Мета та обсяг роботи

Вступ

При переході від загально-технічної частини до спеціальної (будівельної) частини курсу «Інженерне креслення» виникають складності з оформленням будівельних креслень.

Методичні рекомендації розраховані на різний рівень підготовленості студентів до виконання будівельних креслень. У будь-якому випадку студенти повинні попередньо ознайомитися за літературою з основними особливостями будівельного креслення.

Будівельні креслення оформляються по стандартам Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) з врахуванням вимог Системи проектної документації для будівництва (СПДБ). В методичних рекомендаціях пояснюються основні терміни, які часто використовуються в будівельній практиці; надані основні відмінності в правилах оформлення будівельних креслень, умовні графічні позначення елементів будівельних конструкцій і санітарно-технічного обладнання.

Мета та обсяг роботи

Пропоновані рекомендації призначені для студентів денної та заочної форм навчання, які вивчають розділ «Будівельне креслення». Всі необхідні теоретичні знання студент закріплює, головним чином, в процесі самостійного виконання графічних робіт. При цьому виникає потреба у вивчені нормативної літератури та методичних рекомендацій до виконання роботи.

Дані рекомендації містять варіанти завдань, сформульовані вимоги що до оформлення та обсягу роботи, подані короткі пояснення до виконання креслень і наведено список джерел, якими треба користуватися при виконанні завдання.

Мета розрахунково - графічної роботи - навчити студентів основним правилам виконання робочих креслень частин будинків, а також уміти грамотно читати їх.

Кожен студент одержує картку завдання-варіанту (див. Додатки). Номер варіанту, для студентів денної форми навчання, відповідає порядковому номеру прізвища студента за списком у журналі, а для студентів заочної форми навчання – номеру шифру.

Студент, користуючись кресленнями та описом конструктивних елементів будинку, які наведені у даних методичних рекомендаціях, відповідно до свого варіанта виконує креслення марки АБ. Креслення виконується олівцем на аркуші паперу для креслення формату А2 (594 х 420) у відповідних масштабах. На аркуші мають бути виконані: план будинку 1-го або 2-го поверху; головний фасад, розріз 1-1.

2. Загальні правила оформлення креслень

На форматі креслення виконується рамка, та у правому нижньому куті - основний напис за ДСТУ БА 2.4-4:2009. Приклад заповнення основного напису наводиться на рис. 1.

Рис.1

У графах основного напису (номери граф вказані у дужках) наводять:

а) у графі 1 – проставляють шифр спеціальності, курс, група і порядковий номер або шифр; позначення основного комплекту робочих креслень;

б) у графі 2 – найменування міста розташування об'єкта будівництва;

в) у графі 3 – найменування будинку;

г) у графі 4 – найменування зображень, що розміщені на даному аркуші, у точній відповідності з їх найменуванням на кресленні;

д) у графі 5 – умовне позначення стадії проектування: Н – навчання;

е) у графі 6 – порядковий номер аркуша;

ж) у графі 7 – загальне число аркушів документа;

и) у графі 8 – найменування навчального закладу, номер групи, форма навчання;

к) у графі 9 – характер виконаної роботи (розробив, перевірив);

л) у графі 10-12 – прізвища та підписи осіб, указаних у графі 9, та дату підписання.

Написи й буквено-цифрові позначення на форматі і в основному написі виконуються стандартним шрифтом типу Б з нахилом.

Будівельними називаються креслення, які містять проекційні зображення будівельних об'єктів або їхніх частин та інші дані, необхідні для їхнього зведення.

Будівельні креслення будинків і споруд складаються за загальними правилами ортогонального прямокутного проектування на основні площини проекцій. Зображення будинків мають окремі назви. До оформлення будівельних креслень пред'являються наступні вимоги.

Масштаби креслень обираються відповідно до ДСТ 2.302-68. Для житлових будинків:

• плани поверхів - М 1:100;

• фасад будинку - М 1:100;

• розріз будинку - М 1:50.

На будівельних кресленнях використовують типи ліній, наведені в ДСТ 2.303-68. Товщина ліній для всіх типів зображень, виконаних в одному масштабі, має бути однаковою. Однак у будівельних кресленнях є деякі особливості в застосуванні окремих типів ліній. На планах і розрізах будинку видимі контури обводять лініями різної товщини. Більш товстою лінією обводять контури ділянок стін, що потрапили в січну площину. Контури ділянок стін, що не потрапили в площину перерізу, обводять тонкою лінією.

Будинок або споруда в плані розчленовується осьовими лініями на елементи. Ці осі визначають розташування основних несучих конструкцій і називаються поздовжніми й поперечними координаційними вісями.

Координаційні вісі наносяться штрих-пунктирними лініями й позначаються марками в колах діаметром 6-12 мм. Для маркірування координаційних вісей використовують арабські цифри і великі букви українського алфавіту, за винятком: з, о, й, х, и, ь. Розмір шрифту для координаційних вісей повинен бути на 1-2 номери більшим, ніж розмір шрифту чисел на тому ж аркуші. Послідовність маркірування – зліва направо, знизу вгору (рис.2). Якщо положення вісей на правій та верхній стороні плану не співпадає з розміткою вісей лівої та нижньої його сторін, тоді координаційні вісі маркіруються на всіх сторонах плану.

У будинках із несучими поздовжніми й поперечними стінами прив'язка до координаційних вісей зовнішніх і внутрішніх стін робиться в такий спосіб (рис.3):

• внутрішню грань зовнішньої стіни розміщають від координаційної вісі на відстані М або 2М, тобто 100 або 200 мм (модульна прив'язка);

• координаційна вісь збігається із внутрішньою поверхнею стіни (нульова прив'язка);

• у внутрішніх стінах координаційна вісь має збігатися з віссю симетрії стіни, крім стін сходових кліток і стін із вентиляційними каналами (центральна прив'язка).

Рис.2 Маркірування координаційних Рис.3 Координаційні вісі зовнішніх

вісей і внутрішніх стін

Розміри на будівельних кресленнях мають бути проставлені у «мм» без позначення одиниць виміру. Наносяться у вигляді замкнутого ланцюга. Розміри дозволяється повторювати. Замість стрілок застосовують зарубки у вигляді короткої суцільної основної лінії довжиною 2 - 4 мм під кутом 45° до розмірної лінії. При цьому розмірні лінії мають виступати за крайні виносні лінії на 1...3 мм (рис.4, 5).

Рис. 4

Розмірне число розташовують над розмірною лінією на відстані від 0,5 до 1 мм.

Рис.5

Позначка рівня (висоти, глибини) елемента будинку або конструкції від якогось відлікового рівня, прийнятого за нульовий, розміщують на виносних лініях (або лініях контуру) і позначають відповідним знаком (рис.6).

Рис. 6

Позначки вказують у метрах із трьома десятковими знаками. Умовну нульову позначку позначають 0.000. Позначки нижче умовної нульової позначають зі знаком «мінус», позначки вище нульової - без знаку. Як нульову позначку для будинків зазвичай приймають рівень підлоги першого поверху. Позначки за необхідності супроводжують написами, що пояснюють, - «Р. ч. п. - рівень чистої підлоги», «Р. з. - рівень землі».

На планах будівлі відмітки розміщують у прямокутнику. В цьому випадку відмітки вказують зі знаком плюс (+), у метрах з трьома десятковими знаками (рис.7).

Рис.7 Загальні позначки розмірів на будівельних кресленнях

3. Методика виконання розрахунково-графічної роботи

Розрахунково-графічна робота виконується кожним студентом індивідуально в три етапи:

На 1-му етапі необхідно вивчити одержане завдання та чітко з’ясувати тип і призначення запропонованої до проектування будівлі (всі незрозумілі питання уточняються з викладачем). На цьому етапі слід ознайомитись з архітектурно-будівельною термінологією, рекомендованою літературою та із зразками робіт, які пропонує викладач (рис.8-10).

На 2-му етапі за схематичними зображеннями планів поверхів, фасадів, розрізів і описом будинків, наведених у додатку, виконують загальне креслення будинку на аркуші формату А2. На форматі розміщують план будинку; у проекційному зв'язку з ним - фасад, праворуч від фасаду - розріз 1-1. Зображення плану та фасаду виконують у масштабі 1:100, а розріз – 1:50.

Рис.8 Основні конструктивні елементи будівлі

Рис.9 Основні конструктивні елементи розрізу

Рис.10 Основні конструктивні елементи плану будівлі

Роботу на виконання завдання варто починати з компонування аркуша. Накреслити на форматі рамку і в правому нижньому куті розмістити основний напис (рис.1). Після цього намітити попереднє розташування зображень на робочому полі креслення. Для цього необхідно визначити габаритні розміри кожного зображення та передбачити вільне місце для написів над зображеннями й проставлення розмірів.

Виконання завдання починають із креслення плану будинку. Враховуючи необхідність проставлення розмірів навколо плану, необхідно, щоб габаритний прямокутник плану розміщався від рамки креслення не менше ніж на 30 мм (рис. 11). Це означає, що у разі відсутності балконів й інших виступаючих елементів вісі «А» та «1» повинні розміщуватися від відповідної лінії рамки не менше ніж на 30 мм. Якщо ж є балкон, то цю величину треба збільшити на 20 мм.

Далі перевіряють можливість розміщення фасаду та розрізу.

Рис. 11

На 3-му етапі виконується розрахунок і графічна побудова креслення сходових маршів.

Усі зображення рекомендується виконувати спочатку в тонких лініях і здійснювати остаточне оформлення тільки після перевірки креслення викладачем.

3.1. Рекомендації до виконання плану будинку

Планом будинку називається зображення будинку, умовно розсіченого горизонтальною площиною на рівні віконних та дверних прорізів (~1м) і спроектованого на горизонтальну площину проекцій. На плані показують те, що знаходиться в січній площині, й те, що розташоване за нею. Тобто план - це горизонтальний розріз.

План будинку викреслюють у наступній послідовності (рис. 12):

- проводять повздовжні й поперечні координаційні вісі;

- викреслюють усі зовнішні й внутрішні стіни, перегородки;

- виконують розбивку віконних та дверних прорізів у зовнішніх і внутрішніх стінах і перегородках, умовно показують відкривання дверей;

- викреслюють сходи, санітарно-технічні прилади, вбудовані шафи, антресолі, балконні огородження та інші елементи;

- наносять необхідні виносні й розмірні лінії, показують лінію розрізу; проставляють усі розміри, прораховують площі приміщень і проставляють тип підлоги, здійснюють відповідні написи, перевіряють креслення; після виправлення й доопрацювання виконують остаточне обведення.

Рис.12

Розташування на плані поверху всіх конструктивних елементів визначається прив'язкою до координаційних вісей. Прив’язка – це відстань від координаційної вісі до внутрішньої грані або геометричної вісі елемента.

В житлових будинках приймаємо товщину зовнішніх стін 480 мм з прив’язкою 280/200 мм, а внутрішніх – 380 мм з прив’язкою 190/190 мм. Стінові матеріали перегородок найрізноманітніші, тому умовно товщина перегородок міжквартирних приймається 200 мм, міжкімнатних – 80-100 мм, а у санвузлах – 65 мм.

Приклади внутрішньої будови плану з прив’язкою стін, розміщенням перегородок, вентиляційних каналів і вирішенням планування санітарно-технічних вузлів (рис.13-15):

Рис. 13

Рис. 14

Рис. 15

Над планом виконують напис: «ПЛАН ДРУГОГО ПОВЕРХУ (1:100)» Приклад плану будинку наведений на рис. 16.

Рис. 16

Вікна і балконні двері влаштовуються у зовнішніх стінах будинків, їх кількість, розташування й орієнтовну відстань між ними студент визначає за схемою-завданням (рис.17). Маркіруються вікна на плані поверху по зовнішньому краю. Наприклад: «ВК-1».

Габарити прорізів вікон та балконних дверей

у зовнішніх стінах житлових будинків

ДСТУ БА 2.4-7-2009

Рис. 17

Двері на плані можуть розташовуватися у несучих стінах і перегородках, їх зображують умовно за ДСТУ БА 2.4-7-2009 (табл.1).

Таблиця 1

Зображуючи двері на плані, необхідно призначити напрямок їх відчинення. Так, вхідні двері в квартиру повинні відчинятися всередину квартири, двері кухні та санвузлів – назовні, в інших випадках – відчинення має влаштовуватися так, щоб не заважати проходу. На плані двері позначаються тонкою лінією під кутом 30⁰ і маркіруються кружками діаметром 4-5 мм.

Поза контуром будинку проставляють розміри віконних і дверних прорізів «у світлі» і простінків між ними (перший розмірний ланцюжок), між координаційними вісями (другий розмірний ланцюжок) і загальний розмір між крайніми вісями (третій розмірний ланцюжок). Перший ланцюжок креслять на відстані 20 мм від контуру стіни, наступні - на відстані 7-10 мм один від одного.

Внутрішні розміри приміщень, товщини стін і перегородок проставляють на внутрішніх розмірних ланцюжках. Їх проводять на відстані не менше 8...10 мм від стіни або перегородки. Проставляють також прив'язку зовнішніх і внутрішніх капітальних стін до координаційних вісей.

Площі приміщень і тип підлоги проставляють (у вигляді дробі) у правому нижньому куті приміщення. В чисельнику - площа приміщення у квадратних метрах без позначення одиниць виміру із двома десятковими знаками, а в знаменнику – тип підлоги (ламінат, паркет, лінолеум, дощаті, керамічна плитка тощо).

Підйом з одного поверху на інший зазвичай здійснюється двома маршами. План поверху утворюють розсіченням умовною січною площиною на рівні ~1 м, тому в сходовій клітці висхідний марш перетинається приблизно посередині. На плані в цьому місці проводять хвилясту лінію обриву під кутом 45°. Більш довга сторона цієї частини маршу має примикати до стіни сходової клітки. На планах першого поверху показують цокольний марш і частину маршу, який веде на міжповерхову площадку. Невидимі конструктивні елементи на планах зображують штриховими лініями. На плані розімкнутою лінією показують положення січної площини для відповідного розрізу.

Марки віконних прорізів і зовнішніх дверей проставляють із зовнішнього боку стіни.

3.2. Рекомендації до виконання розрізу будинку

Розрізом називається зображення будинку, умовно розсіченого вертикальною площиною й спроектованого на площину проекції. Положення січної площини для даного розрізу показують на плані будинку.

Розріз будинку називається поперечним, коли січна площина перпендикулярна поздовжнім стінам будинку, й повздовжнім - коли січна площина паралельна поздовжнім стінам. Це найменування умовне, тому що іноді важко виділити переважне (повздовжнє) вимірювання.

Іноді при виконанні розрізу застосовують не одну, а дві й більше січні паралельні площини. Такий розріз називається ступінчастим.

Напрямок січної площини позначають на плані першого поверху розімкнутою лінією зі стрілками на кінцях, що показують напрямок погляду справа-наліво. Біля стрілок ставлять арабські цифри, а на самому розрізі виконують напис типу: «РОЗРІЗ 1-1(1:50)».

На розрізах видимі лінії контурів, що не потрапляють у площину перетину, виконують суцільною тонкою лінією.

На початковій стадії проектування для виявлення внутрішнього виду приміщень і розташування архітектурних елементів інтер'єра складають архітектурні (або контурні) розрізи будинку, на яких не показують конструкції фундаментів, перекриття, крокв та інших елементів, але проставляють розміри й висотні позначки, необхідні для пророблення фасаду. Архітектурний розріз для будівництва не використовується.

На розрізах координаційні вісі виносять униз, маркірують і проставляють розміри між суміжними вісями.

Положення конструктивних елементів по висоті визначають за допомогою висотних позначок і розмірів, які проставляють на виносних лініях рівнів відповідних елементів.

Всередині розрізу проставляють позначки висоти поверхів і приміщень, а також висотні позначки рівнів підлог і сходових площадок.

Із зовнішньої сторони розрізу на відстані 12-15 мм проводять розмірні ланцюжки, що визначають розміри віконних прорізів і простінків, цоколя, зовнішнього дверного прорізу. На відстані 10-15 мм від цього ланцюжка наносять висотні позначки рівня землі й верху стіни, полки повернені назовні.

За умовну нульову приймають позначку підлоги першого поверху. Також наносять позначки підлоги сходової клітки в тамбурі, вхідної площадки - на один східець вище тротуару.

Приклад виконання архітектурного розрізу будинку наведений на рис.18.

Рис.18

Послідовність креслення розрізу (рис. 19):

• проводять координаційні осі основних несучих конструкцій. Перпендикулярно їм проводять горизонтальні лінії рівнів: поверхонь землі, підлоги всіх поверхів і верху горищного перекриття й карниза;

• наносять контури зовнішніх і внутрішніх стін, перегородок, що потрапили в розріз, а також висоти міжповерхових і горищного перекриттів та гребеня даху, накреслюють винос карниза й цоколя та схили даху;

Рис.19

^. намічають у зовнішніх і внутрішніх стінах і перегородках віконні й дверні прорізи, а також видимі дверні прорізи й інші елементи, розташовані за січною площиною;

• проводять виносні й розмірні лінії, кружки для маркування осей (діаметром 10 мм) і знаки висотних позначок;

роблять остаточне обведення, проставляють розміри й висотні позначки, роблять пояснювальні написи і вказують найменування розрізу.

Приклад виконання розрізу будівлі з демонстрацією конструкцій фундаментів, перекриття, крокв та інших елементів наведений на рис.20.

Рис. 20

1- фундаменти; 2- вимощення; 3- цоколь; 4- стіна; 5- перекриття; 6- покриття; 7- перегородка; 8- крокви; 9-лати; 10- підкоси; 11- стояки; 12- вихід на горище; 13- горище; 14- мауерлат; 15- перемички; 16- сходовий марш; 17- ребро; 18- сходова площадка; 19- тамбур.

3.2.1 Розрахунок і графічна побудова сходів

Для монтажу сходових маршів і площадок служить розріз по сходах (рис. 21). Січна площина проводиться по ближніх до спостерігача сходових маршах.

Рис. 21 Основні конструктивні елементи сходової клітки

Для розрахунку та графічної побудови сходових маршів слід використовувати основні розміри конструкції за варіантом завдання:

1) відстань між осями стін сходової клітки: у повздовжньому напрямку 3000 мм, у поперечному – 6000 мм;

2) висоту поверху – відстань підлоги першого поверху до рівня підлоги другого поверху (від позначки 0,000 до позначки 3,300, тобто Н=3300 мм);

3) відстань від підлоги першого поверху до міжповерхової сходової площадки та від міжповерхової площадки до підлоги другого поверху (1650 мм, тому що 3300:2=1650 мм);

4) ширину сходової клітки – відстань від стіни до стіни (3000-190х2=2620 мм) (рис.22).

Рис. 22

Нехай довжина сходової клітки 5610 мм, ширина 2620 мм. Висота поверху 3300 мм. При висоті східця (присхідець) 150 мм у кожному марші має бути 11 східців (1650:150=11).

Горизонтальну площину східця називають присхідець. Присхідець останнього східця кожного маршу збігається з рівнем площадки і включається в неї. Тому в плані число проступів менше числа східців на один (11-1=10).

Проводять координаційні вісі, накреслюють стіни, позначають горизонтальними лініями рівні сходових площадок (поверхових і проміжних).

Після цього накреслюють сходові площадки й марші, обводять контурними лініями всі елементи, що потрапили в січну площину.

Потім від внутрішньої стіни відкладають ширину площадки (1410 мм) і десять відстаней по 300 мм. Проводять тонкі вертикальні лінії. Після цього відкладають ширину одного східця у бік площадки першого поверху (точка а). З'єднують точку а із крайньою точкою вище лежачої площадки (точка Ь). Пряма аЬ перетинає вертикальні лінії в точках, через які проводять горизонтальні лінії східців. Приклад розглянемо на рис. 23.

Рис. 23

3.3. Рекомендації до виконання фасаду будинку

Види будинків спереду, ззаду, праворуч і ліворуч називаються фасадами. У найменуванні фасадів вказують крайні координаційні вісі. Фасади дають уявлення про зовнішній вигляд будинку, про його загальну форму, розміри, кількість поверхів, наявність балконів і лоджій.

На кресленнях фасадів показують розташування вікон, дверей, балконів, лоджій та еркерів. Розміри на фасадах не наносять, показують тільки крайні координаційні осі. Праворуч або ліворуч проставляють позначки висот - рівня землі, цоколя, низу й верху прорізів, карниза, верху покрівлі. Полки позначок повернуті назовні. На фасадах маркірують конструктивні елементи, які не були показані на кресленнях планів і розрізів. Основою фасаду служить суцільна потовщена лінія 1.5...2 мм.

Послідовність креслення фасаду (рис.24):

- наносять координаційні осі й креслять загальний контур будинку;

- накреслюють віконні й дверні прорізи, балкони, плити козирків, карнизів та інших архітектурних елементів;

- накреслюють віконні плетіння, двері, огородження балконів, вентиляційні канали й димарі на даху, проставляють позначки;

- наносять рівні відповідних висот, маркірують координаційні вісі; після перевірки відповідності із планом і розрізом роблять остаточне обведення. Фасад виконують основною лінією, лінію землі - потовщеною лінією, що виходить за межі фасаду.

Рис. 24 Послідовність виконання фасаду

а – схематичний фасад будинку;

б – креслення фасаду 1-6

3.4 Зображення основних конструктивних елементів будинку

3.4.1. Стіни, перегородки, цоколь і фундамент

Стіни капітальні — головна конструктивна частина будинку, що: складає його несучий кістяк. При проектуванні житла товщину стіни розраховують, приймаючи до уваги ряд факторів, основними з яких є: кліматичні умови, будівельні матеріали, розрахункові навантаження тощо. Стіни встановлюються на фундамент, розташований в землі та виступаючий над рівнем землі на 900 мм (цоколь).

Фундамент — підземна частина будинку, що передає навантаження від капітальних стін на ґрунт.

Цоколь — продовження фундаменту, який піднімається над рівнем землі.

Перегородки — конструкції, призначені для поділу внутрішнього простору будівлі.

Перегородки за своїм призначенням діляться на міжкімнатні, міжквартирні та ті, що відокремлюють кухню і санвузол від інших приміщень.

У будівництві застосовують міжкімнатні гіпсобетонні перегородки завтовшки 100 або 80 мм.

Перегородки, що розділяють дві суміжні квартири, виконують із двох спарених перегородок, кожна завтовшки до 80 мм, розділених між собою зазором у 40 мм, тобто загальна товщина перегородки 200 мм.

3.4.2. Віконні та дверні прорізи

У цегляній стіні житлового будинку віконні прорізи виконуються з чвертями (рис. 25).

Чверть — прямокутний виступ стіни розміром 65х120 мм або 75х120 мм у прорізі, що становить 1/4 довжини цеглини, звідси його назва (рис. 26-27).

У дверних прорізах чверті влаштовуються тільки для зовнішніх і балконних дверей, для всіх інших дверей (у кімнатах, коридорах, санвузлах) прорізи виконують без чвертей (рис. 28-29).

Рис. 25 Схема віконного прорізу із чвертями

Рис. 26 Умовні позначення віконного прорізу з чвертю:

а – на плані; б – в розрізі

Рис. 27 Умовні позначення скління віконних прорізах:

а-на плані; б- в розрізі

Рис. 28 Умовні позначення дверного прорізу з чвертю:

а- на плані; б- в розрізі; 1- для зовнішніх вхідних; 2- балконних дверей

Рис. 29 Умовні позначення прорізу балконних дверей:

а- з вікном; б- без вікна

3.4.3. Покрівля та карниз

Карнизом називається верхня, вінцева частина стіни, яка завершує і захищає її від атмосферних опадів.

На рис. 30 зображено конструкцію карниза, виконаного цегляною кладкою, і наведено габаритні розміри.

Як будівельний матеріал для покрівлі використовують азбестоцементні листи. У цьому випадку похил покрівлі дорівнює α=30°.

Рис. 30 Схеми конструктивної частини карнизу в цегляній кладці

Питання для самоперевірки

1. Що називають координаційними вісями будинку, і як вони маркіруються на плані й розрізі?

2. У чому особливості ліній обведення на планах та розрізах будинків?

3. Що називається планом будинку, поверху?

4. По яких частинах будинку треба проводити січну площину при виконанні розрізу будинку?

5. Які розміри й позначки наносять на кресленнях розрізів та фасадів?

6. Поясніть значення слова «чверть».

7. Лініями якої товщини позначають:

а) контур фасаду будівлі;

б) перегородки на плані та розрізі;

в) сантехнічне обладнання;

г) стіни, сходові площадки та марші, що потрапили в січну площину та знаходяться за її межами?

8. Як позначають слід січної площини на будівельних кресленнях?

9. Як визначають висоту поверху?