Екологічні витрати

Екологічні витрати - це витрати на попередження за­бруднення навколишнього середовища та на знищення або ліквідацію негативних наслідків його впливу.

Розрізняють кілька рівнів екологічних витрат.

Перший рівень - знешкодження відходів (зниження, зменшення), передбачене в самій технологічній схемі.

Другий рівень - будівництво відходовідводів (зокрема труб) для відводу відходів з місць їх утворення (тобто з технологічного процесу) та запобігання безпосередньому їх впливу на людей чи на техпроцес.

Третій - це санітарно-захисна зона підприємств (санітарно-захисна зона), яка створює розрив між джере­лом викиду (підприємством) і населеною територією (СЗЗ від 50 до 1000 м).

Рисунок 11.1- Схема структури екологічних витрат

Четвертий - компенсація соціальній сфері збитків від забруднення і вимушені витрати на заходи боротьби з ним (перш за все в житлових масивах).

П'ятий рівень - витрати на очисні споруди (устрої) на завершальному етапі виробництва (димоочищення) тощо.

Екологічні витрати характеризуються двома властивос­тями: по-перше, об’єктивність їх появи, обумовлена утво­ренням відходів виробництва, які викликають погіршення довкілля, та пов’язаними з ним збитками і витратами; по-друге, стохастичність (тобто мають невизначений випадковий характер).

Екологічні витрати складаються, перш за все, із витрат на здійснення природоохоронних заходів та з економічних збитків і втрат від забруднення довкілля. Ці складові зна­ходяться в тісному взаємозв'язку, мають схожу економіч­ну базу і реально функціонують поряд з іншими традицій­ ними видами витрат. Тому ігнорувати будь-яку з них у процесі вирішення природоохоронних питань не тільки недоцільно, але й шкідливо. Це суперечить положенням економічних законів, тому шо у випадку розширеного від­творення викликає компенсацію тільки частини суспільно необхідних витрат, пов’язаних із забрудненням довкілля.

Під економічними витратами розуміють суму витрат, що виникають у суспільному господарстві у зв’язку з не­обхідністю попередження екологічних порушень, на запо­бігання впливу цих порушень на об’єкти-реципієнти (які підпадають під цей вплив) та витрат, викликаних впливом екологічних порушень на реципієнтів (рисунок 11.1). При цьому сума двох останніх витрат складає економічні збит­ки від екологічних порушень. А перший вид витрат - це природоохоронні витрати.

Економічний зміст екологічних витрат розглядається при цьому як компонента суспільно необхідних витрат у народному господарстві. Критерієм оптимальності є міні­мум регіональних екологічних витрат з урахуванням дода­ткового доходу від виробничих результатів природоохо­ронних заходів.

Протиріччя між економічними та екологічними інтере­сами суспільства складають одну з причин існуючої еко­логічної ситуації.

Проблема безпеки довкілля ставить перед суспільст­вом завдання вибору між мірою забезпечення матеріаль­них благ і мірою задоволення потреб у чистоті та безпеці навколишнього середовища. У зв’язку з цим будь-який вид природоохоронної діяльності, який стосується економіч­ного розвитку чи оздоровлення регіонів, повинен бути спрямований перш за все на збереження та зміцнення здоров’я населення.

Актуальність задачі мінімізації негативних наслідків техногенного впливу на населення і забезпечення оптима­льних умов для життєдіяльності висунула як першочерго­ве завдання питання впливу рівня забруднення довкілля на стан здоров’я населення і вимоги удосконалення і роз­витку інформаційного та науково-методичного забезпе­чення.

Наявність адекватних оцінок і репрезентативних пока­зників надає можливість на новому, більш досконалому рівні вирішувати ряд питань суспільного виробництва і соціально-економічного розвитку країни.

Природоохоронні витрати

Природоохоронні витрати як складова екологічних витрат за свою головну мету ставлять здійснення приро­доохоронних заходів, націлених перш за все на за­побігання забрудненню, зменшення його обсягу, зниження рівня чи ліквідацію.

Природоохоронними іменують капітальні та експ­луатаційні витрати природоохоронної діяльності. Отже, структура цих витрат має дві складові: капітальні вкладен­ня і поточні експлуатаційні витрати.

До капітальних витрат природоохоронного призна­чення (незалежно від джерела фінансування) відносять та­кі види одноразових витрат: створення нових і реконстру­кція існуючих основних фондів, які призначені запобігати, скорочувати, знижувати негативний вплив господарської діяльності на природне середовище; модифікацію техно­логічних процесів, яку здійснюють виключно з метою зниження їх впливу на довкілля; модернізацію технологіч­них виробництв в частині, яка забезпечує досягнення при­родозахисної мети.

До експлуатаційних (поточних) витрат природо­охоронного призначення належать: поточні витрати на утримання і обслуговування основних фондів природо­охоронного призначення (вони складаються з витрат на основну та додаткову заробітну плату обслуговуючому персоналу, на планово - попереджувальний, поточний і капітальний ремонти, амортизаційні відрахування на по­вне відтворення, енергетичні витрати та інші види поточ­них витрат); додаткові витрати на експлуатацію основних виробничих фондів, обумовлені удосконаленням виробни­чої технології з метою зниження впливу господарської ді­яльності на довкілля; поточні витрати, пов’язані із здійс­ненням заходів, які сприяють покращанню якісних харак­теристик елементів довкілля та які відносять на рахунок

ІМО

основної діяльності або ж здійснюються за рахунок щорі­чних асигнувань із бюджету та інших джерел; витрати на оплату послуг, пов’язаних з охороною довкілля.

Обсяг капітальних чи експлуатаційних витрат (не­обхідних для здійснення природоохоронних заходів або призначених безпосередньо для охорони довкілля) розра­ховується на основі даних вартості відповідних робіт,

Природоохоронні витрати, зведені до річної розмір­ності, обчислюють за класичною формулою

Вн = С + Ен-К,

де С - поточні річні витрати;

К - капітальні вкладення;

Ен - норматив зведення різночасових витрат.

З огляду на їх тривалість витрати поділяють на ко­роткострокові (до 3 років), середньострокові та довгостро­кові (більше 10 років).

У свою чергу, довгострокові витрати поділяються на природоохоронні з приблизно однаковими значеннями річних експлуатаційних ізитрат та однаковими капіталовкладеннями за роками розрахункового періоду і на такі, у яких ці показники з року в рік різні. У цьому ви­падку зведення різночасових витрат до одного базового розрахункового моменту виконується відповідно до мето­дики визначення коефіцієнта дисконтування

У практичній діяльності природоохоронні витрати класифікують за двома основними напрямками: залежно від джерела їх виникнення га мети їх призначення.

Ці напрямки звичайно використовують разом за такими принципами класифікації:

- за рівнем формування витрат (національний, регіональ­ний, місцевий);

- за формами власності інвесторів (державна, корпоратив­на, муніціпальна, особиста);

- за суспільним характером (на кошти платників податків чи підприємств);

- за економічним змістом витрат (капітальні, поточні);

- -за розміром гіідприємств-інвесторів (малі, середні, вели­кі);

- -за видом екологічної діяльності (виробнича, наукова, мо- ніторингова, організаційна, освітня тощо);

- -щодо бюджету (бюджетні, позабюджетні);

- -за формами виникнення джерел фінансування (податки, платежі, субсидії, кредити, благодійні внески тощо);

- -за характером засобів фінансування (власні, позика, без­відплатний. безповоротний);

- -за національною належністю (експортні, імпортні, внут­рішні);

- -за природною сферою прикладення (атмосфера, гідросфе­ра, складування твердих відходів на поверхні землі, шум, охорона фауни, флори тощо);

- -всередині кожної з природних сфер за конкретними де­структивними факторами (н шриклад, атмосфера - забруд­нення: окислами азоту);

- -за ос новними галузями економіки;

- -за основними видами деструктивної діяльності (забруд­нення довкілля, порушення фунтів, знищення лісів, річок

- тощо);

- -нарешті, за територіями і містами.

- Отже, економічні витрати відображають ту частину додаткових соціально-економічних витрат суспільства на даному етапі, які воно вимушене витрачати у зв’язку з су­часною екологічною ситуацією, обумовленою