Стаття 210. Проектування екологічної мережі

1. Основними завданнями проектування екологічної мережі є:

інвентаризація, картографування територій екологічної мережі, об‘єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, уточнення їх меж в натурі;

еколого-економічного та іншого обгрунтування необхідності створення додатково територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, резервування територій для цих потреб, а також виділення відновлюваних, буферних та сполучних територій для забезпечення сформування екологічної мережі як єдиної просторової системи;

розроблення рекомендацій щодо режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються, відновлюваних, буферних та сполучних територій, які пропонується створити, а також щодо необхідності вилучення та викупу земельних ділянок, та, в разі потреби, щодо зміни режиму раніше створених територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що особливо охороняються;

узгодження Генеральної схеми, а також регіональних та місцевих схем екологічної мережі між собою, із Всеєвропейською екологічною мережею та із затвердженою раніше проектною та проектно-планувальною документацією з урахування сучасних державних, громадських і приватних інтересів, визначення перспективних напрямів забезпечення збереження та раціонального, невиснажливого використання цінних ландшафтів та інших природних комплексів, об’єктів та територій.

2. Проектування екологічної мережі здійснюється шляхом розроблення регіональних схем екологічної мережі Автономної Республіки Крим, областей, а також місцевих схем екологічної мережі міст Києва, Севастополя та районів.

3. Для визначення загальних показників національної екологічної мережі, її територіальної структури, узгодження регіональних та місцевих схем екологічної мережі, а також національної екологічної мережі із Всеєвропейською екологічною мережею розробляється Генеральна схема екологічної мережі України.

4. Генеральна схема екологічної мережі України є складовою частиною Генеральної схеми планування території України і затверджується Верховною Радою України.

5. Регіональні на місцеві схеми екологічної мережі затверджуються відповідними радами після їх узгодження з Генеральною схемою екологічної мережі України, що засвідчується центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

6. До Генеральної схеми, а також регіональних та місцевих схем екологічної мережі періодично, по мірі розширення можливостей для розвитку такої мережі, але не рідше разу на десять років, вносяться зміни органами, до повноважень яких віднесено затвердження зазначених схем.

7. Виконання Генеральної схеми, а також регіональних та місцевих схем екологічної мережі, винесення її в натуру забезпечуються на основі програм, які затверджуються відповідно Верховною Радою України та радами.

8. Генеральна схема, регіональні та місцеві схеми екологічної мережі розробляються на основі науково обгрунтованих пропозицій відповідно до настанов та нормативів, що затверджуються в порядку, встановленому цим Законом.

9. Розробниками схем екологічної мережі можуть бути спеціалізовані проектні та наукові установи та організації, які обираються на конкурсних засадах.

10. Генеральна схема, регіональні та місцеві схеми екологічної мережі підлягають державній екологічній експертизі у порядку встановленому законодавством.

11. Можуть проводитись також громадська експертиза таких схем, а також оцінки ризиків та впливу господарської діяльності на екологічну мережу. Правові наслідки висновків таких експертиз та оцінок визначаються відповідно до законодавства.

12. Програми формування екологічної мережі розробляються в порядку, встановленому законодавством для екологічних програм.

13. Генеральна схема, регіональні та місцеві схеми екологічної мережі, програми їх виконання враховуються під час розроблення усіх видів проектної та проектно-планувальної документації, здійсненні господарської та іншої діяльності.