Енергетична безпека у контексті нових світових викликів

Тема: Глобальна сировинна та енергетична проблеми.

Суть сировинної та енергетичної проблем.

Енергетична безпека у контексті нових світових викликів.

1. Одним із різновидів глобальних проблем є економічні проблеми. До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу.
Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони, передусім недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Забезпечення економічних систем сучасної індустріальної цивілізації мінеральною сировиною та паливом - первинними субстанціями матеріального виробництва - є однією проблем, вирішення якої вимагає комплексного підходу і скоординованих дій усього світового співтовариства. Велике значення для вирішення цієї проблеми мають також зовнішньоекономічні зв'язки та МПП у сфері добування й використання палива і сировини.

Забезпечення мінеральною сировиною сучасного світового господарства дуже тісно пов'язане з енергетичною проблемою, оскільки в сучасному енергозабезпеченні провідну роль відіграють корисні копалини, такі як нафта, газ, вугілля, уран, торф, горючі сланці. І хоча світова забезпеченість копалинними енергетичними ресурсами досить висока, нерівномірність розподілу їх, а особливо тих, що використовуються найбільше (нафта й природний газ), коливання світових цін на них роблять проблему енергозабезпеченості досить складною для багатьох країн (особливо тих, які не володіють достатніми запасами власних енергоресурсів і не мають потрібних фінансових нагромаджень для купівлі їх на світовому ринку).

Індустріальне розвинуті країни, які не мають великих родовищ нафти, вугілля та природного газу, забезпечують себе енергоносіями за рахунок міжнародного поділу праці, реалізуючи на світовому ринку продукцію високого ступеня обробки та купуючи сировину, а от менш розвинуті країни таких можливостей майже не мають і змушені витрачати на купівлю енергетичних ресурсів значні фінансові ресурси, збільшуючи свою зовнішню заборгованість.

Проблема надійного забезпечення сировиною та енергією не раз виникала перед людством. У свій час багато країн зіткнулись із паливною кризою із-за недостачі деревини. Не вирішило проблем з енергозабезпеченням, а лише відсуноло його на деякий час наступне широке використання вугілля у якості палива. З переходом же на дешевші джерела енергії – нафта та природний газ – відкрилась можливість достаньо стійкого енергопостачання. До 1970 р. доля нафти у світовому енергобалансі піднялась до 60 %, в той час як вугілля впала до 25 %. Решта світових потреб в енергії задовольнялась за рахунок природного газу та альтернативних джерел енергії, в тому числі й атомної.

ОПЕК (Organization of the Petroleum Ecsporting Countries) – утворена 1960 р. Заснували країни, що належать до регіону Перської затоки, який має найбільші розвідані поклади нафти у світі (Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія), а також Лівія та Венесуелла. Згодом до організації приєднались Алжир, Габон, Індонезія, Катар, Еквадор, Нігерія та Об’єднані арабські емірати. ОПЕК виникла як відповідь на необмежена панування ТНК у нафтовій промисловості, які встановлювали обсяги видобутку та ціни. Тепер же ОПЕК виступає колективним актором, який контролює більшу частину нафтового ринку. Головний механізм дії ОПЕК полягає у визначенні граничногг обсягу видобутку й розподілі квот у його межах між країнами членами. Якщо ціни високі – обсяги видобутку і продажі розширюються, коли ціни падають, приймаються колективні заходи по скороченню видобутку. Між країнами часто виникають складнощі бо кожна хоче мати більшу квоту, найбільший вплив в організац2ії має Саудівська Аравія. І основне, між ОПЕК з одного боку, і рядом розвинутих країн – з іншого – ніколи не зникає напруга, бо їх інтереси діаметрально протилежні.

Чому ж нафта така дорога?

Наприклад, у 1998 р. ціна бареля нафти (158, 76 літра) була 10 доларів. А в перші дні 2008 р. барель відзначив свій перший стодоларовий рубіж. І хоча швидко ціна знизилась до 88 доларів, хтозна, що буде завтра.

Перша либока енергетична криза 1973 р., яка проявилась в 10-кратному підвищенні світових цін на нафту, стала для світової спільноти суворим випробуванням. Безпрецендентний ріст дороговизни нафти швидко перекинувся на інші джерела енергії, зачепив багато видів мінеральної сировини, потягнув за собою стаггнацію ряд галузей промиловості, в першу чергу енергомістких виробництв, зниження загальних темпів світового економічнго розвитку, зростання безробіття тощо. Стало необхідним майже ціле десятиліття, щоб світова спільнота, уряди, діловий світ, населення адаптувались до нових реалій.

В жовтні 1973 р. розпочалась війна між Єгиптом та Сирією з Ізраїлем, якого підтримували США і який при їх підтримці повернув собі втрачені території. Тоді ОПЕК виступило проти політики США, запровадивши ембарго на постачання нафти у цб країну, і збільшивши на 70 % ціни для європейських союзників США. За одну ніч барель нафти підскочив у ціні з 3 до 5 доларів, а в січні 1974 р. ОПЕК підвищив ціну до понад 11 доларів. В західних країнах настав час економічного занепаду.

Дуже часто у світовій історії ціною війн ставала нафта. Так, причиною операції «Буря в пустелі» та визволення Кувейту була занепокоєність США та західного світу тим, що Ірак намагався контролювати нафтові запаси ще й Кувейту, захопивши його. Інший приклад. ДО початку 2000-х рр. Америка володіла монополією на торгівлю нафтою за долари США. Але Ірак порушив сформовані правила і уклав контрокти в євро. І США вторглися в Ірак у 2003 р...

В останній третині ХХ ст зростаючі масштаби господарської діяльності, швидкий ріст народонаселення викликали кількаразове збільшення сукупного попиту на енергоресурси, тому навряд чи ціна на нафту колись спаде. Між тим, мінеральна сировина та паливо, на відміну від інших ресурсів природи, відносяться до невідновлюваних. Запаси корисних копалин кінечні. За нинішніх темпів у структурі енерговикористання у світі розвіданих запасів вугілля вистачить на сотні років, природного газу – на 70 років, нафти – на 40 років, а якщо взяти до уваги прогнозні ресурси, то нафтова ера триватиме близько 120 років. Одна з проблем забезпечення енергоресурсами сучасної цивілізації полягає в тому, що економіка більшості країн світу протягом вже тривалого часу розвивалась, орієнтуючись на нафту й продукти її переробки. Перехід на інші джерела енергопостачання вимагає значних капіталовкладень, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки, які досить часто не під силу окремим країнам. В аналогічній ситуації опинилась і Україна після розпаду СРСР. Щодо нафти, то її запасів у світі значно менше, ніж інших енергетичних ресурсів.. Отже, проблема, яка сьогодні досить жваво дискутується в усьому світі, зводиться до того, чи встигнуть усі країни перевести свою економіку на новий вид енергозабезпечення і які ресурси для цього мають бути використані.

Суть енергоресурсної проблеми полягає і в інших аспектах.

По-перше, це погіршення природно-географічних умов добування мінерального палива, і як наслідок, зростання витрат на геологічну розвідку, видобування, транспортування енергоносіїв на великі відстані. Райони добування нафти і газу все більше віддаляються від основних центрів їх споживання. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це приводить до подорожчання сировинної та енергії, а значить, і всієї продукції згаданих галузей господарства. Основні центри нафто і газодобування розміщені на Близькому та Середньому Сході та Росії. Освоєння нових джерел добування нафти і газу (наприклад, на шельфі Каспійського моря) передбачає багатомільярдні затрати на будівництво трубопроводів через територію багатьох держав. Сьогодні з технологіями можна видобувати нафту там, де це видавалося неможливо раніше, можна покращувати якість цього продукту. Але це говорить і про те, що час дешевої нафти закінчився. Так, реальна вартість видобутку одного бареля нафти іракської менш ніж 1 долар США, в Саудівській Аравії – 2 долари. щОб видоути такий же об’єм нафти на родовищах Симбіру чи в Північному морі доводиться потратити 16-18 доларів США.

По-друге, задоволення швидко зростаючих у світі потреб в енергоресурсах відбувається переважно екстенсивним шляхом – шляхом залучення все нових та нових об’ємів енергоресурсів, їх не завжди виправданого використання. Перехід на енергозберігаючі техніку та технології почався під тиском енергетичної кризи 70-х рр. головним чином у технічно провідних країнах. В більшості ж малорозхвинутих держав, цей процес вимагає значних капіталовкладено і тому затримується.

По-третє із розширенням масштабів енергоспоживання, в світі різко зросли масштаби забрудненості природного середовища. В результаті спалювання ваеличезних мас вугілля і собливо нафти викида вуглекислого газу в атмосферу досягнули розмірів, які здатні діяти не тільки на стан повітря, грунту, водних чи інших ресурсів, а й на кліматичні умови на планеті в цілому. З освоєєням нових районів добування нафти і гузу на морських шельфах і зростанням морських перевезень нафти, зросло число аварійних ситуацій, які призводять до забруднення гідросфери.

По-четверте, сучасний рівеь розвитку людства, техніки та технологій не дозволяє світовому співтовариству забезпечити повну безпеку заміни традиційних джерел енергії альтернативними, передусім ядерною. Не дивлячись на очевидні переваги останньої (відносно дешевша), її широке застосування зіштовхується із спротивом світової громадської думки. Аварія на Чорнобильській АЕС викликала різку хвилю прттесту у світі проти планів будівництва нових атомних електростанцій. Проблема ускладнюється іттим, що виробництво атомної енергії супроводжується накопиченням багатьох тисяч тонн небезпечних для біосфери і здоров’я людей атомних відходів, які потребують надійного захоронення.

Іншою проблемою, яка ускладнює сучасну сировинну та енергетичну ситуацію, є нерівномірне і незалежне від рівня споживання розміщення різних видів корисних копалин по окремих регіонах планети. Потреби в мінеральних ресурсах, сировині майже всіх держав світу не можуть бути забезпечені за рахунок власних, національних ресурсів. Водночас країни, що розвиваються, які мають значні запаси мінеральних ресурсів, зокрема енергоносіїв, не в змозі їх самостійно розробляти й споживати у значних кількостях. Сировина, що добувається в цих країнах з допомогою і за участю промислово розвинутих країн, у більшості випадків становить переважну частину експорту і є єдиним джерелом надходження коштів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку. Зростання політичної й економічної самостійності країн "третього світу" веде до усвідомлення несправедливості у використанні їхнього ресурсного потенціалу. Намагання змінити таке становище нерідко призводить до конфліктів і порушення стабільності світогосподарських зв'язків. Така ситуація вимагає активного пошуку й розробки нових форм співробітництва в галузі мінеральної сировини країн-експортерів і країн-імпортерів.

Крім того, вирішення такої глобальної проблеми, як продовольча, залежить також від мінерально-сировинної бази, оскільки одним із головних шляхів підвищення врожайності є використання мінеральних добрив, виробництво яких пов'язане з переробкою різних корисних копалин і використанням значної кількості енергії. Неможливість отримання країнами, що розвиваються, паливно-енергетичних ресурсів у достатній кількості змушує їхнє населення використовувати на паливо величезні масиви тропічних лісів, де сконцентровано більше третини світового генофонду. В результаті генофонд катастрофічне знищується, а ґрунти руйнуються.
Таким чином, сировинно-енергетична проблема є багатоаспектною, яка тісно пов’язана із іншими глобальними проблемами.

Основним шляхом вирішення сировинноенергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідхідного і безвідходного виробництв. До зменшення використання сировини повинна привести і заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні і синтетичні, які можуть створюватися із наперед заданими властивостями. Більшість цих матеріалів є надзвичайно складними хімічними сполуками, нерідко вони мають токсичні і канцерогенні властивості. Тому в світі існує тенденція до ширшого використання екологічно безпечних матеріалів на основі відновних біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільш розповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина).

Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів - металобрухту, макулатури, пластмас. Запаси їх у багатьох країнах настільки значні, що можуть значною мірою компенсувати дефіцит природних ресурсів. У старопромислових районах Західної і Східної Європи та США обсяги заготівлі вторинних ресурсів навіть перекривають місцеві потреби і частково експортуються в інші країни.
Приклади високоефективного використання вторинної сировини показують "малі" високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовується 80-90 % щорічного надходження металобрухту, 50-70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75% побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.
Розв'язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних основах (спалювання вугілля у "киплячому шарі", МГД-генератори), передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.

Загальний вітроенергетичний потенціал Землі майже в ЗО разів перевищує річне споживання електрики в усьому світі.

Перша у світі вітрова електростанція потужністю 100 кВт збудована в Криму в 1931 р. Струм надходив в електромережу Севастополя. Вітрові електростанції функціонують в ФРН, США, Росії, Казахстані, Туркменистані. Кубі, Швеції та ін.
Використання енергії припливів і відпливів найбільш характерно для Франції, Росії, США та ін., а геотермальної енергії - для Ісландії, Росії.