Стаття 277. Відшкодування шкоди, заподіяної здоров‘ю громадян негативним впливом довкілля

1. Шкода, заподіяна здоров‘ю громадян внаслідок негативного впливу довкілля, що викликаний діяльністю фізичних чи юридичних осіб, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

2. При визначенні розміру шкоди, заподіяної здоров‘ю фізичних осіб, враховується ступінь втрати працездатності потерпілого, необхідні витрати на лікування і відновлення здоров‘я, витрати на догляд за хворим, витрати, пов‘язані з необхідністю змінити місце проживання, професію, інші умови життєдіяльності, а також витрати, пов‘язані з моральними травмами, неможливістю мати дітей чи ризиком народження дітей із патологією.

3. Відшкодування шкоди здоров‘ю фізичних осіб здійснюється на підставі рішення суду за позовом потерпілого, членів його сім‘ї, прокурора, уповноваженого на те органу виконавчої влади, громадської організації (об‘єднання) в інтересах потерпілого.

4. Сума грошових коштів за шкоду, заподіяну здоров‘ю фізичних осіб, стягується з осіб, що заподіяли таку шкоду, а при неможливості їх встановити - за рахунок коштів Національного екологічного фронду.

Стаття 278. Відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних осіб

1. Шкода, заподіяна майну фізичних осіб в наслідок негативного впливу довкілля, викликаного господарською чи іншою діяльністю підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

2. При визначенні обсягу шкоди, заподіяною майну фізичних осіб в наслідок негативного впливу довкілля, викликаного господарською діяльністю юридичних і фізичних осіб, враховується пряма шкода, пов‘язана з руйнуванням чи зниженням вартості будівель, житлових і виробничих приміщень, зниженням родючості грунтів чи іншими шкідливими наслідками.

Стаття 279. Позовні вимоги про припинення екологічно шкідливої діяльності

1. Юридичні і фізичні особи мають право вчиняти позовні вимоги до суду про припинення екологічно шкідливої діяльності, що завдає шкоди здоров‘ю та майну громадян, народному господарству і довкіллю.

2. Рішення суду про припинення екологічно щкідливої діяльності є підставою для припинення її фінансування відповідними банківськими установами.

Глава 48. Вирішення спорів у галузі охорони довкілля

Стаття 280. Порядок вирішення спорів в галузі охорони довкілля

1. Спори у галузі охорони довкілля вирішуються судом, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в порядку, встановленому законодавством України.

2. Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони довкілля з підприємствами, установами та організаціями інших держав, розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

Глава 49. Запобіжні заходи в галузі охорони довкілля

Стаття 281. Обов’язкові для виконання приписи органів державного екологічного контролю

1. Приписи органів державного екологічного контролю щодо усунення порушень правил, норм та інших вимог щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, використання природних ресурсів, що зроблені відповідно до повноважень цих органів, встановлених цим Кодексом, положеннями про органи державного екологічного контролю, іншими нормативно-правовими актами, є обов‘язковими для виконання.

2. Невиконання приписів органів державного екологічного контролю тягне за собою притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, в порядку встановленому законодавством.

Стаття 282. Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення екологічно небезпечної діяльності об’єктів в адміністративному порядку

1. Діяльність підприємств, установ, організацій і об‘єктів незалежно від форм власності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства, може бути:

обмежена - на певний період (до виконання необхідних заходів щодо охорони довікілля, забезпечення екологічної безпеки) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних заходів щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки зупиняється експлуатація підприємства, установи, організації і об‘єкта чи окремих їх цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства, установи, організації і об‘єкта чи окремих їх цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

2. При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів по підприємствах, установах, організацій і обктах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

3. Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними екологічного законодавства приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

4. Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема:

а) введення в дію підприємств та інших об‘єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних вимог і виконання заходів, передбачених проектами на їх будівництво (реконструкцію);

б) відсутності споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів на підприємствах, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на довкілля, або порушення правил експлуатації зазначених споруд, устаткування, пристроїв і приладів;

в) використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів;

г) перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин в довкілля, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення;

д) порушення екологічних вимог при виробництві, зберіганні, транспортуванні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших речовин, небезпечних для довкілля, здоров'я та життя людей;

е) відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного та водного басейнів і грунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу;

є) виробництва й експлуатації транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах і скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи;

ж) впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, що не відповідають екологічним вимогам;

з) порушення екологічних вимог при дислокації військових частин, проведенні ними військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки (крім випадків надзвичайних ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України);

и) порушення інших вимог екологічного законодавства.

5. Підставою для припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів є систематичне перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів та екологічних стандартів, що не можуть бути усунуті з технічних, економічних чи інших причин.

Стаття 283. Виконання рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення екологічно небезпечної діяльності об’єктів в адміністративному порядку

1. Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємства, установи, організації і об‘єкта підлягає виконанню в строки, зазначені у цьому рішенні.

2. Не допускаються термінові тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємства, якщо це може призвести до виникнення аварійної ситуації.

3. У разі невиконання рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів винні особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

4. Державні органи, що прийняли рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ. Організацій і об‘єктів або скасування таких рішень, надсилають у тридобовий строк відповідну інформацію органам місцевого самоврядоування, на території яких знаходяться підприємства, установи, організації і об‘єкти.

5. Відновлення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів здійснюється з письмового дозволу органу, який прийняв рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, або його вищого органу.

6. Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів може бути оскаржено в судовому порядку.

7. У разі необгрунтованого обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів винні в цьому службові особи несуть відповідальність згідно з законодавством.

Розділ Х. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля

Глава 50. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля

Стаття 284. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля.

1. Україна бере участь у міжнародному співробітництві у галузі охорони довкілля на державному і громадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права.

2. Україна здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля з іншими державами, а також в рамках діяльності ООН та організацій, що входять в її систему, інших урядових і неурядових міжнародних організацій.

Стаття 285. Застосування міжнародних договорів в галузі охорони довкілля.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ ХІ. Прикінцеві положення

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність:

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища” (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 41, ст.546, 547; 1993, N 26, ст.277; 1996, N 15, ст.70; 1998, N 11-12, ст.41; 1998, N 34, ст.230; 1999, N 34, ст.274; 1999, N 38, ст.338; 2000, N 4, ст.26; 2000, N 5, ст.34; 2000, N 27, ст.213; 2000, N 38, ст.318; 2001, N 48, ст.252; 2002, N 26, ст.176; 2002, N 50, ст.366; 2003, N 4, ст.31; 2003, N 10-11, ст.86);

Закон України “Про природно-заповідний фонд України” (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 34, ст.502; 1993, N 10, ст. 76; 1993, N 26, ст.277; 2000, N 4, ст. 26);

Top of Form 1

Bottom of Form 1

Закон України “Про екологічну експертизу” (Відомості Верховної Ради України, 1995, N 8, ст.54; 1995, N 8, ст.55; 2000, N 27, ст.213; 2003, N 4, ст.31);

Top of Form 1

Bottom of Form 1

Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 42, ст.348);

Top of Form 1

Bottom of Form 1

Закон України “Про Червону книгу України” (Відомості Верховної Ради України, 2002, N 30, ст.201);

Постанова Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року №2751- XII “Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 46, ст.637).

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Кодексом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів у відповідність із цим Кодексом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу.

ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ В.ЛИТВИН