Розділ 1. Загальна характеристика досліджуваних країн

Україна — держава у Східній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. На заході вона межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою, на півночі — з Білоруссю, на північному сході та сході — з Росією, а на півдні омивається Чорним та Азовським морями. Столицею України є місто Київ.На території сучасної України віддавна існували держави скіфів, готів, гунів та інших народів. Проте відправним пунктом української державності і культури вважається середньовічна доба: Київська держава або Русь. Сучасна держава Україна є результатом волевиявлення української нації 1 грудня 1991 року. Маючи Чорне море на півдні, кордони з Польщею, Словаччиною та Угорщиною на заході, Білоруссю на півночі, Молдовою і Румунією на південному заході і з Росією на сході країни. Більшість території країни — рівнина, однак на заході і в Криму є значні гірські масиви. Найвища точка — гора Говерла (2061 м). Степ розкинувся на північ та північний схід від Чорного моря. Більша частина території належить до південно-західної околиці Східно-Європейської рівнини. Тут розташовані низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі височини до 300—500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж і інші). На півдні — Кримські гори (висотою до 1545 м, г. Роман-Кош), на заході — Українські Карпати (висотою до 2061 м, г. Говерла). Україна розташована у центрі Східної Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю на півночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією та Росією. Однією з основних характеристик термічного режиму є середня місячна температура повітря, її характеризують повільні зміни влітку і взимку та різкі коливання восени й весною. Найнижчі середні температури випадають на січень — лютий: -7, -8 °С на північному сході республіки і в гірських районах, у степовому Криму підвищується до 0°С, а на Південному березі Криму до +3, +4°С. У березні вже спостерігається зростання температур повітря. Найвищі середньодобові його температури зафіксовано в липні; +20, +25°С, а середні місячні температури становлять +17, +19°С на півночі й північному заході та +22, +30 °С на півдні України. Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їх зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено в Українських Карпатах — 1500 мм (полонина Плай — 1663 мм) і Кримських горах (1000—1200 мм), найменші — на причорноморському узбережжі та на Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На більшій частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650-600 мм на заході до 450-400 мм на півдні й південному сході. Основна їх маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму. Взимку опади бувають у вигляді снігу, майже на всій території республіки; висота снігового покриву — 10-30 см, а в горах досягає 40 см. Більшість рік належить басейну Чорного і Азовського морів. Головні ріки — Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай. Озер і лиманів понад 8 тис. загальною площею бл. 3 тис. км2. Найбільше прісне озеро — Кундук (Сасик) — 204,8 км2 (між дельтами Дунаю і Дністра), штучно опріснене, найбільше природно прісне озеро — Світязь (Волинь) має площу 27,5 км2. Найбільше солоне оз. — Сасик-Сиваш — 71 км2 (Зах. Крим). На території України є 25 тис. 435 штучних водойм (водосховища та ставки). Найбільші водосховища — на Дніпрі (Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське). Найбільший лиман — Дністровський — 360 км2. Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що складають мінерально-сировинну базу країни. Україна, яка займає всього 0,4 % земної суші і де проживає 0,8 % населення планети, має в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу.[1] В Україні розвідано 20 тис. родовищ та проявів 111 видів корисних копалин (за даними УНІАН — 200 видів корисних копалин, 120 з яких використовує людство сьогодні). З них 7807 родовищ 94 видів корисних копалин мають промислове значення і враховуються Державним балансом запасів. Найбільше економічне значення мають кам'яне вугілля, нафта і газ, залізні і марганцеві руди, самородна сірка, кам'яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. Їх родовища знаходяться у різних геологічних регіонах України. За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає РФ, США, Великобританію, Францію, ФРН, Канаду та інш. Зокрема, за запасами і видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна в кінці ХХ ст. займала провідне місце серед країн СНД, Європи і світу.

Болга́рія (болг. България), Республіка Болгарія — держава у Південно-Східній Європі, розташована в східній частині Балканського півострова, займає 22% його території. Межує на півночі з Румунією — вздовж Дунаю, на півдні — з Грецією і Туреччиною, на заході — з Сербією і Македонією. На сході омивається Чорним морем. Загальна довжина державного кордону 2245 км, з них 1181 км - сухоземний, 686 км - річний, і морський - 378 км. Площа 110,9 тис. км2, населення — 7,576 млн (2010), столиця — Софія, офіційна мова — болгарська, грошова одиниця — лев. Болгарія — член ООН, ЄС, НАТО. Велика частина країни — гірські хребти Стара-Планина, Средна-гора, Ріла з горою Мусала (вища точка Балканського півострова, 2925 м), Пірін, Родопи. На півночі Болгарії – Ніжньодунайська рівнина, в центрі – Казанликська улоговина, південніше – обширна Верхньофракійська низовина. держава у Південно-Східній Європі, розташована в східній частині Балканського півострова, займає 22% його території. Межує на півночі з Румунією — вздовж Дунаю, на півдні — з Грецією і Туреччиною, на заході — з Сербією і Македонією. Клімат помірний, на півдні перехідний до середземноморського. На рівнинах середні температури січня від -2 до 2 °С, липня до 25 °С. Опадів випадає в рік від 450 мм на рівнинах, до 1300 мм – в горах. Завдяки легкому морському бризу влітку немає виснажливої спеки. На сході омивається Чорним морем (протяжність берегової лінії — 378 км). Пл. 110,9 тис. км2.Великі річки: Дунай, Маріца. Ліси займають близько 1/3 території, переважно листяні. Болгарія славиться олійними трояндами, які квітнуть по всій Казанликській долині, відомій як Трояндова долина. Високо в горах зустрічаються дуже рідкісні і красиві квіти – едельвейси. Всьому світу знайомі сорти болгарського тютюну. Запаси корисних копалин в Болгарії невеликі. Найважливіші корисні копалини – лігніти, руди заліза, свинцю, цинку і міді. Країна має промислові запаси мідної руди на 30-50 років, золотовмісних руд – на 20 років, свинцевих і цинкових руд – на 20 років, залізняку, марганцевої руди і вугілля, індустріальної сировини і декоративного каменя – більш ніж на 200 років. Загальна цінність розвіданих мінеральних ресурсів (не вважаючи нафти і газу) складає біля 320 млрд дол. США. Відносна частка окремих різновидів ресурсів наступна: вугілля – 54,47%; руд кольорових і дорогоцінних металів – 5,69 %; чорних металів – 2,05 %, індустріальної сировини – 23,64 % і декоративного каменя – 14,15 %.

Туре́ччина (тур. Türkiye), офіційна назва Турецька Республіка (тур. Türkiye Cumhuriyeti) — країна, розташована між Чорним і Середземним морями, межує на сході з Вірменією, Грузією й Іраном, на південному сході з Іраком і Сирією, на заході з Грецією й Егейським морем, на північному заході з Болгарією. На території країни, крім турків, проживають значною мірою курди (біля 12 млн.чол.), вірмени, греки, араби, лази, аджарці, євреї, ассирійці, болгари, албанці, боснійці, хорвати. Член Міжнародного банку реконструкції і розвитку і Міжнародного валютного фонду (з 1947). Член Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, НАТО, ООН, кандидат до Європейського Союзу. Сучасна Туреччина, чиїм попередником була 600-літня Османська імперія, з'явилася на політичній карті світу після Першої світової війни. Переважають висоти від 800 м на заході до 2000 м на сході. На півночі розташовані Понтійські гори (до 3937 м), на півдні — хребти системи Тавра (до 3726 м). Найвища вершина Туреччини — згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м) на Вірменському нагір'ї. Інші вулкани: Сюпхан, Немрут, Ерджіяс. Країна, розташована між Чорним і Середземним морями, межує на сході з Вірменією, Грузією й Іраном, на південному сході з Іраком і Сирією, на заході з Грецією й Егейським морем, на північному заході з Болгарією. Більша частина території Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір'я (на заході) і Вірменського нагір'я (на сході) Клімат країни субтропічний, у внутрішніх районах більш континентальний і посушливий. У горах Вірменського нагір'я беруть початок великі ріки Тигр, Євфрат, Кура, Аракс. Основні ріки Анатолійського плоскогір'я — Кизил-Ірмак, Сакар'я. На внутрішніх плоскогір'ях — великі безстічні солоні озера Ван і Туз. Тер. Туреччини являє собою складну систему артезіанських басейнів (Північно-Анатолійський, Мендереський, Туз-Конійський, Антальський), представлених міжгірськими западинами, заповненими мезозойсько-кайнозойськими відкладами.Найбільш значні ресурси підземних вод формуються у різновікових карбонатних породах. Сезонні коливання дебітів джерел – від десятків до декількох тис. л води на добу. Високодебітні джерела пов'язані з зонами тектонічних порушень, з контактами різних гірських порід і кайнозойськими ефузивами. Вони мають постійний режим, дебіти від 100 л/с до 6 м3/с. Некарбонатні породи, обводнені в зонах екзогенної тріщинуватості, відрізняються слабкою водоносністю. Підземні води прісні. У міжгірських западинах водоносними є неогенові і четвертинні утворення. У складі перших виділяють до 5-6 горизонтів потужністю 10-20 м. Вони містять напірні води, іноді самовиливні. Дебіти свердловин 1-20 л/с. Мінералізація від 0,3 до 4-5 г/л. Алювіальні і алювіально-пролювіальні четвертинні відклади являють собою складні системи водоносних і відносно водотривких горизонтів. Сер. дебіти водопунктів 10-20 л/с. Мінералізація вод від 0,2-0,8 г/л в передгір’ях до 3-10 г/л в безстічних западинах на віддаленні від гір. Відновлювальні ресурси оцінюються в 6х109 м3/рік.

Таблиця 1.1