, для випадків зазначених в цій частині не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), на обрану ставку єдиного внеску.»;

у статті 25:

у частині другій цифру «10» замінити на «20»;

у частині третій цифру «5» замінити на «10»;

частину одинадцяту доповнити пунктом 7 у наступній редакції:

«7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання, несвоєчасне подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.».

2. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

1) у статті 5¹:

в абзаці третьому слова “державними службами зайнятості” замінити словами “територіальними органами Фонду соціального страхування України”, а після слів “професійної підготовки” доповнити словами “,перепідготовки та підвищення кваліфікації”;

доповнити статтю після абзацу третього новими абзацами такого змісту:

„додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян;

одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства;”.

У зв’язку з цим абзаци четвертий - сьомий вважати відповідно абзацами шостим - дев’ятим;

абзац сьомий викласти у такій редакції:

„безплатна професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання;”;

2) у статті 24:

частину третю викласти в такій редакції:

„Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та/або укладення трудового договору в письмовій формі та повідомлення головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

частину четверту виключити;

3) статтю 24¹ виключити;

4) у статті 48:

друге речення частини другої після слів “соціальному страхуванню” доповнити словами “, та студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації”;

доповнити статтю після частини третьої новою частиною такого змісту:

„Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше ніж протягом п’яти днів після початку проходження стажування.”.

У зв’язку з цим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами п’ятою і шостою;

5) частини третю і четверту статті 49² викласти у такій редакції:

“Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах зайнятості населення, трудової міграції, загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування, або працевлаштовується самостійно. Водночас у разі, коли вивільнення носить масовий характер відповідно до статті 48 Закону України „Про зайнятість населення”, власник або уповноважений ним орган доводить до відома територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах зайнятості населення, трудової міграції, загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування, про заплановане вивільнення працівників.

Територіальний орган Фонду соціального страхування України, інформує працівників про роботу в тій же чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено за її згодою на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.”;

6) статтю 196 викласти у такій редакції:

„Стаття 196. Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і вперше приймається на роботу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України “Про зайнятість населення.”;

7) частину першу статті 232 доповнити пунктом 6 такого змісту:

„6) працівників про оформлення трудових відносин, у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду їх роботи.”;

8) у статті 235:

назву статті викласти в такій редакції:

„Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, що виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи”

після частини п’ятої доповнити частиною шостою такого змісту:

„При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.”;

9) частину першу статті 259 викласти в такій редакції:

„Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;

10) статтю 265 викласти в такій редакції:

„Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєне порушення;

порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення за кожного виявленого працівника, відносно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим–четвертим частини другої цієї статті – у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.”.

3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122, із наступними змінами):

1) статтю 41 після частини першої доповнити новими частинами такого змісту:

„Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одного з батьків або особи, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, –

тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю у розмірі від п’тиста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною третьою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”;

у частині п’ятій слово "третьою" замінити словом "шостою";

2) у статті 165-1:

в абзаці другому частини першої слова “посадових осіб від двадцяти до тридцяти” замінити словами “посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу, яка є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, від тридцяти до сорока”;

в абзаці другому частини другої слова “посадових осіб від тридцяти до сорока” замінити словами “посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу, яка є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, від сорока до п’ятдесяти;

в абзаці другому частини третьої слова “посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти ” замінити словами “посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу, яка є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, від сорока до вісімдесяти”;

в абзаці другому частини четвертої слова “посадових осіб від п'ятдесяти до ста” замінити словами “посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу, яка є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, від вісімдесяти до ста двадцяти”;

в абзаці другому частини пятої слова “посадових осіб від ста замінити словами “посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу, яка є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, від ста п’ятдесяти”;

3) у частині першій статті 165³ слова „на випадок безробіття” виключити, слова „Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” замінити словами „законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”

4) статті 165⁴ та 165⁵ виключити;

5) у назві статті 188²³ слова „фондів соціального страхування” замінити словами „Фонду соціального страхування України”;

6) частині першій статті 188²³ слова „Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” замінити словами „Фонду соціального страхування України”;

8) у статті 231:

у частині першій слова та цифри "частини друга (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і третя статті 41" замінити словами та цифрами " частини п’ята (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шоста статті 41";

в абзаці першому пункту 1 частини другої слова та цифри "частинами другою (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і третьою статті 41" замінити словами та цифрами "частинами п’ятою (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шостою статті 41";

9) у частині першій та пункті другому частини другої статті 236 слова та цифри "частиною другою статті 41" замінити словами "частиною п’ятою статті 41";

10) у назві статті 244⁹слова „Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття” замінити словами „Фонду соціального страхування України”;

у частині першій слова „Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття” замінити словами „Фонду соціального страхування України”, слова „про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” замінити словами „про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

у частині другій слова „Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття” замінити словами „Фонду соціального страхування України”, слова „виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники” замінити словами „керівник Фонду соціального страхування України, його заступники, керівники територіальних органів Фонду та їх заступники”;

11) статті 244¹⁰–244¹¹ виключити;

12) в абзаці "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (частина перша статті 41, статті 41¹ – 41³, 188¹);" частини першої пункту 1 статті 255 слова "частина перша" замінити словами "частини перша – четверта".

4. У частинах 6-8 статті 92 Лісового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 17, ст. 99) слова „Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” замінити словами „Фонду соціального страхування України”.

5. У пункті 26¹ статті 2 Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 50-51, ст.572) слова „фондів загальнообов’язкового державного соціального” замінити словами „фондів соціального”.

6. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13–14, № 15–16, № 17, ст. 112; 2014 р., № 24, ст. 884):

а) у статті 346:

б) у пункті 346.1 слова «Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» замінити словами „законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

в) у пунктах 346.2−346.4 слова «Фонду соціального страхування від нещасних випадків ” замінити словами «Фонду соціального страхування України»;

7. У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 44–45, № 46–47, № 48, ст. 552; 2014 р., № 23, ст. 875):

а) у статті 590:

у частині першій слова „Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” замінити словами „законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”

у частинах другій, третій та четвертій слова «Фонду соціального страхування від нещасних випадків ” замінити словами «Фонду соціального страхування України».

8. У частині другій статті 28 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 283; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 13, ст. 66; 2003 р., № 10, ст. 87):

слова „Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” замінити словами „Фонду соціального страхування України”.

9. У тексті Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440, із наступними змінами) слова „Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” та „Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” замінити словами „Фонд соціального страхування України” у відповідному відмінку.

10. У Законі України „Про охорону праці” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 49, ст. 668, із наступними змінами):

а) слова „Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України” у всіх відмінках замінити словами „Фонд соціального страхування України” у відповідному відмінку;

б) частину четверту статті 19 виключити.

11. У Законі України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18; 2006 р., № 22, ст. 199):

а) частину першу статті 11 після слів “цільовими програмами” доповнити словами “, територіальними та місцевими програмами”;

б) частину третю статті 16 замінити частинами такого змісту:

“Особи похилого віку, які зберегли працездатність і бажають працювати, у разі звернення до територіального органу Фонду соціального страхування України, мають право на соціальні послуги з пошуку підходящої роботи, професійної орієнтації, інформаційні та консультаційні послуги з питань зайнятості населення та соціального страхування. У разі коли такі особи продовжують працювати, вони також мають право на профілактичні заходи відповідно до статті 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та допомогу по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України “Про зайнятість населення”.

Громадяни з числа осіб похилого віку, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду соціального страхування України”

12. Частину третю статті 7 Закону України „Про колективні договори і угоди” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 36, ст. 361; 1997 р., № 11, ст. 89; 2008 р., № 25, ст. 240; 2013 р., № 32, ст. 412, № 47, ст. 659) доповнити словами „інші домовленості сторін, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо”

13. В Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 121, із наступними змінами):

1) частину третю статті 2 викласти у такій редакції:

„Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.”;

2) у статті 4:

абзац третій частини першої викласти у такій редакції:

„страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;”;

у частині другій слово „окремими” виключити;

3) у статті 5:

абзац п’ятий викласти у такій редакції:

„обов’язковості фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;”;

абзац десятий виключити;

4) частину п’яту статті 6 викласти у такій редакції:

„Страховиками є цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування.”;

5) у частині другій статті 7 слова „законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

6) друге речення частини першої статті 9 викласти у такій редакції:

„Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законодавством.”;

7) у частині другій статті 11 слова „передбачених законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „передбачених законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

8) статтю 14 викласти у такій редакції:

„Стаття 14. Страхові фонди

Страхові фонди є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення.

Страхові фонди реалізують державну політику у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції, визначені законодавством.

Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють органи доходів і зборів та Пенсійний фонд України в межах компетенції, визначеної законом.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страховий фонд:

затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду;

подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

подає в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, для внесення на затвердження Кабінету Міністрів України, звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;

створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

спрямовує та контролює діяльність територіальних органів Фонду;

визначає кадрову політику;

здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Страхові фонди здійснюють свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, які є юридичними особами публічного права.”;

9) статтю 15 виключити;

10) статтю 16 виключити;

11) статтю 17 викласти у такій редакції:

„Стаття 17. Нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування

Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади (далі - центральний орган виконавчої влади) та інші органи, визначені законом.”;

12) частини другу і третю статті 19 виключити;

й) у другому реченні статті 20 слова „відповідними законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

13) у статті 22 слова „з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

14) у статті 25:

у частині першій:

пункт 3 викласти у такій редакції:

„3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням:

допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога по вагітності та пологах;

забезпечення оздоровчих заходів;

допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

забезпечення оздоровчих заходів;”;

абзаци 6 та 7 пункту 4 виключити;

пункт 5 викласти у такій редакції:

„5) страхування від безробіття:

допомога по безробіттю;

відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, в тому числі молоді на перше робоче місце;

допомога на поховання безробітного;

профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.”;

у частині другій слова „до законів України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

у частині третій слова „законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування” замінити словами „законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

15) у статті 26

абзац третій частини першої викласти у такій редакції:

„вагітність та пологи”;

у частині третій слова „законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „Законом України „Про загальнообов’язкове державного соціального страхування”;

частину четверту виключити;

16) у частині третій статті 28 слово „виконавчими” замінити словом „територіальними”;

17) у статті 31 слова „в законах України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування” замінити словами „в законах про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;

14. У Законі України „Про фізичну культуру і спорт” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 14, ст. 80; 2014 р., № 2-3, ст. 41):

1) у частині шостій статті 10 слова „Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” виключити;

2) абзац другий частини другої статті 47 виключити.

15. У статті 12 Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 4, ст. 33; 2001 р., № 27, ст. 133; 2004 р., № 51, ст. 546):

1) абзац третій частини першої викласти у такій редакції:

«працевлаштування самостійно або за сприянням територіального органу Фонду соціального страхування України, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності у першочерговому порядку;»;

2) у пункті «в» частини другої:

а) слово «законом» замінити словами та цифрами «статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

б) слова «державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу протягом чотирнадцяти календарних днів після звільнення» замінити словами «територіальному органі Фонду соціального страхування України, як безробітних»;

3) у частині четвертій слова «за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу протягом чотирнадцяти календарних днів після звільнення» замінити словами «у разі їх реєстрації в територіальних органах Фонду соціального страхування України, як безробітних»;

4) частину сьому виключити;

5) у частині восьмій слова «та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації» виключити, а слова «та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, та за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на соціальний захист працівників, що вивільняються у зв’язку з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС» замінити словами «за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з наступним відшкодуванням з Державного бюджету України в межах передбачених бюджетних призначень»;

6) частину дев’яту викласти у такій редакції:

«Порядок здійснення виплат, передбачених пунктами «а», «б», «г» частини другої цієї статті, а також відшкодування витрат Пенсійного фонду України, пов’язаних з достроковим виходом на пенсію понад строк, установлений статтею 49 Закону України “Про зайнятість населення”, та витрат Фонду соціального страхування України, пов’язаних з виплатою допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової, що призначена для організації безробітними підприємницької діяльності, понад розміри і строк, передбачені Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, встановлюється Кабінетом Міністрів України.»

16. У Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397; 2002 р. № 11, ст. 79; 2013, № 15, ст. 97):

1) статтю 24 викласти у такій редакції:

«Стаття 24. Права профспілок, їх об’єднань у сфері соціального страхування

Права профспілок, їх об’єднань у сфері соціального страхування визначаються законодавством, їх статутами, колективними договорами та угодами.».

17. У Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31, ст. 263, із наступними змінами)

абзац тринадцятий частини першої статті 1 виключити;

У тексті Закону слова „фонди соціального страхування” замінити словами „ Фонд соціального страхування України” у відповідному відмінку.

18. У Законі України „Про оздоровлення та відпочинок дітей” (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 45, ст. 313, 2009 р., № 41, ст.597):

1) статтю 24 доповнити новим абзацом такого змісту:

„Оздоровлення дітей інших категорій, в тому числі дітей працюючих осіб, здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій (відповідно до колективних договорів і угод), професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел.”.

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

19. У пункті 1 статті 6 Закону України „Про соціальний діалог в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2011, № 28, ст. 255) слова „до органів управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та” виключити;

20. У Законі України „Про центральні органи виконавчої влади” (Відомості Верховної Ради України, 2011р, № 38, ст. 385):

частину першу статті 16 після слова “інспекції” доповнити словом “фонди”;

частину другу статті 17 доповнити новим абзацом такого змісту:

„У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок коштів такого страхування, центральний орган виконавчої влади утворюється як фонд.”;

абзац другий частини першої статті 19 після слів “не більше двох заступників” доповнити словами “якщо інше не встановлено законом”.

21. У пункті 18 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 14, ст. 87) слова „Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” замінити словами „Фонду соціального страхування України”.

22. У пункті 7 частини першої статті 31 Закону України „Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 2–3, ст. 3) слова „Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” замінити словами „Фонду соціального страхування України”.

23. Статтю 23 Закону України „Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності” (Відомості Верховної Ради, 2013 р., № 22, ст.216) викласти у такій редакції:

„Стаття 23. Права організацій роботодавців, їх об’єднань у сфері соціального страхування

Права роботодавців, їх об’єднань у сфері соціального страхування визначаються законодавством, їх статутами, колективними договорами та угодами.”;

24. У Законі України „Про зайнятість населення” (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 24, ст. 243):

1) у тексті Закону слова „Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття” у всіх відмінках замінити словами „Фонд соціального страхування України” у відповідних відмінках;

б) статтю 1 доповнити частиною третьою такого змісту:

„3.Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальними органами є відповідно Фонд державного соціального страхування України, регіональні та місцеві центри зайнятості та соціального страхування.”;

2) у абзаці другому статті 14 слова “у встановленому ним порядку” замінити словами “у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.”;

3) статті 21, 22, 25 виключити;

4) частину третю статті 24 виключити;

5) у частині другій статті 23 слова “у процесі своєї діяльності” замінити словами “підприємств, установ і організацій, утворених ним в установленому порядку,”

6) у абзаці другому частини першої статті 26 слова “Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів Державного бюджету України для забезпечення молоді, яка здобула професійно-технічну або вищу освіту, першим робочим місцем за отриманою професією (спеціальністю)” замінити словами “Фонду соціального страхування України”;

7) частину 3 статті 30 викласти у такій редакції:

„3. Порядок видачі територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, ваучерів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік професій, спеціальностей, напрямів підготовки та підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення.”;

10) у статті 35:

у абзаці другому частини першої слова “територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення”;

у абзаці третьому частини другої слова “територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення”;

у абзаці першому частини третьої слова “територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції” замінити словами “центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення”;

11) у статті 50:

пункт 2 частини четвертої виключити;

пункт 3 частини третьої виключити;

12) абзац восьмий пункту першого частини другої статті 51 виключити.

25. У частині першій статті 1 Закону України „Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну „Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р. р., № 32, ст. 413) слова „Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, „Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” замінити словами „Фонду соціального страхування України”.

26. У Законі України „Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 13, ст. 220):

а) у назві та тексті Закону слова „Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” замінити словами „Фонд соціального страхування України” у відповідному відмінку;

б) у частині другій статті 2 слова „відділеннями виконавчої дирекції” замінити словами „територіальними органами Фонду”, слова „відділення виконавчої дирекції” замінити словами „територіального органу Фонду”;

в) у частині першій статті 3 слова „відділенням виконавчої дирекції” замінити словами „територіальним органом Фонду”.

27. У розділі «Обсяги та джерела фінансування» Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки, затвердженої Законом України „Про затвердження Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 роки” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 10, ст. 112), слова „Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та” абзац другий цього розділу виключити.

28. У частині другій статті 7 Закону України „Про утилізацію транспортних засобів” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 20−21, ст. 719) слова „управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” замінити словами „територіальним органом Фонду соціального страхування України”.

29. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25–26, ст. 131; 2003 р. № 28, ст. 368):

1) статтю 172 викласти в такій редакції:

«Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю.

1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю –

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одного з батьків або особи, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, –

караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.»;

2) у статті 212¹:

в абзаці другому частини першої слова “від п'ятисот до тисячі п'ятисот” замінити словами “від тисячі до двох тисяч”;

в абзаці другому частини другої слова “від тисячі п'ятисот” замінити словами “від двох тисяч”;

в абзаці другому частини третьої слова “від десяти тисяч” замінити словами “від п'ятнадцяти тисяч”.

30. У Законі України „Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121; 1996 р., № 9, ст. 45; 1997 р., № 11, ст. 89; 2000 р., № 35, ст. 288; 2004 р., № 5, ст. 34; 2005 р., № 4, ст. 92; 2007 р., № 9, ст. 76; 2010 р., № 1, ст. 8, № 30, ст. 398, № 41–42, № 43, № 44–45, ст. 529; 2011 р., № 43, ст. 443; 2014 р., № 6–7, ст. 80, № 20–21, ст. 712):

1) у статті 35:

частину першу викласти в такій редакції:

„Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

органи доходів і зборів.”;

доповнити частиною такого змісту:

„Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.”;

31. Частину другу статті 17 Закону України „Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2014 р., № 12, ст. 178) доповнити пунктом 7¹ такого змісту:

„7¹) постанови уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, про накладення штрафу за порушення законодавства про працю;”.

32. Частину другу статті 2 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2008 р., № 5–6, № 7–8, ст. 78; 2009 р., № 49, ст. 737; 2010 р., № 34, ст. 482, № 34, ст. 486, № 48, ст. 566; 2011 р., № 23, ст. 160, № 50, ст. 543, № 48–49, ст. 536; 2013 р., № 21, ст. 208; 2014 р., № 8, ст. 88, № 20–21, ст. 712, № 40, ст. 1062) доповнити словами „,державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.”.

33. Абзац другий частини першої статті 3 Закону України „Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 49, ст. 558) викласти у такій редакції:

„органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, законодавства про працю, зайнятість (у тому числі зайнятість та працевлаштування інвалідів), про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу), про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;”.

34. Частину дев’яту статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 26, ст. 892; № 27, ст. 905) викласти в такій редакції:

«9. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування за фактичним місцем проживання, перебування.

Страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а у разі їх відсутності – за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правліннями Фонду соціального страхування.».

35. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Відомості Верховної Ради, 2000, № 22, ст.171 із наступними змінами) викласти у такій редакції: