Стаття 118 . Фінансування громадської екологічної експертизи

Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється за рахунок коштів об'єднань громадян, громадських екологічних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків юридичних та фізичних осіб.

Глава 14. Екологічний менеджмент організації

Стаття 119. Екологічний менеджмент, сфера його розробки та впровадження

1. Екологічний менеджмент — підсистема загальної системи управління в будь-якій галузі виробництва, спрямована на забезпечення гармонізації діяльності і розвитку виробничих та інших господарських об‘єктів із еколого-правовими вимогами.

2. Системи екологічного менеджменту організації добровільно розробляються та впроваджуються на підприємствах (їх об’єднаннях), установах, організаціях, незалежно від форм власності і виду господарювання, їх структурних підрозділах з правами юридичної особи чи без них, при умові, що вони виконують самостійні функції та мають організаційну структуру та адміністрацію.

Статт 120. Система екологічного менеджменту організації

1. Система екологічного менеджменту організації включає:

а) визначення екологічної політики організації, виділення екологічних аспектів її діяльності, встановлення відповідності діяльності організації та продукції, що нею виготовляється (послуг, що надаються), характеру і величині впливу на довкілля;

б) розробку заходів щодо постійного вдосконалення технологій та організації роботи з метою запобігання (зниження) забруднень чи інших негативних впливів на довкілля;

в) ідентифікацію можливих аварійних ситуацій та нещасних випадків, пов’язаних з діяльністю організації, та розробку схем реагування на них, а також методик запобігання та зменшення негативних впливів на довкілля, що можуть бути пов’язані з такими ситуаціями чи випадками;

г) забезпечення дотримання вимог екологічного законодавства, а також інших вимог щодо впливу на довкілля, якщо такі добровільно прийняла на себе організація;

д) її документальне оформлення та доведення до відома всіх працівників;

е) визначення та розподіл відповідальності за досягнення цілей і завдань системи на кожному ієрархічному та функціональному рівні організації;

є) ресурсне (кадрове, технологічне та фінансове) забезпечення її впровадження та функціонування.

2. Системи екологічного менеджменту організації розробляються, впроваджуються та підтримується в робочому стані відповідно до вимог міжнародних стандартів та державних стандартів України.

Стаття 121. Сертифікація систем екологічного менеджменту організації

1. Системи екологічного менеджменту організації можуть бути сертифіковані відповідно до національної чи міжнародної процедури підтвердження відповідності.

2. Сертифікат систем екологічного менеджменту організації - це документ, який підтверджує, що системи екологічного менеджменту відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Глава 15. Контроль в галузі охорони довкілля (Екологічний контроль)

Стаття 122. Поняття та завдання контролю в галузі охорони довкілля (екологічного контролю)

1. Контроль в галузі охорони довкілля (екологічний контроль) - система заходів, спрямована на попередження, виявлення та запобігання порушень екологічного законодавства, забезпечення дотримання суб‘єктами господарської та іншої діяльності вимог, в тому числі нормативів і нормативних документів, в галузі охорони довкілля.

2. Завданням контролю в галузі охорони довкілля (екологічний контроль) є перевірка додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства щодо використання і охорони замель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, норм екологічної безпеки, а також виконання загальнодержавних, міжрегіональних та місцевих програм, здійснення заходів в галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки на підприємствах, установах та організаціях.

3. В галузі охорони довкілля здійснюється державний, виробничий, самоврядний та громадський контроль.

Стаття 123. Державний контроль в галузі охорони довкілля (державний екологічний контроль)

1. Державний контроль у галузі охорони довкілля здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, радами та їх виконавчими органами, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, мисливського господарства та полювання, рибного господарства, земельних ресурсів, лісового господарства та їх територіальними органами, іншими державними органами відповідно до законодавства.

2. Порядок здійснення державного контролю за охороною довкілля, використанням і відтворенням природних ресурсів визначається цим Кодексом та ішими законодавчими актами.

Стаття 124. Компетенція спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів щодо державного контролю за охороною довкілля.

1. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, їх територіальні органи та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади при здійсненні екологічного контролю мають право в установленому порядку:

контролювати додержання встановленого порядку обліку в галузі охорони довкілля;

вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень законодавства про охорону довкілля;

припиняти господарську та іншу діяльність, яка здійснюється з порушенням екологічного законодавства;

зупиняти тимчасово роботи, під час проведення яких порушуються правила, норми та інші вимоги щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів, до усунення виявлених порушень;

припиняти незаконні дії або анулювати дозволи чи інші передбачені законодавством документи та встановлювати обмеження на використання об‘єктів тваринного і рослинного світу, інших природних ресурсів, викиди, скиди забруднювальних речовин, поводження з екологічно небезпечними речовинами, у тому числі утилізацію, складування, знешкодження, перевезення небезпечних відходів та інших екологічно небезпечних речовин;

пред'являти позови про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення екологічного законодавства.

2. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, мисливського господарства та полювання, рибного господарства, земельних ресурсів, лісового господарства та їх територіальними органами мають й інші права, передбачені законодавством.

Стаття 125. Права посадових осіб спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, що здійснюють державний контроль в галузі охорони довкілля.

1. Посадові особи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, що здійснюють державний контроль в галузі охорони довкілля, відповідно до закону мають право:

давати обов'язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів;

перевіряти документи на право здійснення діяльності, пов‘язаної із впливом на довкілля, використанням природних ресурсів, зупиняти транспортні (в тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів;

доставляти осіб, які порушують законодавство в галузі охорони довкілля й використання природних ресурсів, до міліції чи в приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;

вилучати в порядку, визначеному законом, у осіб, які порушують законодавство в галузі охорони довкілля й використання природних ресурсів, знаряддя добування тварин (у тому числі водних) та інших природних ресурсів, транспортні (в тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуту продукцію, а також відповідні документи;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів;

викликати посадових осіб, громадян України та іноземців для дачі усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними законодавства в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів; безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов‘язана з впливом на довкілля та використанням природних ресурсів, з метою здійснення нагляду за дотриманням вимог екологічного законодавства;

визначати розмір збитків, завданих об'єктам довкілля, що підлягають охороні, за затвердженими таксами та методиками;

анулювати видані ними дозволи чи інші передбачені законодавством документи на право використання природних ресурсів, викиди, скиди забруднювальних речовин, поводження з екологічно небезпечними речовинами, складування відходів;

складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів.

2. Законом можуть бути передбачені й інші права спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, що здійснюють контроль в галузі охорони довкілля, та їх територіальних органів.

3. Для здійснення державного контролю за охороною довкілля та використання і відтворенням природних ресурсів у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів та їх територіальних органах можуть створюватися спеціальні підрозділи.

4. Під час виконання службових обов'язків державні інспектори спеціальних підрозділів мають право на носіння форми встановленого зразка, а також на носіння та застосування табельної зброї та інших спеціальних засобів відповідно до законодавства.

5. Державні інспектори спеціальних підрозділів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню. Держава гарантує їм соціальний захист.

6. Порядок та умови страхування державних інспекторів спеціальних підрозділів та їх соціального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 126. Самоврядний контроль в галузі охорони довкілля (самоврядний екологічний контроль)

1. Самоврядний контроль в галузі охорони довкілля на території сіл, селищ, міст, районів, областей здійснюється органами місцевого самоврядування чи уповноваженими їми органами.

2. Самоврядний контроль здійснюється відповідно до законодавства і в порядку, встановленому актами органів місцевого самоврядування.

Стаття 127. Виробничий контроль в галузі охорони довкілля (виробничий екологічний контроль)

1. Виробничий контроль за охороною довкілля, забезпечення екологічної безпеки здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан довкілля.

2. Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов‘язані надати дані про організацію вирбничого екологічного контролю спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 128. Громадський контроль в галузі охорони довкілля (громадський екологічний контроль)

1. Громадський контроль у галузі охорони довкілля, використання і відтворення природних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони довкілля спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, мисливського господарства та полювання, рибного та лісового господарства.

2. Громадські інспектори, що здійснюють контроль в галузі охорони довкілля та використання й відтворення природних ресурсів:

а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону охорону довкілля, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;

б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону довкілля і подають їх органам державного контролю в галузі охорони довкілля та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;

в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони довкілля в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.

г) здійснюють й інші функції відповідно до законодавства України.

3. Повноваження громадських інспекторів у галузі охорони довкілля, використання і відтворення природних ресурсів визначаються положеннями про них, затвердженими відповідними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, земельних ресурсів, мисливського господарства та полювання, рибного та лісового господарства.

Розділ V. Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки

Глава 16. Забезпечення екологічної безпеки при розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію підприємств, споруд та інших об‘єктів, а також при розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції населених пунктів

Стаття 129. Загальні екологічні вимоги щодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введенні в експлуатацію підприємств, споруд та інших об‘єктів.

1. При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на довкілля. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони довкілля і здоров'я людей.

2.Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан довкілля, подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це.

3. Порушення екологічних вимог тягне за собою припинення розміщення, проектування, будівництва, реконструкції введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об‘єктів за рішеннями державних органів з питань екології та природних ресурсів та органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

4. Припинення у повному обсязі розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об‘єктів при порушенні екологічних вимог здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 130. Екологічні вимоги щодо розміщення підприємств, споруд та інших об‘єктів

1. При розміщенні підприємств, споруд та інших об‘єктів повинно забезпечуватися дотримання вимог щодо охорони довкілля й здоров‘я людей, раціонального використання й відновлення природних ресурсів, врахування екологічних, економічних, демографічних та інших наслідків діяльності зазначених об‘єктів.

2. Визначення міст будівництва підприємств, споруд та інших об‘єктів здійснюється відповідно до актів законодавства, що регулюють земельні, лісові, водні і гірничі відносини, відносини щодо використання і охорони рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря при наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи.

3. В разі, якщо розміщення підприємств, споруд та інших об‘єктів зачіпає екологічні інтереси населення відповідної території, рішення про розміщення підприємств, споруд та інших об‘єктів приймається за наслідками місцевих референдумів.

Стаття 131. Екологічні вимоги щодо техніко-економічного обгрунтування проекту і проектування підприємств, споруд та інших об‘єктів.

1. При техніко-економічному обґрунтуванні проекту, проектуванні підприємств, споруд та інших об‘єктів повинні враховуватися сучасний рівень науково-технічного прогресу і гранично допустимі навантаження на довкілля і передбачатися надійні та ефективні заходи запобігання, ліквідації забруднення довкілля шкідливими відходами, їх знешкодження і утилізація, запровадження ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій і виробництв, раціональне використання і відновлення природних ресурсів, оздоровлення довкілля.

2.Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

3. Техніко-економічне обгрунтування проектів і проекти на будівництво підприємств, споруд та інших об‘єктів підлягають державній екологічній експертизі.

4. Проекти, що не відповідають екологічним вимогам, не підлягають затвердженню, а роботи щодо їх реалізації забороняється фінансувати.

Стаття 132. Екологічні вимоги щодо будівництва, реконструкції підприємств, споруд та інших об‘єктів

1. Будівництво, реконструкція підприємств, споруд та інших об‘єктів повинні здійснюватися відповідно до затверджених проектів, що мають позивний висновок державної екологічної експертизи.

2. Забороняється будівництво та реконструкція підприємств, споруд та інших об‘єктів до затвердження проектів і до відводу земельних ділянок у натурі.

3. Забороняється внесення змін до затвердженого проекту чи вартості проектних робіт, які призведуть до зниження вимог екологічної безпеки.

4. При виконанні будівельних робіт здійснюються заходи щодо охорони довкілля, раціональному використанню природних ресурсів, рекультивації земель та інших ресурсів, благоустрою території та оздоровленню довкілля.

5. Порушення вимог цієї статті Кодексу тягне за собою припинення будівельних робіт до усунення зазначених порушень за рішеннями державних органів з питань екології та природних ресурсів та державних органів санітарно-епідеміологічного нагляду.

Стаття 133. Екологічні вимоги щодо введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об‘єктів

1. Введення в дію та експлуатацію підприємств, споруд та інших об‘єктів здійснюється при умові додержанняв повному обсязі всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на їх будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

2. Забороняється введення в дію підприємств, установ і організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на довкілля, що не обладнані устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.