Дія ІІІ

Дійові особи

Він – хлопець 25-и років приємної зовнішності;

Вона – дівчина 23-х років приємної зовнішності, (в одному кадрі з великим кулоном на шиї у вигляді британського флагу);

Смерть – жінка років 60-70 – и, одягнена у все чорне, схожа на смерть;

Офіціантка – дівчина років 20-25-и в костюмі офіціантки;

Потвора – потворна дівчина у гримі (в одному кадрі з великим кулоном на шиї у вигляді британського флагу).

Дія І

Вулиця. Каркають ворони.. Він заклопотаний, біжить кудись. Вона іде йому на зустріч, в руках тримає напівпусту пляшку з газованою водою.

Вона: - Я перепрошую, а Ви б не могли відкрити мені пляшку?

Він: - Я поспішаю на роботу…(буркоче під ніс) Ой, ну ладно давай! (відкриває пляшку, дивиться, а вона вже напівпуста) Він дивиться на неї здивовано.

Вона: - Я тут знімаю номер недалечко у готелі. Може кудись сходимо, побалакаємо, кави вип`ємо…(кокетливо посміхається)

Він: - Мммм…не можу, треба поспішати. Хіба що на хвилинку кудись забіжимо.

Вона: - Добре!

Вони крокують до найближчої кав`ярні. Він напружений, заклопотаний. Вона має піднесений настрій.

Вони заходять до кав`ярні. У кав`ярні тепло…Щічки починаючь червоніти. У кав`ярні звучить джазова мелодія. Сідають за вільний столик. До них підходить молода офіціантка.

Офіціантка: - Що бажаєте? (кладе на стіл меню)

Він: Один американо і один капучіно, будь-ласка. (офіціантці)

Офіціантка: - Добре! (забирає меню і йде)

Він: - Я тут шукаю одну Потвору! (до Неї)

Вона: - Дуже смішно! Це кого ти так обзиваєш? (недовірливо)

Він: - Я шукаю одну потворну дівчину! Вона забула свою заліковку у мене в інтернет-кафе місяць назад. Хочу їй віддати заліковку.

Вона: - Та знайдеш ти свою Потвору! Не переймайся! Ти Потвору бачив, а я сьогодні смерть бачила, уявляєш? (налякано)

Він: - Смерть?! І яка ж вона твоя смерть? (здивовано)

Врна: - Моя? Ну така собі…старенька бабця, одягнута у все чорне… Сьогодні я вийшла зранку…(голос дівчини затихає, на фоні затихаючих голосів починається Дія II)

Дія ІІ

Моторошна атмосфера. Погода пахмурна. Чутно, як каркають ворони.

На вулиці у безлюдному дворі стоїть курить дівчина, про щось думає. Із-за рогу виходить старенька бабця у всьому чорному (в чорному платку, в чорному довгому пальто, з відповідним макіяжем, схожа на смерть), іде прямо на дівчину з пустим поглядом в далечінь, не звертаючи на дівчину уваги. Дівчина стоїть і дивиться на неї, на обличчі дівчини читається шалений страх. Дівчина тікає. Бабця дістає із сумки хліб і починає годувати голубів. Потім щезає. На подвір`ї лишається зграє голубів і крихти хлібу.

Дія ІІІ

Знову в кав`ярні:

Він: - Ну й історія! Нічого собі!

Вона: - Я знаю, що мені залишилось недовго. Відчуваю інтуїтивно, розумієш? З цього моменту вона мабуть буде мене переслідувати! Як ти думаєш?

Він: - Не знаю…а може це був просто знак, щоб ти перестала нарешті жалітися на життя і почала цінувати кожен момент, щоб ти зрозуміла, що в житті є купа щасливих моментів?!

Вона: - Можливо…я й справді молила недавно Бога про те, щоб це життя нарешті закінчилось, бо не має сил більше терпіти! Не має сил!...(сумно, на очі навертаються сльози)

Він: - От, бачиш. А сама злякалась! Мабуть, вже не хочеш, щоб це життя закінчилось? (всміхається)

Вона: - Так, жити страшно, а помирати ще страшніше. Це якийсь замкнутий круг насправді.

Він: - Просто не треба думати, що життя складне. Просто спробуй кожного дня прокидатись і проживати його по-повній! Зрозумій, що життя кожної людини рано чи пізно обривається, але кожен новий день це маленький шанс. Поки ти живеш, лови момент! В тебе ж мабуть є якісь бажання, мрії, цілі? (правою рукою бере її ліву руку, заспокоює)

Вона: - Ну є…Але вони мені здаються недосяжними, розумієш?

Він: - Терпіння. Бог дав тобі терпіння, от і терпи, чекай, роби все можливе. Не витрачай свою енергію на те, що ти робиш у буденному своєму житті. Роби тільки те, щоб ти робила, якщо сьогодні – це останній день у твоєму житті!

Вона: - Ну а ти? Ти не боїшся смерті?

Він: - Я? Ні! Я боюсь самотності. Ось цього боюсь. Але завжди нагадую собі про те, що страх – це безглуздо. Страх заважає нам жити.

Вона: - Ти правий! Ти правий! (викрикує)

Люди за сусідніми столиками починають озиратися на пару.

Він дивиться їй на шию. В одному епізоді у неї шиї з`являється кулон у вигляді британського флагу. Тут він починає щось пригадувати.

Дія IV

Дощовий ранок. Вона іде, заходить до інтернет-кафе. В Інтерент-кафе тихо, за коп`ютерами сидить пару чоловік. За адмін-стійкою сидить він, весь у роботі. Після того як вона переступає поріг інтернет-кафе, на сцені з`являється потворна дівчина у гримі. Потвора підходить до адмін-стойки.

Потвора: - Доброго ранку! Мені будь-ласка інтернет на пів-години. (посміхається і пускає бісики)

Він: - Тринадцятий комп.

Потвора: - Дякую! (закоханно)

Потвора проходить до тринадцятого комп’ютера. Сідає. Шукає в інтрнеті потрібну інформацію. У потвори на шиї в одному епізоді з`являється кулон у формі британського флагу. Потвора забуває свою заліковку в інтернет-кафе і покидає приміщення.

Дія V

Дія відбувається все в тій же кав`ярні. Розмова між ним і нею продовжується. Тут він розуміє, що ця дівчина – це і є Потвора. Перед його очима миготять силует Потвори та цієї дівчини по черзі.

Він: - Так ти і є та Потвора! (викрикує) Я здається починаю розуміти…(До нього приходить осяяння) Просто тоді ти здалась мені Потворою, бо я був в депресії. Місяць назад в мене померла мати. Весь оточуючий світ для мене був укритий ковдрою апатії. Я був надто зациклений на своїй проблемі, я не міг адекватно сприймати реальність…Пробач мене! (Він озирається навкруги, кольори стають яскравішими, Вона стає ще красивішою)

Вона: - Здається, і я починаю щось розуміти…Я бачила не Смерть, а просту сліпу бабцю, яка хотіла погодувати голубів. Це все моя уява домалювала. Я маю тобі де в чому зізнатися! (пауза) Справа в тому, що в мене ракове захворювання і я втратила надію на життя. (пригнічено) Коли я це взнала, я була дуже налякана! Страх примусив мене сприймати реальність в похмурих тонах. Але після того як я зустріла тебе, я більше не думаю про смерть! (піднесено) Я справді хочу жити!

Вони виходять з кав`ярні. На вулиці проливний дощ. Звучить «Street Spirit». Вони цілуються під парасолею.

Кінець