Р о з д і л II 1 page

СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК
ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Стаття 9. Визначення осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та
її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни,
включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення
внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стаття 10. Визначення осіб, які належать до учасників
ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких
роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні
відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів,
а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі
проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово
направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у
зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники
державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій
незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто
працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих
пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або
їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом
Міністрів України._____________________
* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи
офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці
надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові
збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини),
солдати (матроси), які перебувають(перебували) на дійсній
строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад
органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших
військових формувань. { Примітка до статті 10 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }
{ Стаття 10 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 11. Визначення осіб, які належать до потерпілих від
Чорнобильської катастрофи

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на
момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку,
після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон
безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного
відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон
безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного
відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993
року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не
менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного
відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно
переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи
постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та
гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за
станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно
навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше
двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не
менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи
постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного
контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили
або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше
чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року
не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом
1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо
шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з
ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися
за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де
виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів
України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті
27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний
зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за
умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній
експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього
Закону. { Частину першу статті 11 доповнено пунктом 6 згідно із
Законом N 1767-IV (1767-15) від 15.06.2004 }

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до
потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні
діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення
повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в
передбачених чинним законодавством випадках до досягнення
повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або
влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від
Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених
частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у
пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії
провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього
Закону. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2400-III (2400-14) від 26.04.2001, N 1767-IV
(1767-15) від 15.06.2004 } { Стаття 11 в редакції Законів N 2532-12 від 01.07.92, N 230/96-ВР
від 06.06.96 }

Стаття 12. Встановлення причинного зв'язку між захворюванням,
пов'язаним з Чорнобильською катастрофою,
частковою або повною втратою працездатності
громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською
катастрофою

Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з
Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою
працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим
(незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх
відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного
обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи
уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або
спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони
України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки
України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. { Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в
разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками
Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини
першої цієї статті.

На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану
здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської
катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не
буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону
статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:

- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;

- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на
час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2
категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання
вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або
2 категорії постраждалих;

- хворих на рак щитовидної залози. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12 від
01.07.92, в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 13. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду,
завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи

Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду
громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: { Абзац перший
частини першої статті 13 в редакції Закону N 230/96-ВР від
06.06.96 }

1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами
та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з
Чорнобильською катастрофою;

3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у
зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону
та інших актів законодавства України.

На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного
медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення
учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та
потерпілих від Чорнобильської катастрофи. { Частина друга статті
13 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 14. Визначення категорій осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи,
для встановлення пільг і компенсацій

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі
категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи
(статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено
причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі
внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, -
категорія 1; { Пункт 1 частини першої статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2400-III (2400-14) від
26.04.2001 }

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від
кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5
календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також
потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі
особи, які на момент евакуації перебували у стані
внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
{ Абзац п'ятий пункту 2 статті 14 в редакції Закону N 230/96-ВР
від 06.06.96 }

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного
(обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови
про відселення, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986
року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних
днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30
календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і
дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних
днів у 1986 році, { Абзац п'ятий частини першої пункту 3 статті
14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від
06.06.96 }

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені
до категорії 2), які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного
(обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день
аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні
безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на
території зони гарантованого добровільного відселення - не менше
трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих
територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно
навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого
добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня
1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні
безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у
зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох
років, - категорія 3; { Абзац восьмий частини першої пункту 3
статті 14 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи
постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного
контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили
або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше
чотирьох років, - категорія 4. { Пункт 4 частини першої статті 14
в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 } { Частина перша статті 14 в редакції Закону N 2532-12 від
01.07.92 }

Крім встановлених цією статтею категорій осіб, право на
пільги та компенсації, передбачені цим Законом, мають особи, які
працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14
календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987
років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими
умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією
наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими
завданнями. { Частина друга статті 14 в редакції Законів N 2532-12
від 01.07.92, N 230/96-ВР від 06.06.96 }

{ Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону
N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій
та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної
зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення
цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або
захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої
аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною
речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних
речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок
встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених
у частині третій цієї статті.

Стаття 15. Підстави для визначення статусу громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у
зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони
відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися,
відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення,
самостійне переселення.

Підставою для визначення статусу потерпілих від
Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на
забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на
цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях
радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період
здійснюється підприємствами, установами та організаціями
(військкоматами), а про період проживання на територіях
радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне
переселення - органами місцевого самоврядування. { Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 231-V (231-16) від 05.10.2006 }

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення
їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за
поданням відповідних державних органів та обласних державних
адміністрацій. { Стаття 15 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 }
Р о з д і л III

ЄДИНА СИСТЕМА РЕЄСТРАЦІЇ ТА МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

Стаття 16. Організація єдиного державного обліку осіб,
які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи

З метою найбільш ефективного вирішення завдань
медико-соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, створюється Державний реєстр України
(єдина інформаційна система), до складу якого входять
соціологічні, дозиметричні і медичні підреєстри. Складовою
частиною Державного реєстру України є Український військовий
реєстр і його підрозділи, що ведуться Міністерством оборони
України, Міністерством внутрішніх справ України та Службою
безпеки України. { Частина перша статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Головними завданнями Державного реєстру України є здійснення
контролю за станом здоров'я, вивчення найближчих та віддалених
медичних наслідків у осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,
місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування,
громадські організації передають у Державний реєстр України повну
і вичерпну інформацію щодо осіб, визначених статтями 10, 11, 27
цього Закону, для включення в банк даних необхідних відомостей про
календарні строки їх роботи, період проживання на радіоактивно
забруднених територіях, про місце роботи, про дози опромінення. { Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 231-V (231-16) від 05.10.2006 }

Реєстраційний номер у Державному реєстрі України
повідомляється громадянам, а також лікувальним закладам за місцем
їх проживання або роботи.

Громадянам гарантується збереження лікарської таємниці щодо
відомостей, які знаходяться в Державному реєстрі України.

Працівники Державного реєстру України несуть відповідальність
згідно з чинним законодавством за розголошення відомостей щодо
осіб, внесених до Державного реєстру України.

Положення про організацію і функціонування Державного реєстру
України розробляється центральними органами виконавчої влади, що
забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах
охорони здоров’я, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи,
та затверджується Кабінетом Міністрів України. { Частина сьома статті 16 в редакції Законів N 230/96-ВР від
06.06.96, N 231-V (231-16) від 05.10.2006; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }
{ Стаття 16 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 }

Стаття 17. Організація медичного обстеження і оздоровлення
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи

Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої
влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику
у сферах охорони здоров’я, соціального захисту населення, освіти і
науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління
зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення,
місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування,
громадські організації організують щорічне медичне обстеження
(диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують
систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного,
медико-демографічного моніторингу на території України. Цими
органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які
постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі
дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної
реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб. { Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 231-V (231-16) від 05.10.2006, N 5459-VI (5459-17) від
16.10.2012 }

Медикаменти і медичне обладнання, які надходять цільовим
призначенням на території радіоактивного забруднення, а також для
спеціалізованих медичних закладів (в тому числі дитячих), в яких
проходять лікування постраждалі внаслідок Чорнобильської
катастрофи (незалежно від місця їх розташування на території
України), звільняються від усіх видів оподаткування і сплати мита.
Перелік таких спеціалізованих медичних закладів визначає Кабінет
Міністрів України. { Частина друга статті 17 в редакції Закону
N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, зобов'язані проходити обов'язкове обстеження в
медичних закладах.

Громадяни, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської
катастрофи, переогляд у медико-соціальній експертній комісії
проходять залежно від рівнів розладу функцій організму, що
встановлюється зазначеною комісією, через 3-5 років. При стійких
незворотних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і
систем організму, неефективності будь-яких видів реабілітаційних
заходів, а також після досягнення пенсійного віку, в тому числі на
пільгових умовах, група інвалідності встановлюється безстроково.
{ Частина четверта статті 17 в редакції Закону N 230/96-ВР від
06.06.96 }

Потерпілі діти, яким було встановлено причинний зв'язок
інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, проходять
переогляд у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії
по досягненні ними 18 років, незалежно від терміну, на який їм
було встановлено інвалідність у дитячому віці. { Статтю 17
доповнено частиною згідно із Законом N 2400-III (2400-14) від
26.04.2001 }

Громадянам, які перенесли променеву хворобу будь-якого
ступеня і внаслідок цього стали інвалідами I або II групи,
інвалідність встановлюється безстроково незалежно від віку.

За бажанням інвалідів їх переогляд проводиться в будь-який
час.

У разі якщо при черговому переогляді у медико-соціальній
експертній комісії громадянам не підтверджено будь-яку групу
інвалідності, зазначеним громадянам гарантується працевлаштування
чи перекваліфікація. { Статтю 17 доповнено частиною сьомою згідно
із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 18. Норми харчування у спеціалізованих лікувальних,
лікувально-санаторних і курортних закладах

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, Кабінетом Міністрів України за рекомендаціями
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, встановлюються
додаткові норми раціонального харчування у спеціалізованих
лікувальних, лікувально-санаторних і курортних закладах. { Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законами N 231-V
(231-16) від 05.10.2006, N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }
Р о з д і л IV

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ
ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ.
ЗАГАЛЬНІ КОМПЕНСАЦІЇ ТА ПІЛЬГИ

Стаття 19. Надання компенсацій та пільг громадянам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Компенсації та пільги, встановлені в даному розділі,
стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, відповідно до встановлених категорій. { Частина перша
статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від
06.06.96 }

{ Частину другу статті 19 виключено на підставі Закону
N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Стаття 20. Компенсації та пільги громадянам,
віднесеним до категорії 1

Особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14),
надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: { Абзац
перший частини першої статті 20 в редакції Закону N 230/96-ВР від
06.06.96 }

1) безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

2) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком
зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по
вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров'я); { Пункт 2 частини першої статті 20 в редакції Закону
N 2532-12 від 01.07.92 }

3) першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних
закладах та аптеках;

4) позачергове щорічне безплатне забезпечення
санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової
допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове
перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на
провадження господарської діяльності з медичної практики, за
надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за
їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості
путівки в Україні;

право вільного вибору санаторно-курортного закладу
відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на
провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за
бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за
рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової
допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне
лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні
заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати
санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових
розрахунків.

Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення
доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в
розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої
вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний
бюджет України на відповідний рік. { Пункт 4 частини першої статті 20 в редакції Закону N 5062-VI
(5062-17) від 05.07.2012 }

5) користування при виході на пенсію та зміні місця роботи
поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи;

6) щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із
залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих
стаціонарах;

7) переважне право залишення на роботі при вивільненні
працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і
праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або
перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні
чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією,
реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи,
організації, скороченням чисельності або штату працівників їм
виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної
заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий
оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не
більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з
урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій
(спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої
заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період
перепідготовки, але не більше одного року.

При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на
нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця
між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до
встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного
року; { Пункт 7 частини першої статті 20 в редакції Закону N 2532-12 від
01.07.92 }

8) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі
100 процентів середньої заробітної плати незалежно від
страхового стажу; { Пункт 8 частини першої статті 20 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 429-IV (429-15) від 16.01.2003 }

9) виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій
непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у
календарному році;

10) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які
потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або
померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті,
забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для
чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього
збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами,
організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів
України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим
призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей,
що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва
здійснюється з Державного бюджету України. { Абзац перший пункту
10 частини першої статті 20 в редакції Закону N 230/96-ВР від
06.06.96; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
(5459-17) від 16.10.2012 }

Крім загальних підстав, передбачених законодавством України,
такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи,
які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості
громадян у даному населеному пункті або які проживають у
комунальних квартирах.

Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня
або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, які
потребують поліпшення житлових умов, надається додаткова жила
площа у вигляді окремої кімнати. { Абзац третій пункту 10 частини
першої статті 20 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }