Критерії вступу до ЄС

Принципова можливість для європейських країн стати повноправними членами ЄС була визнана ще Римським договором20. У червні 1993р. па засіданні Європейської Ради в Копенгагені країни ЄС визнали можливим приєднання нових членів з числа країн Центральної Європи — після досягнення ними відповідних критеріїв (отримали назву "Копенгагенських критеріїв")

Копенгагенські критерії

· стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство закону, забезпечення прав людини, повагу та захист прав меншин;

· наявність діючої ринкової економіки та спроможність витримати тиск конкуренції і ринкових сил у межах ЄС;

· спроможність взяти на себе зобов'язання, що випливають із членства в ЄС, включаючи визнання цілей політичного, економічного та валютного союзу.

Слід зауважити, що на перебіг процесу розширення можуть справляти вплив ряд як зовнішніх (наприклад, позиція США), так і внутрішніх чинників (наприклад, тенденції посилення націоналістичних рухів, що поширюються сьогодні в Європі, в т.ч. в країн ах-член ах Союзу), що робить прогнози стосовно цього процесу досить умовними

Основні умови розширення були затверджені є статті 237 Римського договору: "Будь-яка європейська країна може подати заявку на вступ до Союзу. Вона має направити цю заявку до Ради, що приймає здностайне вішення після консультацій з Комісією і отримання згоди від Європейського Парламенту, який діє на основі рішення абсолютної більшості його членів"

ОСНОВНІ СКЛАДОВІ КРИТЕРІЇВ ВСТУПУ ДО ЄС

Перша група критеріїв (політичні):

· забезпечення свободи парламентських, президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;

· створення та розширення діяльності демократичних інституцій, неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації;

· прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин, і створення відповідних установ;

· посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;

· вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів;

· створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції і внутрішіх справ;

· здійснення заходів з протидії дискримінації у всіх сферах суспільного життя;

· гарантії незалежності судової влади, покращання функціонування судів;

· захист особистих свобод.

Друга група критеріїв (економічні):

· макроекономічна стабільність;

· здійснення адміністративної реформи та структурних реформ;

· наявність ринкових інститутів;

· лібералізація торговельного режиму;

· відповідне правове забезпечення ринкових перетворень;

· поліпшення умов конкуренції;

· створення середовища, сприятливого для підприємницької діяльності;

· створення сприятливого інвестиційного клімату;

· підвищення кваліфікації робочої сили;

· поліпшення структури та диверсифікація експорту;

· здійснення промислової політики, спрямованої на зниження матеріало- та енергоємності виробництва.

Третя група критеріїв ("членські")

· визнання, прийняття, виконання та правове застосування аcquis commипаutaire - "спільного доробку" ЄС, тобто сукупності правових документів, напрацьованих Співтовариствами (договори, постанови, директиви та інші акти).

Досягнення "членських" критеріїв — ключовий аспект підготовки до членства в ЄС. Вимагає не лише включення національного законодавства, але й забезпечення йото дієвого застосування через відповідним чином пристосовані адміністративні та судові структури.

Копенгагенські критерії у загальних рисах визначають вимоги до країн - кандидатів; і поділяються на три групи: економічні, політичні та "членські". Чіткої конкретизації, що саме включає в себе кожен із критеріїв у зведеному вигляді, документи ЄС не містять. Водночас, аналіз вимог до країн-капдидатів дозволяє скласти уявлення про основні складові кожної групи критеріїв ("Критерії вступу до ЄС").

Крім того, існують п'ять так званих критеріїв конвергенції (зближення), виконання яких дає країнам право вступу до економічного та валютного союзу. Вони стосуються цінової стабільності, дефіциту бюджету, державного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ставок.

КРИТЕРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ (ЗБЛИЖЕННЯ)

· відношення державного дефіциту до ПСП не повинне перевищувати 3%;

· відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%;

· достатній рівень стабільності цін і сталість середніх темпів інфляції (цей рівень не повинен перевищувати три кращих показники країн-членів більше, ніж на 1,5%);

· довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати три кращих показники стабільності цін країн-членів більше, ніж на 2%;

· протягом щонайменше двох років і без значного напруження з боку відповідної країни нормальне відхилення величини обмінного курсу національної валюти не повинне виходити за граничні значення, передбачені механізмом обмінного курсу країн-членів ЄС.