Класифікація витрат на виробництво

Відповідно із завданнями та з метою виконання управлінських і контрольних функцій облік витрат на виробництво здійснюється в декількох розрізах (загальна схема класифікації витрат на виробництво наведено в таблиці див. нижче):

1. За місцем виникнення витрат - по центрам відповідальності (виробництвам, цехам, ділянок і т.д.) і за характером виробництва (основне, допоміжне).

Для контролю за складом витрат і місцем їх здійснення необхідно знати не тільки те, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі (де, куди, на що) ці витрати зроблені, тобто враховувати витрати по напрямках, по відношенню до технологічного процесу. У розрізі такого ознаки витрати групуються по видів виробництва.

Основне виробництво - те, в якому здійснюється безпосередньо процес виробництва продукції, виконуються роботи, надаються послуги, призначені для реалізації. Під допоміжними виробництвами розуміють виробництва, які не пов'язані безпосередньо з виробництвом основної продукції, а обслуговують його своєю продукцією, роботами та послугами, наприклад, компресорна, парокотельню забезпечують всі служби різними видами енергії, парою, водою, або інструментами, запасними частинами для ремонту обладнання, або що виробляють ремонт, або надають транспортні послуги та ін

2. За економічними елементами (елементами, статтями витрат)-витрати підрозділяються на елементні і комплексні.

Елементні витрати - ті, що містять у своєму складі один вид витрат (заробітна плата всіх працюючих, вартість витрачених матеріальних цінностей, нарахована амортизація по об'єктах основних засобів, МШП, НМА). Така деталізація дає можливість планувати процес заготовляння цінностей, аналізувати штатний розклад, коригувати тарифні ставки та оклади і т.д. Їх обсяг у грошовому вираженні знаходить відображення у фінансовій звітності.

Комплексні витрати складаються з групи елементних витрат (загальновиробничі, загальногосподарські, витрати майбутніх періодів та ін.) Контроль та аналіз їх обсягу і змісту можливий завдяки кошторисах і нормативів, які розробляються в бізнес-плані.

3. За способом включення в собівартість продукції, робіт, послуг всі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати - Ті, що на основі первинних документів можна віднести на витрати визначеного виду продукції, робіт, послуг (матеріали, заробітна плата робітників та ін.)

Непрямі витрати - одночасно відносяться до всіх видів робіт, послуг, продукції (освітлення, опалення, робота машин і устаткування та ін.) Їх включають до витрати окремих видів продукції, робіт, послуг після визначення загальної суми після закінчення місяця шляхом розподілу пропорційно до умов, передбаченим облікова політика.

Такий облік витрат дозволяє аналізувати собівартість по її складових частин і за видами продукції. У складі собівартості продукції прямі витрати, як правило, підрозділяються за елементами, а непрямі утворюють комплексні статті витрат.

4. По відношенню до технологічного процесу витрати на виробництво можна підрозділити на основні, на обслуговування виробництва, на керування організацією. У складі останніх окремо, за типовими статтями, враховують витрати на управління цехами (загальновиробничі витрати) та на управління організацією в цілому (загальногосподарські витрати).

5. За зв'язку з техніко-економічними факторами і головним чином з обсягом виробництва зазначені витрати можна розділити на умовно-змінні і умовно-постійні. Умовно-змінні витрати нормуються на одиницю продукції: їх розмір збільшується або зменшується у відносно пропорційному відповідно до зміною обсягу випуску продукції, наприклад, витрати на основні матеріали, заробітна плата виробничих робітників і ін

До умовно-постійних відносяться витрати, абсолютна величина яких лімітується по цеху або організації в цілому і не перебуває в прямій залежності від обсягу виконання виробничої програми, зокрема, витрати на освітлення і опалення приміщень або заробітна плата управлінського персоналу.

6. Для планування та обліку витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт, послуг групують за статтями калькуляції. Це дозволяє формувати виробничу і повну собівартості виробленої продукції та розрахувати продажну ціну продукції.

Витрати по статтями калькуляції за своїм складом ширше елементних (див. схему класифікації), так як враховують характер і структуру виробництва, створюючи базу для визначення ціни продукції, що виготовляється та економічного аналізу процесу виробництва і реалізації.

Загальна схема класифікації витрат на виробництво:

По відношенню до технологічного процесу

За економічними елементами

За способом включення до собівартості

За статтями калькуляції

Основні змінні:

Матеріали; Заробітна плата робітників; Нарахування на заробітну плату робітникам; Витрати на освоєння; Знос спецінструмент; Резерв на гарантійний ремонт; Втрати від шлюбу та ін

Накладні умовно-постійні:

Загальновиробничі витрати; Загальногосподарські витрати.

Елементні:

Матеріали; Заробітна плата; Нарахування на заробітну плату; Амортизація основних засобів та нематеріальних активів; Знос МШП;

Комплексні:

Витрати майбутніх періодів; Резерви майбутніх витрат і платежів; Загальновиробничі витрати; Загальногосподарські витрати; Втрати від браку.

Прямі:

Матеріали; Заробітна плата робітників; Нарахування на заробітну плату робітникам; Витрати на освоєння; Знос спецінструмент; Резерв на гарантійний ремонт

Непрямі:

Загальновиробничі витрати; Загальногосподарські витрати. Матеріали; Покупні напівфабрикати; Зворотні відходи (-); Транспорт-заготівельні витрати; (Разом - матеріали)

Матеріали; Заробітна плата робітників; Нарахування на заробітну плату робітникам; Витрати на освоєння; Резерв на гарантійний ремонт; Втрати від браку; Загальновиробничі витрати; Загальногосподарські витрати.(Разом - виробнича собівартість)

Комерційні витрати Всього - повна собівартість