III. Вивчення нового матеріалу

Заняття № 45

Тема: ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА СУЧАСНОСТІ

Цілі: пояснити суть і причини екологічної кризи, дати

характеристику його складових; розвивати

навички порівняння (поняття «кількісне» та «якісне»

забруднення), уміння знаходити інформацію з різних

джерел із заданої теми, узагальнювати її й

аналізувати; виховувати небайдуже ставлення до

навколишнього світу, особисту відповідальність за

майбутнє цивілізації.

Обладнання й матеріали: приклади екологічної кризи з різних джерел

інформації (глобального й локального - рівня);

економічна карта України.

Глобальна екологічна проблема — проблема виживання людства.

ХІД

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної

Діяльності

Приводом для екстреного засідання РНБО на початку лютого 2010 р. стала екологічна ситуація, що склалася в місті Калуші Івано-Франківської області. Тут діє державне підприємство «Калієвий завод ВАТ Оріана».

У результаті неефективного ведення господарства навколо со- левідвалів відбувається поступове засолювання підземних вод. Оскільки дамби відповідних сховищ нестійкі, існує загроза їх прориву й потрапляння забруднених вод у ріку Дністер. У зонах можливого хімічного зараження проживає понад 10 млн осіб (близько 22 % населення України).

Чи можна назвати ці події проявами екологічної кризи? Що називають екологічною кризою? Які регіони України мають гострі екологічні проблеми?

III. Вивчення нового матеріалу

Більшість фахівців дотримуються думки, що основною проблемою виживання людства є глобальна екологічна проблема, пов'язана з деградацією навколишнього природного середовища.

Умовно проблему деградації глобальної екологічної системи можна розчленувати на дві складові:

а) деградацію навколишнього природного середовища в результаті нераціонального природокористування;

б) деградацію цього середовища в результаті забруднення його

відходами людської діяльності.

Нераціональне природокористування означає однобічне, споживацьке ставлення до природи, прагнення взяти з географічного середовища якнайбільше матеріальних благ. Нераціональним природокористування є тоді, коли природне середовище під його впливом катастрофічно втрачає ресурси, істотно погіршує свої якості та властивості, необхідні для нормального життя людини.

Нераціональне природокористування призводить до порушення глобального балансу непоновлюваних і поновлюваних природних ресурсів, що вже спричинило такі негативні наслідки, як виснаження деяких мінеральних ресурсів, ерозія ґрунтового покриву, засолення, заболочування й спустелювання, вирубування і деградація великих лісових масивів,.скорочення біологічної розмаїтості на Землі.

Крайня форма нераціонального природокористування отримала назву хижацького природокористування. Прикладом його може бути китобійний промисел, що надзвичайно активізувався у Світовому океані в 1868 р. З того часу було забито понад 2 млн китів усіх видів. «Рекорд» видобутку було встановлено в 1962 р. Він становив, 66 тис. особин, що ледь перевищувало відтворення китів. Подібний «рекорд» призвів до різкого скорочення цих тварин. Міжнародною комісією з китобійного промислу були вжиті обмежувальні заходи щодо вилову цієї тварини.

Друга причина деградації світової екологічної системи — забруднення її відходами виробничої та невиробничої діяльності людини. Кількість цих відходів останнім часом набула розмірів, що почали загрожувати існуванню цивілізації..

Під антропогенним забрудненням навколишнього природного середовища розуміють комплекс різних впливів людського суспільства на це середовище, які призводять до збільшення рівня вмісту в ній шкідливих речовин або підвищення концентрації наявних. Таке забруднення загрожує здоров'ю людини та стану навколишнього середовища. Воно обмежує можливості подальшого розвитку людської цивілізації. Розрізняють дві категорії забруднення — кількісне та якісне.

Кількісним забрудненням можна назвати повернення в навколишнє середовище тих речовин і сполук, які трапляються в ній у природному стані, але в набагато менших кількостях, а внаслідок збільшення обсягів різноманітних антропогенних відходів зростають у багато разів. Наприклад, сполуки Феруму та інших металів, видобуток яких подеколи влсе перевершує розміри їх глобальної міграції, призводить до зростання металізації навколишнього середовища. Збільшення викидів вуглекислого газу загрожує людству глобальним потеплінням у результаті парникового ефекту. Зміна газового балансу атмосфери у зв'язку зі збільшенням умісту С0₂ та інших парникових газів уже призвела до того, що порівняно з кінцем XIX ст. середньорічна температура повітря біля поверхні Землі підвищилася приблизно на 0,6 °С.

Але ще більшу загрозу для навколишнього середовища становить якісне забруднення, пов'язане з надходженням у нього не відомих природі речовин і сполук. Головну роль серед них відіграють хімічні продукти, особливо продукти органічного синтезу. У ре-' зультаті відбувається негативний процес хімізації навколишнього середовища, що іноді не без підстави називають його отруєнням.

Останнім часом увагу вчених особливо привертають хлорфлуоро- карбонові сполуки (фреони), що мають антропогенне походження.

Цю групу газів широко використовують як холодоагенти в холодильниках і кондиціонерах, у вигляді розчинників, розпилювачів, стерилізаторів, мийних засобів тощо. Незважаючи на те що про парниковий вплив хлорфлуорокарбонів було відомо, їх виробництво продовжує зростати досить швидкими темпами. Наразі вже доведено вкрай негативний вплив фреонів на озоновий шар атмосфери. Фреони накопичуються в тропосфері й звідти проникають ' у стратосферу й каталізують (унаслідок виділення вільного хлору) реакції розкладу озону, тонкий шар якого розташований на висоті 20-30км.Урезультатівідбуваєтьсяруйнуванняцьогошару,якийви- конує найважливішу функцію щита біосфери, що охороняє все живе на Землі від згубного ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Було встановлено, що за останні 20-25 років у зв'язку зі збільшенням обсягів викидів фреонів озоновий шар атмосфери зменшився на 2 % (за іншими даними, на 2-5 %), але ж зменшення об'єму озонового шару на 1 % призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2 %.

У деяких районах нашої планети подеколи почали виникати «озонові діри», що вирізняються значно більш,сильним руйнуванням озонового шару. Першу таку діру було виявлено над Антарктидою в 1978 р., відтоді регулярні наукові дослідження показують, що об'єм озонового шару в зимовий період зменшується на 40-50 %, при цьому розміри «діри» коливаються від 5 млн до 20 млн км².

Другу подібну діру було виявлено над Арктикою. Незважаючи на те.що вона не така велика і складається з кількох «дір» меншої площі, для населення північних широт Євразії вона може становити значно більшу небезпеку, ніж «діри» над безлюдною Антарктидою.

Особливу проблему становить радіоактивне забруднення навколишнього середовища, що виражається в підвищенні природного рівня радіоактивних речовин, які містяться в ньому, унаслідок випробувань ядерної зброї та аварій на АЕС. Найнебезпечнішими для людини є ізотопи Стронцію й Цезію, які накопичуються на ґрунті й потім по харчових ланцюгах потрапляють в організм людини.

Нераціональне природокористування й забруднення природного середовища відходами людської діяльності може спричиняти виникнення надзвичайних ситуацій, які мають техногенний характер.